Право не прощати
Два роки тому до «Ранкової Слави» надійшов лист —
лист, який назавжди змінив життя Ері та місіс Абіл.
Він прийшов менш ніж за рік після того, як містер Абіл вирушив на фронт
у війні між Ґіннессом і Левротом.
Капрал Юріо Абіл
Підтверджено загибель у районі Баттерверксу
Усе.
Лише два рядки.
Офіційне повідомлення про смерть,
яке, намагаючись бути стриманим,
завдало ще більш нищівного болю.
Мати й донька намагалися вичитати образ чоловіка і батька
в порожнечі між словами —
але зрештою були змушені визнати: марно.
Хоча більшість загиблих були впізнані та поховані,
тіло Юріо Абіла так і не знайшли.
Для Ері битва під Баттерверксом залишалась живим кошмаром —
і водночас ниточкою надії, яку вона не могла обірвати.
Вона гойдалась між прийняттям його смерті
і порожньою мрією, що, можливо, він і досі живий.
Але одне завжди здавалося непорушним:
віра, що її батько загинув із честю.
Що саме звичайні люди, як він,
захищали країну по-справжньому.
«Це була провальна операція. Вищі чини знали.»
«Солдати просто здохли як пси.»
І Лоранц — розтрощив цю віру.
Він стверджував, що всі, хто загинув під Баттерверксом,
загинули марно.
Що там не було честі.
— Якщо вам зле, міс Ері…
Хто ти такий, щоб отак легко говорити про смерть чужої людини?
Як ти можеш одні смерті вважати гідними, а інші — “собачими”?
Ері витерла сльози тильною стороною долоні.
Очі червоні й вологі, але погляд, спрямований на Лоранца, був сухий. Порожній.
— Сер Лоранце. Будь ласка, залиште мене.
— Дозвольте я проведу вас назад у зал…
— Ви що, не розумієте?
Я така — через вас.
Та замість того щоб зірватися,
Ері просто сперлась на перила балкона —
наче не витримуючи ваги.
— Я хочу побути на самоті.
Лоранц відкрив рота, потім закрив.
Вигляд мав такий, ніби щойно усвідомив, що щось накоїв —
але не до кінця розумів, що саме.
У його погляді з’явилась розгубленість… і навіть нотка зачепленої гордості.
Але він зберіг гідність джентльмена — і тихо пішов.
Невдовзі з’явилася мадам Боунс —
напевно, попереджена Лоранцем.
— О Господи! Міс Ері!
— Мадам Боунс…
Щойно Ері побачила знайоме обличчя,
стримуватися стало неможливо.
Плотина прорвалась — і сльози хлинули з новою силою.
Зрозумівши, що звичайної хустинки тут не вистачить, мадам Боунс нічого не сказала.
Вона просто обійняла Ері.
Мереживо на її шиї та грудях швидко стало вологим від сліз.
— Шшш… Тихо. Все буде добре. Отак… отак…
Її м’які, ритмічні поплескування по спині були схожі на колискову.
Поступово серце Ері, яке билося мов навіжене, почало підлаштовуватись під цей спокійний темп.
«Я хочу побути на самоті» — саме так Лоранц сприйняв її слова.
Йти з балу одразу після танцю вважалося неввічливим,
але він поважав її бажання
і негайно повернувся до Сині очі.
Його раптова поява —
а головне, ще раптовіший відхід —
лише роздмухали чутки.
Говорили, що міс Ері стало зле й бал завершили достроково.
А це лише підлило масла у вогонь.
Два дні потому, до Лоранца навідався Фелікс
— Мій бідний, бідний друже…
Принц, схрестивши руки на грудях і ноги на колінах,
засунув сигарету просто в рота Лоранцу,
який безвольно розвалився в кріслі.
— Жахливі чутки про тебе вже дійшли до самої столиці…
— Не знаю.
Кінець сигарети загорівся м’яким червоним вогником.
Лоранц пробурмотів щось, ледве розрізняючи слова.
— Не знаєш…?
— І з ким я зараз розмовляю? З великим сером Лоранцом, чи з папугою на повторі?
«Не знаю, не знаю…» Та що ти, до біса, не знаєш?
— …
Сигарета спокійно тліла.
Зрештою попіл упав просто йому на стегно.
— Гей! Ідіот…
Фелікс різко струсив попіл з тканини.
— Ай!
— …Ти взагалі тут?
Нарешті він вирвав недокурену сигарету з його рота
і розчавив її в попільничці.
На штанах лишився чорний слід.
Терпіння вичерпалось.
Фелікс поставив руки на боки й закотив допит:
— Що ти в біса накоїв?
Що ти такого сказав, що довів розумну дівчину до сліз,
а себе — до статусу повного дурня?
— Оце я і не знаю.
Нарешті Лоранц заговорив.
Провів пальцем по сухих губах.
Ця шорсткість здалася йому тяжкою, як камінь,
що розбурхує глибину.
— Що я зробив не так?
— Добре.
Давай по пунктах.
Фелікс закрутив рукою, як диригент:
— Можливо… це був твій танець?
Просто настільки поганий?
Сказано жартома. Він знав — ні.
Лоранц похмурнів.
— Ні. Танцювалось нормально. Атмосфера була… прийнятна.
— Справді? — Фелікс примружився.
Фелікс виглядав не до кінця переконаним.
Лоранц продовжив:
— Потім ми вийшли на балкон…
— І от воно. Говори прямо — що саме ти їй сказав?
— Нічого особливого…
Елегантні брови Лоранца зійшлися в задумі.
Він прокручував сцену в пам’яті,
але так і не міг знайти, що саме пішло не так.
Зітхнув.
— Міс Ері спитала про битву під Баттерверксом.
Я відповів — сказав те, що знаю.
— Те, що знаєш? Наприклад?
— Що це була провальна операція.
І що командування це знало.
Це не була таємниця —
але широкому загалу про Баттерверкс майже нічого не відомо.
Цю битву свідомо замовчували.
Фелікс поглянув з новою тривогою:
— І все?
— Так.
— Хмм…
— Насправді… ні.
Лоранц похитав головою.
— Я сказав, що це була… собача смерть.
— Що?!
— Ідіот же ти, Лоранце!
Фелікс був настільки розлючений, що ледь не схопив друга за комір.
— Що я…
— Батько Ері, Юріо Абіл, загинув у тій самій битві!
— …
— Ти просто вбив її вдруге, чорт забирай!
І ще добре, що вона не врізала тобі просто там, на балконі!
***
— Викинь.
Голос Ері був твердим.
— Але, міс…
Джинджер вагалась, обережно поклавши листа на стіл.
— Може, вам все ж варто хоча б прочитати?
— Будь ласка. Просто викинь його.
Ері не відривала погляду від Daily Fallen.
Джинджер, після короткої паузи, мовчки взяла листа і відійшла.
Фффт.
Ледь чутний шелест тонкого паперу, нявкання Розі ІІІ
і ранній літній вітерець —
усе це тихо остуджувало гарячий чай Ері.
Вона склала газету й відклала її на край столу.
Це був уже десятий лист від сера Лоранца Брінґера.
І всі вони полетіли у смітник.
Не розпечатані.
Ері була впевнена:
Лоранц уже зрозумів, у чому помилився.
Їхня розмова на балконі була короткою,
а момент, коли вона заплакала — цілком очевидним.
Достатньо трохи дізнатися про Юріо Абіла,
щоб зрозуміти: він загинув у Баттерверксі.
Ймовірно, у листі — щире вибачення.
Якщо Лоранц справді джентльмен.
Та їй це не потрібно.
Жодного слова виправдання. Жодної краплі жалю.
Лоранц мав право необачно говорити про Баттерверкс,
не знаючи її історії.
А вона мала повне право —
не пробачати цю необачність.
Зараз їй здавалося:
Лоранц мав би стати на коліна,
щоб вона взагалі задумалась про прощення.
Але навряд чи такий гордий чоловік
наважиться на щось подібне.
Допивши чай, Ері покликала Джинджер:
— Підготуй мене до виходу.
Вона не здогадувалась,
що випадково зустріне Лоранца на Долбіш-роуд…
і до яких меж той готовий дійти, аби заслужити її прощення.
*******
Наздогнала.
Вісім розділів за день. Очі в тексті, душа — в словнику, спина — в позі “я зараз розтану”.
Марафон перекладу офіційно завершено. Англійський переклад — упіймано за хвіст.
І як завжди, найцікавіше починається тоді, коли ти вже лежиш на підлозі й не пам’ятаєш, як тебе звати.
Переклала Nathaniel.
Надалі нові розділи — одразу після оновлення англомовної версії.
Якщо хочеш бути серед перших (і свідків мого наступного марафону),
приєднуйся до мого Telegram-каналу.
(Справді. Не змушуй мене шукати тебе окремо. В мене вже немає сил.)
Переклад — це не “натиснула кнопку і пішла пити чай”.
Це “натиснула кнопку, перед тим п’ять разів переписала одне речення,
посварилась із собою, розчарува
лась в собі, викликала тінь граматичного демона.
Завжди рада донатам.
Я шалено ціную кожну вашу підтримку.
І так — донати на переклад гріють сильніше, ніж випадкова сума від дядька з OLX.
Пам'ятайте що читати щось хороше українською — це не магія, а чиїсь шаленезні зусилля.
Monobank
abank24
Ko-fi
