Я став незначним лиходієм.

 Звуковий сигнал!

 Вдих! Я прокинувся після того, як почув гучний механічний звук.

 Бля, це мене здивувало.

 Я рефлекторно повернув голову. Потім велика машина дивної форми, яка щойно видавала гучний звук, видала вже тихіший звуковий сигнал.

 Біп, біп, біп...

 Це новий будильник?

 Я не пам‘ятаю, що б купував щось подібне.

 Я глянув на величезну машину, одночасно торкаючись своєї пульсуючої голови. Це була жорстка квадратна машина яка мала довгу трубку, що була прикріплена...

 

 — Божевілля! Що це в біса таке?

 

 Трубка від машини була прикріплена до мого тіла. Мої очі широко розплющились, коли я побачив трубку, що стирчить з мого тіла.

 

 — Що це? Тьху!

 

 Я відчував сильний головний біль, коли вийняв трубку зі свого тіла. Я опустив голову. «Біп...», звук продовжував звиніти в моїх вухах.

 

 — Тьху, лайно.

 

 Дочекавшись, поки біль хоча б трохи вщухне, я нарешті підвів голову. Мене дратувало змокріле від поту чоло. Я озирнувся в пошуках чогось, чим би можна було його витерти, і раптом моє тіло напружилося.

 

 — ...Де це?

 

 Я був вражений виглядом кімнати яку ніколи раніше не бачив. Вона була досить звичайна та чиста. Дуже відрізняється від моєї кімнати, яка нагадує свинарник. Шпалери і меблі були одноманітними, акуратними і охайними. Я нервово оглянув порожнє приміщення.

 

 — Це чиясь кімната?

 

 Я був у багатьох незнайомих місцях поки працював, але не міг повірити, що в цій кімнаті хтось мешкає, з моменту як відкрив очі. Рамтом моєю шкірою пробігся табун мурашок.

 Крім того, до моїх грудей був підключений якись дивний апарат, а головне, я був оголений. Я не міг не стиснути зуби на людину, яка змусила мене виглядати так.

 Я блукав кімнатою в пошуках одягу. Потім, натрапивши на дзеркало яке було в повний мій зріст і скам’янів.

 

 — Що!? — Блідий та вражений чоловік дивився на мене звідти.

 

 Його маленьке і блідо-біле обличчя було просто надзвичайно гарним. Гадаю, я б подумав що він ідол, якщо б він проходив повз мене. Його широко розплющені очі були як у оленя, а губи були бліді, та не такі як його обличчя, хоча це всеодно привернуло мій погляд.

 У нього було худорляве тіло, але він все ще мав добре окреслені м‘язи та був досить гарним. Я продовжував роздивлятись чоловіка у дзеркалі з цим примарним обличчям.

 Тільки через деякий час, зрозумів що чоловік у дзеркалі — це я. Приголомшений і збентежений, вщипнув себе за щоку, що б перевірити чи це сон, та ні.

 

 — Живіт... Мій прес... — марно бурмотів я, поглажуючи плоский живіт.

 

 Спочатку моє тіло не мало мускулів. Я старанно тренувався, тому що мене оточували люди із гарною формою тіла, але не набрав стільки м‘язів, скільки хотів. Однак після наполегливої роботи він таки з’явився, хоча й не дуже помітний. 

 

 -"Угух, мій прес, там нічого немає."

 

 — Блін, хто ж цей мерзотник... — Раптово пробурмотів я озираючись.

 

 Знайшовши якусь футболку та одягнувши її, я підійшов до столу. Наче для того що б показати особистість власника тіла, на ньому акуратно були розставлені блокнот, ручка, гаманець і мобільний телефон.

 Спершу я схопив гаманець. Що б дізнатися хто власник цього тіла, довелось прочитати індентифікацію. Я відкрив чорне шкіряне портмоне, там було декілька свіжих купюр і декілька кредитних карток.

 Продовжуючи пошуки, я побачив ще кілька карток. Посвідчення особи та водійські права, але одна карта була дивного кольору.

 

— Ліцензія на мисливця?

 

 Цей виродок був отаку?* На карті зеленого кольору був надпис «посвідчення мисливця».

п.п: *Отаку, людина, яка має інтенсивний або ж одержимий інтерес, особливо до аніме та манги.

 

 Мисливець? Я не міг повірити, що він є мисливцем.

 – "Не кажіть мені, що це мисливець, те що я думаю."

 

 Я посміхнувся своїм думкам, але на картці була інформація, яку я не міг проігнорувати. 

 Ліцензія мисливця.

 Ім‘я: Хань І Дзінь

 Реєстраційний номер: 21В-32269

 Ранг: B

 Приналежність: Гільдія Локі.

 

 — ...

 

 Миттю в моїй голові промайнув зміст роману. Орієнтований на чоловіків сюжет, який тримав мене на телефоні до сну. Мої руки тремтіли, а тіло здригнулось як тільки я знову глянув на картку.

 

 — Хань... І Дзінь? Подвійний клас невдаха, лиходій, виблядок, Хань І Дзінь!?

 

 [Єдиний у світі репатріант рангу SS]

 Як випливає з назви, це був роман, де головного героя засмоктало у ворота, але він вижив і повернувся, ставши таким чином єдиним мисливцем рангу SS у світі, а також неперевершеним.

 Мені просто було нудно, тому я почав читати доступні безкоштовні розділи, до тих пір, поки не просидів цілу ніч, оплачуючи платні. Письменницька майстерність автора була просто неймовірно високою. Щасливо усміхаючись, згадуючи розділ який я прочитав вчора в вечері, я серйозно глянув на ліцензію.

 Цілком можливо, що ця ліцензія була підробкою... Хтось більш, ніж я, одержимий романом, міг би вважати ці картки просто товаром. Але зараз, гадаю, це не має сенсу. Якби це було так, то я б мав картку головного героя Кан Ю Хьона, а не цього нікчемного виродка-лиходія.

 

— Хааа... — Я зітхнув втираючи обличчя.

 

 — "Чи справді власником цього тіла був Хань І Дзінь? Отже, це місце є вигаданим світом? Що за нісенітниця..."

 

 Хань І Дзінь був лиходієм на початку роману. Коли головний герой Кан Ю Хьон повернувся з воріт і опинився в центрі уваги, він зіграв роль невдахи, що і зробило його нікчемним лиходієм.

 Я не вірив що зараз це я. Читаючи роман, я був занурений у головного героя, тому коли Хань І Дзінь зробив помилку, я був просто злий та роздратований. Але коли Кан Ю Хюн побив його, а після він загинув у аварії, мені було сумно.

 

 — "Але це я зараз? Нікчемний лиходій?"

 

 — Чому, з усіх людей..! — Я кинув мисливське посвідчення на стіл.

 

 Принанні, якщо я б не міг бути головним героєм, то міг би бути персонажем другого плану, який допомагав головному герою, або ж звичайним НПС, але Хань І Дзінь? Виродок-лиходій зі здібностями B-рангу, якого до смерті забив головний герой?

 Було ясно, що Бог покинув мене. Моє життя до того, як я вселився в це тіло, не було гладким, але як Він міг послати мене через ще одне подібне випробування?

 — Ага! На жаль! Ах!

 

 ...Треба дріпать.

 

 Я вирішив швидко зібрати свої речі. Насправді я не був певний де знаходяться речі Хань І Дзіня, тому я просто схопив його гаманець і телефон. 

 Я не знаю, як за далеко просунувся оригінальний сюжет роману, але побачивши Хань І Дзіня таким живим і здоровим, це напевне має бути початок. Це дасть мені досить часу що б втекти.

 Я ніколи не повинен зустріти головного героя. Навідь якщо власник тіла змінився і не робив нічого поганого, головний герой не зможе залишатись на місці, коли зустріне мене, лиходія.

 Гільдія Локі, в якій жив Хань І Дзінь, була гільдією, пов‘язаною із Союзом лиходіїв. Тому кімната Хань і Дзінь повинна бути в одному з відділень Гільдії Локі. І бути одному тут, для мене небезпечно. Швидко впорядкувавши свої думки, я підійшов до вхідних дверей та відчинив їх.

 

 — ..!

 

 — Куди ти йдеш?

 

 — "Блять!" — Мало не зірвалось з моїх вуст.

 

 Коли я відчинив двері, чоловік що був нахилений до протилежної стіни, став повільно наближатись.

 У нього було кричуще рожеве волося. Одяг, який він носив, також був незвичайним , і було так багато флуоресцентних кольорів, що сліпили очі. Мій погляд спинився на пірсингу, що звисав з його вуха, коли він спитав:

 

 — ВОО3?

 

 — ...Що?

 

 Його очі широко розплющились, наче він був здивований моїм запитанням. Потім він глянув на мене з усмішкою і відкрив рота.

 

 — Ти з’їв щось не те? Що з тобою?

 

 — ...

 

 Здається, він дуже добре знав мене, а точніше Хань І Дзіня. Я спохмурнів, дивлячись на його яскраве рожеве волосся, наче воно пронизувало мені очі. Це був не звичайний колір волосся. Незважаючи на те, що це був фантастичний світ, все нагадувало мій оригінальний світ через сучасну обстановку.

 Рожевоволосий чоловік, плюс член гільдії Локі...

 

 — ...Еден? 

 

 Його унікальне ім‘я полегшує запам’ятовування. Як і Хань І Дзінь він був членом гільдії, але десь на середині історії зрадив лідера та перейшов на бік головного героя.

 Еден, А-ранг, талановита людина з гільдії Локі.

 

 — Мені майже стало сумно. І Дзінь-а, — він обережно заплющив очі, і усміхнувся, як лис. — ... — Поклавши руку мені на плече.

 

 Чи був Хань І Дзінь близький з ним? У романі це так не виглядало.

 Звичайно, Хань І Дзінь швидко зник на самому початку, тому його стосунки з іншими не були дуже добре описані. Потім з’явився Еден який взяв на себе роль лиходія, але до нього ставилися зовсім по-іншому.

 На відмінну від дурнуватого Хань І Дзіня, він був доволі хитрим та міг вийти сухим із води в будь якій ситуації. Хоча йому трохи й не пощастило, коли він посміхався та вийсміював головного героя, персонаж, що привернув увагу читачів своїм добрим серцем.

 Однак вони обидва починали як лиходії. Це вже занадто.

 Я нахмурився й глянув на Едена.

 

 — Прибири свої руки, та відійди геть від мене.

 

 — Ах, ти такий вибагливий.

 

 Те, як він говорить, наче..?

 Я відкинув його руку і різко спитав.

 

— Чому ти тут?

 

— Я?

 

 Потім Еден підозріло посміхнувся, наче питаючи мене про це.

 Здавалося, між ними було щось, щось чого я не знав. Я не повинен був питати не обдумавши.

 Я знервовано ковтнув, тоді він нахилив голову й подивився на мене.

 

 — Ти трохи дивний сьогодні, тобі не здається?

 

 — Я?

 

 Чомусь в моїй голові пролунав попереджувальний сигнал про те, що у мене будуть велетенські проблеми, якщо зіткнуся з ситуацією в кліше манері, наприклад, що я не Хань І Дзінь або що я втратив пам`ять.

 Я мав не просто звичайний характер. Лиходій лиходієм, хоч би й нікчемний злодій. Гільдія Локі була сповнена лиходіями, які загрожували головному герою.

 Це стосується й Едена... Який зараз стояв переді мною. Він не був S-рангом, але все одно А-ранг, до того ж просунутим, він на одному рівні зі звичайним S-рангом.

 Виявляти слабкість перед таким хлопцем? Це те саме, що самогубство.

 Я жваво відповів, навмисне видаючи твердість.

 

— Що в мені дивного? Якщо тобі немає чим зайнятись, відійди.