Омріяний предмет

Перекладачі: Danay із команди «Смаколики», Elein Dark із команди «Темнолісся».

 

— Ні, ми не… — Клейн не встиг нічого відповісти, як Бенсон перервав його з усмішкою.

— Хоча Елізабет дійсно ще трохи молода і її сімейна ситуація набагато краща за нашу, я вважаю, що ви двоє цілком підходите одне одному. Але тобі, можливо, доведеться почекати декілька років. Вона все ще навчається в державній школі й хоче вступити до університету. Про шлюб варто буде думати лише через шість-сім років. Звичайно, ви можете заручитися і раніше.

«…Чи можете ви не забігати так далеко в майбутнє?» — Клейн глибоко вдихнув.

— Мені не подобається Елізабет або, точніше, мені не подобається дівчина, яка набагато молодша за мене. Я віддаю перевагу більш зрілим дівчатам.

«Чесно кажучи, я можу прийняти будь-яку дівчину в межах розумної різниці у віці, просто не зараз…» — внутрішньо додав він у роздратуванні.

— Тобі подобаються більш зрілі дівчата? — Мелісса насупила брови. — Тоді слід якнайшвидше розв’язати питання з одруженням.

«Що?» — Клейн не зміг зрозуміти стрибкоподібні думки своєї сестри. Він розгублено запитав:

— Чому?

Мелісса серйозно пояснила:

— Тобі буде близько 25, коли ти закінчиш відкладати гроші на шлюб. Дівчата, старші за тебе, уже будуть або одружені, або заручені. Ти хочеш залицятися до вдови?

«Що за…» — подумки вигукнув Клейн китайською мовою з кам'яним виразом обличчя.

Бенсон усміхнувся і заперечив сестрі:

— Меліссо, ти не розумієш. У наш час серед середнього класу не рідко можна зустріти жінку у віці за тридцять, яка не перебуває в шлюбі й не заручена. Вони здебільшого є послідовницями Богині, і кожна з них здатна забезпечити себе сама. Вони воліють бути самотніми, аніж застрягти в шлюбі, який їх не влаштовує. Гм, це те, що я прочитав у журналі «Родина».

— Справді? — зрештою, Мелісса була лише шістнадцятирічною дівчиною, яка не дуже добре розумілася на таких питаннях.

Побачивши, що його брат і сестра зацікавилися розмовою, Клейн відкашлявся і сказав:

— Під зрілістю я мав на увазі їхній психічний стан. Вони не повинні бути старшими за мене. Крім того, людина, яка повинна турбуватися про шлюб, — це Бенсон.

«Вибач, брате, у мене не було вибору…» — попросив він вибачення у своєму серці.

Мелісса на мить завмерла, а потім серйозно кивнула:

— Точно!

Бенсон якраз збирався докладніше зупинитися на подружніх проблемах середнього класу, як раптом здригнувся. Він перевів погляд на сестру, яка дивилася на нього, і сказав:

— Я зараз на порозі переломного моменту у своєму житті. Я повинен присвятити всю свою увагу навчанню. Я матиму впевненість шукати свою кохану дівчину лише тоді, коли знайду роботу, яка мене влаштовуватиме, і матиму достатню кількість заощаджень. Тільки тоді я зможу забезпечити їй гарне життя.

Клейн і Мелісса завмерли, а потім в унісон запитали:

— У тебе є кохана дівчина?

Бенсон, який дав лише недбалу відповідь, був шокований. Він поспішно похитав головою:

— Ні! Я просто навів приклад!

…

Баклунд, район Гіллстон, у трохи темному й похмурому будинку.

Чоловік середніх років із сивим волоссям мовчки сидів у кріслі-гойдалці перед незапаленим каміном із темною люлькою в руці. Він дивився на гостей на дивані.

Це був господар цього будинку, Ізенґард Стентон, приватний детектив із немалою славою. Але він не облаштував офіс, а просто найняв помічника, щоб той йому допомагав.

Одягнений у білу сорочку й чорну жилетку, Ізенґард підніс люльку до вуст і п’янко затягнувся, перш ніж повільно видихнути.

— Плата за тридцятихвилинну консультацію — один фунт. На вашому місці я б не гаяв ні секунди.

Двох жінок на дивані навпроти нього звали Форс Уолл і Сіо Дереча. Вони отримали інформацію про контрадмірала Урагана Кілангоса і вирішили звернутися до цього детектива з проханням зібрати дані про звички й поведінку їхньої цілі.

Звичайно, вони прибрали ім’я і змінили опис надприродних подій.

Сіо Дереча передала теку документів асистенту Ізенґарда, смаглявому молодому чоловікові в окулярах у золотій оправі.

— Містере детектив, я сподіваюсь, що ви зможете знайти звички в поведінці об’єкта, використовуючи надані нами матеріали.

Попри свій невисокий зріст, Сіо Дереча мала владний вигляд, коли сиділа прямо й говорила глибоким голосом.

Ізенґард подивився на неї і отримав від свого помічника теку. Він відкрив її і дістав звідти матеріали.

Детектив відклав люльку й зосереджено почав читати сторінку за сторінкою, жодної не пропускаючи.

Через десять хвилин джентльмен повільно постукав по підлокітнику і сказав:

— У цілі параноїдальна любов до вітру… Вона не залишиться надовго в забруднених районах Баклунда, «Столиці пилу». Іншими словами, вона може перебувати в Королівському районі, Західному районі, Гіллстон, Червуд або в передмісті Північного району…

— Ціль — психічно хворий серійний вбивця, якому через день потрібно когось вбивати… Найлогічнішим для нього було б націлитися на бродяг, яким нікуди йти. Навіть поліція не має даних про точну кількість волоцюг у Баклунді…

— Мішенню не може бути людина, яка живе надто близько чи надто далеко від Північного району або Баклундського мосту, де найбільша концентрація бродяг… Шукати жертв, які знаходяться близько до тебе, було б вчинком людини не дуже досвідченої. Це не відповідає вашому опису… Якщо ціль витратить багато часу, перш ніж знайде когось для вбивства, то може втратити контроль над своїми бажаннями й скоїти злочин, який легко викриє її…

— Об’єкт є досвідченим моряком і має виняткову мобільність на воді… Розумно припустити, що він не буде жити десь дуже далеко від води. Якщо трапиться щось непередбачуване, це буде його найкращим засобом втечі…

…

— Підсумовуючи, ми можемо окреслити можливий радіус активності цілі. Вона має мешкати десь у районі Баклундського мосту. Можливо, десь поблизу обох берегів річки Тассок — Західний район або район Червуд…

…

— Я можу зробити лише такі висновки з тих матеріалів, які ви мені надали.

Хоча вони не все розуміли, його розмірковування, здавалося, мали сенс. Сіо і Форс подивилися одна на одну й кивнули. Вони забрали свої матеріали й підвелися, щоби піти.

Побачивши, як його помічник проводжає двох жінок, Ізенґард дістав із кишені жилета бронзовий предмет. Це була відкрита книга кишенькового розміру, у центрі якої знаходилось вертикальне око.

Ізенґард злегка погойдувався в кріслі-гойдалці, потираючи предмет і тихо бурмочучи собі під ніс:

— Кілангос проник до Баклунда?

…

В одному з підвалів гавані Прітц.

Повішений Алджер сидів на стільці, холодно дивлячись на людину перед собою.

Цей чоловік був одягнений як моряк. Його голова була вкрита плівкою блідо-блакитної води, а обличчя було багряним від затримки дихання.

Він дряпав плівку на обличчі обома руками, але все, що міг зробити, це змахнути краплі рідини.

Нарешті він не міг більше затримувати дихання і подав знак покори.

Алджер усміхнувся, безтурботно плеснувши в долоні.

Тонка плівка води розсіялася, перетворившись на краплі, які впали на землю.

Моряк глибоко вдихнув і несамовито закашлявся. Він кашляв так сильно, що майже серце й легені розривало.

Зачекавши, поки чоловік оговтається, Алджер відкинувся на спинку стільця. Він імітував спокійний і незворушний тон Блазня.

— Скажи мені, з якою метою Кілангос відправився до Баклунда?

— В-він тут, щоб виконати доручення, але я не впевнений щодо деталей.

Пірат повністю втратив волю до спротиву. Він чесно відповів:

— Я знаю лише те, що він може отримати щось, чого жадає. Якось Кілангос похвалився перед нами. Він сказав, що якщо ця місія буде успішною, він зможе отримати те, про що давно мріяв. Чотири піратські королі стануть п’ятьма.

«Предмет, про який давно мріяв?» — Алджер насупив брови й поринув у глибокі роздуми.

…

У понеділок вранці Клейн не відпочивав. Він дотримувався свого плану і продовжив дослідження будинків із червоними димарями в Тінгені.

На жаль, він не натрапив на свою ціль.

Клейн повернувся додому близько полудня. Хлопець розігрів залишки вчорашньої вечері й з’їв їх із хлібом, після чого подрімав годинку.

Приблизно за двадцять хвилин до третьої години дня Клейн відклав книгу й запечатав свою кімнату стіною духовності, знову увійшовши в таємничий простір над сірим туманом.

Він сів на почесному місці за старовинним бронзовим столом, простягнувши руку до багряної зірки, що символізувала Сонце.

У Срібнограді.

Деррік Берг пітнів на тренувальному майданчику. Раптом його зір затуманився, і все навколо затягнуло густим туманом. Він побачив Блазня, який сидів високо вгорі, глибоко в тумані.

На мить юнак завмер, потім припинив усе, що робив, й опустив голову.

Коли «ілюзія» зникла, він мовчки почав рахувати удари свого серця і швидко поніс свій срібний меч до місця для відпочинку.

Через тисячу ударів серця він зачинився у ванній кімнаті.

Приблизно через десять вдихів Деррік побачив, як червоне світло розрослося над ним і в одну мить поглинуло його.

Над сірим туманом Клейн відкинувся на спинку крісла і двічі постукав по лівому кутньому зубу, щоб непомітно активувати свій Духовний Зір.

Він побачив, що строкатий колір у глибині ефірного тіла Сонця став чистим, схожим на світло світанку. Він усміхнувся і сказав:

— Вітаю, містере Бард.

Водночас він побачив, як зірки за кріслом юнака швидко змістилися, перетворившись на символ Сонця.

«Вони трансформувалися без моєї волі, наче це було відображення Сонця. Також, окрім палацу, столу та стільців, предмети, які я викликаю, не можуть бути збережені після мого виходу із цього світу… Вони дуже особливі… У цьому світі над сірим туманом є багато таємниць…» — Клейн задумливо дивився на простір перед собою.

Деррік опустив голову й покірно відповів:

— Це все завдяки вашій допомозі, і це тільки початок.

Його не здивувало, що Блазень міг сказати, що він випив зілля.

Клейн дістав срібний кишеньковий годинник і перевірив час. Він усміхнувся і сказав:

— Тоді почнімо збори. Запам’ятайте, що частота, або, краще сказати, проміжок часу між зборами надалі буде приблизно таким же.

Говорячи, він встановив зв’язок із багряними зірками, що представляли Справедливість і Повішеного, перш ніж втягнути їх у величний палац.

Одрі подивилася на сцену перед собою і відразу ж привіталася.

— Добрий день, містере Блазень. У мене є сторінка щоденника імператора Розеля.

— Добрий день, містере Сонце. Ви отримали формулу Телепата?