Виявилося, що старе чудовисько не хоче жити разом

Чан'ї мав звичку їсти як китайську, так і західну їжу, але все ж більше схилявся до західної. Коли приходив час готувати, він міг зробити страви з обох культур, проте вперше у житті для приготування були обрані пельмені.

Для шановного пана Тіна, який знаходив приготування огіркового соусу проблематичним, завертання начинки в тісто видавалося ще більш неможливим.

Зараз він сидів на кухонній стільниці з однією ногою зігнутою у коліні, іншою погойдував вперед-назад. Тримаючи телефон, Шуан надиктовував Чан'ї, як правильно приготувати начинку для страви за інструкціями, наданими у відкритому рецепті.

— Подрібніть зелену цибулю, імбир і сушені креветки... Також туди необхідно додати яйце...

— Дістань яйце, — промовив Чан'ї, продовжуючи нарізку інгредієнтів. Подумавши, що Шуан, мабуть, не знає, де вони знаходяться, додав: — вони в холодильнику.

— Добре, — Шуан зіскочив зі стільниці, дістав яйця та поставив на край стола. Тоді продовжив читати рецепт: — додайте подрібнену зелену цибулю, імбир і креветки до свинячого фаршу. Потім додайте сіль та яй...

Залишок слова «яйце» завмер десь у горлі від звуку тріску яйця, що прокотилося по стільниці та впало додолу. Воно розбилося настільки, що боляче було дивитися. Чан'ї глянув на вміст яйця, яке витікало зі шкаралупи на землю, а тоді — на Шуана. В його очах жевріло німе запитання. Чиста суміш збентеження та нерозуміння з ледь помітною краплиною шокованості.

— Ем... Яйце... Покотилося.

Шуан вже й не знав, що говорить. Звичайно ж яйце покотилося. Він вилаяв себе. Невже йому варто було провести експеримент, щоб усвідомити таку просту річ?

— Мгм.

Шуан і не знав, як сприймати це «Мгм...».

Раптом до нього прийшло, що саме стало причиною шоку чоловіка.. Це був шок від усвідомлення, що рівень IQ людини, яка є найвищою істотою в ланцюгу еволюції, може бути таким низьким...

— Останнім часом я думав, — Шуан намагався змінити тему, поки використовував паперові рушники, щоб прибрати, — чи не варто змінити місце роботи... На щось більш серйозне. Оренда квартири, яку я знімаю, доволі висока. Починаючи з наступного місяця...

Його телефон завібрував. Невідомий номер.

— Я відповім на дзвінок, — Шуан не мав часу помити руки, тож чистим пальцем поставив дзвінок на гучномовець. — Тін Шуан, слухаю.

— Добридень, можу я запитати, чи ви шукаєте орендаря, Тіне? Квартира на Брамса, 16? — пролунав з динаміку голос німецькою.

— Так, я шукаю кому здавати квартиру після виїзду у наступному місяці. Там я вже не проживаю, але частину особистих речей ще не перевіз. Я можу розібратися з ними заздалегідь, щоб ви могли заїхати вже цього місяця, — він кинув яйце разом з паперовими рушниками у смітник. — Можемо домовитися про час, якщо вам зручно приїхати та оглянути квартиру... Можу запитати, як до вас звертатися?

— Йонас, — почувши, що є можливість заїхати раніше, чоловік на тій стороні дроту пожвавішав. — Чи вільні ви завтра о пів на сьому? Чи післязавтра?

— Я вільний завтра. Побачимося на вулиці Брамса, 16, — визначившись з часом зустрічі, Шуан поклав слухавку та пішов мити руки.

Вода рівномірно текла між пальцями й тильній стороні долоні, змиваючи шари піни зі шкіри.

— Ти хочеш змінити квартиру, — недбало сказав Чан'ї. — Куди приїжджаєш?

Змінити квартиру? Шуанова рука, яка збиралася закрити кран, застигла. З секунду він не міг зрозуміти, про що говорить Чан'ї. Вода продовжувала текти і піна, що зібралася у раковині, вже зникла у водостоці.

— Куди переїжджаю? — Шуан озирнувся на нього, несвідомо повторивши питання.

— Я маю завжди знати адресу твого проживання, — змішавши начинку для пельменів, Чан'ї промовив з усмішкою: — Ти казав, що хочеш пельмені з тонким шаром тіста і великою кількістю начинки. Ходи глянь, чи стільки м'яса достатньо.

— Оу...

Шуан закрутив кран, витер свої руки та підійшов до нього.

Тонке тісто пельменя лежало на лівій долоні чоловіка, а щедра купка начинки була затиснута між паличками. Апетитне м'ясо, перемішане з зеленою цибулею та імбиром, огорнуте тонким шаром яєчного білка. З одного погляду Шуан зрозумів, що буде смачно. Кінчики пальців Чан'ї також були вкриті борошном. Хлопець дивився на його профіль. Під кухонним освітленням воно виглядало надзвичайно м'яким та доступним.

— Дивися на пельмень, не на мене, — нагадав Чан'ї, сміючись.

— Ммм, — погляд Шуана зупинився на начинці. — Цього м'яса достатньо... Стільки як раз.

Чан'ї кивнув та почав завертати пельмені з такою кількістю начинки.

— Я... — Шуан взяв пару паличок та так само почав вчитися загортати пельмені. — Стосовно квартири...

Він не знав, як розпочати. Говорив ще повільніше, ніж загортав пельмень. Шуан не міг зрозуміти, що пішло не так. Він взагалі не планував житло орендувати, проте Чан'ї подумав, що той вирішив змінити квартиру. Ще й спитав, куди Шуан збирається переїжджати. Невже він мав на увазі, що треба з'їхати звідси? Але Чан'ї буквально сам попросив його жити тут. Шуан був тут щонайбільше два тижні. Йому пригадалося, як Чан'ї того разу сказав: «Ти не можеш зараз жити у цьому будинку. Збирай речі, поживеш зі мною».

Ти не можеш зараз жити у цьому будинку...

Зараз...

Чи означало це, що щойно його дім знову стане придатним для життя, то Шуанові доведеться туди повернутись? За весь період життя разом Чан'ї жодного разу не підняв тему «сумісного проживання». Хоча Шуан не згадував безпосередньо ці два слова, проте вважав, що вони проживають разом. Чи могло бути так, що Чан'ї просто мав на увазі, що... дозволить йому залишитися на декілька днів? Трясця, тобто це мало означати, що Шуан... лестив собі весь цей час? Коли він думав про у цьому руслі, то не міг не поставити собі три питання.

Якщо вони не співмешканці, чому Чан'ї сказав йому вільно користуватись речами у будинку?

Якщо вони не співмешканці, то навіщо було звикати до звичок одне одного?

І якщо вони не співмешканці, для чого Чан'ї додав його відбиток пальця до замка вхідних дверей, щоб той міг його розпізнати, і назвав пароль, аби Шуан міг вільно заходити і виходити?

Хіба це не спільне проживання?

... Ні, безглуздя якесь.

Шуан заспокоївся та задумався над цим. До нього прийшло розуміння, що це, мабуть, нічого не означало... В минулому, коли додому приходили друзі, він дозволяв їм їсти та вільно себе почувати. Якщо особливий друг захотів би залишитися у нього вдома на певний час, він би так само звик до його звичок і навіть довірив би копію ключів, аби той міг вільно виходити та повертатися. Але це не значило б, що вони тепер співмешканці.

Але стосунки між ним та Чан'ї... були далекими від дружніх. Вони кохані. Навіть якщо вони не так давно почали зустрічатися. Так, річ у тім, що вони були разом недовго.

Хто дав йому право думати, що дозвіл залишитися значив, що вони збираються жити разом? Чан'ї не сказав, на скільки часу дозволить Шуану залишитися, тож він вирішив переїхати сюди? Бай Лаобан просто був щедрим, так? Після розмови про побачення та перебування у домі один одного, хто б не соромився буквально сказати іншому йти з квартири? Та кожен мав мати хоч трохи самосвідомості, чи не так?

Трясця, як же соромно. Лайно. Королівська самооцінка.

Раптом Шуан подумав про яйце, що впало і розбилося на підлозі. Під час побачення треба бути чесним та відвертим, але він почувався присоромленим цим непорозумінням, яке сталося через його власну схвильованість.

Серце шановного пана Тіна несамовито билося в грудях, однак ззовні це виглядало так, ніби він розчарований зліпленим пельменем у своїх руках. Побачивши, що Шуан не продовжує своє речення, Бай Чан'ї запитав:

— То що з квартирою?

— Квартира... — Шуан нестримно стиснув тісто, виглядаючи так, немов робить павзи лише тому, що надто зосереджений на завертанні пельменя. — Ну... Попередня була не дуже дорогою... Там ще багато комарів було... Я планую переїхати... Е... Скажи, чому мені так складно завернути один нещасний пельмень?

— Дивися, — Чан'ї взяв пельмень з його рук та продемонстрував, як правильно завертати, — загорни його ось так, потім поклади назад. Куди ти приїжджаєш?

— Дозволь мені повчитися трохи... — Шуан взяв інший шматок тіста, наповнив його начинкою для пельменів та подивився вниз, щоб розглянути приклад. — Я переїжджаю... Все ще розмірковую над цим... Маю два варіанти, які задовольняють мої вимоги...

— Краще почекати, доки не підпишеш новий договір оренди, перш ніж розривати минулий. Так безпечніше, — промовив Чан'ї.

Почекати, доки не підпише новий договір оренди? Шуан був пригнічений. Зрештою він не мав жодного бісового поняття, де винаймати нову квартиру.

— Оу...

Шуан насупився, загортаючи ще декілька неймовірно потворних пельменів. А потім мовчки витер борошно зі своїх пальців об спину Чан'ї. 

___________________

Ми все ще шукаємо редакторів та перекладачів у команду, в тому числі й для цього роману! Якщо у вас є бажання долучитись до перекладу, можете написати нам в телеґрамі за ніком (@NAH_v1p3r).