Ідеальний наречений
Це була вкрай неприємна зустріч.
Щойно Ері зрозуміла, що Лоранц просто насміхається з неї, вона встала й залишила бутік, навіть не озирнувшись. Сказала лише пані Дусенті, що повернеться іншим разом. Та навіть попри таку різкість, пані провела її з бездоганною ввічливістю.
Це лише посилило відчуття провини в Ері.
— І це все через одного дурня з сигаретою…
І на додачу — Лоранц іще й вигукнув їй услід: “Передам рукавички вашій служниці!”
Вона його проігнорувала. Але це не означає, що фраза не залишила сліду.
Коли Ері зітхала, вдивляючись у вікно, Джинджер, що сиділа навпроти, обережно запитала:
— Панно… Щось сталося між вами і сером Лоранцом Брінґером?
— Навіть не питай.
Зазвичай Ері не любила пліткувати,
але здавалося, що вона тільки й чекала на це запитання —
і одразу ж виклала Джинджер усе, що сталося того дня.
Поки слухала, Джинджер думала: Це ж не може бути правдою… Сер Лоранц не міг бути настільки жахливим.
І все ж вона стояла на боці своєї панни. Бо очевидно — хтось тут був скривджений.
Після хвилини-двох роздратованих тирад на адресу Лоранца, Ері глянула на Джинджер —
і трохи засоромилася:
— Вибач… Я ж знаю, що ти ним захоплюєшся.
— Нічого, панно. Схоже, він гарний тільки ззовні.
— Саме так. Вони всі однакові…
— Навіть герої війни, як виявляється.
Повернувшись до своєї кімнати, Ері відкрила шухляду біля ліжка й дістала свої улюблені муслінові рукавички.
— Ось вони. Як гадаєш, їх ще можна відновити?
Їй стало легше від самого факту, що вона запитала.
Джинджер уважно розглянула пошкоджені рукавички і відповіла з обережною надією.
— Пані Лора має чудову майстерність у шитті. А якщо й не зможе сама, то точно знає гарного кравця, який зможе.
Ері зупинилась, почувши незнайоме ім’я, і Джинджер поспішила уточнити:
— Пані Лора — головна покоївка у «Білому Лебеді».
— А, так. Дякую, Джинджер.
— Не варто, панно. Я незабаром приготую вам ванну, тож можете відпочити спокійно.
Невдовзі інша покоївка піднялася, щоб нагріти воду. Вона також залишила на столику флакон парфумів, сказавши, що це подарунок від господаря.
Скоріше за все, це були ті самі трояндові парфуми, які граф Ернест згадував учора за вечерею.
Флакон у формі пуп’янка троянди був красивим сам по собі.
Сонячне світло, що падало з вікна, грало на рельєфному склі всіма барвами.
Ері розпорошила трохи на внутрішню сторону зап’ястка.
— Ох… який приємний аромат.
М’який запах троянд огорнув кімнату, миттєво знімаючи дратівливість.
— Гаразд. Треба заспокоїтись.
Вона легенько торкнулася зап’ястком за вухом і зробила вдих, ніби вмовляючи себе:
— Та кого я обманюю. Я ж його більше ніколи не побачу.
***
Наступного вечора Ері знову вечеряла з графом Ернестом.
На столі — знову свіжа морська риба.
Оскільки нові сукні ще не надійшли, вона була в тому ж самому вбранні, й трохи нервово бавилась приборами.
Граф поцікавився її враженнями від Полна, а тоді, ніби згадуючи далекі часи, розповів історію виникнення вулиці Дусента — ту саму, що її вже переказала Джинджер.
Незручність поступово розтанула, і Ері наважилася заговорити:
— Е-е… Графе…
На мить обличчя графа застигло.
Не помітивши цього, Ері продовжила — щиро й легко:
— Я спробувала ті трояндові парфуми, що ви подарували. Вони мені дуже сподобались.
— Справді? Радий це чути.
— Тоді… е-е… чи можна було б отримати ще один флакон?
Граф відповів без жодних вагань:
— Звичайно.
— Дякую! Моїй мамі… їй би також дуже сподобалось.
Звук приборів на столі різко стих.
Навіть покоївка, яка щойно налила воду, різко вдихнула. Кілька крапель розбризкались на склянці.
— …
Ері миттєво усвідомила помилку.
Про матір говорити не можна.
Вона це підозрювала. Навіть обережно намагалась прощупати тему раніше.
Але гіркота в горлі все одно з’явилась.
Граф повільно відновив рух — почав різати м’ясо.
— Розумію.
Це, схоже, було все, що він міг сказати.
Кілька слів, за якими стояла очевидна скутість.
Ері відчула, як до неї знову підкрадається відчуття розладнаного шлунку.
Та граф одразу змінив тему:
— Наступного місяця у палаці відбудеться бал перемоги.
— О… Нарешті?
Ері швидко підхопила тему, усвідомлюючи, що тепер на ній відповідальність — згладити неприємний момент.
— Так. Зараз я підшуковую даму, яка супроводжуватиме тебе.
— Мене?
Ері ледь не вдавилася. Покашляла, ковтнула води, перевела подих і зніяковіло перепитала:
— Тобто… я теж йду на бал?
Граф глянув на неї з виразом «А ти думала — ні?»
— Звісно.
Граф відповів твердо:
— Цього тижня ми знайдемо для тебе вчителя. Навчить тебе етикету й усього іншого, тож не переймайся надто.
— Ага…
— Треба ж знати бодай основи.
Основи.
Тобто в мене їх навіть немає.
Це було логічно — вона ж не знала бретіанських манер.
Але те, що було "логічно", не вважалось виправданням.
Як онука графа Ернеста, вона мала бути бездоганною — або хоча б не ганьбитися.
Шлунок стискався дедалі сильніше.
Це вже було не просто розлад, її й справді могло знудити.
Вона обережно поклала ніж і виделку, подивилась на недоїдену страву.
— Я… Я ж не можу не йти на бал, так?
— Не хочеш?
Вона очікувала на сухе й безапеляційне “ні”,
але замість цього граф поставив питання.
Її серце прискорено закалатало.
Це що, черговий тест?
Навіть якщо й ні, вона не мала права на дитячу істерику.
Спокійно відповіла:
— Це не те, що я не хочу.
Граф кивнув:
— Усі найважливіші особи суспільства будуть там.
Наче казав: Це твій шанс.
***
Після вечері граф Ернест одразу вирушив до свого кабінету.
Він повільно сьорбав бренді, поки слухав щоденний підсумковий звіт від Ґрейта — свого давнього дворецького.
Хоч це й називалось "звіт", насправді все більше нагадувало спокійну, доброзичливу бесіду з людиною, яка служила йому десятиліттями.
//Примітка перекладача: Бренді — це
Беруть вино → переганяють → витримують у бочках → отримують напій міцністю 35–60%.
Іноді бренді також роблять з інших фруктів//
Ґрейт повідомив:
— І наостанок — мадам Боунз дала позитивну відповідь щодо супроводу панни Ері.
— Я й думав, що так. Мадам Боунз — надійна. Але Ері…
Граф провів пальцями по вусах і замовк.
Він і сам бачив, що Ері не в захваті від ідеї балу.
Він не хотів примушувати онуку до того, чого вона не хоче.
Але цього разу — поступитись він не міг.
— Це випробування, яке їй усе одно доведеться пройти.
Краще, якщо це станеться на офіційному, цілеспрямованому заході, як цей.
Так вона не буде в центрі уваги.
Це була практична логіка.
Граф і справді намагався зрозуміти, який тиск може відчувати його онука.
І з цієї точки зору бал перемоги був навіть своєрідним порятунком — благом, замаскованим під обов’язок.
Ґрейт прекрасно розумів наміри свого господаря.
І все ж подумки вважав, що графові не завадило б трохи більше відкрито виявляти свої почуття до Ері.
Якби він просто сказав усе це сьогодні ввечері…
Вона б не виглядала так, ніби зараз знову зіпсує собі шлунок.
— На балі буде чимало чоловіків, що повернулись із війни з нагородами.
— Наприклад, сер Лоранц Брінґер?
Навіть Ґрейт не приховував цікавість.
Про героя ходило стільки чуток…
Під час останнього візиту принца Фелікса йому вдалося побачити Лоранца лише краєм ока.
Уживу Лоранц Брінґер справляв значно вишуканіше й благородніше враження, ніж на шпальтах газет, у журналах чи на плакатах.
Ґрейт навіть упіймав себе на трохи незручній думці: Якби у сера Лоранца та панни Ері була донька, вона була б справжнім ангелом…
— Принц Фелікс має вигляд ловеласа, але насправді він дуже вибагливий у виборі друзів.
Після розмови з ним я майже не сумніваюсь, що чутки про його пошуки нареченої для Лоранца Брінґера — не безпідставні.
//Примітка перекладача: ловелас — це чоловік, який заводить багато романтичних стосунків, часто не дуже серйозних, і фліртує направо й наліво.//
— Чув, він уже відмовив кільком панночкам.
— Наша Ері буде іншою.
Граф Ернест буркнув це з упевненістю.
— Подивися хоча б на цей вечір.
— Так, мілорде.
— Вона явно перевіряла мене — знала, що я ненавиджу її матір.
Адвокат Джонсон казав, що спершу вона взагалі відмовилась їхати саме через ту жінку.
Вперта дівчина.
Він цокнув язиком із несхваленням,
але його яскраві зелені очі світилися гордістю.
— Має характер.
— Авжеж.
— І рекомендація зі школи — суцільна похвала. Казали, що вона надзвичайно розумна.
— Так, справді.
— Вона — точна копія мого сина Юріо.
Граф Ернест повільно обертав келих із бренді, задоволено всміхаючись,
і промовив — так, ніби давав обіцянку:
— Я знайду для неї ідеального нареченого.
*******
Рада розділити з тобою цю історію.
Переклала Nathaniel. Більше перекладів, коментарів і новин — у моєму Telegram-каналі.
Переклад — це не чарівна кнопка, а багато часу, зусиль і уваги до кожної дрібниці. Якщо моя робота тобі цінна — донат завжди буде найкращим способом сказати “дякую”.
Це не лише тримає ритм нових розділів, а й зберігати натхнення, сили й віру в цю справу.
Ваші донати — це не просто жест. Це те, що справді підтримує й мотивує перекладати далі. Вони дуже багато значать.
Monobank
abank24
Ko-fi
Telegram-канал
(У коментарі до донату можеш зазначити, який твір ти підтримуєш або який переклад хочеш побачити в майбутньому)
