Розділ 24. Епізод 6 — Судний Час (2) 

Як тільки я зібрався щось сказати, пролунав голос Чона Інхо. 

— О, Докча-ссі! Ти якраз вчасно. 

Чон Інхо посміхався, знайшовши нас. Я мав погане передчуття, коли Чон Інхо підвищив голос. 

— У Докчі-ссі багато монет! Скільки? Ти певно найбагатший серед нас, правда? 

[Персонаж «Чон Інхо» активував здібність «Підбурення Lv. 2».] 

Натовп глянув у мою сторону. 

— М-монети? 

— Хто має багато монет? 

Не багато часу знадобилося, щоби всі погляди зупинились на мені. Чон Інхо, він справді був непоганим хлопцем. 

— В-ви Докча-ссі? 

— Прошу, врятуйте мене! 

Люди задихалися, підходячи. Кількість людей в натовпі складала близько 20. Якщо я пороздаю всім цим людям монети, то втрачу 2,000 монет. Але якщо я не дам їм монети, я стану лиходієм. 

[Ваше розуміння персонажа «Чон Інхо» збільшилося.] 

— Хаха, Докча-ссі. В мене немає монет, щоб допомогти всім цим нещасним, але... хіба Докча-ссі не інший? Чи ти тільки чекатимеш і будеш дивитися? 

Я тихо зітхнув. Я вже спостерігав цей трюк пару разів. 

[Сузір'я Абсолютного Добра охарактеризували Чона Інхо як «лихого».] 

Я більше не міг його терпіти. 

— В-врятуй мене! 

— Прошу, врятуй! 

Люди ридали з найбільш жалібним виразом обличчя у світі. 

[Хахаха! Ця історія стає веселою. До речі, залишилось 10 хвилин!] 

Біхьон говорив голосом, повним втіхи, а команда дивилась на мене з дивними обличчями. Я коротко зітхнув та повільно заплющив очі перш ніж розплющити їх знову. 

— Ясно. Ви хочете монет? 

Тоді я засміявся. 

— А я вам винен? 

Я оглянув людей. Перший сценарій був первородним гріхом. Таким чином, ніхто з них не був невинним. 

Це робило все більш огидним. Ці люди потоптались по комусь іншому, щоб вижити, але не могли навіть впоратися з тим, щоб нести відповідальність за власне життя. 

— Ч-чому? 

— У тебе багато монет! Хіба ти не можеш дати нам трохи? 

Посеред плутанини Чон Інхо розсміявся. 

— Чого я і очікував від Докчі-ссі. 

— ... 

— З першої миті, як ти з'явився тут. Хіба ти не продавав їжу за монети? Якби ти не змусив людей купувати їжу тоді, то знаєш, скільки змогли б вижити? 

— Так! Він має рацію! 

— Сука! Поверни мені мої гроші! 

Раптом увесь натовп обернувся проти мене. Можливо, цього Чон Інхо й хотів. 

— Почекайте трохи, народ! Ваші дії зараз!.. 

— Докча-ссі не такий! 

Ю Сана та Лі Хьонсон спробували розрідити натовп, але вони вже втратили здоровий глузд. Тоді Чон Інхо заскочив в останній вагон. 

— Докча-ссі. Я даю тобі останній шанс. Віддай людям монети. 

— А що, як я не хочу? 

— Тоді станеться найгірше. 

Натовп з 20-ти людей почав підступати крок за кроком. 

— Т-ти... А ну йди сюди! Віддавай монети! 

Тим не менш, ніхто не нападав першим. Зрештою, один із членів групи Чольду вийшов вперед. 

— Гей, бовдури! Чого ви чекаєте? Вбийте його! Чому ви вагаєтесь, коли ви зможете отримати монети, вбивши його? 

Чоловік, що викрикнув це, мав міцну статуру. Я активував Перелік Персонажів та підтвердив його опис. 

+++ 

[Інформація про персонажа] 

Ім'я: Хан Мінсон 

Особистий атрибут: Задира (Загальний) 

Загальні стати: Витривалість Lv. 8, Сила Lv. 8, Спритність Lv. 8, Магічна Сила Lv. 2 

+++ 

Він мав набір здібностей, що цілком пасували «задирі». Спершу він не мав такого рівня... Цей тип зробив «це». Так, він поводився надто поспішно, тому що вірив у свої стати. 

— Вбийте цього мерзотника! 

Металева труба в його руці прийшла в дію. Сталева труба в поєднанні із силою 8 рівня. Колишній «Кім Докча» був би наляканий такою погрозою, але... Для нинішнього мене, це було просто кумедно. 

Сукак! 

В наступну секунду його рука вже котилася разом з залізною трубою. 

— Куааакх! 

Кров покрила Незламну Віру, яка випромінювала біле сяйво. Я мазнув поглядом по тихим людям. 

— Е-е... 

Всі побліднішали, побачивши, як члена групи Чольду подолали одним махом. Тепер, коли я трохи похизувався, пора починати. 

— Жалюгідно... Ви справді вірите, що ця ситуація є моєю провиною? 

Я подивився направо й наліво на кожне обличчя в натовпі. З іншого боку, Чон Інхо здавався спантеличеним. 

— Насправді, ви прекрасно розумієте, хто є винуватцем. 

Наче косяк хворих золотих рибок, люди не могли прикрити свої роти. Я говорив, наче розкидуючи їм їжу. 

— Ви всі робите це, тому що налякані. Насправді, хоч ви і знаєте, в чому проблема, ви тремтите від страху. 

— Хаха, погляньте-но, Докча-ссі! Ну що ти таке кажеш?.. 

— Це тому, що вони сильніші за вас! Їхні загальні стати вищі за ваші, та вони мають багато монет! Але, народ, знаєте що? 

Запитав я, підступивши на крок ближче. Весь натовп відступив, наче косяк здивованих золотих рибок, однак вони вже потрапили в мій акваріум. 

— Чому вони сильніші за вас? 

Я зробив ще один крок. 

— А найважливіше, чому вони мають більше монет, ніж ви? Тому що вони бандити? Можливо. 

[Персонажі навколо вас тремтять.] 

Навіть спотворені страхом, деякі емоції розпізнавались безсумнівно. На їх обличчях читалось питання. 

— Ч-Чоне Інхо-ссі, скільки в тебе монет?.. 

— Хаха, ви не знаєте? Ну, я продав трохи— 

— Думаєш, можливо отримати так багато статів лише цим? Дійсно? 

Чон Інхо стулив пельку. Я озирався зліва направо, зазираючи в кожне обличчя. 

— Коли я прийшов на станцію Ґумхо кілька днів тому, тут було 87 людей. 

— ... 

— Але скільки лишилось тепер? Я не думаю, що вас тут більше 50. Знаєте, чому? 

— В-вони вийшли на розвідку, та монстри— 

— Монстри? Досі вірите в це? 

— Т-тоді... 

— Ви дурні. Порухайте своїми мізками. Чи вони дійсно померли через монстрів? Тоді чому ніхто з покидьків групи Чольду не помер? 

Одразу ж запала тиша. 

— Чому ж вони поверталися назад сильнішими? 

[Сузір'я «Таємничий Інтриган» киває вашим аргументам.] 

— Н-не кажи мені— 

Люди пооберталися до Чона Інхо. Члени групи Чольду вагалися. Тепер була моя черга вести. 

— Вони сказали це раніше. Якщо ви вб'єте мене, то отримаєте монети. 

[Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» смикає волосся у збудженні.] 

— Але звідки вони дізналися, що вбивство людини дасть монети? 

— Т-ти... Інхо-ссі! Ти ж не хочеш сказати..? 

— Закрийся! Мене підставили! 

Коли Чон Інхо відступив, чоловіки групи Чольду вийняли свою зброю. Налякані люди плакали. 

[Хахаха! Залишилось 7 хвилин!] 

Я ступив вперед, ближче до людей. 

— Якщо у вас лишилось хоч трохи самоповаги, то бийтеся власними руками. 

Лезо Віри заревіло. Злоба заповнила очі людей. 

— Хоча б поверніть собі те, що у вас забрали. 

Як я і очікував, люди групи Чольду кинулись до мене одночасно. Я також побіг на них. 

— Тепер світ — таке місце. 

Біле сяйво зрушилось, люди закричали. Тоді хтось вигукнув. 

— Так, твою мати! 

— Сучі сини! 

Люди почали рухатись. Зрештою, вони вже вбивали раніше. 

— М-мамо! 

— Дайон, йди сюди! Зроби це! Так, як ти зробила в метро з мамою! 

Діти та матері. 

— Ці блядські покидьки! 

Якийсь індієць середнього віку. 

— Ці мразі! 

Але вони не були рівні. Кількість людей, що лишилась в групі Чольду, була більшою, та їх бойові здібності були кращими через всі монети, що вони здобули, полюючи на людей. 

Або так було би, якби не я. 

Сукакак! 

Руки та ноги членів групи Чольду, що кинулись на мене, відлітали. Моторошне відчуття наповнило мої руки після відрізання людських кінцівок. Недієздатні члени групи Чольду дивились на мене знизу. 

— П-пощади... 

В ту мить дехто виявився швидшим за мене та встромив свій клинок в полеглого члена групи Чольду. 

— Я казала, що вб'ю їх. 

[Умову розвитку атрибута «Згорблена Фігура» виконано.] 

[Атрибут персонажа «Джун Хівон» розквітає.] 

Сліпучий блиск йшов від її тіла. Я кивнув. Час настав. 

[Атрибут «Джун Хівон» розквітнув в якості «Судді Знищення» (Героїчний).] 

Суддя, що зітре зло. Найкращий з трьох «суддівських» атрибутів, що могли розвитись зі згорбленої фігури. 

[Ви зробили великий внесок в розквіт атрибута «Згорбленої Фігури».] 

[Персонаж «Джун Хівон» без вагань стане вашим мечем у майбутньому.] 

— Можеш відпочити. 

Очі Джун Хівон були блідо-синіми, коли вони промовила: 

— Ці хлопці мої. 

[Персонаж «Джун Хівон» активував ексклюзивну здібність «Судний Час».] 

[Сузір'я Абсолютного Добра погодились на використання цієї здібності.] 

[«Судний Час» активовано.] 

Джун Хівон мала криваву ауру навколо тіла, її клинок залишав моторошний слід. То було чітке та точне кендо, яке вона використовувала, рухаючись між членами групи Чольду. Кров бризкала звідусіль. 

— Куааакх! 

То була моторошна сцена жахливої різанини. Звичайно, не тільки Джун Хівон билась. Ю Сана, Лі Хьонсон та навіть Лі Ґільон захищали свої відповідні позиції. Але ніхто не бився так активно, як Джун Хівон. Наче людина, що була народжена для вбивств, Джун Хівон вбивала та вбивала. Якщо я відрізав людині руку, вона протикала серце. Якщо я відрізав ногу, Джун Хівон перерізувала горло. Джун Хівон взяла на себе всіх тих, кого я лишив позаду. Вона рухалась без вагань, наче довго чекала цієї нагоди. 

— ... 

Все було залито кров'ю. Єдиною людиною, що лишилась із групи Чольду, був Чон Інхо. Однак багато частин його тіла були поранені містянами. Спіймавши погляд Джун Хівон я кивнув. Чон Інхо засміявся, поглянувши на мене. 

— Хе, хехе... т-ти... 

Він ніколи не затикався. Джун Хівон з'явилась позаду Чона Інхо та розрізала його від верха донизу. 

[Всі сузір'я на каналі сильно втішаються.] 

Нарешті, всі зупинились. Битва закінчилась. Однак, вони не могли цього відчути. Миті, коли вони їли запечене м'ясо, відчували сенс життя, жартували, прогулюючись, та насолоджувались мирними моментами тепер здавалися брехнею. 

Цей клятий сценарій. 

Ю Сана плакала. Лі Ґільон заплющив очі. Лі Хьонсон закусив губу так сильно, що потекла кров. Джун Хівон повністю виснажилась фізично та сиділа в басейні крові. 

Так, це була правда світу. 

[Ціну за виживання заплачено.] 

Навколо гриміли звуки вибухів. Ті, хто мав монети, вижили. Ті, хто не зміг отримати монети, були мертвими. І ніхто не зміг врятувати одне одного. 

Я сказав цим людям: 

— Прийдіть до тями, народ. 

Піднявши голову, я не побачив неба. Я витріщався на невидиме небо якийсь час, опираючись якійсь важкій долі. Шумні сузір'я цього разу мовчали. 

— Сценарії тільки почалися. 

Поки всі були в глибокій задумі, я міркував про наступний сценарій. Мій розум був спокійним, в той час як сторінки перегортались одна за одною.