Я складаю іспит у школі з привидами, а ти?

Цянь Ївею було важко контролювати вираз обличчя. Тепер він підозрював, що Сяо Лі був або ветераном, або мудрою людиною, яка володіє величезною таємницею. Тому він невпевнено запитав: «То ти щось знайшов?»

Сяо Лі глянув на чоловіка в окулярах, на мить завагався, перш ніж переказати "спогад" про стелаж для квітів гліцинії – все одно ця інформація не була важливою: «Щойно тут було марення зі спогадом. Дівчина на ім'я Ден Фей і її спільники знущалися над ученицею».

Цянь Ївей, який думав, що не отримає відповіді на своє питання: «.........»

У цей час у нього виникло бажання відкашлятись кров'ю*. Він тягнув за собою двох, яким бракувало мізків, вони були просто тягарем. З того моменту, як вони зайшли на територію, то вже двічі опинилися на межі смерті, тікаючи від привидів. Тим часом цей Шерлок запустив сюжет місії, побувши деякий час наодинці. Дивлячись на вигляд співрозмовника, здавалося, ніби він грав на дитячому майданчику, абсолютно позбавлений необхідної паніки...

*знову поширена в кит. романах ідіома 咳血 ké xuè, китайський вислів для позначення чогось нестерпного, дратівливого, щось, що змушує надмірно хвилюватись і т.п., ще пам'ятаю, що часто перекладають як "вирвало кров'ю", таке теж може зустрічатись, тепер матимете пояснення. хоча в романах про давній китай там частіше це словосполучення використовується у прямому значенні.

Чоловік в окулярах сказав собі, що, можливо, Шерлоку просто пощастило. Він глибоко вдихнув і промовив вголос: «Пане Ся, Джен Ї раніше сказав нам, що причина, чому ви діяли самостійно, полягала в тому, що серед нас була ще одна людина...?»

Сяо Лі торкнувся свого підборіддя: «Хіба ви не помітили? В той момент наші кроки належали п'яти людям».

Цянь Ївей негайно обернувся, щоб поглянути на Хван Ніну та Джен Ї, та задумався. Чи було правильним методом діяти поодинці? Але, перебуваючи наодинці в такому місці, навіть він відчував би страх. Якщо ти у команді, то зіткнувшись з привидом, шанс, що тебе оберуть, буде один до трьох. А якби він буде один, то, звісно, цей шанс сягне 100%.

Сяо Лі не звернув уваги на збентеження чоловіка в окулярах і поздоровався з Джен Ї, єдиною людиною, яку він знав. Насправді він односторонньо подумав, що це було привітання, тому що в очах Джен Ї чорноволосий підліток просто глянув на нього, перш ніж знову відійти.

Після того як Сяо Лі пішов, Цянь Ївей деякий час мовчав. У цій темряві й тиші йому не вистачило сміливості діяти самотужки. Він міг лише сказати: «Ми підемо спочатку в лабораторний корпус, а потім у навчальний».

«Ах... будівля лабораторії – це ж місце, де ми щойно побачили білу тінь...» — не погодилась Хван Ніна.

«Подумай про це інакше. Можливо, це пастка, міський трюк, привиди змушують нас покинути потрібне місце!» — чим більше Цянь Ївей говорив, тим більше він вважав свою ідею правильною. Він був на правильному шляху!

«Але...» — Джен Ї почухав голову. Він завжди відчував, що щось не так, але не міг сказати, що саме.

«Тоді ходімо до лабораторії», — раптово пролунав четвертий голос, який здавався водночас знайомим і незнайомим. Його власник мав бороду і з усмішкою дивився на них трьох.

--

З іншого боку Сяо Лі тягнув гілку дерева, зупинився на майданчику перед навчальним корпусом, розмірковуючи: «Куди мені піти спочатку?»

Маленька жовта книжка, яку він поклав у кишеню, почала набирати температуру, і на ній з'явився рядок слів:【 Куди хочеш. 】

【 Все буде добре. 】

【 Я тут. 】

Сяо Лі уважно подивився на маленьку жовту книжку й нічого не сказав. Він відчув, що в ній, мабуть, живе самотній жіночий привид, який час від часу виходить дражнити його.

Світлі пальці підлітка торкалися блідо-жовтого паперу. Під місячним світлом здавалося, що від нього світилося слабке сяйво. Він дивився на навчальний корпус перед собою і ще не визначився з подальшими діями, коли побачив, що на четвертому поверсі раптом увімкнулося світло в одній із класних кімнат.

Це було єдине світло в усій жіночій школі Наньду.

І це має бути небезпечно.

Сяо Лі почувався так, наче його серце дряпає котяча лапка, свербляче, сповнене цікавості та хвилювання.

Піти би туди і... трохи подивитись.

Сяо Лі чудово усвідомлював свої недоліки в характері. Він ніколи не міг стримати власної цікавості. У нього зазвичай слабкі емоції, він справді рідко знаходить щось, що йому б сподобалось або зацікавило. І все ж, як тільки щось подібне з'являється, він завжди докладає усіх зусиль, щоб отримати бажане. Такий недолік і в такому місці – виглядає не інакше, ніж звичайне "самогубство".

Сяо Лі подумав про це, відклав гілку дерева й увійшов до напівзруйнованої навчальної будівлі.

У школі для дівчат Наньду було дуже тихо. Кожного разу, коли Сяо Лі піднімав і опускав ноги, звук посилювався у багато разів і був дуже очевидним.

Він підійшов до дверей останнього класу, і в його голові промайнули різноманітні образи з фільмів жахів.

Що може бути всередині?

Тінь привида? Хоча, може, більш люті сцени?

Сяо Лі подумав про це й просунув голову всередину, зберігаючи таку позу, в якій міг у будь-який момент відскочити назад. Однак сцена, що постала перед ним, привернула його увагу та змусила залишитися.

Це була дуже проста, навіть дещо знайома сцена.

Під лампами розжарювання класної кімнати вчителька із книжкою стояла перед трибуною й щось говорила, час від часу піднімаючи голову, щоб подивитися на учениць внизу.

Учениці тримали книжки, слухаючи пояснення вчительки. Ті, що були на передніх рядах, сиділи прямо, а щодо тих, хто був на задньому: хтось лежав на столі, хтось потайки грав на телефоні... Все виглядало нормально, як у кожній звичайній школі.

Що відбувається? Невже привиди приходили серед ночі на уроки?

Сяо Лі підійшов ближче до вікна задніх дверей. Він помітив, що дівчина, яка сиділа біля вікна, явно відрізнялася від інших. Вона була дуже схвильована і навіть вигдялала наляканою. Обличчя дівчини належало тій, над якою знущались у стелажа з гліцинією.

Сяо Лі озирнувся і виявив, що Ден Фей та її спільники також сиділи в цьому класі.

Погляд дівчини блукав між однокласницями, а її пальці на столі постійно змінювали цифри між 1, 2, 3, 4 і 5, наче вона щось підраховувала. Після кожного подібного "раунду" її обличчя блідло. Наприкінці вона стала зовсім блідою, вже не маючи змоги це приховати.

Вона чогось боялася.

Навіть вчителька перед трибуною помітила це і підійшла до неї, щоб перепитати: «Щось не так?»

Дівчина промовчала та лише похитала головою.

Вчителька, очевидно, не дуже її любила. Запитавши ученицю кілька разів, вона втратила терпіння та повністю проігнорувала її стан. Вона повернулась за трибуну та взялась за підручник, щоб продовжити своє викладання. Як тільки кінчики її пальців торкнулися підручника, вона ніби щось відчула у дверей. Швидко до них підійшовши, вона відчинила двері і подивилася на Сяо Лі.

Сяо Лі миттєво зреагував, розвернувшись, щоб втікти. Несподівано на його плечі почала тиснути якась незрозуміла сила. Сяо Лі озирнувся і побачив, що вчителька вийшла з класу. Вона мала гниле тіло, яке впало, коли її рука витягнулася, ніби пластилін, міцно схопившись за плече Сяо Лі!

Сяо Лі: «...»

Вона могла вільно розтягувати руки? Луффі, це ти?

Він намагався боротися, але не зміг вирватися. Він міг лише обернутися й спостерігати, як до нього йде вчителька.

Жінка вийшла перед темноволосим підлітком і подивилася на Сяо Лі. Оголені кістки підборіддя ворухнулися, коли вона запитала: «З якого ти класу?»

Сяо Лі: «...Га?»

«Я тебе запитую, з якого ти класу? Чому ти в цей час не займаєшся самостійно, а прийшов до нас у клас? І чому тікаєш, як тільки мене побачив?» — вчителька наблизилась до Сяо Лі і той майже побачив, як жовта вода капає у неї з підборіддя...

Сяо Лі використав свою здатність вигадувати брехню на місці, він навіть трохи полестив вчительці: «Я із сусіднього класу. Наш урок закінчився раніше, але я хотів побільше дізнатися. Вчителю, ваші заняття настільки цікаві, що я просто не можу не хотіти вчитися далі. Тому я прийшов послухати».

Вислухавши райдужне пукання Сяо Лі, вчителька, здається, і справді в це повірила. Вона потягнулася до плеча Сяо Лі й випросталася: «Добре, тоді заходь до нас до класу на урок. Не бігай».

Сяо Лі і не очікував, що це станеться. Він стояв на місці і вже не намагався втекти. Він боявся, що наступної секунди рука вчительки схопить голову собаки замість його плеча. Бачачи, що вчителька стає все більш нетерплячою, Сяо Лі кивнув: «Дякую вчителю. Я буду старанно працювати».

На обличчі вчительки з'явилася задоволена усмішка. Вона відвела Сяо Лі до класу, зачинила двері й показала на останнє вільне місце: «Сідай там».

Сяо Лі підійшов туди, не звертаючи уваги на інтерес інших учениць, як до незнайомця. Він підійшов до місця, вийняв зі свого портфеля підручник, а маленьку жовту книжечку тихо запхав до підручника китайської мови.

Сяо Лі ніколи в житті не думав, що одного разу він буде відвідувати уроки в надприродному класі, повному привидів, і він візьме з собою все необхідне. Причиною, чому він не викинув свою шкільну сумку, було те, що він вважав її корисною для перенесення речей, або, можливо, вона йому знадобиться як зброя. Він не очікував, що в результаті використає її для маскування під учня.

Поява незнайомця спричинила короткий переполох у класі, але це не принесло жодних змін у дівчині, яку Сяо Лі помітив за межами класу. Вона все ще виглядала наляканою, і її тьмяні очі пройшли крізь Сяо Лі, ніби вона механічно... рахувала?

Сяо Лі відчув, що впіймав підказку. Було видно, що ця дівчина боїться своїх однокласниць, тому не наважувалася розповісти про те, що знайшла!

Отже... чого вона могла боятися? Це було пов'язано з кількістю людей?

Сяо Лі відразу подумав про звуки ще одних кроків, які він почув, коли тікав. Невже той привид також був пов'язаний з ними?

Вчителька з трибуни постукала по столу, привернувши увагу всіх. Як не дивно, її обличчя повернулося до людської форми після повернення до класу: «Клас, ми так довго це вивчали. Давайте проведемо тест. Учні, які набрали менше 60 балів, будуть покарані. Ті, хто набрав понад 90 балів, відповідно, будуть винагороджені.

Коли вона сказала останнє речення, вчителька жадібно облизнула губи і втупилась прямо в Сяо Лі, не приховуючи злого погляду.

У той момент, коли вчителька вимовила ці слова, Сяо Лі міцнішн стиснув ручку в руці. Він подумав, що цей, "тест", мабуть, підготовлений спеціально для нього. Якщо він зазнає невдачі, він міг тільки уявити, яким жалюгідним буде покарання.

«Не перевіряйте...» — вигукнула учениця в першому ряду.

«Навіщо ще один тест?»

«Зробіть це добре, і зможете піти~», — учителька усміхнулась та взяла стос білого паперу із надрукованими контрольними роботами, роздаючи їх одна за одною.

Учениці з першому ряду передали контрольні роботи назад, і врешті тест потрапив у руки Сяо Лі. На першій сторінці у верхній частині аркуша була зазначена назва "Заключний іспит у школі для дівчаток Наньду", а далі були поставлені п'ять відкритих запитань у формі невеликих есе: 【Де ти втопився? 】, 【 Скільки людей ти з'їв? 】, 【 Що ти думаєш про спілкування з людьми? 】і тому подібне.

Сяо Лі дивився на кожне запитання із все більшим сумнівом в очах. Він, звісно, не очікував, що в цьому місці з привидами будуть звичайні завдання, але чи не були ці запитання надто особливими?

Чорноволосий хлопець удавав, що дивиться на запитання, тихо озираючись краєм ока. Учениці писали, а дивна дівчина перестала рахувати, щоб також заповнити аркуш. Учителька дивилася на план уроку.

Здається, що йому також варто було б виконати цю роботу.

І все-таки, як йому, в біса, це написати? У цей час жовта книжка, захована в підручнику з китайської, раптово загорілася, а аркуш паперу перед Сяо Лі змінився. Так само, як і у випадку з прихованими місіями, надписи на контрольній роботі зникли, і їх замінила нова контрольна робота. Проблеми стали особистими запитаннями до Сяо Лі, такими як: 【 Яка твоя улюблена їжа? 】, 【 Який вид спорту тобі подобається? 】, 【 Чим ти зазвичай любиш займатися? 】...

Сяо Лі: «.........»

Він дивно торкнувся маленької жовтої книжечки і розгорнув її. Усередині був новий рядок слів:【 Якщо ти не хочеш писати цю роботу, може, спробуєш мою? Я особисто оціню її, і бали все ще будуть правдивими та дійсними. 】

---

Автору є що сказати:

Сяо Лі: Я не народився щасливчиком, я просто занадто сильний у шахрайстві.