Агент

 

Еден здивовано розплющив очі на мої слова, а після розсміявся.

 

  —Ха-ха, яка ж у тебе вдача.

 

На щастя, цей хлопець не сумнівався в мені. Хань І Дзінь, мав огидний характер, що не відповідав його безневинному вигляду, був схожий на мою справжню особистість.

 

  — Що, ти досі використовуєш те?

 

  — …Га?

 

Погляд Едена був прикований до мого плеча, точніше до того, що було за ним. Я в паніці обернувся й побачив чудовисько-машину, що все ще демонструвала свою присутність у чистій кімнаті. Як і думав, все ще не знав, що воно таке. Але цей хлоп продовжував говорити, ніби дуже добре знав цю річ.

 

  — Отже, ти з ранку не в себе? Перестань, перестань. Ти думаєш, що зможеш отримати A-ранг?

 

  — …

 

  — Я чув, що побічні ефекти не жарти. Ти в порядку? Досі хочеш це робити?

 

Я не розумів, що відповісти, тому тихо вслуховувався в слова. Однак у моїй голові йшов аналіз сказаного ним. Хань І Дзінь був B-рангу і мав комплекс неповноцінності через це. Його бажання зрівнятись з А рівнем, було очевидним в романі.

Здається, ця зловісна чорна машина була нелегальним пристроєм, що підвищував рівень талановитих людей. З огляду на побічні ефекти, це виглядало як дуже небезпечна річ, і це значить, що справжній Хань І Дзінь…

Можливо, він помер через цю машину? Спиною промайнув холод. Я повинен позбутися цієї штуки, прямо зараз.

Окинув машину поглядом, слідуючи за очима Едена.

 

— Не турбуйся про це.

 

— Тьфу, мене вже нудить від того, щоб переживати за тебе.

 

— Мені це не потрібно.

 

Коли я показав середній палець, він знову зневажливо засміявся.

Цей чоловік любить, коли його ображають? Я ніколи не розумів божевільних людей.

Внутрішньо хитнув головою і відштовхнув плече Едена, яке блокувало мій шлях.

 

— Відчепись.

 

— Куди ти?

 

Його плече було таким твердим, що навіть після того, як я штовхнув його, те не зрушилося з місця. Та припинивши клацати язиком, швидко перевів очі на нього. Потім випалив, пильно дивлячись на Едена, який знову став питати одне й те саме.

 

— Я йду до туалету. Якісь проблеми?!

 

Тоді розоваті очі заблищали і розширилися від здивування. Можливо, це через те, що він носить лінзи, але в його райдужці був відтінок троянд. Як може чоловік виглядати так чудово в рожевому? Сумно, але замість того, щоб виглядати м'яким і крихким, він виглядав мужньо і привабливо. Врешті-решт, Бог несправедливий.

 

— Наш І Дзінь-а.

 

— ...? — його м'який голос викликав у мене сиропи по спині

 

Цього разу насупивши брови, я пильно глянув на нього. Еден опустив голову, наближаючись. Моє тіло здригнулось від несподіванки, коли його обличчя раптом опинилося поруч і чоловік засміявся, його червоні губи розплевлись в посмішці.

 

— Ванна, вона хіба не всередині?

 

— ...!

 

— Чому ти сьогодні кажеш такі дивні речі? Хмм?

 

Я навіть не знав, що всередині є ванна кімната, бо лише краєм ока розглянув її. У моїй голові пролунав тривожний сигнал через погляд Едена, який швидко став походити на звірячий, що ретельно перевіряє мене. Але в такі моменти мусив залишатися спокійним. Бо якщо тут запанікую, все буде скінчено. Тому швидко підняв голову, намагаючись виглядати безтурботно. Найкраще моє вміння — безсоромна гра.

 

— То й що? — цього разу я штовхнув Едена, який підійшов ближче обома руками. — Забирайся, ти покидьку!

 

У романі Хань І Дзінь мав дуже поганий характер. Він був лише B-рангу, але залишався надзвичайно зарозумілим через привілейоване ставлення, яке отримував від майстра гільдії за свої корисні здібності.

 

Тому я вважав, що в ході речей так балакати з Еденом, який був вищого рангу, і не помилився. Замість того, щоб здивуватися чи образитися на мою зарозумілу поведінку, він закотив очі й посміхнувся, ніби був у гарному настрої.

 

— Мені подобається, коли ти лаяшся.

 

— Ти — божевільний виродок.

 

Цього разу я лаявся щиро. У мене по шкірі побігли холоди.

Коли я зачинив двері прямо перед ним, почув сміх, що вирвався з його вуст, ніби зробив милий жест.

Я насупився і відступив від дверей. Еден, схоже, не мав наміру силою відчиняти двері.

 

— Мхм…

 

Що мені робити? Чорт.

Я не очікував, що знайду в коридорі талановиту людину рангу А, яка стежить за мною чекаючи біля дверей.

Залишившись один у своїй кімнаті, я трохи заспокоївся.

Він не робив би цього добровільно, отже, майстер гільдії, ймовірно, дав йому таке завдання. Але чому?

Чому він стежить за Хань І Дзінем? Чому, чорт забирай?

Він постійно запитував, куди я йду. Та якби я не відштовхнув його, той би продовжував слідувати за мною.

Хань І Дзінь не був дуже важливим лиходієм. Його здібності були корисними, але він все ще був B-рангу. Він не був тим типом, хто марнував би таку висококласну робочу силу.

Мусило бути щось, чого я не знав. Стоячи в розпачі, вирішив придивитися до кімнати. Все одно мені не втекти найближчим часом.

Перед тим я поставив зловісну машину в кутку кімнати і вийняв телефон, який схопив та закинув у кишеню. На щастя, пристрій можна розблокувати за допомогою розпізнавання відбитку пальця. Слава Богу.

 

— …Тьху.

 

На його телефоні не було жодної важливої інформації. Лишень кілька контактів і базових додатків, наче використовувався тільки для спілкування. Ах.

Я заштовхнув телефон назад у кишеню і обернувся. Мої очі зупинилися на столі, де знайшов гаманець та ще один мобільник. На акуратно прибраному столі лежало кілька предметів, але мене зацікавив маленький блокнот.

Я наблизився, та взяв його до рук. Було малоймовірно, що він залишив записник з важливою інформацією в такому відкритому місці.

 

— Хмм…?

 

Я прочитав лише першу сторінку, але мої брови зібралися в складку.

 

[Шпиталь університету Хансо, госпіталь Севірінс, загальний богадільня Гаха…]

 

Я продовжував переглядати і знайшов імена різних державних лікарень, написані неохайним почерком. Деякі з них були настільки незрозумілі, що неможливо було прочитати, що це за лікарні. Імена цих шпиталів займали кілька сторінок. І на звороті нічого не було написано.

 

— …Що?

 

Хань І Дзінь, хворів? Чому він записав стільки назв лікарень? Я хитнув головою, але це не допомогло зрозуміти. Тому й відклав маленький блокнот.

Після цього ретельно обшукав кімнату та свої кишені. В шафі був одяг, але жодної важливої інформації.

Останнє, що залишалося перевірити, — це книжкова полиця. Я перегортав книги з нудними назвами, навіть не зупиняючись хоч на сторінку і перевів погляд на полиці.

 

— Га?

 

В одному кутку було складено багато коробок, більших за мою долоню. Коли витягнув одну з них, виявилося, що це планшет від відомого бренду.

Однак були й кілька нових планшетів, що навіть не були розпаковані. Вони всі були одного бренду, але різних версій. Ймовірно, це була колекція нових моделей.

 

— Невже, любитель планшетів?

 

Я провів пальцем по коробці з планшетом, потім здув пил, що зібрався. Мабуть, йому так сподобався цей бренд, що він купував і збирав ці планшети, але так і не користувався ними. Який дивний тип.

Трохи розгублений, я почухав потилицю, та поклав коробку назад на полицю. Це виглядало, як марнотратство.

Як можна не використовувати те, що купив і замість цього ставити на полицю, чекаючи, поки вийде наступна версія?

Я похитав головою від цього незрозумілого роздуму і знову підійшов до столу.

Тепер, коли все так сталося, залишалося тільки одне, що я повинен був зробити.

Здібності пробудженої людини могли гарантувати життя Хань І Дзіня навіть якщо він був B-рангу.

Я, який володіє цим тілом, також повинен мати можливість використовувати ці здібності вільно.

Для цього мені спершу потрібно було викликати вікно статусу.

 

— …

 

Що мені робити, щоб воно з’явилося? Може, мені подумки вигукнути?

 

Вікно статусу!

 

Вікно статусу?

 

Вікно статусу???…

 

— …

 

Нічого не сталося.

Мені не залишалося нічого, як вигукнути це вголос. Там, мабуть, був Еден зовні, тому я прокашлявся і тихо промовив:

 

— Вікно статусу.

 

Але нічого не сталося.

 

— …Вікно статусу? — спитав я повітря, але все одно нічого не з’явилося.

 

Що за чорт? Хіба воно не має з’являтися автоматично, коли я його викликаю?

Не кажіть, що я не можу використовувати свої здібності, бо не справжній Хань І Дзінь?

Я злякався і крикнув трохи голосніше.

 

— Вікно статусу? Вікно статусу?!

 

Чорт, чому не з’являєшся?

 

— Чорт! Зʼявись вже! Вікно статусу!

 

А чорт би тя побрав!

Я почав топтатися ногами і швидко впав на коліна, молячись могутнім богам…

 

— Вибач, що назвав тебе сукою. Будь ласка, з’явись зараз. Вікно статусу? — але нічого не сталося. — Чорт…

 

У чому проблема?

Чи це через те, що його душа інша, і його здібності не можна використовувати? Це величезна проблема!

Як я можу вижити навіть без лайнових здібностей? Страх пройшов по моїй спині. Я впав у відчай, думаючи про те, як залишитися живим серед тих пробуджених.

 

Тук-тук.

 

Заглиблений у роздуми, інстинктивно розвернувся на звук стуку, що розлетівся по кімнаті.

Коли я дивився на двері в здивуванні, почув пустотливий голос.

 

— І Дзінь-а, ти в порядку? Відчини двері, будь ласка.

 

— …

 

Цей чортів стежачий за мною виродок.

На мить я уявив, як відкриваю двері й вдаряю Едену між ніг.

Тоді моє серце різко заколотало, це було дивним відчуттям. Я не міг пояснити яке воно. Постоявши так деякий час, пішов і швидко відкрив двері.

 

— О? І Дзінь.

 

— …

 

Коли я подивився на нього без виразу на обличчі, лице Едена стало серйозним. Як талант А-рангу, його тіло, здається, відреагувало на легке відчуття кровожерливості.

Я не впустив шанс і махнув ногою прямо йому в коліно

 

Ппак!

 

— Ааа!

 

Еден, не витримавши болю, впав на землю, тримаючи за коліно. І поки я дивився на нього, почув беземоційний голос, наче з новин.

 

[З’єднання з сервером завершено. Бажаєте продовжити синхронізацію?]

 

— …Що?

 

Раптом? Я знову почув чіткий голос, здивовано перепитавши.

 

[Бажаєте продовжити синхронізацію?]

 

— …

 

Не знаю чому, але схоже, я тепер підключений до сервера талановитих людей цього світу.

Це сталося раптово, але я цього й очікував. Тож радісно вигукнув.

 

— Продовжити!

 

[Синхронізація розпочата.]

 

[Рівень синхронізації 1%…]

 

[Рівень синхронізації 5%…]

 

— Ух.

 

Я тихо слухав голос у вухах, а потім опустив голову.

Згадавши, що тільки но вдарив цього типа, то почав замислюватися, чи не зненавидить він мене? Уважно спостерігаючи, я побачив, як Еден швидко підняв голову.

 

— Хаа, це… так приємно… Бий мене, вдар мене ще раз.

 

— …

 

Що він несе, цей божевільний виродок?