ГЛАВА 13.1
В присутності старійшини Лу та ще й з тітонькою Пей разом Цзі Цінцін по-справжньому впала в розпач.
Ну, що за..?
Що це за..!
Це сцена, коли жінка настільки зголодніла до чоловіків, що спокусила свого присмертного супруга переспати з нею?
Цзі Цінцін не наважувалася очей підняти на старійшину Лу й тітоньку Пей. Вона перекотилася ліжком, загортаючись у ковдру, закуталася з головою й зігнулась клубочком, відмовляючись спілкуватися зі світом поза цим коконом.
Який сором!
Боже, який сором!
За всі свої більш як двадцять років життя Цзі Цінцін ще ніколи не набиралася стільки сорому, як сьогодні!
Вона просто-таки сама себе зганьбила!
У якій це позі вона щойно прокинулася? Невже її рука обіймала талію Лу Лісіна? Та ще й нога лежала на його стегнах? А що стосовно голови? Де була її голова?
Цзі Цінцін детально згадала, що саме вона побачила, ледве прокинувшись: як прямо перед її очима міцні м’язи живота Лу Лісіна підіймалися та опускалися в ритмі його дихання. Її обличчя спалахнуло, а серце затріпотіло так, що ледь з грудей не вискочило.
Може, її голова лежала на плечі Лу Лісіна? Або ж на його руці?
Невже це були саме його груди?
Ну, чому їй настільки не щастить?!
Цзі Цінцін нестримно захотілося плакати.
Вона ж завжди спала цілком спокійно! Чому ж в єдину ніч з Лу Лісіном вона спала саме так? Та ще й спіймали її на гарячому.
Якби Лу Лісін був її сином у настільки хворому стані, а якась жінка спокусила б його, вона точно розірвала б цю шльондру на шматки!
Цзі Цінцін не наважувалася навіть уявити, що подумав старійшина Лу про цю ситуацію, чи якої він тепер думки про неї.
Напевно, відтепер старий вважатиме її за розпусну жінку, яка тільки й думає про те, як спокусити його онука!
Цзі Цінцін не знала, куди себе й подіти.
Тим часом Лу Лісін, вислухавши, як ця жінка обізвала його «пройдисвітом», помилувався на равлика з ковдри й вже не знав, чого йому хочеться більше: злитися на Цзі Цінцін чи сміятися з неї.
Це те, що називають «винний звинувачує перший»?
Він пройдисвіт?
Це хто ще тут пройдисвіт?
Минулої ночі він доброчинно стримувався й нічого не зробив, а тепер виявився покидьком?
Ця жінка уві сні поводиться до жахливого зухвало, катається по всьому ліжку, хапає й здушує людину, наче ростову подушку, а потім цю саму «подушку» ще й звинувачує?
Шкода, що в цій кімнаті немає камери спостереження, а то б він показав Цзі Цінцін, як вона поводилась минулої ночі й що саме вичворяла з нещасною «подушкою».
Минулої ночі він був наче бранець без найменшого шансу на втечу. Спочатку Лу Лісін збирався просто поспостерігати, як довго Цзі Цінцін буде крутитися, але час спливав, і зрештою він сам не помітив, як заснув. Й попри те, що його весь час жмакали, як подушку, він на диво добре спав, жодного разу не прокинувшись протягом усієї ночі.
Й після пробудження Лу Лісін відчував себе більш енергійним, ніж будь-коли.
Схоже його пильність чим далі, тим частіше хибить.
Лу Лісін тяжко зітхнув й узявся пояснювати тим двом, що досі стояли у дверях:
— Дідусю, тітонько Пей, не подумайте нічого такого. Вчора вночі я випадково пролив воду на ліжко й, оскільки не хотів турбувати тітоньку Пей, тому...
Старійшина Лу й стара економка не знали плакати їм чи сміятися, коли побачили, як Цзі Цінцін засоромилась настільки, що сховалась під ковдрою.
Може вони не так вже й добре знають її, адже познайомилися лише недавно, однак Лу Лісіна вони знають чудово, адже спостерігали за ним з дитинства.
Припустити, що хтось міг звабити Лу Лісіна? Та це могло спрацювати лише якщо він і сам був не проти.
Чи знайдеться взагалі в цьому світі людина, здатна примусити його зробити щось проти волі?
— Юний господарю, як вам спало на думку, що така дрібниця могла завдати мені клопоту? — тітонька Пей кинула погляд на Цзі Цінцін, яка все ще лежала, згорнута в ковдру, й усміхнулася. — Я зараз миттю поміняю вам простирадла. Там вже прийшли медики, то я відправлю їх у кабінет. Приходьте туди, як перепочинете.
Лу Лісін кивнув і вже збирався встати й вийти з кімнати Цзі Цінцін, аж раптом...
[Попередження про смерть! Будь ласка, протягом п’яти хвилин подаруйте своїй дружині, Цзі Цінцін, ранковий поцілунок та привітайте її з добрим ранком].
Лу Лісін розлютився: «А де моя винагорода за завдання розділити з нею ліжко?»
[Нагорода за це завдання — вісім годин життя. Однак відколи ви лягли в ліжко вже минуло вісім годин. Отже, отримані бали життя були витрачені.]
«Ах ти ж, курво!..»
[Будь ласка, не лайтеся, звертаючись до системи.]
Обличчя Лу Лісіна аж почорніло. «Вельмишановна системо, ти знущаєшся з мене?»
[Час сну, проведений з Цзі Цінцін, дав вам вісім годин життя, тож ви нічого не втратили. До того ж я все ще можу допомогти вам відновити ваш стан здоров’я.]
Лу Лісін доклав усіх зусиль, щоб заспокоїти дихання, ще раз поглянув на дівчину, скоцюблену під ковдрою, а потім піднявся й потягнув укривало.
Цзі Цінцін показалася з-під ковдри, схожа на страуса, що ховав голову в пісок. Її обличчя почервоніло від тривалого перебування під покривалом, а сама вона хапала повітря ротом, намагаючись відсапатись. Наступної миті Лу Лісін напористо схопив її обличчя обома руками.
«???», — здивувалась Цзі Цінцін.
І тут на її лобі закарбувався поцілунок.
«!!!», — дівчина шоковано застигла.
Стиснувши зуби, Лу Лісін промовив:
— Доброго ранку, дружинонько.
[Завдання виконано. Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 3 години.]
Це був... ранковий поцілунок?
Цзі Цінцін заціпеніла, дивлячись на вираз обличчя Лу Лісіна. Він був зовсім не схожий на той, з яким роблять ранковий поцілунок. Значно більше це скидалося на скрегіт зубовний. Тож вона не наважувалася навіть поворухнутися.
Старійшина Лу та тітонька Пей також відчули, що атмосфера дещо дивна.
— Що ти маєш сказати у відповідь?
Цзі Цінцін на мить розгубилася:
— Добрий ранок?
— І?
Куточки губ Цзі Цінцін сіпнулися.
— Доброго ранку, чоловіченьку.
[Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 4 години.]
— Повтори.
— ...Доброго ранку, чоловіченьку.
[Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 5 годин.]
— Ще раз.
Цзі Цінцін розлютилася. Що виробляє цей Лу Лісін? Вирішив скористатися присутністю старійшини Лу та тітоньки Пей, щоб залякати її?
Хто не знає, що вони одружилися за домовленістю, без будь-яких почуттів? Що це за любовне шоу?
— Кхе-кхе, — старійшина Лу, добропорядний старий, більше не міг дивитись та слухати все це. Він і тітонька Пей досі тут. Хіба вони статуї, щоб ось так обійматися та милуватися з самого ранку, повністю їх ігноруючи? — Лісін, доктор Чжао, мабуть, вже чекає на тебе.
Лу Лісін вирішив поки що змилостивитись над Цзі Цінцін, тож відпустив її і встав.
Пролунали звуки кроків, що поступово віддалялися, й зрештою, в кімнаті запанувала тиша.
Цзі Цінцін вирішила, що всі вже пішли, але коли вона обернулася, то побачила, що економка все ще стоїть у кімнаті й дивиться на неї з широкою посмішкою.
— Тітонько Пей... — зніяковіло проказала Цзі Цінцін.
З лагідною усмішкою стара економка схилилася над дівчиною, щоб поправити рукав нічної сорочки Цзі Цінцін, який сповз із плеча під час сну.
— Не хвилюйся, Цінцін, ми зі старим господарем все розуміємо.
Хіба могла вона, жінка, що пів життя пропрацювала на родину Лу, не здатна побачити, якою людиною насправді була Цзі Цінцін? Які ще можуть бути сумніви?
А тим паче це стосується старого пана, який прожив таке довге життя.
Цзі Цінцін відчула, як у неї камінь з душі скотився: слава Богу, вони не прийняли її за спокусницю.
— Тітонько Пей, дякую вам.
Стара жінка усміхнулася.
— Нема за що, дорогенька. Скоріш вставай, вмивайся й спускайся снідати.
Після цих слів тітонька Пей встала й вийшла з кімнати.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
