День здавався нескінченним. Я сиділа в кімнаті близнюків та наминала солодощі, що приготували для нас слуги. З обох боків від мене чулося сопіння. Схоже, Ґіліу та Мейрон задрімали.
Я поклала обличчя на твердий стіл, дивлячись на чисте, безхмарне небо за вікном.
— Що ж мені тепер робити?
Мені вдалося безперешкодно віддати другому принцові ліки. У мене був запасний план на випадок, якщо я раптом не зустріну його у палаці. Схоже, деякі козирі варто лишити на потім. Ще не час.
— Так хмарно... — я потягнулася і позіхнула, прикривши рот долонею.
Надто по-дитячому, правда? Якими б амбітними не були мої плани на майбутнє, моє теперішнє тіло жило за своїми правилами.
Останнім часом батько настільки зайнятий, що я його майже не бачу. Іноді нам вдавалося разом поснідати, але я була надто зайнята думками, тому ми навіть не говорили за їжею.
І тому обідала я зазвичай з близнюками.
Ковдра, що вкривала Ґіліу, сповзла на підлогу. Перша думка була знову його вкрити, але я лишень відвернулася до вікна, вдаючи, що нічого не бачила.
Я сонно похитала головою, намагаючись придумати, що ж робити далі.
— Що ж, ха-а... Тепер треба розв'язати проблему Естери.
Звісно, Естера і сама могла б накопичити гроші для вступу в Імперську академію. Але я не мала стільки часу. Мені необхідно було якнайшвидше відправити її в академію, аби вона змогла зосередитися на своєму дослідженні.
— Так, коли в цьому році закінчується прийом заявок... — пробурмотіла я, торкнувшись пальцем губ.
Сезон дощів закінчився минулого місяця і настала весна...
Остаточна думка приголомшила мене настільки, що серце впало у п'яти.
— Цей місяць останній!
На щастя, місяць тільки почався, але все одно варто поквапитися.
Я підвелася з місця і попрямувала до дверей.
— У-а-а... Тіє, куди ти? — підвів голову Мейрон, сонно потираючи очі.
— До вбиральні...
— Добре... Повертайся скоріше. Ха-а...
Якби я відповіла щось інше, він неодмінно послідував би за мною. На щастя, Мейрон заплющив очі й знову заснув, тож я тихенько причинила за собою двері.
***
Власник компанії Д'юраку сидів по іншу сторону від Ґалагана, спостерігаючи, як той вичитує документи. Ґалаган не просто був сином Лулака Ломбарді, він ще був надзвичайно харизматичною та привабливою людиною. Він був з тих ніжних і охайних чоловіків, які приваблювали жінок. Високий, стрункий, гарно вбраний, з м'якою усмішкою, здатною притягувати людей. Тому не дивно, що його популярність серед жіночої половини робітників Д'юраку стрімко зростала.
Втім, це зовсім не було причиною сьогоднішнього візиту Кройтона Анґенаса. Він прочистив горло. Імператриці віддала йому новий наказ.
«Дізнайся, який проєкт Ґалаган Ломбарді намагається почати».
Під час останнього відвідування палацу, Кройтон помітив, що там панує особливо важка атмосфера. І він вже здогадувався, що причиною тому був його бізнес-партнер.
Нащо ж ти привернув її увагу... — з сумом подумав він, дивлячись на Ґалагана.
Рабіна Анґенас була завзятою жінкою, яка не нехтувала жодними способами та методами, аби отримати бажане.
Хоча б задля власного виживання, Кройтон був змушений придушити докори сумління та розкрити нарешті рота:
— Ґалагане, ви...
— Так?
Ґалаган, що до цього уважно читав звіти про продажі тканини за останній тиждень, підвів голову на поклик.
— Особистий бізнес, який ви згадували. Не розкажете про нього? — сказав він якомога м'якіше й усміхнувся.
— А... Я все ще працюю над концепт планом. Думаю, як його реалізувати.
Від слів Ґалагана усмішка Кройтена стала тільки ширшою. Нарешті він знайшов, за що вчепитися!
— Що ж, у веденні справ у мене більше досвіду, тому, можливо, я міг би чимось допомогти?
Хоча і прозвучало переконливо, насправді власника Д'юрака гриз відчай. Адже який підприємець стане ділитися своїми ідеями з іншими?
Ґалаган розгублено кліпав очима, думаючи про те, що саме вчасно припинив співпрацю з Анґенасами. Якими б некомпетентними у сфері торгівлі вони не були, вони не могли не знати місцеві моральні принципи.
Тоді чому раптом Кройтон питає про таке?
— Кхм, — кашлянув Ґалаган, не приховуючи свій дискомфорт.
Довго думати не довелося. Чоловікові згадалося, з якою люттю імператриця спостерігала за ним тоді за обіднім столом. Він не був впевнений, чи доручила вона просто рознюхати інформацію, чи встромляти йому палки в колеса, як це сталося з текстильним бізнесом, тому тільки знизав плечима та відповів:
— Що ж, поки що я не вважаю це вартим обговорення.
— Що ж...
Ґалагану стало кумедно. Очевидно, що імператриця щось запланувала, але, на жаль, власник Д'юраку не дуже розумний в маніпуляціях. Навіть зараз, коли чоловік йому відмовив, той ледь не розплакався.
Ось тобі й доказ, що серед Анґенасів ніхто крім імператриці нічого не вартий.
— Але точно можу сказати одне, якщо він стане успішним, то цей бізнес переверне життя всієї імперії, — з м'якою усмішкою додав Ґалаган, мов піддражнюючи.
Певно, імператриця лютуватиме, адже не дізналася бажаного. Ґалаган розсміявся. Нарешті він відчував, що відплатив їй за те, що вона того дня налякала його Тію.
***
Від дому тітки Шананет та близнюків я попрямувала одразу до Клерівана.
На щастя, сам Клеріван знаходився у своєму офісі. Щойно я постукала, він запросив мене всередину, а коли увійшла — підвів на мене спантеличений погляд.
— Що ви тут робите?
— У мене питання.
Клеріван підвів брову, склав у стопку документи, над якими працював, і відклав на край столу. Схоже, йому стало цікаво.
— Вчителю, як потрапити в академію?
— Академію? — моє питання спантеличило Клерівана. — Ви маєте на увазі Імперську академію?
Він повільно зняв свої окуляри й навіть насупився.
— Ви хочете в академію? Імперська академія має закриту шестирічну навчальну систему, і щойно ви вступите туди, ви лишатиметесь там весь час, окрім коротких канікул раз на рік...
— Ні! Це не для мене! — я стишила голос, перш ніж продовжити: — Дехто інший хоче потрапити в Імперську академію.
— Он як, — відповів Клеріван та помітно пом'якшав. Він розслаблено відкинувся на спинку свого крісла і запитав з цікавістю: — Але моя пані особисто питає, як потрапити в академію. Для кого?
Не дуже хотілося ділитися своїми планами, але у мене не було вибору, якщо я вже почала його розпитувати.
— Для Естери. Вона хоче потрапити в академію, аби вивчати медицину.
— Ви про наймолодшу ученицю лікаря О'Мелі? — він задумався на якусь мить, а тоді кивнув. — Гадаю, вона здатна туди потрапити. Якщо Володар погодиться, то сплата внеску за навчання не буде проблемою. Однак, все ще лишаються вступні іспити. Щоправда, для їхньої здачі необхідні лише базові знання...
— Естера не звичайна студентка, а науковиця. Вона все одно має вступати?
Тільки коли Клеріван схилив голову на бік, я зрозуміла, що мої слова прозвучали занадто завзято.
Упс, не стрималася.
— Ну, Естера так мені сказала! — швидко додала я.
— Гм... — Клеріван глянув на мене з підозрою, але продовжив: — Якщо вона хоче бути науковицею, а не звичайною студенткою, тоді вимоги набагато вищі.
Хто б сумнівався. Все ж, це Імперська академія, а Естера навіть не її випускниця.
Я ковтнула слину крізь клубок у горлі.
— По-перше, науковцям академії потрібно набагато більше грошей, ніж звичайним студентам, адже вони самостійно сплачують більшу частину того, що йде на їхні дослідження.
— А ще?
— Ще їй необхідно мати рекомендаційний лист.
— Рекомендаційний лист?
Гроші були не проблемою, а ось рекомендаційний лист — це не те що я можу написати самостійно.
— Чия рекомендація їй потрібна?
— Є кілька варіантів. Простіше за все буде отримати рекомендацію від лікаря О'Мелі, адже він її навчає.
Я кивнула. Лікар О'Мелі здавався не дуже вибагливою людиною, тому, можливо, його рекомендацію справді буде найлегше дістати.
— Лікар О'Мелі добре відомий, як головний лікар Ломбарді, тому, якщо Естера надасть під час вступу його рекомендацію, то академія її прийме.
І все ж Ломбарді неймовірні. Немає місця, куди не докотився б їхній вплив.
Клеріван продовжив:
— Найефективнішою рекомендацією буде рекомендація від Володаря або Брошуля, який колись був віцепрезидент академії. Але такі отримати неймовірно важко, адже обидва дуже обережні з тим, кому їх пишуть.
Тоді все ж хай буде лікар О'Мелі. Адже він знає, наскільки вона розумна та талановита у галузі фармакології. Отримати його рекомендацію буде неважко.
Принаймні я так думала.
— Дякую, що пояснили, вчителю! Піду розкажу Естері! — кивнула я, покидаючи офіс Клерівана.
— Покваптеся.
Тільки коли я опинилася в лабораторії лікаря О'Мелі, до мене дійшов сенс його слів.
— Дякую, пане!
— Хаха, постарайся, я чекатиму гарних результатів.
Що?..
Я застигла у дверях.
Масний чоловік дякував лікарю О'Мелі з широкою усмішкою.
— Звісно! Я важко працюватиму, аби не зіпсувати репутацію мого вчителя!
Естера стояла подалі від людей з гіркою усмішкою на губах.
Слова чоловіка луною віддалися в моїй голові.
— Щиро дякую вам за рекомендаційний лист!
Далі
Розділ 28
Ні! Я стиснула ручку дверей настільки сильно, що та скрипнула. — Пані Флорентіє? — спитав лікар О'Мелі, помітивши мене. — Погано себе почуваєте? Ще і як! Я ладна була рвати й метати від новини, що рекомендацій лист, який мав би дістатися Естері, написаний комусь іншому. Хотілося схопити лікаря за комір і добряче струснути. Але натомість я невинно спитала, ледь рухаючи губами: — А що ви робите? Чоловік, якого ощасливив лікар О'Мелі, після цих слів озирнувся і привітався. — Вітаю, моя пані! Я Джейсон. Щойно лікар О'Мелі написав мені запрошення до Імперської академії! У нього не було якихось помітних недоліків, але його ввічливе вітання все одно було мені, як тягар. Чоловік був мені абсолютно неприємний хоча б тому, що прибрав до рук рекомендаційного листа Естери. — Ого. Ви учень лікаря? Я вперше вас бачу... Я вже кілька разів відвідувала лабораторію, але бачила його я дійсно вперше. — Я навчав Джейсона кілька років тому. Кілька років тому? Тобто він у тебе вже навіть не вчиться? — Я написав рекомендаційний лист, бо цього року він вирішив вступати в Імперську академію. — За що я вам дуже вдячний, лікарю О'Мелі! Впевнений, я приверну багато уваги в дослідницькій лабораторії академії. Джейсон не стримався і радісно засміявся від однієї тільки думки про це. Естера, на відміну від нього, виглядала дуже похмурою. Вона через силу вичавлювала з себе сміх, в якому чулася гіркота. — Якщо це все... — Джейсон глянув на мене, а тоді знову на лікаря О'Мелі. — Пані Флорентіє, хіба ви прийшли не тому, що недобре почувалися? Схоже, вони кудись поспішали. Можливо, Джейсон збирався віддячити за рекомендаційний лист. — Я прийшла до Естери, — похитала головою я. — Не хвилюйтеся, йдіть. — Добре. В такому випадку до зустрічі. Лікар О'Мелі разом з Джейсоном залишили лабораторію. На обличчі другого сяяла усмішка. Щойно в приміщенні стало тихо, як Естера знову заклопотала: взялася прибирати пусті чашки, що лишилися на столі. Я обережно підійшла до Естери та м'яко спитала: — Естеро, ти в порядку? Вона слабко засміялася у відповідь. — Так, моя пані. Все нормально, я в порядку. Тільки за вас шкода. — За мене? Чому це тобі за мене шкода? Не розумію. — Треба щось зробити! Звісно, рекомендаційний лист написали Джейсону, але впевнена, якщо Естера поговорить з лікарем О'Мелі, то теж отримає свій! Однак посмішка Естери стала ще більш гіркою. Щось не так. Чому вона так засмучена?.. — Естеро? — Рекомендаційний лист... — важко почала вона, насилу змушуючи себе говорити. — В академію можна надіслати тільки один рекомендаційний лист на рік, моя пані. — Тільки один?.. — Так... Тільки тоді Естеро розсміялася, мов намагаючись мене втішити. Я ж натомість почувалася як дурепа. — Наступного року... Я працюватиму краще та обов'язково його отримаю, — підбадьорливо сказала вона, але це не полегшило важкість на моєму серці. Це я мала про все потурбуватися. Я сказала, що відправлю її до Імперської академії, але приділила цьому процесу недостатньо уваги. Лікар О'Мелі написав рекомендаційного листа іншій людині, бо період подачі заявок майже скінчився. Дивлячись на опущені плечі Естери я мовила: — Не хвилюйся так, Естеро. Я відправлю тебе в академію, чого б це мені не вартувало. Якщо від лікаря О'Мелі отримати рекомендацію вже неможливо, тоді доведеться отримати її у когось іншого. *** — Ех... Вперше за довгий час я снідала з батьком. Я була надзвичайно зайнята поїданням овочів та фруктів, щоб швидше насититися вітамінами та вирости. Але, почувши, як мій батько втретє важко зітхнув, я озирнулася до нього. — Гм... Ця складка на лобі зовсім йому не пасує. Батько набагато гарніший, коли всміхається, як сонечко. І, зазвичай, зі мною він завжди був усміхненим. — Тату, що сталося? — потягнула його за рукав я. Батько нарешті поглянув на мене. — А, нічого. Я просто задумався. По вигляду очевидно, що тебе щось хвилює. — Якщо у тебе якісь складнощі, краще поговорити про це з кимось ще! Батько погладив мене по голові, вражений моїми словами. — Навіть Тія хвилюється за мене. Але це не настільки важливо. Якби це було неважливо, ти б так не хвилювався, — невдоволено подумала я. Мій батько зітхнув та усміхнувся, ніби його маленька донечка зовсім нічого не зрозуміла б, навіть якби він розказав. — Я хочу зробити дещо схоже на останню справу з текстилем. Але мені бракує досвіду, тому я сумніваюся. — Справу? Якщо пригадати, щось таке батько уже згадував під час вечері з Імператрицею. Тоді він сказав, що хоче збирається покинути бізнес тканини з корою та започаткувати власну справу. Щоправда, тоді я подумала, що мій батько просто підливає олію у вогонь. Але, схоже, він був серйозний. І тепер я ще сильніше хвилювалася. Я хотіла допомогти, якщо здатна на це. — Ой, як чудово! А що це? Можеш мені пояснити? — я підсіла до батька і продовжила: — Мені дуже-дуже цікаво! Я була слабкістю батька, тому він задумався лише на мить, а потім почав пояснювати свою бізнес-ідею настільки простими словами, щоб навіть дитина зрозуміла. Але, відверто кажучи, пояснення все одно вийшло довгим і складним. Не те щоб батько не розумів, чого хоче, просто сама ідея виявилася доволі заплутаною. Однак, почувши батькові пояснення, я одразу зрозуміла: «Ось воно!» Я була задоволена і схвильована. Мій батько хотів започаткувати концепт, якого ще не існувало. Але він був мені вже добре відомим! Якщо батько розпочне його, то матиме шалений успіх. Ні, це навіть виведе торгівлю Імперії на зовсім новий рівень. — Татку, це ж так круто! — вигукнула я, міцно притиснувшись до батькових грудей. Впевнений, що я не зрозуміла його пояснень, батько все одно усміхнувся й обійняв мене. — Татко намагається стати сильнішим. Тіє, тобі це подобається? Хто дійсно не розумів, які наслідки принесе цей бізнес, так це мій батько. Тому що він справді був неймовірним. І у мене в голові навіть виник ідеальний кандидат в партнери до батька. — Татку-татку! — Так, Тіє? — Якщо у тебе є питання, ти можеш спитати вчителя Клерівана! — Сера Клерівана? — Ага! Мій батько тісно співпрацював з ним над бізнесом текстилю з корою, тому теж чудово знав, що у Клерівана чудова професійна хватка. Не дивлячись на свій молодий вік, він вже чудово розбирався у багатьох галузях. Але чомусь мій батько вагався. — Сер Клеріван... Гм... Його невпевнена реакція чомусь здалася мені милою. — Коли я щось не знаю і питаю вчителя Клерівана, він завжди зрозуміло мені все пояснює! На перший вигляд він може здатися дуже суворим, але зовсім не кусається! — Так. Я подумаю про це, — відповів батько на мій поштовх, але зовсім неохоче. Схоже, хтось боїться Клерівана. *** Після того, як я допомогла батькові з його роботою, я вийшла з маєтку по своїх справах. Зазвичай тижневий розклад дідуся не змінювався, окрім особливих випадків. Він роками лишався однаковим, аж поки я не почала допомагати йому з роботою. Тож сьогодні, у вівторок, він працював на самоті та не планував жодних зустрічей. Що значить, сьогодні він працюватиме без поспіху. До його офісу я прямувала з легкістю на серці. Аж поки не почула надривний сміх знизу сходів. — Хаха, Естеро, ти хочеш в академію? Я зупинилася та обережно глянула вниз. Там стояли Естера та чоловік на ім'я Джейсон. Він виглядав роздратованим. — Естеро, та ти хоч уявляєш, що з себе представляє Імперська Академія? — Звісно, туди дуже складно потрапити. Але, впевнена, колись... Цього року вже пізно, але одного дня... — Стривай. Ти ж не думаєш, що я забрав у лікаря О'Мелі твою рекомендацію? Джейсон, який переді мною вдавав ввічливість, з Естерою поводився зовсім по-іншому. Я так і знала, що це була просто гра на публіку. Я присіла на сходи, щоб краще розчути їхню розмову. — Ти знаєш чим займається моя сім'я? — спитав він. Естера знизала плечима. — Вони володіють компанією План, яка спеціалізується на медицині. О, тепер я згадала де вже бачила це масне обличчя. Людина, яка втягнула Астала у світ азартних ігор була другою найвпливовішою серед власників План. Астал був набагато молодшим, тож слідував за ним, як за старшим братом. А потім, в силу карткового боргу, власність Ломбарді перейшла до верхівки План. Довелося продати власність за безцінь, аби покрити той борг. Згадавши це, я знову відчула гнів. — Вплив, який я побудую в Імперській академії, стане моєю перепусткою у майбутнє. Як ти взагалі посміла зазіхнути на мою рекомендацію? — Джейсон розсміявся, високо задерши голову. — Знай своє місце, Естеро. Його глузування шипами застрягли в моєму серці. — Все ж ти так і не зрозуміла, хто ти. Якого біса тут відбувається? Я не здатна була щось сказати Джейсону. Адже в безмовній Естері я раптом відчула себе з минулого. В той день, коли про мене всі покинули, мені сказали: «Завжди пам'ятай своє місце». Вони поводили себе так, ніби вони були найвпливовішими у Ломбарді. Я пам'ятала все, ніби це сталося вчора. І це мене розлютило. Естера навіть нічого не зробила, лише сказала «Я хочу вступити в академію», тож якого дідька вона має терпіти все це приниження? Я підвелася зі сходів, на яких сиділа. Спочатку я просто планувала отримати у дідуся рекомендацію для Естери, адже кошти на дослідження я могла виділити навіть зі своїх кишенькових грошей. Але тепер мої плани змінилися. Джейсон Фленш піде в академію з рекомендацією доктора О'Мелі. Лишень думка про те, що цей чоловік з зализаним волоссям представлятиме ім'я Ломбарді змусила мене здригнутися. — Необхідно змінити стратегію. Я стиснула руки в кулаки й попрямувала до дідусевого кабінету.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!