Термінова зустріч

Зібравшись із думками, Клейн спустився до підземелля і попрямував до брам Чаніс. Підійшовши, він постукав у двері вартової кімнати.

Роял Рейден, яка знаходилася всередині, уже зібрала свої речі. Вона одразу ж пригладила волосся і підвелася, коли побачила людину, яка наступна заступала на чергування.

Привітавши один одного кивком, Клейн раптом сказав:

— Я досяг певного успіху в розумінні свого зілля і поділився своїм досвідом із Фраєм та іншими. Можете розпитати їх про це.

Роял, яка зазвичай була небагатослівною, подивилася на Клейна з легким здивуванням. Її губи трохи затремтіли, коли вона сказала:

— Добре.

«Мадам, будемо сподіватись, що ви зможете зберігати цей незворушний спокій через деякий час… У кімнаті відпочинку вже сидить купа ошелешених людей». Клейн усміхнувся і пройшов за стіл, фамільярно діставши бляшанку, у якій Данн Сміт зберігав свою каву Фермо.

Зробивши собі філіжанку ароматної кави, Клейн сів і розслабився. Він дивився на самотній коридор і дозволяв своїм думкам вільно блукати.

«Будемо сподіватися, місія містера Азіка буде успішною і він не залишить після себе ніяких зачіпок. Ну, а якщо й залишить, то я можу просто удати, ніби не помітив їх».

«Цікаво, де запечатана Священна емблема Мутованого Сонця за воротами Чаніс? Оскільки вона не володіє ніякими живими характеристиками, їй не потрібно багато простору…»

«Якщо подумати, то я ще жодного разу не був за брамами Чаніс. Я не знаю, як вони виглядають зсередини… Щоб мати можливість зберігати дивні Запечатані Артефакти різного розміру в безпеці й вести спостереження, вони повинні бути справді особливими. Наприклад, прах Святої Селени?»

…

Багато думок промайнуло в голові Клейна, коли він раптом почув швидкі кроки. Він зосередився і спрямував погляд на двері.

Хлопак побачив, як у коридорі з’явився старий Ніл, одягнений у свою класичну чорну мантію, з капелюхом такого ж кольору в руках. Він пройшов до вартової кімнати й став навпроти, не кажучи ні слова.

— …Містере Ніл, щось сталося? — Клейн сухо усміхнувся і зробив ковток ароматної кави.

Старий Ніл зміряв його поглядом і зітхнув.

— Подумати тільки, тебе надихнула максима Споглядачів Таємного й дії Дейлі…

— Я маю воздати хвалу Богині й подякувати вам за вчення, — серйозно відповів Клейн.

Старий Ніл присунув стілець і сів. Він сказав, трохи пригнічено:

— Як було б добре, якби це сталося двадцять років тому…

Клейн промовчав, бо знав, що старому Нілу за віком і станом здоров’я більше не було дозволено вживати зілля, навіть якщо він повністю засвоїв попереднє.

За таких обставин усе, що б він не сказав, могло засмутити його.

— Моїми першими думками було швидко отримати контроль над зіллям за допомогою максими Споглядачів Таємного, але, на жаль, я рухався в не правильному напрямку. Успіх Дейлі дав мені деякі підказки, але тоді мені було понад 50 років, і я вже зневірився у своїх силах. Я підсвідомо вважав, що її успіх — це результат її геніальності, і що пересічна людина не зможе повторити її досягнень, — старий Ніл потер скроні, описуючи своє розчарування.

Він замовк на кілька хвилин, а потім підняв голову й подивився на Клейна.

— Дуже прикро, що тільки в цьому віці я зрозумів, що я втратив.

«Старий Ніл, напевно, мав якесь туманне уявлення про “акторський метод”. Його надихнув досвід, яким я поділився, і він одразу дещо зрозумів…» Клейн утішив:

— Насправді великої різниці це б не зробило. Церква не має 8 Послідовності, що відповідає Споглядачу Таємного.

— Можливо, Святий Собор має… Ні, якби вона була в них, вони б принаймні сказали нам її назву. Можливо також, що вона є на підземному ринку… — пробурмотів старий Ніл.

Він похитав головою, підводячись, засміявся і сказав:

— Принаймні, я не втратив контроль і прожив здоровим протягом десятиліть… Хвала Леді.

Він намалював на грудях багряний місяць і вийшов із вартової кімнати трохи пригніченим, втративши звичну проникливість.

Клейн подивився на спину старого Ніла й раптом випустив довге зітхання.

Тепер він був ще більше спантеличений тим, чому вищі чини Церкви приховали метод «дії».

Через деякий час Клейн зібрався з думками, зосередивши свою увагу на конфіденційній інформації Нічних Яструбів, що лежала перед ним.

Відтоді, як він залучив юнака зі Срібнограда до Клубу Таро й дізнався, що в Срібному місті досі використовують стародавні назви для багатьох речей, він вважав за необхідне поглибити свої знання в цій галузі.

Через невідомий проміжок часу він почув ще одну низку кроків. Вони були неквапливими й рівними.

Разом із тим перед його очима промайнув образ Данна Сміта в чорній вітрівці.

«Моє духовне сприйняття покращилося після того, як я повністю засвоїв зілля Провидця…» Клейн задумливо кивнув. За кілька секунд він побачив капітана.

— Вам лист, — Данн простяг праву руку і змахнув зап’ястям, кинувши послання Клейну.

Хлопець підняв руку і спробував схопити конверт, але чи то через неуважність, чи то через реакцію, промахнувся.

*Па!*

Лист впав на підлогу, залишивши праву руку Клейна незграбно витягнутою в повітрі.

В атмосфері раптової тиші його рука спочатку застигла, а потім продовжила підійматись до голови.

— Світло від газової лампи недостатньо яскраве, — недбало зауважив Клейн.

Він зігнув спину й підняв послання, кинувши на нього побіжний погляд.

«Містер Хорнаціс… Це лист від Декстера Гудеріана…» Він кивнув на знак розуміння і висунув шухляду, щоб дістати ніж для відкривання листів.

Згідно з правилами Нічних Яструбів, якщо отримувач був чітко зазначений, Розанна й решта клерків передавали лист безпосередньо людині, якій він був адресований. Якщо отримувач був анонімним або з невідомим ім’ям, послання передавали Данну, який уже далі сам вирішував.

Клейн обережно відкрив лист і вийняв аркуш паперу. Він швидко розгорнув його і прочитав.

У посланні лікар психлікарні, Декстер, просив про термінову зустріч цього ж дня о другій годині.

«Він отримав формулу Телепата? Чи це стосується чогось іншого?» Клейн підняв папір у руці й подивився на Данна.

— Капітане, мій інформатор, той, що з Психологічних Алхіміків, бажає зустрітися зі мною о другій годині дня.

— Щось іще він згадав? — запитав Данн, ніби очікував цього.

— Ні, — Клейн похитав головою.

Данн на мить задумався, а потім сказав важким голосом:

— Попросіть Леонарда поки що подивитися за воротами Чаніс. Я піду з вами й де-небудь сховаюся. Такі термінові прохання про зустріч іноді можуть виявитися пасткою. Я знаю чимало подібних випадків. Крім того, якщо це щось важливе, ми зможемо швидко відреагувати.

«Капітане, а ви дійсно досвідчений… Не кажучи вже про те, що ви найнадійніший капітан, якому можна довіряти, й у якого не буває провалів у пам’яті під час виконання серйозних операцій…» Клейн одразу ж кивнув.

— Гаразд!

…

Друга година дня, стрілецький клуб на вулиці Заутленд, мале стрільбище № 9.

Клейн подивився на мішень, яка була вкрита кульовими отворами, і перевів погляд на занепокоєного доктора Декстера Гудеріана.

— Що такого трапилось, що ви пішли шукати найманців у пабі «Гонча» в такому поспіху?

Лише в такому випадку власник пабу, Райт, негайно передав би лист до охоронної компанії «Блекторн», а не чекав би, поки Клейн забере його сам.

Декстер обстежив вираз обличчя і мову тіла Клейна, і тихо відповів:

— Останнім часом мені здається, що Юджин Гуд став дещо ненормальним.

Юджин Гуд був пацієнтом психіатричної лікарні, який втягнув Декстера до Психологічних Алхіміків.

— Які саме аномалії він продемонстрував? — Клейн натиснув, показуючи свій професіоналізм.

Декстер полегшено зітхнув, ніби знайшов опору. Він сказав, обдумавши свої слова:

— Здається, в-він насправді з’їхав з глузду…

— Насправді з’їхав з глузду? — шоковано перепитав Клейн.

«Хіба Юджин Гуд не прикинувся хворим і не проник у психіатричну лікарню, щоб впливати на пацієнтів і практикувати свої психічні здібності?»

«Він дійсно став хворим, справжнім божевільним?»

— Думаю, що так… — Декстер занепокоєно закрокував по кімнаті. — Раніше я міг вести з ним нормальну розмову й отримувати вказівки щодо того, як правильно використовувати свої Потойбічні здібності. Але в останні кілька днів його мислення і стан стали дійсно дивними. Я ледве міг із ним спілкуватися. Він став таким же, як і інші мої пацієнти, хоча… хоча в результаті мені вдалося отримати формулу Телепата. Але я не можу підтвердити її аутентичність. Я боюся, що можуть відбутися неконтрольовані зміни.

«Це не має значення. Як Провидець, Провидець із таємничим простором над сірим туманом, я зможу визначити, справжня вона чи ні…» Клейн полегшено зітхнув, а потім, насупивши брови, запитав:

— Він із кимось контактував до того, як став ненормальним?

— Тільки з пацієнтами. Але я-я не можу цього гарантувати. Я не перебуваю в психлікарні весь день. Я також потребую час на відпочинок, — сказав Декстер із серйозним виразом обличчя.

Клейн кивнув, наче це була дрібниця.

— Не хвилюйтесь. Я відправлю когось, аби таємно захистити вас. Ви повинні якомога швидше з’ясувати, з ким контактував Юджин Гуд. Крім того, ви маєте бути обережними, можливо, він вас випробовує. Також повідомте про це членам Психологічних Алхіміків і подивіться, як відреагує керівництво організації.

— Добре, — Декстер поправив свої золоті окуляри, відновивши спокій Глядача.

Після цього він дістав із кишені аркуш паперу і простягнув його Клейну.

— Це формула зілля Телепата, але я не впевнений у її аутентичності.

— Ми перевіримо, — Клейн усміхнувся у відповідь.

Він розгорнув аркуш паперу й почав читати.

«Основні інгредієнти: гіпофіз дорослої Веселкової саламандри, 10 мл спинномозкової рідини кролика Фальцмана».

«Додаткові інгредієнти: 5 грамів плодів каштана, 8 грамів порошку трави драконового зуба, 3 пелюстки квітки білого ельфа, 100 мл чистої води».

— Чудово, — похвалив Клейн.

Він згорнув аркуш і поклав його до внутрішньої кишені свого смокінга.

Перекинувшись ще кількома словами й переконавшись, що «голоси», які чув Декстер, стихли, Клейн попрощався з ним. Він обережно попрямував до стрільбища, виділеного для Нічних Яструбів, де його чекав Данн Сміт.

— Капітане, інформатор передав мені формулу Телепата, аби подякувати за те, що я допоміг йому приборкати побічні ефекти зілля. Але він не впевнений у її аутентичності. Клейн із суворим виразом обличчя передав папірець Данну.

— Крім того, він згадав ще дещо…

Переглянувши формулу, Данн вислухав занепокоєння щодо Юджина Гуда, і нарешті кивнув.

— Я негайно призначу людей, щоб забезпечити нагляд за психіатричною лікарнею. Ви не пройшли професійної підготовки в цих питаннях і не повинні брати в цьому участі. Повертайтесь і продовжте чергування біля брам Чаніс.

Сказавши це, він подивився Клейну в очі й сказав:

— Враховуючи цю формулу, вам не потрібно більше накопичувати заслуги. Після того, як складете іспит, ви зможете отримати зілля Клоуна безпосередньо…