Розділ 226. Епізод 43 — Свята, Що Мечем Ламає Небо (1) 

По завершенню тесту на ранг старшого доккебі Біхьон був дещо лінивим. Все, що йому треба було робити — це керувати «сценарієм Корейського півострова», який залишився йому після колишнього менеджера гілки Сеулу, Барама. Іноді все, що йому треба було робити — це лежати та спостерігати за створеними сценаріями. 

—Хівон-ссі! Це сюди! 

—Чорт, одного впустила. Один на північ! 

На екрані розгортався один зі сценаріїв Корейського півострова «Ловля Крота». Це сценарій, в якому їм треба було зловити всіх «бомбокротів», які втекли, за певний час. 

Були би жахливі вибухи, якби вони пропустили хоч одного, але сузір’я Корейського півострова не здавалися стривоженими. 

—Титано його знайшов. Ми з Юсон потурбуємося про нього. 

Втілення показували ідеальну зібраність та групову роботу. Це відрізнялося він деяких країн, де чверть земель змело схожими сценаріями. Звичайно, цей сценарій не схвалили б, якби він мав таку надмірну складність. 

— Чорт, чому все так... 

Біхьон буркотів, кусаючи нігті. Насправді він міг би підняти складність цього сценарію значно вище. Він міг зірвати половину Корейського півострова та привести втілення до жахливого лиха. Однак він цього не робив. 

«Мені слід було врятувати Кім Докчу тоді... якщо я підніму зараз складність, вони точно помруть». 

Вже було запізно про це шкодувати. Якою б не була підготовка, жити за межами сценарію — неможливо. 

[Сузір’я Корейського півострова підтримують «Команду Кім Докчі».] 

[Сузір’я Корейського півострова переказали 2,000 монет.] 

Причиною, з якої канал Біхьона підтримувався, були підписники, яких за собою залишив Кім Докча. Сузір’я неухильно підтримували сценарій, незалежно від того, був він цікавим чи ні. Однак канал мав не тільки подібних підписників. 

[Багато сузір’їв знуджені через прогрес сценарію.] 

[Деякі сузір’я покинули канал.] 

Кім Докча зник, а Ю Джунхьок залишив сценарій Корейського півострова. Тож кількість сузір’їв, що покидала сценарій, росла щодня. Інакше кажучи, Біхьон повільно помирав. 

«Мені треба це змінити. Але як?» 

Звичайно, він знав, як. Якщо він підніме складність сценаріїв як раніше та обдурить сузір’я, то кількість підписок знову зросте. Тим не менш, Біхьон вже не хотів так вести сценарії. 

«Може, я теж змінився». 

Він змінився зі свого старого «я», яке тільки переслідувало безумовну стимуляцію від сценаріїв та не надто піклувалося про життя та смерть втілень. Біхьон хотів розповісти іншу оповідь. Він хотів забути «сидр», який згадувало бюро, та побачити різні сценарії. Так само, як сценарії, зроблені першим поколінням доккебі, щось, що доккебі запам’ятають надовго... 

—Біхьоне. 

Біхьон почув щось крізь зв’язок доккебі та рефлекторно підвівся. 

—Маєш гарний вигляд. В тебе все в порядку? 

Обличчя, що з’явилося на панелі, належало Бараму, колишньому менеджеру гілки Сеулу, який залишив Сеульський Купол, ставши «кандидатом у вищі доккебі». Вражений Біхьон швиденько зреагував ввічливістю. 

Залишивши гілку Сеулу, Барам увійшов до старшого адміністративного бюро. Це було місце, в якому зібралися наймудріші доккебі зі всього світу. 

Барам на панелі здавався більш вражаючим, ніж був раніше. 

—Я зв’язався з тобою, тому що маю кілька повідомлень. 

— Кілька? — Біхьон трохи хвилювався. Тому що він ніколи не отримував хороших новин, коли Барам говорив таким багатозначним тоном. 

—Є сліди гігантської оповіді. 

— ...Хіба до Гігантомахії чи Раґнароку ще не багато часу? 

—Це не ті оповіді. Гігантська оповідь починається в Царстві Демонів. 

Вираз обличчя Біхьона змінився на словах «Царство Демонів». 

— Це Вибір Короля Демонів? 

Біхьон бачив, як Барам кивнув, та ковтнув. На відміну від гігантських оповідей, які з’являлися регулярно, Вибір Короля Демонів був дуже рідкісним сценарієм. Біхьон ніколи на власні очі не бачив Вибір Короля Демонів. 

«Останні змагання вибору були аж 800 років тому». 

Одна лише думка про гігантську оповідь змусила його серце труситися у збудженні. Барам прочитав його серце та засміявся. 

—Не можеш дочекатися? 

— Не можу, але також трохи шкодую. Хто з доккебі за це відповідальний? 

Царство Демонів було володіннями опухлих людей із давніх часів. Це була неродюча зона сценарію, де майже ніколи не відкривалися канали. Це було Царство Демонів. Тож трансляція Вибору Короля Демонів... 

—Цього разу все інакше. Бюро вирішило відправити доккебі до Царства Демонів. 

— Га? Що... 

Доккебі не втручалися в справи опухлих людей, і опухлі люди — в справи доккебі. Такою була «Обіцянка Горизонту». Тепер слова Барама напряму суперечили угоді. 

—Я спочатку планував відкрити канал, підписавши нову угоду з опухлими людьми, але все ускладнилося. Вони першими порушили обіцянку. 

— Вони порушили? 

—В Царстві Демонів з’явився нелегальний канал. 

— ...Га? 

Це щось, чого не могло статися при здоровому ґлузді. В Царстві Демонів не було доккебі. Тож як відкрили канал? 

—Я не впевнений щодо деталей. Ось чому в бюро зараз переполох. 

— Якщо опухлі люди вкрали канал, хіба ви не можете закрити його звідси? 

Експлуатаційні права на канал були обмежені тільки доккебі. Навіть якщо опухлі люди вкрали канал якимось дивним трюком, бюро могло легко з цим впоратися, закривши один чи два канали. 

—Проблема не в опухлих людях. 

— Не в них? Хто тоді відкрив канал? 

—Здається, в Царстві Демонів є доккебі. 

— ...Доккебі? 

Стоп... що як? Ні, ні. Це не можливо. Барам продовжив говорити. 

—В будь-якому випадку, ось чому ми відправили доккебі з бюро в Царство Демонів. 

— Зрозуміло. До речі, чому ви мені це кажете? 

—Ти зі списку цих доккебі. 

— Я відповідальний за Корейський півострів. 

—Інші доккебі потурбуються про нього якийсь час. Візьми кілька посередніх доккебі та рушай до Царства Демонів. 

Біхьон мовчав якусь мить. Залишити найгарячіші сценарії Землі та піти до Царства Демонів? Це було те саме, що й пониження в посаді. 

—Хіба на Корейському півострові небагато випадків все одно? Не шкодуй про це. Твоя мрія про підвищення може бути досягнутою, якщо ти все зробиш як слід. 

— ...Ти мені таке казав і минулого разу. Чому я? 

—Я не знаю причин, але старші вказали на тебе. 

Якщо вони вирішили, то не відмовитися. Вираз обличчя Біхьона став пригніченим. Йому треба було йти в ту небезпечну зону? 

—Я знаю, про що ти думаєш, але не надто засмучуйся. Це не пониження. Радше, в мене є ще дрібка інформації, яку ти хотів би почути. 

Біхьон підвів голову без жодних очікувань, поки Барам промовив дивним голосом. 

—Демон-Король Спасіння з’явився в Царстві Демонів. 

*** 

Ми довгий час мовчали. 30 хвилин пройшло після слів Ю Джунхьока, поки я нарешті відкрив рота. За ці 30 хвилин я побачив, як Ейлін увійшла та залишила кімнату. 

— ...Ю Джунхьоку, ти приніс ляльку Уріель? 

Ю Джунхьок мовчки витягнув ляльку після мого питання. Я обережно її оглянув. Руки та ноги було відірвано. Це, може, й було символічне тіло, але справжнє тіло Уріель зазнає впливу від такої шкоди. Така горда архангел так постраждала в Царстві Демонів. 

— ...Я не можу тепер повернутися. 

— Ясно. 

Він відповів, наче вже знав. Я повернув голову та побачив, що Ю Джунхьок також дивився на ляльку Уріель. Ми не говорили, але ми чітко могли сказати, що думав інший. 

— Збираєшся брати участь в Виборі Короля Демонів? 

— ...Так і є. 

Вибір Короля Демонів. Це був сценарій, який я мав виконати, щоби протистояти сузір’ям у майбутньому. 

— Мені шкода членів команди, але мені треба отримати тут гігантську оповідь, — сказав я, обережно прикріпляючи відірвану руку Уріель. — Таким чином я можу підготуватися до майбутніх руйнівних сценаріїв. 

Мої вибори будуть обмеженими, якщо я повернусь на Землю. Я міг отримати можливості тут та наростити мою силу, тому повертатися зараз було недоцільно. Складність сценарію вже стала більш жахливою, ніж була в оригінальному романі. Я тільки втрачу час для моєї роботи, якщо повернусь на Землю. 

Ю Джунхьок дивився на мене якийсь час. 

— Це не погана ідея. 

Його тон показував, що він зрозумів багато речей. Можливо, Ю Джунхьок розумів моє серце більше за будь-кого іншого. Тому що він втрачав дорогі йому речі, коли був слабким. 

Я запитав: 

— Що ти збираєшся робити? 

— Я залишусь у Царстві Демонів на якийсь час. В мене тут особистий сценарій, тому я не можу одразу ж піти. 

Ха, ясно. 

— Справді? Якщо не проти, то чому б не допомогти мені? 

— Я допомагаю собі, не тобі. 

Я глянув на Ю Джунхьока, тому що хотів знати, що він мав на увазі. Це точно було те ж беземоційне обличчя, як і раніше, але щось відчувалось інакшим. 

— ...Ти також збираєшся взяти участь у Виборі Короля Демонів? 

— Це природньо. 

Мої думки ускладнилися. Цей покидьок, він думав, щоб взяти участь у Виборі Короля Демонів?.. 

— Чекай! Ти сказав мені повернутися на Землю... 

Ю Джунхьок проігнорував мене та підвівся, щоб підійти до вікна. Слабке світло заходу сонця кинуло темну тінь на його обличчя. Згідно зі «Шляхами Виживання» Ю Джунхьок прикидався крутим, коли його заганяли в кут. 

Цей мудак, він хотів відіслати мене до Землі і стати королем демонів. Безсоромна спина виглядала так, ніби хотіла втекти. 

Тоді Ю Джунхьок відкрив рота: 

— Вони йдуть. 

Холод хлинув у вікно ззовні, коли Ейлін та Марк вбігли крізь двері процедурної кімнати. Я зміг зрозуміти, що відбувається, без того, щоби слухати їх. Тому що Бію прокинулась і дивилась на мене стривожено. 

[Сузір’я «Засновник Людства» дивиться на Промисловий Комплекс Ю Джунхьока.] 

[Сузір’я «Останній Фараон» дивиться на Промисловий Комплекс Ю Джунхьока.] 

[Сузір’я певних туманностей дивляться на Промисловий Комплекс Ю Джунхьока.] 

Більш ніж десяток зірок замиготіли в небі, і одна з них вибухнула світлом та іскрами. Через якийсь час величезна фігура почала з’являтися при вході до промислового комплексу. 

Це було пряме сходження тіла втілення. Гігантська мумія із золотою короною на голові. Ріст перевищував стіни, і втілення промислового комплексу почали кричати. 

Якщо я правильно пам’ятав, це сузір’я належало до Папіруса. До того ж Папірус об’єднався з Берканом. 

Ю Джунхьок мовив жахливим голосом: 

— ...Здається, вони прийшли протестувати. 

Не було потреби питати, про що був протест. Це вже була прелюдія до Вибору Короля Демонів.