Цзі Цінцін заздрила, що Лу Лісін мав такого турботливого дідуся. Вона ніколи не відчувала від власної родини такої прихильності, такої любові, яку старійшина Лу дарував своєму онукові. От чому, коли вона побачила, що Лу Лісін настільки легковажно ставиться до хвилювань свого діда, її серце спалахнуло гнівом.

 

Цей сучий потрох зовсім не цінує свого щастя!

 

— Окрім того, хіба ви... тобто, ти хіба не казав, що я твоя дружина? Як дружина... хіба я не маю жодної влади над тобою? — в словах Цзі Цінцін явно бракувало переконливості, бо її голос злегка тремтів. Вона чудово пам’ятала справжню причину, чому погодилася стати дружиною Лу Лісіна, а тому не могла говорити з належною впевненістю.

 

До того ж Лу Лісін зовсім не був покірливим безпечним ягнятком. Якби він не помер на самому початку роману, то головний герой не мав би жодного шансу стати центром цієї історії.

 

Коли Лу Лісін почув слова Цзі Цінцін, його настрій змінився.

 

— Це не робота.

 

Суворий вираз обличчя Цзі Цінцін застиг. Вона схилила голову, щоб подивитися на планшет, що лежав на столі. На екрані була відкрита сторінка з інформацією про неї.

 

Звісно, Лу Лісін, який місяць перебував у комі й відразу після пробудження обзавівся дружиною, вважав за потрібне більше дізнатися про своє подружжя.

 

Інтернет майорів повідомленнями, що стосувалися новоспеченої дружини, але майже всі вони були негативними.

 

Згідно з коментарями, вона знущалася з новачків шоубізнесу, присвоювала чужі ролі, була коханкою багатого чоловіка, вдавалася спекуляцій заради реклами свого імені, ще й мала погані акторські здібності — такі ось погані новини. Більшість тем у Вейбо, де згадувалася Цзі Цінцін, мали тег #ЗабирайсяГетьЗШоубізнесу.

 

// П.п.: Вейбо (微博, wēibó) — надзвичайно популярний у Китаї сервіс мікроблогів. Являє собою щось середнє між Твіттером та Фейсбуком.

 

Нещодавно її навіть притягнули до кримінальної відповідальності.

 

Увесь запал Цзі Цінцін в одну мить перетворився на пшик. Вираз її обличчя став напружений. Нарешті їй вдалося вичавити з себе усмішку, яка б не виглядала надто зніяковілою.

 

— Навіть якщо це не робота... Лікар сказав, що тобі... вам слід відпочивати. Ви не повинні напружуватись. Я розповім вам все, що вас цікавить.

 

Вона знала, що за своєю природою Лу Лісін був надзвичайно скрупульозною й обачною людиною. Якщо біля нього з’явилася дружина, про яку він нічого не знав, то він просто зобов’язаний ретельно вивчити все, що її стосувалося.

 

Лу Лісін глянув на неї.

 

— На тебе справді подала до суду якась Шень Вейвей? З компенсацією аж у двадцять мільйонів юанів. Чому?

 

Лу Лісін ніяк не міг співвіднести жінку, що стояла перед ним й досі не зробила нічого надміру огидного, з тою пихатою, чванливою та жадібною до влади жінкою, яку змалювали користувачі мережі.

 

Зазвичай Лу Лісін надавав перевагу тому, що чув і бачив сам, а не тому, що розповідали інші.

 

Цзі Цінцін ретельно пригадала все, що знала з новин, і чесно пояснила:

 

— Я не дуже добре пам’ятаю деталі. Здається, я штовхнула її. Шень Вейвей впала з пагорба й отримала числені переломи та тріщини, а також глибокий поріз на обличчі. Вона готова врегулювати це позасудово, якщо я заплачу їй двадцять мільйонів юанів. Інакше вона подасть офіційний позов і я потраплю у в’язницю.

 

Чесно кажучи, Цзі Цінцін не знала, чи справді травми Шень Вейвей мали якесь відношення до її тезки з роману. По правді, хоча та Цзі Цінцін була вельми неприємною зарозумілою особою, проте ніколи не робила нічого аж настільки підступного. У Шень Вейвей була головна жіноча роль в романі, але вона зовсім не була янголом, тому з упевненістю сказати, де тут правда, було неможливо.

 

— Ти знаєш, хто володіє Tianyu Entertainment?

 

— Знаю, це...

 

— Це я.

 

Серце Цзі Цінцін на мить зупинилося, а потім підскочило й закалатало.

 

Так, вона забула, що коли у романі головний герой повернувся до сім’ї Лу, то жінка-протагоніст отримала чималу розкрутку від Tianyu Entertainment. А все тому, що ця агенція була однією з багатьох компаній, що належали родині Лу. У романі Лу Лісін помре протягом наступних двох днів, тому цілком природно, що незабаром головний герой візьме на себе управління родинною фінансовою імперією. Але Лу Лісін ще не помер. Отже, звичайно, Tianyu Entertainment все ще перебувала під його контролем.

 

А оскільки вона вийшла за нього заміж, хіба це не зробило її дружиною боса?

 

Хвилину тому Цзі Цінцін хвилювалася, що варто їй залишитися в індустрії розваг і її зацькують, як це було у романі. Але вона не очікувала, що в одну мить перетвориться на хазяйку власної долі.

 

Навіть якщо її шлюб із Лу Лісіном не набуде розголосу, хіба родина Лу буде спокійно спостерігати, як над нею знущаються?

 

Або, коли Лу Лісін помре, а її проблема з Шень Вейвей вирішиться, вона зможе просто забрати чималий спадок як його вдова й швиденько покинути шоубізнес, щоб не ставати на заваді парі головних героїв. Тих грошей їй вистачить на все життя.

 

Лу Лісін відклав планшет. Він потер лоба, кинув на дівчину перед ним пронизливий погляд й підкреслено холодним тоном промовив:

 

— Між нами немає ніяких емоційних зв’язків і я чітко усвідомлюю, чому ти вийшла за мене. Мені відомо, що люди в індустрії розваг приділяють величезну увагу шлюбному стану, тому ти можеш сама вирішувати, чи оприлюднювати наш шлюб. Щодо справи з Шень Вейвей, тобі не потрібно турбуватися про це. Я проведу детальне розслідування й розв’яжу цю проблему, але у мене є одна умова.

 

— Яка умова?

 

— Ти зобов’язана з’являтися за першим покликом.

 

Що за надмірний контроль?

 

У Лу Лісіна справді була якась ненормальна пристрасть до контролю над усім, що його оточує. А також почуття власності: до того, що йому належить, не дозволено нікому навіть пальцем торкнутися.

 

Цзі Цінцін нишком пробурмотіла собі під ніс: «Через два дні я прийду на твій похорон, то скільки разів ми встигнемо зустрітися? Як часто ти збираєшся мене викликати?»

 

— Хоча ми чоловік і дружина, тобі не варто хвилюватися. Ти мені нецікава, тому я не чіпатиму тебе, — Лу Лісін підвівся й обійшов стіл, щоб налити собі склянку води. — Я попрошу тітоньку Пей облаштувати тобі окрему кімнату, а до моєї кімнати без дозволу не заходь.

 

Цзі Цінцін кинула на чоловіка презирливий погляд.

 

Навіть якби Лу Лісін зацікавився нею, навряд чи зміг що-небудь зробити у його нинішньому стані.

 

У будь-якому випадку, Цзі Цінцін погодилася приїхати сюди лише через старого пана Лу, інакше б вона і не подумала турбуватися про нього.

 

— Не хвилюйтеся, пане Лу, я цілком реально оцінюю своє положення. Я буду чітко дотримуватись ваших вказівок.

 

Цзі Цінцін обійшла стіл з іншого боку й попрямувала до виходу.

 

[Попередження про смерть! Ви маєте виконати завдання протягом наступних п’яти хвилин: візьміться за руки з Цзі Цінцін].

 

Рука Лу Лісіна сіпнулася й він мало не впустив склянку з водою, яку тримав.

 

// Від автора:

Лу Лісін: Варто мені прикинутися одинаком, як я отримую ляпаса! Моє серце вже не витримує _(:з」∠)_.