// «Смаколикам» три роки! Ю-ху! 🥳
ГЛАВА 14.3
Справедливу частку?
Серце Цзі Цінцін закалатало.
Зараз, за документами, вони з Лу Лісіном одружені, тож у випадку розлучення суд може призначити виділити їй частину родинного майна.
У розпорядженні Лу Лісіна справді багато грошей, тому навіть найменшої частки від його статків їй вистачить, щоб комфортно прожити все життя. Якщо ж до того ще й частину майна отримати...
— Насправді я відчуваю провину перед цим хлопчаком. Відколи помер його батько, він сам-один несе тягар відповідальності за родину Лу. У нього не було часу навіть на себе, а тим більше на зустрічі з кимось. Я сподівався, що він зможе одружитися й створити сім’ю, та він завжди ухилявся від цього, використовуючи роботу як виправдання. Але з тобою все інакше.
— Зі мною? Старійшина Лу, не жартуйте так. Чим я можу відрізнятися?
— Ти безперечно особлива, Цінцін. Буду відвертим, я ще ніколи не бачив, щоб Лісін виявляв ініціативу в стосунках з жінками. Ти перша.
Проявляв ініціативу у стосунках?
Цзі Цінцін на всі боки покрутила в голові слова старійшини. Не міг же він мати на увазі те, як вони спали в одному ліжку й той «ранковий поцілунок»?
Лу Лісін, якого вона знала, зовсім не схожий на того, кого описував старійшина Лу — чоловіка, який уникає контакту з жінками.
— Сподіваюся, ти ретельно обміркуєш це питання. Лісін — відповідальний та відданий. Ти не пошкодуєш, якщо одружишся з ним.
Звичайно, Лу Лісін — це непогана партія. Та що там! Він найкращий кандидат у чоловіки.
Якщо справа доходить до шлюбу, то варто одружуватися або з коханням, або з грошима, а ще краще — поєднати те й інше. Лу Лісін був і багатий, і красивий, отже, як не глянь, а Цзі Цінцін точно виграє від цього шлюбу, їй не буде на що жалітися. То чому ж слова старійшини Лу, звучали так, наче це Лу Лісіну пощастить, якщо вона погодиться на цей шлюб?
— Старійшино Лу, я від самого початку надзвичайно вдячна вам за допомогу з моєю проблемою, тому не турбуйтесь, я залишуся тут й обов’язково піклуватимуся про вас, як член родини Лу.
Можна сказати, що це була згода.
Старійшина Лу задоволено посміхнувся, але за мить здивовано запитав:
— А з якою це проблемою я тобі допоміг?
— Це стосовно того інциденту на знімальному майданчику, коли така собі! Шень Вейвей заявила, що саме я штовхнула її з пагорба. Вона збиралася подати на мене до суду, якщо я не заплачу їй 20 мільйонів юанів.
— Я ще нікому не доручав розв’язання цієї проблеми.
Голову Цзі Цінцін заповнили знаки питання:
— То це не ви? Тоді хто ж це міг бути?
— Якщо хочеш дізнатися, я допоможу з цим.
— Дякую, старійшино Лу.
Старий доброзичливо усміхнувся.
— Оскільки ти дала згоду стати частиною родини, звертайся до мене так само, як Лісін — називай мене дідусем. Не треба весь час величати мене старійшиною, наче ти нам чужа.
Цзі Цінцін завжди заздрила безумовній любові старійшини Лу до онука, бо сама вона ніколи раніше не відчувала такої прихильності у родинних стосунках. Тому тепер, отримавши те, чого так сильно бажала, вона слухняно змінила звертання:
— Дідусю!
Старійшина Лу задоволено кивнув. Чим більше він дивився на цю дівчину, тим милішою дитиною вона йому здавалася. Навіть той голос, яким вона назвала його дідусем, пробудив у його душі й тілі відчуття комфорту.
Старий доброзичливо запитав:
— Шлюб — це серйозна справа. Чи ти обговорила це зі своєю родиною?
Цзі Цінцін похитала головою.
— Як щодо такого варіанту: найближчими днями, коли всі будуть вільні, я особисто відвідаю твоїх батьків, щоб обговорити ваше з Лісіном весілля? Оскільки ти вийшла заміж в родину Лу, я точно нікому не дозволю зводити на тебе марні наклепи.
// П.п.: Мова йде про те, що попри отримані в державній установі документи про реєстрацію шлюбу, без проведення всіх традиційних весільних обрядів у суспільстві ніхто не знатиме про те, що Лісін та Цінцін одружені (а старше покоління навіть не вважатиме їх шлюб дійсним, оскільки сила традицій в Китаї досі надзвичайно велика), тому злі язики одразу припишуть їй роль коханки, що спокусилася багатством молодого мільярдера. //
Однак, згадавши батьків оригінальної власниці цього тіла, Цзі Цінцін посміхнулася і сказала:
— Старійшина Лу, не варто поспішати з весіллям. Навіть якщо я погодилась, пан Лу може бути проти. Що стосується моїх батьків, то я сама поговорю з ними.
Власне кажучи, якщо вже зайшла мова про родину, то можна лише дивуватися, наскільки родичі Цзі Цінцін з роману були схожі на її власних. В обох родинах віддавали перевагу хлопчикам та нехтували дівчатами, й в обох молодші брати були невдахами, які постійно завдавали родині клопоту.
Проте, в романі автор дуже мало уваги приділив опису родичів Цзі Цінцін, тому вона ще не знає, які вони насправді.
— Гаразд, якщо ти вважаєш, що так краще, то я не буду тебе силувати й дослухаюсь твоєї думки. А що стосується Лісіна... — старійшина скористався внутрішньою телефонною лінією маєтку й попросив онука зайти до його кабінету.
— Дідусю, навіщо це? — стривожено подивилася на нього Цзі Цінцін.
— Я хочу, щоб ти особисто почула, як він дасть свою згоду.
— Ні-ні-ні... — підскочила Цзі Цінцін. Вона була надто сором’язливою. Та вона ж з сорому помре, якщо лишатиметься тут, поки старійшина говоритиме з Лу Лісіном про шлюб.
— Не бійся, дідусь буде поруч. Якщо Лісін наважиться знущатися з тебе, я дам йому прочухана.
У двері постукали:
— Діду?
— Заходь.
Лу Лісін увійшов, його погляд ковзнув по Цзі Цінцін і зупинився на старійшині Лу:
— Дідусю, ти мене кликав?
Старий сів на один диван з Цзі Цінцін й примусив Лу Лісіна зайняти місце на канапі навпроти.
— Коли ти був у критичному стані, я отримав пророцтво від шановного майстра Веня стосовно твоєї долі. Він визначив, що Цінцін — призначена тобі дружина. Тоді ти був у комі, тож я не міг дізнатися згодний ти чи ні. Однак тепер ти переді мною й Цінцін поруч, тож я запитаю зараз: чи готовий ти взяти Цзі Цінцін за дружину та піклуватися про неї до самої смерті?
Від цих слів старійшини Лу Цзі Цінцін почервоніла до кінчиків вух. Їй захотілося негайно вирити глибоку яму й закопатися з головою.
— Гей, я задав тобі питання!
Лу Лісін усміхнувся:
— А вона згодна?
Старший Лу незадоволено клацнув язиком:
— Я тебе питаю.
Погляд Лу Лісіна пройшовся тілом Цзі Цінцін, його очі примружилися, а зіниці сповнитися непроглядною темрявою. Хто знає, про що він думав?
— Я згодний.
Старійшина Лу задоволено кивнув.
— Оскільки ви обидва погодилися, справу вирішено. Інші питання обговоримо, коли я при нагоді зустрінусь з батьками Цінцін... Ну, добре, сьогодні був довгий і виснажливий день. Ви можете повернутися до своїх кімнат та відпочити або піти прогулятися.
Цзі Цінцін підвелася.
— Тоді я піду першою.
Старійшина Лу кивнув з усмішкою.
Лу Лісін вийшов слідом за нею.
Коли вони проходили повз його кімнату, він раптом затягнув туди Цзі Цінцін.
Кімната була добре освітлена, тому йому було чудово видно, що рум’янець, що палав на обличчі Цзі Цінцін від слів старійшини Лу досі не охолов, й обидві її щічки все ще вигравають червоним.
Лу Лісін притис дівчину до стіни біля дверей, обома руками наче закувавши її на рівні грудей. Зверху вниз він подивився на її перелякане обличчя, а потім схилився й з натиском запитав:
— То ти хочеш за мене заміж?
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
