Користуючись особливими перевагами

Перекладач: Mister Wednesday 

Редактор: sirokko 

Срібний амулет раптом став крижаним, як кришталева накидка із інею.

Клейн здригнувся і раптом його розум прояснився, а страх і хвилювання тимчасово відступили.

Він швидко влив свою духовність в амулет і кінчиком пальця виштовхнув тонкий срібний шматочок із кишені, змусивши його впасти йому на ноги.

У повітрі з'явилося багряне полум'я, а в кімнаті пролунав відлунням звук легких безперервних вибухів.

Вмить проявилось безтурботне й глибоке відчуття, яке охопило більшість спальні, включно з мадам Шарон, Несплячим Кенлі, а також самим Клейном!

Амулет Сну був предметом, який не відрізняв ворога від заклинача. Тому для нормального використання його потрібно було кинути в сторону ворога.

Таким чином, на заклинателя впливатимуть лише залишкові ударні хвилі, але не достатні, щоб він не міг протистояти спокусі заснути.

Проте руки Клейна були обплутані незліченними невидимими нитками. Він не мав змоги кинути амулет, тож міг лише ввести в сон мадам Шарон разом із собою!

Хлопець давно обмірковував подібну ситуацію і був готовий. Усе тому, що його тіло було унікальним — не схожим на більшість Потойбічних низької послідовності.

Тієї миті повіки Клейна заплющилися й він спокійно увійшов у сон, поки мадам Шарон і Кенлі все ще засинали.

Клейн швидко зрозумів, що він уві сні, і раціонально усвідомив, що спить.

Щоразу, коли на нього застосовували будь-що, пов’язане з вторгненнями у сон чи подібними гіпнотичними ефектами, він усе одно міг залишатися у свідомості!

Хлопець виявив це, коли мав справу зі здібностями Нічного кошмару Данна, а також коли Дейлі направляла його дух!

*Вжух!*

Клейн силою вирвався зі сну й прокинувся. Він відчув, як незліченні нитки, що зв’язували його руки, ноги та тіло, послабилися. Мадам Шарон мала порожній погляд, наче збиралася позбутися ефекту амулета Сну, але ще не прокинулася повністю. Кенлі лежав на землі з Дзеркалом Духовного медіума, перевернутим догори дном, а його револьвер було відкинуто до дверей.

«Нагода!»

Клейн скористався моментом, коли тонкі нитки послабилися, він вийняв ліву руку й клацнув пальцями. Хлопець запалив слабке блакитне духовне полум’я і спалив незліченні тонкі нитки перед собою.

В цей момент правою рукою він взяв револьвер і кілька разів натиснув на курок.

*Бах! Бах!*

Дві срібні кулі для полювання на демонів вилетіли зі ствола в бік мадам Шарон.

Не перевіряючи результат, Клейн зігнув коліна, напружив поперек і стрибнув до Кенлі. При цьому він порвав тонкі нитки, які були обплутані навколо його тіла.

Головною метою його попередніх пострілів було повідомити капітану, що всередині сталося щось несподіване. Вони вже билися і потребували допомоги. Звичайно, якби він міг одразу застрелити мадам Шарон, це був би набагато кращий результат!

Однак Клейн не вірив, що Потойбічного 7-мої або 6-ої послідовності можна так легко перемогти.

У повітрі кружляло слабке блакитне полум’я, танцюючи на тонких нитках у кімнаті. У такому фантастичному просторі дві срібні кулі для полювання на демонів влучили в тіло мадам Шарон.

*Вжух! Вжух!*

Мадам Шарон була у своєму напівпрозорому спальному халаті, і її невиразне тіло розбилося, як багряне відображення місяця в озері. Дзеркало, розташоване поруч із нею, розлетілося на шматки, і більшість із них були розміром з великий палець, а невелика частина залишилася у рамі. Усі вони нагадували долоні дивної форми.

«Заміна? Потойбічна сила Послідовності Демониці?» Краєм ока Клейн побачив, як Кенлі підкотився до нього. Оскільки всі тонкі нитки були обірвані його рухом, слабке блакитне полум’я не поширювалося.

У цей момент мадам Шарон зникла, але ‘сплячий’ Кенлі підняв руки й схопив себе за шию так міцно, що з його рота почала витікати слина і висунувся язик. Але він, здавалося, не збирався зупинятися.

Проте Духовний зір Клейна не помітив навколо жодних ненормальних речей!

Він раптом згадав опис запечатаного артефакту 3-0271.

«Найнебезпечніша ситуація, це коли ти бачиш себе!»

«Чи могло бути так, що Кенлі бачив своє власне відображення в запечатаному артефакті 3-0271 через настінне дзеркало?» — припустив Клейн. Він швидко дістав ще один срібний амулет, не маючи розкоші подумати про це.

Це був предмет трикутної форми: амулет Реквієму.

— Багряний!

Клейн сказав слово давнім гермесом, вливаючи свою духовність в амулет, після чого кинув його.

Тоді він натиснув лівою рукою й схопив Дзеркало Духовного медіума.

Хлопець краєм ока поглянув, щоб визначити, що запечатаний артефакт повернутий вниз, щоб він не віддзеркалювався.

Трикутний срібний амулет спалахнув крижаним блакитним полум’ям. Ніжна і безтурботна темрява вкрила Кенлі й вплинула на самого Клейна.

Напруга і занепокоєння в ту ж мить розвіялися. Кенлі розслабив руки на горлі, а Клейну здавалося, що він стоїть перед своїм еркером удома, звідки відкривається вид на тихі вулиці, а не на поле бою. Його фізичний і психічний стан був спокійним.

Це було саме те, чого хотів Клейн!

У цей самий момент хлопець увійшов у надзвичайно спокійний стан. Здавалося, він був єдиною людиною в усьому світі, в якому більше нічого не існувало.

У цьому відчутті спокою в його голові раптом виникла інтуїтивна думка.

«Мадам Шарон збирається атакувати правий бік моєї талії!»

Це була здатність передбачення Клоуна в бою. Не вагаючись, Клейн підняв Дзеркало Духовного медіума і відкотився ліворуч.

Щойно він поворухнувся, кинджал, палаючий темним полум’ям, пронизав місце, де він стояв раніше.

Знову окреслилася постать мадам Шарон.

Перекочуючись, Клейн раптом підняв Дзеркало Духовного медіума і направив його на мадам Шарон!

Окрім порятунку товариша по команді, його головною метою, коли він наблизився до Кенлі, було забрати запечатаний артефакт.

Інакше він не вірив, що зможе протриматись поруч з мадам Шарон, очікуючи на підкріплення. Амулет Палаючого сонця можна було б використовувати для боротьби з Потойбічним, але ефект не був би таким значним, як якщо б його використали проти злого духу. Крім того, інша людина не буде просто стояти й чекати, поки він використає амулет.

Якби це справді не спрацювало, Клейн міг лише ризикнути й використати мідний свисток Азіка.

Про те, як він це пояснить, хлопець подумає після того, як йому вдасться залишитися живим!

Проте все розвивалося краще, ніж передбачав Клейн. Мадам Шарон вирішила атакувати його замість того, щоб перервати дію амулету Реквієму та Дзеркала Духовного медіума.

Тому Клейн вмить сформулював простий план. Замість того, аби уникати впливу амулету Реквієму, він використав його, щоб підвищити свою здатність Клоуна до передбачення. Тоді він скористався можливістю ухилитися від атаки, використовуючи Дзеркало Духовного медіума, щоб відобразити ворога!

Промахнувшись, мадам Шарон збиралась погнатися за своїм спритним суперником, який відкочувався, як раптом побачила дзеркало з трьома тріщинами.

Поверхня дзеркала зарябіла, і в ній з’явилася жіноча постать. Її чорне й густе волосся звисало низько й закривало обличчя.

Клейн смикнув лівою рукою, і Дзеркало Духовного медіума ковзнуло по килиму на десяток сантиметрів, повернувшись лицевим боком догори.

З дзеркала простяглася бліда рука, і жінка в білій сукні, схожій на простирадло, швидко вилізла з нього та кинулася на мадам Шарон.

Мадам Шарон спохмурніла, а її карі невинні очі потемніли від примарної чорноти.

Довкола неї спалахнуло сім чорних вогнів.

Чорне полум'я зі свистом вилетіло і влучило в жінку в білій сукні, довге волосся якої закривало її обличчя.

*Вууш!*

Жінка загорілася і заревіла від болю. Дуже скоро вона зникла в повітрі.

*Ву! Ву! Ву!*

Язики чорного полум'я летіли на Клейна один за одним, як кулі.

Зіниці Клейна звузились, коли він швидко перекотився. Він не наважувався зупинитися ні на мить.

Однак його рух поступово сповільнювався, оскільки тонка, майже невидима нитка, знову стала обмотуватися навколо Клейна, гальмуючи його.

Було відчуття, ніби вони були природнім ворогом бойових здібностей Клоуна!

Чорне полум’я пролетіло повз обличчя Клейна й врізалось у ліжко мадам Шарон, однак воно не загорілось. Схоже, вогонь шкодив лише предметам із життям чи духовністю.

Не встиг Клейн зрадіти своєму вдалому ухиленню, коли в його голові промайнуло інше передчуття.

Він вигнув хребет і змінив сальто вперед на перекат убік.

Прозорий спис із кристалів льоду раптово з’явився та встромився в килим в тому місці, куди Клейн спочатку збирався приземлитись.

Біла паморозь розширилась і вдарила Клейна, дії якого обмежували тонкі нитки.

Він раптом здригнувся, тіло його задерев’яніло. Хоча хлопець ще міг рухатися, але досить мляво.

Мадам Шарон знову оточило чорне полум’я, а в її руках був прозорий крижаний спис. Клейн, не вагаючись, засунув руку в кишеню й схопив мідний свисток Азіка.

*Кхе, кхе, кхе*

У цю мить Кенлі позбувся ефекту амулетів Реквієм та Сну. Він підвівся і подивився на мадам Шарон парою пустих очей.

Його обличчя ніби вкривала тінь, через що він виглядав мовчазним, але моторошним.

*Тух. Тух. Тух.* Кенлі кинувся на мадам Шарон, яка була найближче.

Мадам Шарон звузила очі й одне за одним вистрілила в Кенлі чорним полум’ям, що оточувало її.

*Пуф! Пуф! Пуф!* Чорне полум’я зникло, як сніжинки, не спричинивши жодного ефекту.

Спочатку Клейн був приголомшений, а потім підняв пістолет у правій руці та натиснув на спусковий гачок, прицілившись в мадам Шарон.

*Бах!*

Мадам Шарон ухилилася завчасно й кинула морозний спис у бік Кенлі, але він пробив лише його одяг, а не шкіру. Отже, це не створювало ефекту заморожування.

*Бах!* Клейн вистрілив ще раз, коли мадам Шарон ухилилася в сторону розбитого дзеркала й підняла осколок завбільшки з долоню.

Жінка продовжувала стрімко рухатися, ухиляючись від куль. Потім вона використала нерівний уламок, щоб відобразити Кенлі, коли він стрибнув на неї.

Відразу після цього мадам Шарон ухилилася вбік, протираючи дзеркало долонею, охопленою чорним полум’ям.

У цей момент Клейн спорожнив свій револьвер. Йому нічого не залишалося, як кинути його, дозволивши впасти на килим разом з порожніми гільзами.

Коли він перекотився, щоб забрати револьвер Кенлі, то почув трагічний крик свого товариша по команді.

Кенлі зупинився, а потім нахилився і його вирвало. Спочатку він виблював жовч, далі червоне серце, а потім легені та шлунок, що палали чорним полум’ям.