Меліса, яка турбується про майбутнє

Перекладачі: Danay із команди «Смаколики», Elein Dark із команди «Темнолісся».

 

«За формулу Клоуна я вже плачу другий раз… І все це тому, що я хотів отримати подвійну винагороду. Нехай так, у мене немає можливості згадати, що я вже маю формулу зілля».

— Сподіваюся, я зможу скласти іспит без проблем, — Клейн глибоко вдихнув і примусив себе усміхнутися.

Він був більш ніж задоволений рішенням Данна відправити його на чергування біля брам Чаніс. Йому не тільки бракувало професійних здібностей для стеження та розслідування, але і його навички рукопашного бою були далекі від досконалості.

З точки зору стрільби, він вважався пристойним у порівнянні зі звичайними поліційними. Проте всі його товариші по команді були Потойбічними, які мали покращені фізичні характеристики. Навіть якщо вони не всі влучні стрільці, то дуже близькі до цього.

Що ж до рукопашного бою, то Клейн був лише початківцем.

Навіть з Амулетами Дрімоти, Спокою та Сну, він усе ще вважався Потойбічним підтримки. Йому було б легко мати справу зі звичайною людиною, але він був би в небезпеці, якби зіткнувся з Потойбічним, вправним у бою.

«Доки я не перейду до 8 Послідовності, не стану вправним у битвах, заснованих на техніці, і не опаную кілька заклинань, я можу виконувати лише звичайні надприродні місії. Хм, якщо я успішно викраду силу Запечатаного Артефакту 3-0782 і зроблю Амулет Сонячного Полум’я, це буде ще краще. Для мене не буде неможливою перемога з позиції слабшого…» З надією подумав Клейн, повільно повертаючись до охоронної компанії «Блекторн».

Наступного ранку, коли він закінчив чергування і залишив ворота Чаніс, Нічні Яструби все ще не отримали жодної корисної інформації від спостереження за Юджином Гудом. Наразі їм лишалося лише покладатися на внутрішнє розслідування свого інформатора.

Повернувшись додому, Клейн спокійно поснідав і ліг у ліжко, аби поспати до полудня.

Прокинувшись, хлопець вмився і пішов на перший поверх на запах їжі, що готувалася.

— Мелісса готує обід?

Клейн подивився на Бенсона, який читав газету у вітальні.

— Так, до неї сьогодні прийшла гостя. Я хотів, щоб вона поспілкувалася з нею, поки я готував би. Але вона не довіряє моїй кулінарії і потягла дівчину за собою на кухню. Як грубо, — сказав Бенсон опустивши газету.

«Бенсоне, тобі вдалося швидко збагнути, що Мелісса зневажає твої кулінарні здібності…»

— Гостя Мелісси? — Клейн стримав бажання розсміятися і підійшов до крісла.

— Так, ти маєш її знати. Це Елізабет, яку ми зустріли на банкеті у Селени.

Бенсон відкинувся на спинку крісла і продовжив читати газету.

«Не тільки на бенкеті... Вона справді прийшла в гості…» Клейн обернувся і з приголомшеним виразом обличчя подивився у бік кухні.

У цей самий момент вийшла Мелісса з тарілками, а за нею — Елізабет, теж у фартусі.

— Клейн, ти вже прокинувся? Я саме збиралася тебе будити, — Мелісса з радістю поставила тарілки на обідній стіл і сказала:

— Це Елізабет. Ти її знаєш.

— Привіт, Клейне, — чарівне обличчя Елізабет осяяла усмішка, коли вона привітала його.

Клейн відповів м’яко і ввічливо.

Після того, як вони привіталися, Мелісса моргнула й сказала із серйозним виразом обличчя:

— Елізабет піде з нами до асоціації з допомоги домашній прислузі. Вони мають кілька служниць у себе вдома, тож у неї є досвід у цьому питанні. Її думка може бути корисною.

— Взагалі-то, ми вже склали вимоги для прислуги. Послухайте і скажіть, чи потрібно щось додати.

Мелісса витерла руки об фартух і дістала з кишені домашнього одягу аркуш паперу. Вона відкрила його і прочитала вголос:

— 1. Здорова. 2. Працьовита і відповідальна. 3. Добре готує. 4. Тиха, не шумна. 5. Просте сімейне походження. 6. Звичайний вигляд.

…

Вона зачитувала вимоги одну за одною, а Клейн і Бенсон дивилися на неї з розгубленим виглядом. Вони ніколи не очікували, що найняти прислугу буде так клопітно.

— Меліссо, хіба ти не була проти того, щоб когось найняти? — підсвідомо запитав Клейн, коли сестра зупинилася.

Мелісса стиснула губи й урочисто кивнула.

— Так, я була проти. Але оскільки мій спротив був марним, я вирішила, що ми повинні зробити все належним чином. А щоб зробити все належним чином, треба добре підготуватися. Хм, чи хочете ви щось додати?

— Ні! — Клейн і Бенсон в унісон похитали головами, викликавши в Елізабет сміх.

Після обіду вони вчотирьох поїхали на громадському екіпажі до Тінгенської асоціації з допомоги домашній прислузі на вулиці Шампань.

Ця асоціація була схожа на фірми з пошуку домашньої прислуги, про які Клейн знав із попереднього життя, але вона також трохи нагадувала благодійну організацію. Вони записували особисту інформацію та вимоги до роботи різної прислуги, щоб клієнтам було легше зробити вибір, водночас максимізуючи шанси на працевлаштування.

Частково фінансування організації надходило від благодійних організацій, а частково — з відсотків оплати праці, які надавали роботодавці.

Увійшовши до асоціації, Клейн і компанія були тепло зустрінуті. Молода дівчина в блідо-жовтій сукні з рюшами провела їх до дивану. Вона усміхнулася і запитала:

— Чим я можу вам допомогти?

Бенсон, якого брат і сестра підштовхнули вперед, сказав:

— Нам потрібно найняти служницю.

— Чи є у вас якісь вимоги? — запитала молода леді, ніби годинник.

Бенсон згадав, як його брат і сестра не вірили в його кулінарні здібності, і щиро сказав:

— Гарно готує.

— Гарно готує? — молода пані насупила брови і сказала: — Чесно кажучи, серед служниць немає чудових кухарів. Чому б вам не найняти шеф-кухаря? Якщо вам потрібна жінка-кухар, у нас в асоціації є чимало таких.

— Серед служниць немає нікого, хто б гарно готував? — Мелісса не могла не втрутитися, оскільки її початковий план був зруйнований.

Молода дівчина кивнула:

— Служниці — це або дочки робітників нижчого класу, або дівчата із сіл. У них мало можливостей навчитися кулінарних навичок. Після простого навчання, яке надає асоціація, ми можемо лише гарантувати, що їхня їжа не викличе в людей отруєння.

Мелісса замовчала, нарешті зрозумівши, що означає, коли ситуація перевершує твої плани.

— Це прикро, — Бенсон подумав і, реорганізувавши свої слова, сказав:

— Можливо, ми зможемо змінити нашу вимогу до «служниці, яка має бажання і готова вчитись готувати».

«Непогано. Бенсон вміє швидко реагувати… Мені немає потреби втручатися». Клейн невимушено сидів поруч, тримаючи тростину і капелюх.

— Без проблем. Під час кулінарних занять ми звертали увагу на дівчат, які мали гарні результати, — з професійною усмішкою відповіла молода леді. — Ще якісь вимоги?

— Так, — Бенсон відчув пекучий погляд Мелісси.

Він сковтнув слину, дістав з кишені аркуш паперу і прочитав пункти один за одним.

Дівчина мовчки вислухала й лише через деякий час відповіла:

— Спершу я перевірю записи й порекомендую вам кількох служниць, які відповідають вашим критеріям. Вам не обов’язково приймати рішення одразу. Можете обрати декількох, після чого я приведу кожну з них, щоб вони приготували для вас їжу. Тоді ви зможете вирішити, кого найняти. Звичайно, вам доведеться заплатити асоціації додаткову плату, і також самим підготувати інгредієнти.

— Гаразд, — Бенсон склав папір і ввічливо кивнув.

Молода дівчина встала й пішла до офісу, але, зробивши два кроки, обернулася.

— Ви не могли б передати мені цей аркуш? Я боюся, що забуду деякі з ваших вимог… — сказала вона, усміхнувшись.

— Звісно, — Бенсон стримав бажання розсміятися, коли відповів.

Через деякий час дівчина в блідо-жовтій сукні вийшла зі стосом документів і передала їх Бенсону.

Там були зазначені справжні імена, дати народжень, сімейний стан, опис обличчя, стан здоров’я, минулий досвід, родинні зв’язки, очікувана заробітна плата та інша інформація про кожну зі служниць.

Скориставшись нагодою, коли Бенсон і Мелісса читали інформацію, Елізабет підійшла ближче до Клейна й тихо запитала:

— Хіба у вас немає якихось вимог?

— Є, але не такі конкретні, — недбало відповів Клейн.

Елізабет зацікавилася ще більше.

— А як би ви обирали?

Клейн усміхнувся і показав на схований у лівому рукаві маятник.

— Я б визначив найкращу людину, здатну стати нашою служницею, записавши відповідне твердження про кожного кандидата й усунувши їх одного за одним.

— … — Елізабет була приголомшена, кивнувши лише через майже двадцять секунд.

— Найпростіший і найефективніший спосіб… Я зовсім забула, що ви…

Вона не закінчила речення, бо Мелісса, яка мала гострий слух, помітила, що вони перешіптувалися, й озирнулася.

Вона подивилася на свою найкращу подругу та свого брата, а потім показала вираз глибокої задуми.

«Гей, сестро, не зрозумій мене неправильно! Ми просто спілкувалися...» Клейн відкашлявся, узяв деяку інформацію і почав побіжно читати її.

Незабаром вони обрали трьох кандидатів. Вони просили від чотирьох солі й восьми пенні до п’яти солі й двох пенні на тиждень.

Бенсон не став торгуватися про зарплату служниць, а натомість обговорив відсоток, який він повинен був заплатити асоціації.

Після кількох дружніх переговорів він успішно понизив двотижневу оплату праці до щотижневої. Щоправда, йому довелося заплатити транспортні витрати в розмірі одного солі, щоби привезти служниць і дати їм змогу приготувати їжу.

Після цього Елізабет попрощалася з трійцею і пішла, а брати та сестра поїхали громадським екіпажем назад на вулицю Нарцисів.

Дорогою назад Клейн відчував себе некомфортно під пильним поглядом Мелісси. Повернувшись додому, він одразу попрямував на другий поверх.

— Клейне, — покликала його Мелісса серйозним тоном після ретельних роздумів.

— Якщо ти хочеш заручитися з Елізабет, тобі треба працювати наполегливіше. Її батько — успішний бізнесмен, а мати — дочка барона…

«Зачекай, заручини? Коли вже встигли?» Клейн розгублено подивився на сестру.

«Наскільки далеко зайшла її стурбованість?»