Розділ 366. Епізод 69 — Полювання на Архангела (3) 

Це була частина давнього спогаду. 

—Писарю, скільки я маю повторювати цю війну? Війна, в якій немає переможців… 

Він вже не пам’ятав, скільки разів ставив це питання. 

—Михаїле, не потрібно надто глибоко роздумувати над цим. 

Метатрон із його спогадів завжди повертав одну й ту ж посмішку. Кілька сотень років, а може навіть тисячі. 

Метатрон продовжував нести ту посмішку з далекої сторони часів, які Михаїл більше навіть не міг пригадати. 

—Будь ласка, натомість зосередься на ненависті до «Зла» перед твоїми очима. Це твій «сценарій». 

«…Мій сценарій. Як довго я полював на демонів?» 

Михаїл вже давно не міг згадати свого народження. 

[Сила «Плоду Добра та Зла» шаленіє.] 

Його спогади завжди були неправильні, неповні. Усе, що він пам’ятав, це останні слова королів демонів, які вмирали від його рук. 

—Як прикро, о, жалюгідний учню Едему. Тобі справді потрібно заходити так далеко? 

Це були слова володаря 21-го Царства Демонів. 

—Увахахахаха!! Ти тепер такий, як і ми! Нарешті Метатрон збожеволів!! 

А це — володаря 9-го Царства Демонів. 

—Який ти вже Михаїл по «номеру»? 

І, нарешті, слова володаря 4-го Царства Демонів. 

Крім облич королів демонів із забутими іменами, він бачив мертвих архангелів, своїх супутників, які билися поруч з ним. 

—Михаїле, ти маєш прийти до тями. Прошу... Це, це неправильно. 

Янгол і демон, ось ким він був. 

Обличчя руйнувалися, схожі на уламки, десятки тисяч частин пазла, перш ніж знову зібратися разом, щоб створити одну гігантську форму. 

«Добро» і «Зло» в конфлікті одне проти одного протягом самої вічності. І обличчя Метатрона, того, хто зумів витримати всі ці роки, продовжувало нести таку саму посмішку протягом тисячоліть. 

—Треба бути обережним щодо однієї речі. Використовуючи цю силу, ти ніколи не повинен... 

[Сила «Плоду Добра та Зла» шаленіє!] 

Усі його спогади були змиті одним подихом; Михаїл був охоплений жахливим болем, ніби його голову розривали на крихітні клаптики. 

Ааааааааа—!!!! 

Все «Добро» на світі скрикнуло в печалі. Від травинок до дерев; від маленьких комах до всіх типів «Добра», що були колись створені, впали у стан смутку та кричали від горя. 

[Ви завдали смертельної атаки супротивнику на боці абсолютного добра!] 

[Оповідь «Зло, що Знищує Зло» реве у гіркій печалі!] 

[Ви порушили табу!] 

[Ви отримали страшенний штраф!] 

Сірий янгол, весь закривавлений, усміхався Михаїлу. 

*** 

У ту мить, коли я вкусив Плід Добра та Зла, погляд на світ змінився. 

[Ви спожили заборонений «Плід Зоряної Реліквії».] 

[Наразі ви є «королем демонів».] 

[Сила «Плоду Добра та Зла» прошепотіла вам таємницю «абсолютного добра».] 

Поки колосальний шторм магічної енергії вирував навколо мене, мої вуха були заповнені безперервним потоком повідомлень. 

[Ви відчули всі грані «Добра та Зла»!] 

[Було здійснено неможливий подвиг!] 

[Ви отримали можливість абсолютно нової оповіді!] 

[Зоряний Потік приголомшений вашим досягненням.] 

[Зоряний Потік обмірковує, яким має бути ваш другий модифікатор.] 

Я знову відчув буття сузір’я, якого я не міг відчувати довгий час після того, як став королем демонів. 

[«Трансформацію Короля Демонів» скасовано.] 

[Зоряний Потік повністю відновив ваше сузір'я.] 

Я побачив чудову блискучу зірку високо в чорному, як смола, небі. Це була моя зірка. 

[«Трансформація Янгола» активується.] 

Моє тіло почало яскраво світитися після отримання зоряного світла. Пофарбовані в чорний колір пір’ясті крила перетворилися на чисто-білі, а роги демона, що росли на маківці моєї голови, зменшилися й зникли. Тепла, чиста енергія заповнила все моє тіло втілення. 

На жаль, у мене не було достатньо часу, щоб спокійно насолодитися «статусом янгола». Судне Поле зменшувалося навколо мене й почало розчавлювати моє тіло. 

Ква-дудудудук!! 

Я відчув жахливий біль, коли мої нові крила почало розчавлювати. На мої руки й ноги, які не витримали тиску простору, що ущільнювався, безпорадно давили. 

[Гігантська оповідь «Факел, що Поглинув Міф» захищає вас.] 

[Гігантська оповідь «Весна Царства Демонів» захищає вас.] 

За допомогою моїх гігантських оповідей я ледве зміг витримати проти величезного тиску, достатньо потужного, щоб розчавити мене майже миттєво. 

[«Четверта Стіна» захищає ваш психічний стан!] 

[Ймовірність 2-го покоління послаблює здібність «Четверта Стіна»!] 

Здавалося, ніби в моїй голові спалахнуло кілька блискавок. Я думав, що в будь-яку мить втрачу свідомість, і мій зір потемнів, перш ніж кілька разів повернутися назад. 

Проте я витримав. Я просто змушений був. Аби змогти скористатися тим єдиним шансом, який скоро випаде на моєму шляху. 

「Як плату за те, щоб бути сильним проти «Зла», «Король Порочних Янголів» має одну слабкість.」 

Сила Судного Поля, що розчавлювала й скручувала моє тіло, поступово слабшала. Єдиною слабкістю цього страшного монстра, здатного знищити все «абсолютне зло», було… 

「«Король Порочних Янголів» не може атакувати супротивника, який схиляється до «Добра».」 

Якби він порушив це правило й напав на «Добро», то… 

Крррррк!! 

Абсолютна стигма Судне Поле, здатна розчавити до смерті короля демонів, почала розколюватися на частини. Як метелик, що вирвався з кокона, я зруйнував цей бар’єр і розправив свої крила. 

Михаїл присів на землю й схопив себе за голову обома руками, кричачи у все горло. 

[Король демонів «Король Порочних Янголів» корчиться від сильного болю!] 

Це був мій єдиний шанс. 

— Анно Крофт!! 

Щойно мої слова пролунали в цьому лісі, блондинка побігла позаду Михаїла. Тепер її очі були пофарбовані в багряний відтінок. Вона побачила щось через Передбачення й зараз бігла в повну силу, випускаючи весь свій статус. 

Тим часом я зібрав сили, що залишилися, на двох ногах і кинувся вперед, наче в падінні. Зазвичай вбити Михаїла лише такою комбінованою вогневою міццю було неможливо, навіть якби він був беззахисний, як-от зараз. 

Однак історія була іншою, коли ми були на цьому острові. 

[Персонаж «Анна Крофт» активував «Фізична Аура Меча Lv.9»!] 

Ніби за попередньою домовленістю, вона випустила кілька ниток потужної енергії з кінчика свого короткого меча, як за годинником. Своєю пошарпаною правою рукою я оголив Незламну Віру. 

[Частину оповіді «Права Рука Бідного Майстра Фехтування» активовано!] 

Я й гадки не мав, що оповідь, отримана колись через спеціальний атрибут «Цілінь Ламарка», так стане в пригоді. 

[Ймовірність 2-го покоління підсилила вашу здатність!] 

Вибухова магічна енергія Найчистішої Енергії Меча поширилася на понад десять метрів від кінчика Незламної Віри. 

Мені ледве вдалося втримати меч на рівні, коли той увійшов приблизно наполовину в ліву сторону шиї Михаїла. Майже одночасно короткий меч Анни Крофт врізав йому в праву частину шиї. 

Фонтан крові плеснув повітрям, і відрубана голова Михаїла злетіла вгору. 

[Ви вбили 176-те тіло втілення «Короля Порочних Янголів».] 

[Ви отримали оповідь міфічного рангу.] 

[Зоряний Потік приголомшений вашим досягненням!] 

[Ви втілили «Фальшиве Одкровення» в реальність.] 

[Ви отримали неймовірне досягнення!] 

[Ви отримали оповідь неоціненного рангу.] 

[Оповідь «Архітектор Одкровення» отримано!] 

Коли потік повідомлень падав каскадом, моя ледве збережена свідомість нарешті здалася й розлетілася. 

*** 

Коли я знову розплющив очі, то опинився зовсім один у білому просторі. У порожньому повітрі витало одне речення: 

「Істота, яка спожила «Плід Добра та Зла», зіткнеться з правдою, якої уникала.」 

«...Де я?» 

Перш ніж я встиг це запитати, на лівій стіні раптом з’явилися зображення. Це були сцени з «Шляхів Виживання». 

Вони зображали Ю Джунхьока та його компаньйонів, які проходили різні сценарії. Це був світ «Шляхів Виживання», де мене не існувало. Компаньйони, які не піддавалися всіляким труднощам і продовжували перемагати ворогів... існували там. 

[«Плід Добра та Зла» каже вам: «Ця історія була твоїм життям, чи не так?»] 

Я кивнув. Дійсно, ця історія була моїм життям. Я виріс, читаючи ті події. 

[«Плід Добра та Зла» каже вам: «Однак, це — теж твоє життя».] 

Права стіна зарябіла, і там з'явився новий екран. Зараз на ньому був хлопчик, приблизно 15 років. Він дивився на монітор комп’ютера, друкуючи щось на клавіатури. 

—Що буде з Джунхьоком далі? Він знову помре? 

Це було ще тоді, коли Ю Джунхьок проходив 164-те коло. Я був у дев’ятому класі й був тоді закоханий у Лі Джіх’є. І був зайнятий написанням коментаря. 

—Ага… Справді… Я б хотів перестати зараз жувати солодку картоплю, будь ласка. 

І тоді, коли Ю Джунхьок проходив своє 488-ме коло. Я навчався у восьмому класі, був приблизно такого ж віку, як Кім Намвун; знову я вводив коментар на екрані. 

... 

... 

... 

У міру того як Ю Джунхьок проходив через дедалі більше реґресій, я теж старшав і старшав. Поки я читав про його смерті, в мене почала рости борода. Я закінчив старшу школу, спостерігаючи за його жертвами. 

І знову, поки я читав його історію... 

—Чи не було б добре, щоб він просто помер під час цього кола? 

…Почекайте, я колись писав такий коментар? 

—Історія йде на вітер, то, може, час повернутися? побачимося 

Почалося 662-ге коло Ю Джунхьока. 

На той час я був в університеті та все ще друкував на клавіатурі. 

—Джунхьок знову помре, так? 

Слова, які я так віддано записував, повністю відображалися тут. Усі ті слова, які я виплюнув під приводом того, що мене поранило життя та я був виснажений ним, поверталися в мій розум. 

—Будь ласка, можете пропустити перші сценарії? Це стає монотонним. 

…Я не міг нічого сказати, більше не міг. 

[«Плід Добра та Зла» каже вам: «Це загальна цінність історії, яку ти розповів так, ніби це було все твоє життя».] 

Кінчики моїх пальців почали тремтіти. 

На лівій стіні — Ю Джунхьок і його битви; на правій стіні був я, що дивився на Ю Джунхьока. І прямо в середній стіні розігрувалися сцени, коли я дивився на зірки в небі. 

「«Насолоджуйся шоу, поки можеш. Плата за твої розваги зрештою стане твоїм життям».」 

[«Плід Добра та Зла» каже вам: «Чи справді ти маєш кваліфікацію, щоб розповісти ■■?»] 

Мої власні слова продовжували ширяти над екраном. 

「— Ю Джунхьоку, я знаю майбутнє, якого не знаєш ти.」 

「— Джунхьок-а, ми можемо врятувати світ. Ти ж знаєш це, так?」 

「— Я закінчу твою оповідь.」 

Мій голос, який звучав так нахабно ц без жодної крапки вагань. 

[«Плід Добра та Зла» каже вам: «Ти, що обдурив увесь світ, покладаючись на історію, відому лише тобі, і жив досі... Чи маєш ти право на спасіння?»] 

З якогось місця глибоко в грудях мені здалося, що я почув, як щось зламалося. У моїх очах ніби затремтів весь світ. 

[«Четверта Стіна» зиркнула на «Плід Добра та Зла»!] 

[«Плід Добра та Зла» вражений і відступає.] 

Ч-чучучуть!! 

Шторм ймовірності охопив моє оточення. Коли я спіткався й хитався, чийсь голос крикнув до мене: 

「(...Докча-ссі! Тобі потрібно рухатися, негайно! Михаїл ще..!)」 

*** 

Коли я знову розплющив очі, я виявив, що прихилився до стіни печери. 

— ...Я збиралася кинути тебе, якби ти не прокинувся приблизно за хвилину. 

Білявка дивилася на мене вниз. Навколо мого живота та грудей були туго замотані бинти, а на моє стегно, яке зазнало проникної рани, було накладено трохи подрібнених трав. 

Тоді тепла рідина потекла мені в рота. На смак вона була гірка, терпка. 

Я швидко прийшов до тями й, дізнавшись про рідину, ледь не злякався її знову. Тому що... Анна Крофт розрізала долоню, щоб годувати мене власною кров'ю. 

— Що ти в біса..?! 

Вона використала іншу руку, щоб заспокоїти мене, і пояснила без натяку на хвилювання: 

— Я маю атрибут «Творець Еліксиру». Моя кров має таку саму лікувальну дію, як і всі еліксири, які я вживала досі. 

—  ...Але якщо випити багато цієї крові, я потраплю під твій контроль. 

— Це відбувається лише тоді, коли статус нижчий за мій. 

Вона зупинила потік крові з долоні й відвернула голову. 

Була вже ніч. Я не міг відчути жодної присутності чи рухів. Я кілька разів повільно, але глибоко, вдихнув і запитав її: 

— Що сталося з Михаїлом? 

— ...Він мертвий. Ні, я не впевнена, називати його мертвим чи ні… 

—  Його тіло втілення випадково не оповилося чорним туманом? 

— ...Звідки ти знаєш? 

Мені б хотілося пояснити їй, але цей паралізуючий біль, що пронизував мою голову, заважав мені легко пригадати зміст «Шляхів Виживання». Я був майже впевнений, що Михаїл не помер. Точніше кажучи, він дійсно помер, але знову оживе. 

У небі за межами печери було «два місяці», символ оповідей 2-го покоління. Мабуть, я випив чималу кількість її крові, тому що під блідо-блакитним світлом колір обличчя Анни Крофт був таким же блідим і тьмяним. 

— Чому ти не покинула мене й не пішла? 

— Я думала, що, врятувавши тебе, зароблю оповідь [Пророк, що Сплачує Свій Борг] або щось подібне. 

Вона, мабуть, добре знала, що таку оповідь не так легко створити. Раптом мене охопило відчуття неприйняття всієї цієї ідеї в моїй голові. Анна Крофт, яку я знав, була не такою. Жінка, яку я знав, була безперечно холоднокровною людиною, яка заради своєї справи не вагалася б пожертвувати навіть своїм найдорожчим компаньйоном. 

Так мало бути, але... 

— Ти зможеш знову рухатися за кілька годин. 

Однак чи інформація, яку я знаю про неї, була всім, що можна було знати про Анну Крофт? 

「Анна Крофт є втіленням «абсолютного добра».」 

…Я не міг бути впевнений, чому такі речі спадають мені на думку. Можливо, я почав думати про багато інших речей після споживання Плоду Добра та Зла. 

Я промовив, ніби зітхаючи: 

— Нам варто тут розійтися. Зрештою, ти, мабуть, зібрала всі слова, необхідні для модифікатора твоєї цілі. 

— Для мене це не має значення, але ти будеш в порядку? 

— Не знаю, про кого тут варто хвилюватися. Навіть якщо ти не дбатимеш про мене, запевняю, я не помру. Ці травми не були настільки серйозними, щоб убити мене. 

— Ні, якби я залишила тебе самого, ти був би мертвий. 

Не «міг померти», а прямо «мертвий». І я знав точні моменти, коли Анна Крофт скаже щось подібне. 

— Але ти не маєш змоги бачити моє майбутнє? 

— ...Донедавна, так, я не могла. 

[Ексклюзивну здібність «Детектор Брехні Lv. 7» активовано!] 

[Ви підтвердили правдивість цього твердження.]  

— Починаючи з учорашнього дня, я могла бачити маленькі шматочки твого майбутнього. Деякі «речі» повз невиразну, слабку стіну... 

...Вона могла бачити моє майбутнє? 

— Що ти бачила? 

— ...Буде краще, якщо ти не знатимеш. 

— Просто скажи. 

Око Великого Демона Анни Крофт знову випромінювало багряне світло. Потім вона тихо зітхнула, перш ніж повільно розтулити губи. 

— За дванадцять годин ти помреш від рук Верховного Короля Ю Джунхьока.