Розділ 383. Епізод 73 — Найспекотніше Місце В Пеклі (3) 

Неначе тільки цього чекали, з небес посипалися погляди. 

[Сузір'я «Лисий Генерал Справедливості» погоджується з вашими словами.] 

[Сузір'я «Бог Морської Війни» киває вашим словам.] 

[Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» запитує, навіщо повторювати настільки очевидні речі.] 

[Сузір'я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» вмовляє вас швидше вдарити цього старого виродка.] 

Пунгбек здивовано вислухав слова Дракона Чорного Полум’я Безодні й глянув у небо. Він збирався щось сказати, але наступне непряме повідомлення змусило його трохи здригнутися. 

[Сузір'я «Перший Меч Корьо» вважає, що «Демон-Король Спасіння» має рацію.] 

Голова Пунгбека миттєво повернулася до Чок Джуньона. 

[Джуньоне, навіть ти..!] 

Той, ніби соромлячись цього, уникнув пронизливого погляду. 

Чесно кажучи, навіть я здивувався. 

Хоч би як сильно він не впав, Хон’ік все ще залишався головною туманністю Корейського півострова. Навіть за нинішніх обставин Чок Джуньону було б нелегко піти проти Хон’іка і стати на мій бік. 

[Багато сузір'їв цікавляться зіткненням між «Компанією Кім Докчі» та «Хон’іком»!] 

Можливо, саме завдяки заяві Чок Джуньона я відчув увагу інших сузір'їв. Серед вітрів, що тільки-но подули в нейтральній зоні, я відчував їхні насторожені погляди, спрямовані на мене. 

Я озирнувся на Пунгбека. 

— Ви збираєтеся продовжувати? 

Чесно кажучи, спостерігати за тим, як сильно тремтять його повіки, було важко навіть для мене. 

Я говорив так, ніби хотів поглузувати з Хон’іка, але насправді не те щоб Пунгбек нічого не робив, щоб допомогти зі сценаріями розвитку подій на Корейському півострові. Річ у тім, що сузір'я, яке надало допомогу моїй матері під час Війни Репатріантів, було ніким іншим, як самим Пунгбеком. 

Та клята подія забрала у неї все життя. Можливо, саме через це я зараз так розлютився. 

[Вітер ніколи не забуде сьогоднішню подію.] 

Пунгбек довго дивився на мене, перш ніж клацнути віялом і зникнути, як порошинки, що розлітаються. 

[Багато сузір'їв вражені вашою силою духу!] 

[Невелика кількість сузір'їв пам'ятатиме, що репутація «Компанії Кім Докчі» небезпідставна.] 

[Пліткарі Зоряного Потоку записали відповідний інцидент.] 

Ю Джунхьок, Хан Суйон, Джун Хівон та Лі Хьонсон — усі витріщилися на мене. Я не міг помітити жодних слідів страху в їхніх очах. 

Швидше за все, вони думали про щось схоже. 

Неважливо, що говорили інші про нашу туманність. Ні, ми повинні були лише рухатися вперед до тієї оповіді, яку ми вважали правильною. 

[Вибір, гідний тебе, нащадку.] 

Сказав Чок Джуньон, спостерігаючи за нами. 

[Деяким сузір'ям сподобається цей твій аспект, і вони підуть за тобою. По правді, багато сузір'їв Корейського півострова більше зосереджені на тобі, ніж на Хон’іку. Але... Натомість зросла кількість тих, хто ставиться до вас вороже.] 

Вислухавши його, я зрозумів, що погляди оточуючих стали іншими; деякі сузір'я витріщалися на нас, а деякі дивилися заздрісно. Хтось навіть хитав головами, їхні очі говорили, що ми врешті-решт станемо такими ж, як усі. 

「Колись давно ми були такими, як ви.」 

Раптом я відчув, що оповіді, які пережили ці сузір'я, були досить близько, щоб я міг простягнути руку й доторкнутися до них. 

[Стародавні гігантські оповіді дивляться на оповіді «Компанії Кім Докчі».] 

Кожна оповідь була свідченням подоланих сценаріїв. Іноді вони слугували чиєюсь розвагою. 

Кожна оповідь, яка зайшла так далеко, повинна була зламатися й зігнутися, щоб вижити. Часи, коли їм доводилося йти на компроміси з реальністю Зоряного Потоку, коли їм доводилося погоджуватися з вимогами сузір'їв і доккебі, щоб продовжувати існувати; саме так вони змогли дістатися сюди. 

Наче голос тих часів, заговорив Чок Джуньон. 

[Зоряний Потік ненавидить оповіді, які ще не розбиті. Особливо таку чисту оповідь, як ваша.] 

Чистою і ще не зламаною... 

Почувши це, я розсміявся. 

Я був здивований, що світ дивиться на нас саме так. Тому що це, по суті, ігнорування всіх доріг, якими ми пройшли до цього часу. 

— Нас ламали вже більше десятка разів. 

Компанія Кім Докчі не стояла впевнено через слово «йти». 

Після початку сценаріїв на Корейському півострові їй довелося вистояти проти планів сузір'їв та їхньої незрозумілої люті. Як і багато інших незліченних оповідей, іншими словами. 

— Однак нам щоразу вдавалося вистояти. І ось ми зайшли так далеко. 

Для нас слово «чисті» в цей момент було більше схоже на образу. 

[Гігантська оповідь «Весна Царства Демонів» спокійно дивиться на вас.] 

[Гігантська оповідь «Факел, що Поглинув Міф» стримує сильний плач.] 

Ніби погоджуючись з моїми словами, обидві гігантські оповіді продемонстрували певну реакцію. 

— І в майбутньому ми будемо продовжувати підійматися на ноги. 

[Паросток третьої гігантської оповіді продемонстрував ембріональні рухи.] 

Навіть третя гігантська оповідь, яка незабаром прокинеться, відреагувала так само. Чок Джуньон, що спостерігав за нами, повільно кивнув. 

[Я продовжуватиму спостерігати за вашою оповіддю.] 

Після цих слів він розвернувся і пішов геть. Сузір'я Корейського півострова ще трохи подивилися на нас, перш ніж зникнути разом з ним. 

Він перевершив рівень історичного рангу і перейшов у оповідний. Крім того, він був сузір'ям набагато довше, ніж я, і був би одним з найкращих союзників на нашому боці, оскільки був обдарованим природженим бійцем. 

Звичайно, це за умови, якби ми билися на одному боці. 

Мабуть, я мав надто крутий вигляд, бо Хан Суйон, дивлячись на мене збоку, ляснула мене по плечу і глянула насмішкувато. 

—Ей, ти. Дехто може подумати, що ти головний герой чи щось таке. 

Почуваючись трохи ніяково, я крадькома кинув погляд у бік Ю Джунхьока, але він дивився не на мене, а на далекий горизонт. 

— Почалося. 

[Сценарна подія згенерована!] 

[Регіональний конфлікт для «Великої Війни Святих та Демонів» відбудеться в безпосередній близькості від відповідної області!] 

Нейтрально налаштовані сузір'я та втілення, що сиділи навколо своїх розкиданих наметів, були приголомшені повідомленнями системи і поспішно підвелися. 

[При вході в зону конфлікту автоматично згенерується «вибір сторони»!] 

Видовище двох величезних угруповань, що йшли вперед, було видно здалеку. 

Білокрилі ангели, одягнені в обладунки, що яскраво відбивали світло, разом із втіленнями і реінкарнаторами фарбували землю в сріблястий відтінок. 

З іншого боку, королі демонів, заплямовані зіпсованою і демонічною енергією, просувалися вперед зі своїми підлеглими на буксирі. 

[Прибув оновлений головний сценарій!] 

+++ 

[Головний сценарій #80 — Велика Війна Святих та Демонів] 

Категорія: Головна 

Складність: Невизначена 

Чіткі умови: Візьміть участь у Великій Війні, ставши на бік Абсолютного Добра або Абсолютного Зла. «Бали Добра/Зла» сторін збільшуються, коли відповідна сторона здобуває більшу кількість перемог за сценарієм. Щойно кількість очок сторони перевищить 100, буде визначено переможця у війні. 

Обмеження в часі: на часовий ліміт відповідного сценарію впливають «Бали Хаосу». 

Компенсація: Оповідь, пов'язана з «Великою Війною Святих та Демонів», ??? 

Невдача: Смерть 

+++ 

[Поточний стан розвитку Великої війни.] 

Бали Абсолютного Добра: 56 

Бали Абсолютного Зла: 56 

Бали Хаосу: 51 

[Кількість Балів Хаосу зростає разом з тривалістю Великої Війни.] 

+++ 

[Ви повинні вибрати сторону, щоб взяти участь у відповідному конфлікті.]  

[Чим швидше ви виберете свою сторону, тим більшими будуть нагороди за сценарій.] 

Читаючи зміст сценарію, ми замовкли. Першим її порушила Хан Суйон. 

— Кім Докча, що далі? Робитимемо, як завжди? 

[Сузір’я «Пекельний Писар» повідомляє інших, що найспекотніше місце в Пеклі бережуть для тих, хто притримується нейтралітету в часи моральної кризи...] 

— Це навіть не те, що він взагалі казав, то чому він такий балакучий з цією фразою?? 

[Сузір'я «Пекельний Писар» здригається від несподіванки і закриває рота.] 

Цим Пекельним Писарем насправді був автор «Божественної Комедії» Данте Аліг'єрі. І цей знаменитий рядок, який часто йому приписують, насправді був переосмислений політиками пізнішої епохи. Тим не менш, ця цитата сприяла його славі в довгостроковій перспективі, тому він повинен був прийняти її як частину своєї власної оповіді. 

「Найспекотніше місце в пеклі бережуть для тих, хто зберігає нейтралітет в часи моральної кризи.」 

Ця цитата, безумовно, хвилювала, якщо почути її вперше. Хоча важко зрозуміти, яке значення вона має у світі, де навіть твій моральний вибір слугує чиєюсь розвагою... 

— Цього разу нам треба визначитися. Викрутитися з цього разу, як у минулому, на жаль, буде складно. 

Хай там як, ми стояли на роздоріжжі так само, як і інші, незалежно від того, що сказав Данте. Що ж, у цій Великій Війні Святих та Демонів не можна взяти участь, якщо не обрати спочатку сторону. 

Ю Джунхьок втупився в повідомлення і заговорив. 

— Велика Війна 1863-го кола закінчилася перемогою «Зла». Бо Хан Суйон стала на бік «Зла». 

— Чому знову я?? До того ж, знаєш, це не 1863-тє коло?! 

Хан Суйон мала рацію — це не було 1863-тє коло. 

Справді, це було 3-тє коло світу Компанії Кім Докчі. 

— Ходімо. 

Вдалині виднілося жорстоке поле битви, на якому зійшлися добро та зло. Один з фронтів битви, що належав до експансивної Великої Війни Святих та Демонів, підняв свої лаштунки. 

[Згенеровано 113-й регіональний конфлікт «Великої Війни Святих та Демонів»!] 

[Оприлюднено список осіб, які беруть участь у відповідному регіональному конфлікті.] 

Прямо на передовій цієї Великої Війни стояло сузір'я, яке я добре знав. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» бере участь у відповідному сценарії.] 

*** 

— П-прошу, пощади мене. 

Штрииик! 

— Архангел-нім, б-благаю..! 

Звідусіль чулися болісні стогони. 

Голови, що належали втіленням, які на перехресті вирішили стати на бік зла, були відрізані клинками архангелів. 

Це була війна оповідей. 

Лише через їхню приналежність до оповіді однієї сторони, інша ставилася до них як до ворога. 

Залишивши полеглі втілення позаду, Уріель з невиразним обличчям вивчала поле бою. 

Колись вона співчувала їм. Їй було сумно, що втілення були зметені й поглинуті гігантською оповіддю, і вона гнівалася на нещастя, яке їм довелося зазнати. Вона була такою довгий час. В якусь мить це стало цілим її життям. 

«...Але я хотіла наздогнати всі трансляції Зоряного Потоку, які пропустила». 

Уріель закусила губу, дивлячись на наступ хвиль армії королів демонів. 

Народження для поширення добра не означало, що можна прожити все життя, займаючись лише цим; правда полягала в тому, що фізичні небезпеки не з'їдали сузір'я, але ерозія розуму — так. 

Емоційна праця, що тривала незліченну кількість часу, породила в ній глибоке розчарування у світі, а також незбагненне божевілля. 

[Душа сузір'я «Демоноподібна Вогняна Суддя» неспокійно тремтить.] 

Незалежно від того, чи це було сильне сузір'я, чи слабке, не було жодної істоти, яка могла б спокійно жити всередині сценаріїв. Тому що сценарії були такою системою з самого початку. 

Ґу-оооо! 

Щоб забути, що їх поглинає сценарій, і прожити ще один день, сузір'я мусили поглинати інші оповіді. Вони дивилися сценарій, сердилися на чиюсь ситуацію, виливали свою критику, виявляли повагу або були зворушені побаченим. 

Все так було навіть для такого архангела, як Уріель. 

[■■■■■, геть з дороги! Я пропустила початкову трансляцію через вас!]. 

Запал Пекельного Полум’я, що вивергався з клинка Уріель, вразив підлеглих короля демонів і перетворило їх на попіл. Вона не змогла належним чином контролювати власну силу, вивільнену через поспіх; крім того, велику роль в цьому зіграло те, що вона поспішно викликала лише половину свого істинного тіла для участі у війні. 

[Королі демонів, які беруть участь у регіональному конфлікті, шоковані силою архангела!] 

Звичайно, ця половина істинного тіла була нічим іншим, як тілом Уріель. Отже, будь-який старий король демонів навіть не міг бути її супротивником. 

[Король демонів «Монарх Зірок і Логіки» випускає свій статус!] 

[Король демонів «Великий Герцог Драконів і Смороду» випускає гігантську оповідь!] 

[Король демонів «Швидкісний Король Демонів» видає багряне виття!] 

[Королем демонів «Герцогом Всюдисущий» оволодіває азарт і божевілля!] 

Проблема полягала в тому, що королі демонів, які брали участь цього разу, теж не були якимись пересічними типами. Вираз обличчя Уріель став жорсткішим, коли вона помітила, що королі демонів проносяться повз її Запал Пекельного Полум'я, щоб підійти ближче. 

[Божевільний архангел прямо перед нами!] 

[Не бійся! Я, король демонів Буер, буду з тобою!] 

Спочатку планувалося, що королі демонів не повинні були брати участь у цьому регіональному конфлікті. Однак вони перетасували розташування бойового персоналу, і це означало, що Уріель тепер мала справу з усіма цими королями демонів одночасно. 

[Ви, зграя ■■■! Забирайтеся геть!] 

Стріли, просякнуті демонічною аурою, вкрили все поле бою; Уріель поширювала Запал Пекельного Полум’я як бар'єр, щоб заблокувати їх. 

Поки вона намагалася наглядати за янголами нижчого рангу, що поспішно відступали, кілька стріл встигли застрягти в різних частинах її тіла. 

[Як кумедно. О, великі янголи, ви тікаєте?] 

[Ви ганьбите репутацію «Демоноподібної Вогняної Судді».] 

[Замовкніть! Ви всі були б мертвим м'ясом, якби тільки я спустилася повністю!] 

Навіть під шквалом атак, що сипалися на нього, Уріель жодного разу не застогнала, натомість сердито дихаючи, як бик. 

[Припиніть кидатися гуртом, як купка боягузів, і зустріньтеся зі мною один на один, ви, ■■!! Бл■! Якщо вийдемо один на один, я вам усім дупи надеру, навіть якщо ви Агарес, Гамигін чи Марбас!] 

Крики розбурханої Уріель викликали лише глузливі погляди з боку королів демонів. Вони всі знали, наскільки вона сильна; знали, і саме тому з'явилися вчотирьох, щоб полювати на одного архангела. І аж до останньої миті вони були пильними. 

[Це — війна, любий янголе.] 

Вкритий кров’ю Запал Пекельного Полум’я Уріель зіткнувся з королями демонів. 

Вона була дійсно сильною; лише з могуттю половини істинного тіла вона все одно змогла відрізати руку Монарху Зірок і Логіки та розтрощила улюбленого ручного дракона Великого Герцога Драконів і Смороду. Не лише це — Швидкісний Король Демонів втратив обидві ноги. 

На жаль, це все, на що вона була здатна. 

Вона озирнулася, коли відчула прохолоду — і пролетів кинджал Герцога Всюдисущого, спрямований у її серце. 

[Я поглину сьогодні оповідь архангела.] 

Вона запізно змахнула мечем у відчаї, але її тіло втілення сповільнили рани, і йому було надто важко відповісти. І в наступну мить... 

Штриииик!! 

Яскраво блискуче лезо проштрикнуло груди Герцога Всюдисущого зі спини. Чорна кров розлилася по землі. 

Клинок кілька разів проштрикував спину Герцога, доти, поки дихання зламаного тіла втілення врешті не зупинилося, частини оповіді потворним чином вирвалися назовні. 

І за тим єдиний мах білого меча зрізав Герцогу голову. 

[Хтось убив короля демонів «Герцог Всюдисущий».] 

Уріель побачила двох людей, які стояли за полеглим Герцогом. Ті, кого впізнавала, неважливо, як далеко вони були, стояли зараз так близько. 

— Я просто не можу сидіти й дивитися, як моє сузір’я так б’ють. 

Справді, це була ніхто інша, як її втілення. 

І тоді... 

[Король демонів «Демон-Король Спасіння» виграв у «Підвищенні Короля Демонів»!] 

[Рейтинг Царства Демонів коригується!] 

[Король демонів «Демон-Король Спасіння» став 50-м королем демонів!] 

Протагоніст оповіді, яку вона вже так довго дивилася, звернувя до неї. 

— Давно не бачилися, Уріель. 

[Король демонів «Демон-Король Спасіння» обрав свою сторону.]