Запечатані артефакти 2-го класу

Перекладач: Mister Wednesday 

Редактор: sirokko

 

В коридорі глибокого та спокійного підвалу,  майже чотирьохметровий посланець зник перед очима Клейна після того, як забрав листа. 

Коли навколо нього залишились лише класичні вбудовані в стіни гасові лампи, хлопець відклав мідний свисток і пішов до брами Чаніс. 

Клейн вирішив, який саме запечатаний артефакт взяти, ще коли писав листа.  

По-перше, майже неможливо, щоб запечатаний артефакт 3-го класу хоч якось вплинув би на дитину в животі Мегос. Принаймні, якщо це не був предмет на кшталт Мутованої священної емблеми Сонця, яка мала приховані сили. 

В той самий час, в такій ситуації, Клейн був не в настрої досліджувати та відшукувати секрет, який може існує, а може і ні. До того ж, більшість запечатаних артефактів несуть певний рівень загрози користувачу. Тому Клейн не враховував запечатані артефакти 3-го класу, які скоріше послаблять користувача, не впливаючи на ворога.

По-друге, тінгенські Нічні яструби не мали запечатаних артефактів 1-го класу, а лише три артефакти 2-го класу. Спочатку це була засекречена інформація, яку Клейн не мав права знати, але через терміновість ситуації Данн скористався положенням про надзвичайні випадки та розповів йому загальну ситуацію.

Данн Сміт не міг утримувати будь-які інші запечатані артефакти одночасно з прахом Святої Селени.

А за брамою Чаніс у місті Тінген було три запечатаних артефакти 2-го класу: 2-030, 2-078 і 2-105.

Назва 2-030 була “Невичерпна отрута”. Воно походить від Потойбічного невідомої послідовності, який раптово збожеволів і порізав собі зап’ястя, щоб покінчити життя самогубством. Він пустив свою кров у звичайну срібну чашу. Але коли його кров  витекла, срібна чаша не була заповнена, і рідина в чаші стала кристально чистою і привабливою. Це була спокуса, перед якою не зміг встояти навіть Потойбічний 5-ї послідовності. Випивши рідину, він помер на місці від отруєння.

Після того, як людина померла, отрута просочилася крізь її пори і знову зібралася до купи. Обʼєм рідини був таким самим, як і до того, як людина її випила. Ані краплі менше.

Данн розказував, що дослідники у Святому соборі мали підозру, що отрута може вбити Потойбічного високої послідовності. Однак проблема полягала в тому, що для могутнього Потойбічного було майже неможливо спокуситися випити її. Крім того, риси 2-030 були очевидні, тому ніхто не спожив би отруту випадково. Якщо хтось хотів отруїти ворога, вони повинні були спочатку схопити його, взятий його під контроль, а потім силою влити йому це в горло. Але тоді навіщо проходити через усі ці проблеми?

2-030 постійно спокушав живих істот навколо випити його. Людина має бути повністю зосередженою на протистоянні його силі. Будь-яка незначна недбалість змусила б випити отруту, наче це було цілком природно.

Коли Данн закінчив свій опис, Клейн майже миттєво вирішив не обирати цей запечатаний артефакт.

Запечатаний артефакт 2-078 називався “Двері смерті”. Його вигляд був схожий на звичайні дерев'яні двері. Будь-яка жива істота, яка проходила крізь нього, миттєво гинула. Жоден Потойбічний високої послідовності ніколи не брав участі в тесті.

Він мав ознаки життя і постійно намагався втекти. Він міг змінити свій зовнішній вигляд і маскуватися під уже існуючі двері. Якщо користувач допускав помилку, то втрачав контроль над ситуацією. У такому випадку йому потрібно бути обережним і не проходити крізь двері поблизу, а натомість чекати допомоги або пробити стіну, щоб втекти.

Клейн думав використати 2-078, але після переоцінки двох останніх він відчув, що інтуїція міфічної істоти буде достатньо гострою аби відрізнити, які двері є “Дверима смерті”.

Зрештою він вирішив вибрати 2-105.

Запечатаний артефакт називався “Крадій кровоносних судин”. Він був схожий на товсту, жорстку кровоносну судину. У кожного, хто доторкнеться до неї, незалежно від того, захищений він чи ні, вкрадуть життя. На початку це буде неочевидно. Але, якщо з ним не розривати контакту, ефект буде помітний через півгодини. Данн розказував, що єретик пʼятої послідовності тримався за судину дві години. Він перетворився з мускулистого чоловіка років тридцяти на згорбленого старого з в’ялою шкірою, рідким білим волоссям та без зубів.

Найважливіша особливість 2-105 полягала в тому, що особа, яка його носить, мала шанс викрасти здатність у цілі в межах певного діапазону. Навіть могутні Потойбічні могли бути позбавлені своїх здібностей, але ймовірність була меншою.

Протягом десяти хвилин особа, яку обікрали, втрачала відповідну здібність, тоді як особа, яка носила артефакт, могла вміло використовувати цю здібність. Через десять хвилин здібність зникала, і людині, яку обікрали, потрібно було почекати декілька днів, аби одужати.

«Незалежно від того, працює це чи ні, це принаймні підвищить ймовірність успіху з п’яти до десяти відсотків. Зрештою, я — Король Жовтого та Чорного, володар удачі... Крім того, наша головна мета — просто підготуватися до найгіршого сценарію. Нам не обов’язково потрібно приступати до дій... Сподіваюся, скоро прибуде підкріплення...», –– Клейн зупинився біля вартової, не виявляючи більше жодних ознак вагання.

Щодо негативних наслідків запечатаного артефакту 2-105, він не хвилювався, оскільки не планував використовувати його власноруч...

Його план полягав у тому, щоб віддати його Леонарду, оскільки в нього вже були амулет Палаючого сонця та мідний свисток Азіка, щодо якого він все ще не знав, чи буде він досі працювати.

«Мій любий поете, настав час тобі показати свою справжню таємницю...» — пробурмотів Клейн і побачив Сіку Трон, що стояла на варті.

Зі своїм білим волоссям і чорними очима Опівнічна поетеса мовчала кілька секунд, а потім сказала: 

–– Чому б тобі не почергувати біля воріт Чаніс? Я сильніша та досвідченіша за тебе.

«Але у тебе немає амулету Палаючого сонця...» –– Клейн відповів з посмішкою: 

–– Міс, я вже восьмої послідовності. 

–– Тут також не буде безпечно. Є багато запечатаних артефактів, що мають ознаки життя, які дуже хочуть вчинити щось. Ну, а якщо ми не впораємось, то люди тут точно не виживуть. 

–– Хе-хе, наша мета нагорі — виграти час і дочекатися підкріплення. Може, це навіть безпечніше, ніж бути біля брами Чаніс.

Сіка Трон повільно скривила губи й намалювала на грудях багряний місяць: 

–– Нехай благословить вас усіх Богиня.

Оскільки Данн не встиг вчасно написати документ, Клейн не міг увійти безпосередньо за ворота Чаніс. Він лише дивився, як Сіка Трон відкриває крихітну щілину та входить всередину.

Через кілька хвилин вона повернулась, тримаючи в лівій руці товсту, закривавлену, бліду кровоносну судину.

Клейн простягнув руку, щоб взяти її і одразу відчув, як по його тілу плине слабкий струм.

...

У приймальні охоронної компанії «Терен».

Леонард уже позбувся свого ранішнього напруженого стану, і вираз його обличчя більше не був дивним, коли він розповідав про нещодавно знайдений будинок, який Ланевус орендував раніше. 

–– Це справді так? Він ніколи раніше мені про нього не розповідав... — нормально відповіла Мегос, злегка поморщившись.

Тоді вона схопила своє світле волосся, висмикнула жменю й недбало викинула в сміттєве відро.

Леонард був приголомшений. Він насилу ковтнув, і його долоні знову покрилися холодним потом.

...

Клейн піднявся сходами на другий поверх з Крадієм кровоносних судин у лівій руці.

Він подивився на двері, що вели до кімнати відпочинку Нічних яструбів, де Данн Сміт мовчки стояв у своїй чорній вітровці. Його очі були сірі й глибокі, як і тоді, коли вони вперше зустрілися.

«–– Представлюсь ще раз, Нічний яструб, Данн Сміт.»

Відгомін минулого звучав у вухах Клейна, коли в його голові промайнула сцена з Данном біля трупа Кенлі. Увесь його рот був у крові.

Хлопець поринув в тишу та підійшов до капітана. Він підняв ліву руку й сказав: 

–– Капітане, я обрав запечатаний артефакт 2-105. Я планую дати Леонарду ним скористатись.

Данн злегка кивнув. Він не запитав, чому, але повернувся і вказав на свій кабінет та промовив: 

–– Святий собор надіслав телеграму. Вони сказали, що негайно зберуть команду сильних Потойбічних і попросили нас якомога довше підтримувати стабільність ситуації та чекати. 

–– Щодо тих випадковостей відповіді немає. Я думаю, що вони ще не дійшли ні до яких висновків. Або, можливо, особа, яка обробляє телеграми, не знає реальної ситуації та не має можливості зробити припущення. Знаєш, ми повинні якнайкраще використовувати час. Телеграми не можуть бути надто довгими. 

–– Так, –– Клейн кивнув. Він підійшов ближче до перегородки, визирнув назовні й запитав: –– Яке наше становище?

–– Поки що нічого дивного, –– Данн подивився на скриньку з прахом Святої Селени в лівій руці.

Побачивши, як Леонард і Мегос весело розмовляють, Клейн вирішив їх не перебивати. Він пішов до кімнати відпочинку Нічних яструбів і зіткнувся з Данном у коридорі між ними.

Саме тоді Данн раптом самопринизливо розсміявся:

–– Я дещо забув. 

–– Що саме? –– відповів здивовано Клейн.

Данн скоса подивився на нього й сказав: 

–– Дейлі сказала мені пояснити тобі дещо про себе. 

–– Е? –– Клейн був приголомшений, оскільки не міг зрозуміти, що мав на увазі капітан.

Через дві секунди, перш ніж Данн встиг відповісти, він раптом зрозумів.

Мадам Дейлі не відповіла одразу, бо вважала це непотрібним. Вона передала інформацію капітану й дозволила йому усе прояснити.

«Це значить, що стан капітана не серйозний!»

У цей критичний момент Клейн раптом відчув радість, яка вибухнула всередині нього.