Розділ 379. Епізод 72 — Три Способи (4) 

— ...Хан Суйон? 

Мені здалося, що я почув її голос, але її аура швидко зникла. 

[Гігантська оповідь «Архіпелаг Кайзенікс» не може визнати ваш вибір!] 

[Світогляд показує ненормально реакцію.] 

Юрі ді Арістель, несвідомо тепер тримаючи Незламну Віру, почала тремтіти та гучно вигукнула: 

— Як ви с-смієте робити подібне..! 

[Ви підходящий спадкоємець корони Архіпелагу Кайзенікс.] 

[Ваш престол передано персонажу «Хан Суйон».] 

[Світогляд не може зрозуміти ваш вибір.] 

Промені яскравого світла почали виливатися з тіла Юрі ді Арістель. 

То були оповіді, які їй не належали; справді, вони були Хан Суйон, ті, які я дуже добре знав. 

Юрі ді Арістель обійняла свої плечі, наче не хотіла випустити жодної з оповідей. 

— Я не дозволю Хан Суйон отак піти! 

Цу-чу, чучучут!! 

— Стій на місці! Я ж казала, що візьму відповідальність, хіба ні?? — вона говорила зараз не зі мною. — Я теж не хотіла такого розвитку! Я, я тільки думала, якщо ти залишишся на острові..! 

Я здогадувався, з ким Юрі ді Арістель говорила, і якою була тема їхньої розмови. 

[Ексклюзивну здібність «Точка Зору Всезнаючого Читача» активовано.] 

Час, який Юрі ді Арістель та Хан Суйон провели разом, тік рікою уривків. 

「— Ти казала, що залишишся зі мною! Казала, що станеш моїм вартовим, хіба ні? Я справді полюбила сценарій, який ти мені показала. Я не можу тебе отак відпустити! Я..!」 

「— Вибач, Юрі.」 

Кров спінилася в її роті, і вона невпевнено похитнулась, а потім впала додолу. Я хутко схопив її в обійми. Найімовірніше, всередині цього тіла зараз билися Хан Суйон та Юрі ді Арістель. 

[Гігантська оповідь «Архіпелаг Кайзенікс»...] 

[Гігантська оповідь «Факел, що Поглинув Міф»...] 

Гігантські оповіді гірко боролися для того, щоби оволодіти цим тілом. 

Натовп навколо також раптом розгубився. 

— Наш король змінився? 

— Але таким способом..? 

— То це означає, що серед нас є законний король? 

Королівська варта та жителі королівства обмінювалися складними поглядами та шепотіли один до одного. 

— В такому разі, як щодо жанру цього світу... 

— Шш! Ви забули, що такі слова досі заборонені? Зосередьтеся поки на своїх ролях! 

Знову ж таки, я також розділяв їхній вираз обличчя, коли почув, що жанром цього світу раптом стала «Компанія Кім Докчі». 

Ю Джунхьок, який стояв біля мене, заговорив: 

— Кім Докча, ми діяли надто необдумано. 

— Знаю. 

— Цей архіпелаг не достатньо готовий, щоби прийняти Хан Суйон за свою правительку. 

— Я думав, що це можливо, оскільки вона вже вибудувала хороший фундамент. Тобто, вона була королевою тут кілька хвилин тому. 

— Вона не була справжнім правителем. Через існування фракції, яка не визнає її, ми досі маємо «революціонерів». 

Насильна зміна престолу завжди веде до великого болю народження. Наприклад, «узурпація престолу» Юрі ді Арістель протягом цього сценарію не була частиною оригінального сценарію «Архіпелагу Кайзенікс». 

Непередбачувані дії королеви, і наші — наступні, були зовсім чужими подіями для Реінкарнаторів Архіпелагу Кайзенікс, які повторювали один і той же сценарій знову та знову. 

[Вибір жанру завершено.] 

[Чіткі умови відповідного жанру не було виконано.] 

Цей світ іще не готовий прийняти той новий жанр, який ми створили. 

*** 

[Зоряний Потік обговорює тему чітких умов відповідного сценарію.] 

— Все ускладнилося. 

Ми з Ю Джунхьоком дивилися на Хан Суйон, яка лежала на розкішному ліжку. 

Якийсь час тому хаотичні вибухи продовжили дзвеніти з-за стін королівського замку. Весь безлад здійняли дві фракції своєю кривавою битвою, одні з яких погоджувалися на нову правительку, а інші були жителями, які її не приймали. 

— Правління Юрі ді Арістель було приречене програти в кінці, — сказав Ю Джунхьок критично. — А нам варто було спробувати зібрати королівських прапороносців, розкинутих могутніми сім’ями по королівству. Після того — поступово підірвати вплив королеви й розкрити Незламну Віру, щоби виконати завдання. Якби так сталося, то архіпелаг не занурився б у хаос, як зараз. 

— Так, це було б найкращим розвитком подій. 

— Якщо ти це знав, то чому... 

— Але якщо б ми дотримались плану, то... — я ненадовго зупинився, споглядаючи обличчя Хан Суйон, — ...її 50 років стали б ще довшими, розумієш. 

— ... 

— Я не хотів розтягувати її роки ні на хвилину, якщо мав таку можливість. 

Я був цілком серйозним. 

Коли я прибув до цього світу та усвідомив, що Хан Суйон довелося витратити тут 50 років, я не міг втекти від цього надмірного почуття. 

Хтось знову став жертвою заради мене. 

Хан Суйон, якій довелося витерпіти час, розміром 50 років, — чи могла вона зберегти нормальний, функціональний розум? 

Чи змогла вона зберегти его Хан Суйон, яке я знав? 

— Це все через те, що я уклав угоду з Королем Реінкарнаторів. 

「Бу ло б кра ще якби я по жертву вав собою нато мість.」 

Я повернув голову, щоби помітити, що Ю Джунхьок витріщався на мене, наче я був жалюгідним дурнем. Його губи розкрилися й закрилися кілька разів, але потім він міцно заплющив очі, наче вгамовуючи лють, та відхилився на подушки канапи. 

— Я б хотів щось сказати, але здається, хтось це зробить за мене. 

— Що? 

У наступну ж мить пекельний біль вразив мене з потилиці. 

— Агов, Кім Докча! 

Я озирнувся, щоби побачити, як мені вишкірювалося знайоме обличчя. 

— Все пішло шкереберть через тебе! 

Хан Суйон ліниво пригладила волосся та сіла, а потім вдарила мене по голові ще раз. 

*** 

Щойно Хан Суйон прокинулась, ми відразу почали термінову нараду. Окрім блідого обличчя, все інше в ній мало досить піднесений дух. 

— Я записала тобі способи дій, хіба ні? Як це ви не змогли навіть зробити те, що написано в інструкції?! Ви навіть гірші, ніж Лі Хьонсон! Чуєте мене?! 

Я побачив, як Лі Хьонсон, який вартував біля дверей до нашої кімнати разом з Джун Хівон, зазирнув через щілину. 

— Кім Докча. Перекажи мені три способи, які я написала. 

— Перший — рут «Поєднаного Фентезі». 

— І що я сказала? 

— Позичити сили Зовнішніх Богів та виконати сценарій... Агов, ти. Це дурна ідея від самого початку, хіба ні?? 

— Гаразд. Тоді наступний. 

Навіть попри те, що я відчував неймовірну несправедливість, я все одно продовжив читати книгу Хан Суйон, наче шкільний підручник. 

— Другий спосіб — «Фентезі». 

— Зміст? 

— Почати революцію та вбити короля. Зачекай-но, чому я це чита... 

Її долоня знову ляснула мене по потилиці. 

Чорт забирай, ця поганка... 

— Третій спосіб — «Романтика». 

— І зміст? 

— Одружитися з Юрі ді Арістель. 

— І що ти обрав? 

— Третій спосіб? 

— А ми зараз одружені? 

— Нє. 

— То чому на біса ні?! 

Я швидко ухилився від її удару та вигукнув: 

— Агов! Неможливо, щоби це все були правильні способи! Ти написала їх і серйозно очікувала, що ми їх дотримаємося?! 

— То ти думав, я їх написала для твоєї розваги?? 

Хан Суйон дихала важко, наче розлючений бик, та почала махати на мене своїм пальцем. 

— Якби ти тільки прийняв пропозицію одруження, все вже б вирішилося! Якби твоє законне право на престол поєдналося з військовою майстерністю Юрі ді Арістель, то архіпелаг не розділився б зараз на шматки! 

— Але якби я так зробив, ти б застрягла... 

— Я могла б легко переконати Юрі! Мій оригінальний план мав початися якраз по тому, як ви б одружилися! 

— ...І все ж ти до цього була зайнята тим, що хвалила мене за знайдене рішення, ні? 

— Я всього лише була вражена твоїм дурним тлумаченням ситуації. 

Чорт, то он як? 

Хан Суйон сплюнула стогін та продовжила: 

— То? Що нам робити тепер? 

Революціонери чи королівська варта — неважливо, яку сторону ми оберемо, ситуація швидко скотиться до найгіршої з можливих. 

[У сценарії виникла помилка.] 

[Світогляд не може прийняти розв’язку відповідного сценарію.] 

[Світогляд не певний, чи володіє персонаж «Хан Суйон» потрібними кваліфікаціями правителя.] 

[Зоряний Потік обговорює тему чітких умов відповідного сценарію.] 

Громадяни билися між собою, а ми не могли покинути цей сценарій. 

Я глянув на Хан Суйон та мовив: 

— Мені справді шкода, що я так запізнився. 

Вона знизала плечима та відповіла: 

— Ага, ці 50 років були довгими. 

Я не міг підібрати потрібних слів на її розслаблену поведінку. 

Наче хотіла підняти мені настрій, вона продовжила: 

— Насправді, я не все можу й згадати. 

— Але це не звучить правильно. 

— Ти справді віриш, що я отак прожила ті 50 років? 

— А що тоді? 

— Я забула більшість із них. Точніше, я навмисне їх стерла. Якби я їх пам’ятала, я, мабуть, вже б збожеволіла. 

Тільки тоді я нарешті усвідомив, якою була її ситуація. Вона володіла здібністю Аватар. І це доволі корисна здібність для стирання спогадів, залежно від того, як її використовувати. 

— Причина, по якій я залишила тобі книгу, полягає в тому, що я хотіла зберегти забуті мною речі. 

— Ти мудро вчинила. 

— Знаєш, це боягузливий спосіб. Не те, що варто хвалити. 

Хан Суйон глянула в кут кімнати. 

— Ну, на світі є монстр, який прожив набагато довше, ніж я, і обрав нічого не забувати. 

Їй не треба було казати, хто це, щоб я знав, на кого вона натякає. 

Для того, щоби покращити ніякову атмосферу, я навмисне перебільшено жестикулював, підвищивши голос. 

— Гаразд, нумо не хвилюватися про це, і подумати тепер про вирішення. Якщо говорити з точки зору читача, наступною частиною оповіді повинна бути... 

Ми з Хан Суйон почали балакати між собою з усім, що могли вигадати. Наприклад, викликати доккебі та подати наші скарги, або викликати низькорівневого Зовнішнього Бога, з яким ми могли впевнено справитися, або навіть розтрощити усе, що стояло на нашому шляху, сценарій чи ні, та спробувати втекти звідси... 

— Заткніться обоє. 

...І ми вдвох таки замовкли після слів Ю Джунхьока. 

Хан Суйон глипнула на його настрій та причепилась до мене, гучно пробурмотівши: 

— Ну, іноді можемо й довіритися інстинктам протагоніста. 

Я кивнув у згоді. 

Тим часом Ю Джунхьок сказав: 

— Пізніше, сьогодні по обіді, прапороносці архіпелагу зберуться в королівському палаці. Тоді й битимемось. 

— Стандартна тактика тоді. 

— Це єдиний спосіб. 

Та Ю Джунхьок мав рацію. 

Іноді стандартний спосіб був найкращим рішенням. 

*** 

Ніч постукалась в двері досить швидко. Знать, відправлена з впливових сімей, зібралася в залі для аудієнцій; ми також туди поквапилися. 

Весь архіпелаг кипів цією беззаперечною ворожістю. 

Фракція вимагала визначити законного короля; інша — симпатизувала Темному Магу; і зрештою, фракція, що була геть ворожою до всієї групи. 

Поки ми йшли коридорами, заповненими по вінця цієї хаотичною аурою, Джун Хівон пробурмотіла під носа: 

— ...Якби ж тільки діти були з нами, було б набагато краще. Як не пощастило. 

Справді, якби діти зі своїми здібностями приборкання були тут, або навіть Лі Джіх’є з можливістю вести битву у великих масштабах, ми не відчували б стільки тиску. 

— У них є справи, які їм треба зробити власноруч. Найімовірніше, вони зараз посеред власних сценаріїв. 

— А Хайон-ссі? 

— Технічно, Хайон-ссі не є членом Компанії Кім Докчі, тож її мали викликати у відмінний від нашого сценарій. 

Якби все було так, як в оригіналі, то Джан Хайон мала б грати власну роль в іншому місці. І це те, з чим я не міг їй допомогти. 

Під захистом Джун Хівон та Лі Хьонсона я йшов коридорами швидше. 

Перед нами Хан Суйон та Ю Джунхьок йшли наперегони, щоби побачити, хто відстане. Це відчувалося, наче я спостерігав за змаганням лелеки та горобця [1]. 

Дивлячись ту ж виставу, Джун Хівон підібралась до мене ближче та прошепотіла: 

— Докча-ссі? 

— Так? 

— Я, може, трохи переступаю тут межу, але думаю, тобі варто знати про це. 

— Про? 

Вона зосередила погляд на спинах Ю Джунхьока та Хан Суйон і ще сильніше стишила голос. 

— Про стосунки цих двох. 

___ 

[1] «Якщо горобець намагатиметься крокувати, як лелека, то зламає ноги»; старий корейський фразеологізм, що означає «не кусай більше, ніж можеш ковтнути».