Я покажу тобі, як це робиться

Поцілунком це назвати було важко, скоріше просто дотик губ.

Чан’ї глянув на Шуана й низьким голосом спитав:

— І це все?

«І це все»? А чого тобі ще треба?

Шуан зашарівся. Але перш ніж він відповів, Чан’ї заговорив знову:

— Я покажу тобі, як це робиться.

Він стиснув його підборіддя та зім'яв його губи своїми.

— М-м-м…

Шуан відчув легкий запах лосьйону після гоління. Поцілунок Чан’ї не можна було назвати невинним, навпроти, він був абсолютно владним та трохи грубим. В його рухах не було місця ніжності.

Деякий час Шуан ще тримався, але незабаром був зацілований настільки, що тіло ледь помітно затремтіло. Він навіть не усвідомив, як обійняв чоловіка за плечі, дозволяючи тому взяти все під контроль.

Йому на мить подумалося, що рот — теж ерогенна зона. І чужий язик пестив її крізь привідкриті губи, викликаючи чутливу реакцію.

Всім тілом, здавалося, бігали іскри: в грудях тьохкало серце, і хлопця охопила хвиля задоволення. В голові паморочилося, ноги підкошувалися, а член затвердів.

Він піднявся на саму вершину задоволення готовий до розрядки будь-якої миті. Почуття бурлили всередині, мов спалахи феєрверка.

Бабах!

Відчуття неймовірної насолоди досягло свого піка і ширилося всім тілом, викликаючи оніміння. Він вже нічого перед собою не бачив, насолоджуючись довгим присмаком поцілунку.

Притулившись до широких чоловічих грудей, він тихо стогнав і важко дихав.

Стривайте. Притулившись до грудей? Притулившись?

Шуан раптово прийшов до тями й помітив, що обвиває руками плечі Чан’ї. Він відсмикнув її та відскочив, з гуркотом врізавшись у двері.

— Тін Шуане, щось трапилось? — крикнув Синь.

— Ні... — голос вийшов неочікувано слабким та хриплим. — Нічого... я просто стукнувся об двері.

Шуан глянув за спину Чан’ї на дзеркало. В очах стояли сльози, щоки палахкотіли рум’янцем, а губи припухли.

Дідько! Чи повірить Синь, що він просто сходив до туалету? Навряд чи друг купиться на історію про бджолу, що прилетіла з саду та вжалила його.

Шуан потер губи та глянув на Чан’ї.

Професор все ще виглядав пристойно (негідник!). Ні краватка не послабла, ні окуляри не покривилися, навіть костюм у західному стилі анітрохи не пом'явся.

Шуану не сподобався такий контраст. У вигляді професора не було жодних компрометуючих доказів, і той міг хоч зараз піти на свою зустріч. А як Шуанові пояснювати приятелю, чому у нього так розпухли губи після туалету?

— Ну, і як я тепер у такому вигляді вийду? — гірко поскаржився він, показуючи на свої губи. — Це ти зробив!

Губи Чан’ї зігнулися в усмішці.

— Сам думай, як викрутитись.

— Я ніколи раніше нічого подібного не робив. У мене ще не було таємних романів...

Чан’ї глянув на вікно, а тоді знову на Шуана.

— А я, по-твоєму що, схожий на того, хто має купу таємних романів?

— Ні-ні!

Варто було Шуану подумати про те, як Чан’ї вилазить через вікно, і він відчув себе трохи... ну, гаразд, дуже винним. Він уявити собі такого не міг, не кажучи вже про те, аби побачити на власні очі.

— Гаразд, я піду, а ти... Будь обережним! Зрештою, ти вже не юнак... кхм... дивись не впади!

— Зрозумів, —  зі сміхом відповів чоловік.

Шуан потягнув його за краватку і запитав:

— М-м... Це було того варте?

Великий професор Бай, наступивши на власну гордість, повинен тікати через вікно, і все заради одного поцілунку.

Чан’ї усміхнувся:

— Ну, взагалі-то, воно того не вартувало.

Куточки губ Тін Шуана мимоволі поповзли вгору. Він вдав, що збирається вийти з ванної кімнати, але в останній момент прильнув до Чан’ї та присмоктався до його шиї на кілька секунд, залишаючи на ній яскравий засмокт. А потім швидко вислизнув з кімнати.

Це був успіх!

— То що ти там не зрозумів? — безтурботно спитав Шуан, перевальцем підійшовши до Синя.

— Ой, та вже подумав і сам зрозумів, — озирнувся він.

Приятель не питав, що з губами, але Шуан все ж пояснив:

— Це якийсь жах. Я коли впав, вдарився губами об ручку дверей. Мені здається, вони тепер розпухли.

— А я й думаю, чого це у тебе губи виглядають так, ніби ти наївся перцю.

Синя не дуже хвилював стан Шуанових губ. Натомість він узяв аркуш із позначками професора і спитав:

— Гей, звідки це у тебе? Ти попросив професора перевірити твою домашню?

Шуан напружився, але зовнішньо зберігав спокій.

— Ага... Записався на консультацію, і він пояснив мені деякі моменти.

Синь здивувався.

— Невже професор такий добрий? Він же кожен пункт тобі перевірив!

— Просто тоді крім мене нікого не було. Ось він і...

— Тоді наступного разу я теж запишуся на консультацію. Не знав, що він такий милий. Я гадав, йому взагалі чхати, живі його студенти чи мертві. Тим паче він усе спихує на свого асистента.

— Хе-хе, він досить милий... А, може, мені просто пощастило...

Наступного дня Синь спробував записатися до професора Бая онлайн, але побачив, що його графік геть забитий на багато днів уперед. Він мимоволі подумав, який Шуан все ж щасливчик...

Багато днів по тому, Синю все ж вдалося зустрітися з професором Баєм. Він шанобливо простяг йому свою домашню роботу, але у відповідь отримав лише:

— Усі питання стосовно домашніх завдань вирішуються через мого помічником.

Синь знову подумав, що Тін Шуан — щасливий сучий син…