Фенікс Цукіхі - 013

Цикл історій: Перший сезон
Перекладачі:

Епілог, чи, радше, кульмінація цієї історії.
 
Все те сталося до того, як наступного дня мене, як і завжди, розбудили сестри.
 
Каґенуй покинула руїни з Ононокі на спині… очевидно, щойно ступивши за межі, вона більше не могла торкатися землі, тож пішла геть по стінах, парканах, огорожах і тому подібному. Її жваві рухи та відчуття рівноваги залишалися бездоганними навіть з Ононокі на спині. Увігнавши зуби в шию Шінобу й забравши свою кров назад, повернувши її до дитячої подоби та зробивши себе якомога ближчим до людини, я сів на велосипед та поїхав додому з нею в передньому кошику.
 
До речі, Ононокі пішла в пошматованому одязі, та мені не вистачило сміливості крутити педалі додому голяка… зайве казати, що перед тим, як повернути Шінобу дитячої подоби, я попросив її використати свою навичку Створення Матерії, щоб змайструвати мені комплект одягу. У неї був гарний смак, але вона могла бути невиправдано вишуканою, тож нам знадобилося чимало часу, щоб дійти згоди.
 
— Я не можу носити такий кричущий одяг! Не можеш зробити щось нормальніше?!
 
— Моя гордість не дозволяє мені створювати простий одяг! Поки я підбираю тобі вбрання, то ти не виглядатимеш неохайно!
 
Пам'ятайте, ми вели цю епічну суперечку вночі в покинутій будівлі, після того, як той дует уже пішов.
 
Ось чому ми так довго добиралися додому.
 
Якщо подумати, під час тих весняних канікул, коли я пройшов через пекло, Цукіхі надіслала мені повідомлення з питанням: «де Метіль і Тільтіль знайшли синього птаха щастя?»
 
Очевидно, я не відповів, але навіть я знав відповідь.
 
У власному домі.
 
Тож моїм синім птахом були ви двоє… Полум'яні Сестри.
 
Коли я прибув додому (Шінобу на той час уже повернулася в мою тінь) з цією крутою думкою, Карен, усе ще стоячи в передпокої, сперечалася з батьками.
 
Її батьками.
 
Іншими словами, вони також були моїми матір'ю та батьком.
 
— Ти не пройдеш! Пройти дозволено лише моєму братові!
 
...
 
Це все через мене.
 
Мої накази були настільки вузькими, що Карен і мої батьки… та ні, якого біса це моя провина?
 
Карен була справжньою. Справжньою дурепою.
 
Вона була наче погано прописаний ігровий сценарій. У підсумку я змарнував ще більше часу, пояснюючи батькам, чому наші вхідні двері були знищені.
 
Не те щоб я мав якесь реальне пояснення для них.
 
Я просто вигадав якісь нісенітниці, як і для Карен… очевидно, мої батьки не прийняли їх так легко, як вона, але, бувши реалістами, вони й не уявляли, що руйнування могло бути справою рук перевертня (здавалося, вони підозрювали, що Карен їх розігрує, наче щось такого рівня ще можна було б так класифікувати). Однак зрештою я їх переконав.
 
Справді, мої батьки, здавалося, вважали важливішим той факт, що Карен вперше за десять років змінила зачіску… Я трохи хвилювався, що вона може звалити провину за це на мене. Однак…
 
— Га? Про що ти говориш? Хіба вона такою завжди не була?
 
Сама Карен звучала спантеличено.
 
Вона вже забула свою еру хвостика.
 
Моя сестра іноді справді змушувала мене хвилюватися.
 
Але… це також була та її сторона, що часом мене рятувала.
 
У будь-якому разі, щойно батьки почали серйозно сварити Карен, я прослизнув на другий поверх.
 
До моєї іншої молодшої сестри, Арараґі Цукіхі.
 
Цукіхі, зі свого боку, лежала на верхньому ярусі ліжка, все ще сплячи, як і до мого відходу, точнісінько як я їй і сказав.
 
Одягнена в юкату замість піжами.
 
З лівою стороною поверх правої, моя помилка незмінна.
 
Чорт, хоч би це виправила.
 
Шіденоторі.
 
Дивина, птах-провісник, мала зозуля.
 
Як би я не намагався приховати правду, може настати час, можливо, через якийсь нещасний випадок, коли вона зазнає травми, достатньо серйозної, щоб позбутися частини тіла (справді, так само як я страждав кілька разів під час битви з Каґенуй), коли Цукіхі дізнається, ким вона є… але до того дня, як я і сказав Каґенуй, я зберігатиму правду про свою молодшу сестру в таємниці у своєму серці.
 
Якщо справедливість, яку чинять ті, хто не може померти, — це не що інше, як фіаско, то, ймовірно, Цукіхі, з дивиною зі священного царства, що мешкає в ній, втратила право на цей принцип. Навіть якщо вона спробує вершити правосуддя, як ми з Шінобу, це буде лише непристойна, очищувальна справедливість.
 
Це була б безсердечна справедливість.
 
Людське серце — це не посудина, яку треба наповнювати, а вогонь, що палає і запалює… добре сказано.
 
Гніздовий паразитизм.
 
Каґенуй, мабуть, мала рацію… можливо, на її боці й була справедливість.
 
Принаймні, небагатьом людям, які дивляться телепередачу про поведінку зозуль під час вирощування потомства, це здасться приємним.
 
Неефективний метод розмноження, відомий як гніздовий паразитизм, для більшості виглядав би хитрим і підступним.
 
Я впевнений, що це був би й мій простий погляд на це.
 
Але все ж.
 
Цукіхі не була схожа на зозулю, ні на малу, ні на якусь іншу.
 
Щонайменше… вона ніколи не намагалася виштовхнути Карен чи мене з гнізда.
 
Вона завжди була нашою молодшою сестрою.
 
З моменту народження… завжди.
 
Справжня чи підроблена, вона все одно була справедливою, і справжня чи підроблена, вона була нашою сестрою.
 
Навіть якщо вона не була справедливою, вона була сім'єю.
 
Полум'яні Сестри.
 
Мої молодші сестри, моя гордість і радість.
 
Тож дозвольте мені зараз відповісти на питання, яке поставила мені Ононокі.
 
Навіть якщо він сповнений підробок… я думаю, це прекрасний світ.
 
Нехай це буде моя відповідь наперекір.
 
У стилі Кайкі Дейшю.
 
— Я нервувала, що ти знову мене поцілуєш, але, мабуть, все ж ні.
 
Раптом заговорила Цукіхі.
 
У якийсь момент її очі розплющилися. Вона виглядала такою ж сонною, як завжди, зі своїми опущеними повіками, але не тому, що щойно прокинулася. Очевидно, вона лише вдавала, що спить.
 
Яка радикальна репліка.
 
— Якби ти спробував мене поцілувати, я б упіймала тебе язиком, — зізналася вона.
 
— Звучить, наче це зробив би якийсь монстр.
 
— Ранку. З поверненням. Де ти був?
 
— А. Власне, я боровся з жахливою людиною та людиноподібним монстром заради тебе.
 
— Ось як? Гарна робота. Але не перестарайся.
 
— Дозволь мені. Я роблю це з любові.
 
— Знаю-знаю. Наш старший брат так нас любить.
 
— Не приписуй мені своїх слів. Я вас обох ненавиджу.
 
— У будь-якому разі, Койомі, як довго мені ще так лежати? Ти сказав мені спати, тож я старалася з усіх сил.
 
— Ви, дівчата, надто вірно виконуєте накази від таких, як я. Я справді турбуюся про ваше майбутнє, — пробурмотів я, зістрибуючи з драбини. — Спіть до завтра. А завтра приходьте будити мене, як завжди.
 
— Так точно, сер.
 
— Коли закінчаться літні канікули, я познайомлю тебе зі своєю дівчиною.
 
— Хм? — Цукіхі вчепилася за мої слова й одразу підняла верхню частину тіла. — Що, хочеш сказати, у тебе є дівчина?
 
— Ага. Власне, десь із травня.
 
— Це мене до біса злить.
 
Відвернувшись від її відвертого коментаря та докірливого погляду, я попередив: «Не донось на мене», і вийшов у коридор. Не варто було занадто довго тинятися в кімнаті сестер, та й затримуватися було не в моєму стилі. Я повернуся до своєї кімнати переодягнутися.
 
З усім, що відбувалося, ставало вже досить пізно… тому вже час для люб'язного монстра відкланятися.

Підтримати Команду

Допоможемо створити та перекласти ще більше захоплюючих історій рідною мовою!

Коментарі

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Увійти, аби лишити коментар!