Пояснення

Перекладач: Mister Wednesday  

Редактор: Elein Dark, Liliia Alon

Якби Блазень просто згадав, що в щоденнику Розеля  містяться якісь звичайні загальновідомі факти, Повішений, Алджер навряд чи зважився б заплатити за відповідь. По-перше, слово ‘звичайні’ саме по собі здатне зруйнувати цікавість, а по-друге, він завжди ставився з обережністю до обміну з Блазнем, що мимоволі нагадувало йому про ті випадки, коли люди укладали угоди з єретичними богами та демонами.

Але тепер, коли він дізнався зміст цих так званих ‘звичайних’ відомостей, його цікавість розгорілася ще сильніше. Однак чоловік не міг повністю зрозуміти деякі описи, не кажучи вже про те, щоб співвіднести їх із реальністю та глибоко усвідомити їхню суть. Тому, не стримуючи цікавості, але з належною повагою, він запитав:

— Містере Блазню, який тип оплати ви бажаєте?

«Так, так!» — Справедливість Одрі майже непомітно, але з великою частотою кивала головою, вказуючи, що вона також хотіла це запитати.

Хоча Сонце Деррік залишався спокійним та не робив додаткових фізичних жестів, погляд в сторону Блазня усе пояснював.

Клейн, який очікував на таку реакцію, посміхнувся та сказав:

 — Інформація щодо Таємного ордену.

— Таємний орден…, — пробурмотів собі Повішений Алджер.

Ця назва була йому знайома. Якось він уже отримав плату за те, щоб розповісти Справедливості про різні таємні організації, і серед них був і Таємний орден. 

Одрі та Деррік несвідомо насупилися: перша — тому, що знала про цей орден лише з розповідей Повішеного, другий — тому, що навіть ніколи не чув про його існування.

Клейн очікував такої реакції з боку Сонця й зовсім не здивувався. За його припущеннями, регіон, де розташоване місто Срібла, перетворився на Покинуту землю Богів десь між появою першої та другої Блюзнірської скрижалі, тобто в певний період Третьої епохи. Було навіть можливо,  що ця подія стала безпосередньою причиною чи навіть проявом катаклізму. Родина Заратулів вступила на сцену історії лише в Четверту епоху, а Таємний орден було створено в пізній половині Четвертої епохи. Не могло такого бути, щоб обидві організації існували в той самий період.

Якби Сонце знав про існування Таємного ордену, це, навпаки, шокувало б Клейна, змусивши його переглянути власні припущення та повністю перебудувати уявлення щодо міста Срібла, Покинутої землі Богів та родини Заратулів.

Після близько двадцяти секунд тиші, Алджер подивився на Блазня в сірому тумані, обдумав свої слова та сказав:

— Я приймаю це завдання. Я зберу для вас інформацію про Таємний орден. Чи можете ви зробити ‘оплату’ авансом?

Те, що істота, можливо, божественного рівня цікавиться давньою та загадковою організацією, не збентежило Алджера.

Але що було ще важливішим — з кожною новою зустріччю він дедалі більше утверджувався в своїй гіпотезі: містер Блазень перебуває у своєрідній пастці. Його численні спроби та дії його послідовників на Північному й Південному континентах спрямовані на те, щоб вирватися з цієї неволі та позбутися обмежень. 

«Цілком можливо, що це навіть стосується тієї таємниці, чому після Четвертої епохи сім богів більше не з’являлися у світі…» — промайнула думка в голові Алджера, як його пройняло холодне тремтіння: він наближався до чогось, що стосувалося самих богів.

Почувши прохання Повішеного, Клейн відкинувся на спинку стільця і ледь помітно кивнув:

— Без проблем. Якщо інформація, яку ви зібрали, перевищуватиме цінність відповіді, я надам вам додаткову компенсацію.

«Що ж вважати інформацією такою, яка перевищує вартість відповіді? Звісно, це вирішуватиме шановний містер Блазень. Якщо в нього будуть ресурси на додаткову винагороду — він її видасть. Якщо ні — то ні…» —  Клейн усміхнувся, закінчуючи думку в своїй голові. 

Очі Справедливості Одрі зненацька загорілись. Вона підняла свою руку та сказала: — Я хочу прийняти участь у цій угоді.

Клейн посміявся та відповів: — Звісно.

Відверто кажучи, його основною ціллю була міс Справедливість, тому що вона була місцевою в Бекленді та влилась в декілька груп Потойбічних. Її доступ до інформації в ‘землі надії’ набагато перевершував його власний, враховуючи що це було його перше відвідування столиці. Вона також була більш проінформована, аніж Повішений, який більшу частину часу знаходився на морі.

Виходячи з отриманого раніше віщування, Клейн дійшов висновку, що сліди Таємного ордену слід шукати саме в Бекленді, а не деінде.

Сонце Деррік уважно слухав та після певних думок, сказав: — Я бажаю використати оплату, яку я зарезервував, та обміняти її на відповідь.

В минулій трьохсторонній угоді, він обміняв формулу 8-мої послідовності Телепата на 9-ту послідовність Барда. Клейн пообіцяв йому компенсувати її, і його вибір на той момент був приберегти компенсацію та підготуватись до наступних формул зілля та основних інгредієнтів.

Клейн кивнув головою та надав пояснення, яке він вже давно підготував:

— Поняття ‘споріднені послідовності’ означає, що на вищих рівнях деякі шляхи можуть взаємозамінюватися. Наприклад, Послідовність 5 шляху Смерті — Хранитель воріт — може не лише піднятися вище у своїй гілці, а й перейти на шлях Велетня, тобто до послідовності 4 — Мисливця на демонів. Звісно, якщо шляхи не є спорідненими, то в кращому випадку вас чекатиме напівбожевілля. Тобто, якщо це не суміжний шлях, то напівбожевільний стан це найкращий результат.

— Вони можуть бути взаємозамінними?! — випалила Одрі, здивована та просвітлена.

Її вразило те, що шлях послідовності не є абсолютно фіксованим, що він не єдиний для кожного, і що зміна не завжди веде до напівбожевілля чи неможливості подальшого підвищення. Серед двадцяти двох божественних шляхів існують виняткові випадки — споріднені послідовності!

А ще її переповнювала радість: у неї з’явився вибір! Ніби вона стояла у філії в універмазі Філіпа. Це було чудове відчуття!

«То ось воно як…», — Алджер мовчки промовив до себе, раптово усвідомивши багато речей. Це пояснювало безліч загадкових моментів у його власному досвіді.

«Ця інформація надто дорогоцінна! Як і очікувалось від містера Блазня. Так званого простого загального знання достатньо, аби шокувати та вразити більшість  Потойбічних низьких послідовностей та принести їм велику користь.» — він внутрішньо зітхнув.

Сонце Деррік був трохи розчарований, тому що він не мав наміру змінювати послідовності. Його мета — стати тим, хто принесе світло в темряву й розвіє прокляття — тобто стати Сонцем.

Однак, він швидко пригадав інцидент, який трапився у місті Срібла:

Колишній Верховний, той, хто мав найбільший шанс подолати обмеження Мисливця на демонів, свого часу спорудив для себе усипальницю глибоко під землею й переселився туди, зробивши її своїм домом.

Після цього він появлявся усе менше та менше, доки головні двері мавзолею не зачинились намертво.

Ще тоді усі жителі міста Срібла дійшли висновку, що Верховний зазнав невдачі під час просування, збожеволів, майже втратив контроль і, врешті-решт, сам себе погубив. 

Тепер, у поєднанні з описом Блазня, Сонце неочікувано подумав над іншою можливістю:

«Верховний намагався просунутися в послідовності через споріднені шляхи!»

«В одній зі своїх розвідок глибоко в пітьмі, він отримав відповідну формулу для шляху Смерті, мавзолей міг бути особливою необхідністю… Але, врешті-решт, він все одно зазнав невдачі? З чим він зіткнувся в тому темному мавзолеї?»

«Місто Срібла не має формул зілля наступної послідовності після Мисливця на демонів?»

Коли ці думки промайнули в його голові, Деррік різко повернувся до тями від стриманого голосу панни Справедливості:

— Містере Блазню, дозвольте запитати, які інші шляхи є взаємозамінними зі шляхом Спостерігача?

«4-та послідовність Мисливця на демонів звучить дуже добре… це чудово підходить мені, чудово підходить Справедливості», — Одрі захопилась першою назвою вищої послідовності, про яку вона дізналась.

«Я теж хотів би це знати...», — Клейн спокусився відповісти на питання міс Справедливості в подібній манері.

Перш ніж він встиг хоча б щось сказати, Одрі додала уривчастим тоном: — Я-я можу заплатити за відповідь на це питання. С-скільки фунтів ви вважаєте буде достатнім? Я-я вірю, що вашим послідовникам знадобиться певна сума фінансування для їхньої діяльності...

Сказавши це, вона пригадала, як послідовник містера Блазня легко добив піратського адмірала Кілангоса, який володів Повзучим голодом. Очевидно, що він був Потойбічним високої послідовності, тому вона майже сказала: «Прошу вибачення. Містере Блазню, ставтесь до цього так, ніби я нічого не казала.»

Однак, оскільки вона вже запитала, то не могла відступити! 

«Та годі тобі, Одрі! Можливо Блазень має слабшого послідовника?», — тихо прикусила губу Одрі, мовчки підбадьорюючи себе.

«Фунти?», — серйозно подумав Клейн та сказав: — Ми проведемо транзакцію, коли буде зібрано достатньо інформації про Таємний орден.

Поки він говорив, то пригадав свого інформатора в Товаристві психологічної алхімії — Декстера Гудеріана.

«Капітан та я-я...ех... Особистість Декстера як інформатора більше не можна перевірити. Це… трагедія чи комедія? На жаль, я більше не можу з ним зв’язатися, а він був би ідеальним джерелом інформації про шлях Спостерігача...» — усміхнувся Клейн.

— Гаразд, — щасливо відповіла Одрі.

Їхня розмова змусила Повішеного, який теж збирався поставити подібне запитання, промовчати. Він вирішив дочекатися, поки буде зібрано достатньо інформації про Таємний орден. 

Після короткої паузи Одрі краєм ока поглянула на Блазня і несміливо підняла руку.

Отримавши схвальний кивок, вона звернулася до іншого учасника зборів, сповнена очікування: — Містере Повішений, моя підказка допомогла вам знищити контр-адмірала Урагана. Чи підготували ви цілий гіпофіз дорослої веселкової саламандри?

«Це одна з причин чому я повернувся у море...», — Алджер легко кивнув та сказав: 

— Я отримав потойбічний матеріал, який ви просили. Але як мені його вам передати?

«Як? Як його мені передати...», — Одрі завмерла на мить, ніби загубившись в думках:

«Я не можу просто назвати свою адресу... Так само я не можу скористатись допомогою Сіо та Форс. Це розкриє той факт, що я Потойбічна... Хмм, це не неможливо. Імператор Розель якось сказав, що ми повинні обирати найменше з двох зол...»

В цей момент серце Клейна зворушилось. Він легко постукав по краю довгого столу та посміхнувся.

— Леді, джентльмени, у цьому питанні ви не заперечуєте, якщо я запропоную один експеримент?