Розділ 152. Епізод 30 — Темний Замок (3) 

— ...Чи попередні слова стосувалися аджоссі? 

— Що? 

— Нове сузір’я бла-бла-бла в Сеулі... 

— А, ну... Так. 

Я гірко посміхнувся, придивляючись до демонів навколо. Я здивувався, коли побачив ситуацію Лі Джіх’є. Схоже, що вона поводилася занадто агресивно. 

Віконт демонів Нослок. Це підступне створіння, схоже на носорога, було демоном, який розірвав і вбив незліченну кількість втілень. Миттєво збивши цього демона дворянського рангу, я усвідомив, наскільки сильним я став. 

Лі Джіх’є побачила його зруйноване тіло і пробурмотіла. 

— Він був неймовірно сильним... Скільки ж сили ти надбав після того, як став сузір’ям? 

— Я не переміг його власною силою. Я запозичив силу іншої оповіді. 

— Іншої оповіді? 

[Хто... ти...] 

Я подивився на Нослока, який все ще дихав. 

— Почекай хвилинку. 

Я просто ступив вниз і знищив голову Нослока. 

[Ви перемогли дворянина Царства Демонів!] 

[10,000 монет здобуто!] 

[Отримано предмет «Вдосконалений Доказ Демона».] 

[Підвиди Царства Демонів боятимуться вас.] 

На початку вбивство слуги-демона привернуло б увагу «короля демонів», але цей сценарій був іншим. Усі демони сценарію Темного Замку чекали на свого нового «господаря». 

[Кілька сузір’їв вражені вашою приголомшливою присутністю.] 

[Значна кількість сузір’їв ставить під сумнів вашу ймовірність.] 

Звичайно, ймовірність була сумнівною. Моя сила зараз була на рівні, який порушував баланс сценарію. Проте я міг легко позбутися Нослока не тому, що був сузір’ям. 

[Оповідь «Шлях Месії» діє частково.] 

Це був ефект «абсолютної божественності» Шляху Месії. 

Оповідь, яка особливо вплинула на демонів, я запозичив з Едему. 

[Туманність «Едем» просить вас сплатити «цитату оповіді».] 

Я перехрестився і почув повідомлення. 

[Туманність «Едем» у захваті від вашої цитати оповіді.] 

Було неприємно кожного разу повторювати цю цитату, але це було краще, ніж плагіат. Крім того, мені не потрібно було платити жодної іншої ціни за її використання. Це була особлива послуга туманності Едем. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» задоволене!] 

Це все завдяки милій Уріель. На щастя, «бенкет» вирішився добре. 

— Аджоссі... ти став релігійним? — Лі Джіх’є засміялася, важко дихаючи. Було видно, що у неї ножові поранення правого плеча та живота. — Вибач. Хіба 10-та найсильніша людина в Сеулі не виглядає жалюгідно? 

— Нічого, тобі зараз найважче. Не хвилюйся, скоро стане краще. І не ворушись. Зараз вправлю тобі вивихнуту кістку. 

— Га? Ааааааак! 

Я подумав, що мені варто використати Есенцію Елайн Форест. Однак у підпросторі мого пальто не залишилося предметів. Перед смертю я залишив їх всі Хан Суйон. 

Безпосередньо перед смертю у восьмому сценарії я уклав невеликий контракт із Хан Суйон і залишив їй свої речі. Тоді... залишався лише один шлях. 

— Сумка Доккебі. 

Щойно я відкрив рота, як побачив перед собою вікно Сумки Доккебі. 

[Деякі сузір’я ставлять під сумнів використання ваших природних привілеїв.] 

До цього часу більшість сузір’їв не знали, що я насолоджуюся перевагами Сумки Доккебі, тому що Біхьон вмикав рекламу. Тепер потреби це приховувати не було, бо я був сузір’ям. 

Я негайно придбав Есенцію Елайн Форест і погодував нею Лі Джіх’є. 

— О-уф! 

— Їж і спи. 

— ...Дякую, аджоссі. 

— Ну... Дякую, що плакала за мною на похоронах. 

— ...Я зараз знепритомнію, тому не розмовляй зі мною. 

Лі Джіх’є заснула. Я підняв Лі Джіх’є й почув позаду себе знайомий голос. 

— Аджоссі..? 

Мене сповнило тепло. Я міг впізнати власницю голосу, не озираючись. 

[Ваше втілення дивиться на вас.] 

Я б не зміг бігти прямо сюди, якби не це відчуття. Я побачив, як Шін Юсон плаче, і подумав, що, ймовірно, так почуваються батьки. 

— Аджоссі! 

Я схопив Шін Юсон і легенько обійняв її. 

— Мене довго не було? 

— Тебе не було тиждень... 

Один тиждень. Чорт його забирай, я воскрес пізніше, ніж планувалося. 

— Ходімо. Мені потрібно знайти речі, які я довірив комусь іншому. 

*** 

— ...Минув тиждень. Чому ти ще не прийшов? 

Хан Суйон лежала на підлозі Темного Замку й бурмотіла собі під ніс. 

Було божевіллям поводитись так у Темному Замку, що кипів слугами-демонами. На щастя, жоден слуга-демон не прийшов, почувши її голос. Це тому, що хтось уже змів сусідніх слуг-демонів, коли рухався нагору. 

Звичайно, все це зробив Ю Джунхьок. 

— Проклятий покидьок протагоніст. 

Хан Суйон скрипнула зубами. 

Півгодини тому Хан Суйон зіткнулася тут з Ю Джунхьоком. Тоді вона зазнала катастрофічної поразки. 

Її тіло боліло, а голова паморочилася. Демони? Вони не були проблемою. Справжнім демоном був Ю Джунхьок. 

— Ти шахрай. Як ти міг використати таку людину... Кім Докча. 

Вона не могла цього зрозуміти, скільки б не думала. 

У рейтингу Сеула Ю Джунхьок посів третє місце, а Хан Суйон — четверте. Тоді чому різниця була такою великою? Причина, чому вона не втратила життя, полягала в її останніх словах. 

— Гей! Це речі Кім Докчі! Ти збираєшся їх вкрасти? 

— ...Чому Кім Докча залишив свої речі тобі? 

— Це... Чи це не тому, що я найбільш надійна людина? 

— Тоді я вб'ю тебе і заберу їх. 

— Ти хочеш мене вбити? Що подумає Кім Докча? 

Ю Джунхьок подумав над цим деякий час, перш ніж нарешті відпустити її. 

— Якщо ти ще раз згадаєш його переді мною, я справді тебе вб’ю. 

Потім він піднявся на другий поверх. Хан Суйон була настільки розлючена, коли думала про це, що закричала. 

— Цей придурок... агхххххх! Дракон Чорного Полум'я Безодні! Хіба ти не казав, що ти найсильніше сузір’я? Чому я не можу його перемогти? 

[Сузір’я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» глибоко замислюється.] 

[Сузір’я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» говорить, що це не його провина.] 

Хан Суйон зітхнула. Через цю сцену можна було подумати, що в неї кілька особистостей. 

— Серйозна справа. Цей придурок навіть привів з собою свою маленьку сестричку... Кім Докчі це точно не сподобається. Ситуація така, то де ж Кім Докча? 

[Сузір’я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» запитує, що ви маєте на увазі.] 

— Ти виродок. До речі, той покидьок забрав усі мої «Докази», і мені доведеться починати з нуля... 

Хан Суйон відкрила вікно сценарію. 

+++ 

[Головний сценарій #9 — Доказ Демона] 

Категорія: Головна 

Складність: A++ 

Чіткі умови: Вполюйте демонів, зберіть дев'ять Доказів Демона і покладіть їх на вівтар на 2-му поверсі. 

Обмеження в часі: 23 дні 

Компенсація: 50,000 монет 

Невдача: ― 

+++ 

Слуги-демони були настільки могутніми, що сценарій виявився дещо складним, але його можна було подолати, якби втілення співпрацювали. Основні сили вже перемістилися на другий поверх. 

Вона, може, й була у топі рейтингу, але її можуть обігнати інші, нижчі за неї. Компенсація Темного Замку була чудовою, тобто рейтинг змінився б, якби вона хоч трохи затрималася. 

— Що мені робити? 

У цей час її увагу привернула група людей з іншого боку коридору. Хан Суйон вважала, що так краще. Вона могла взяти Докази у цих хлопців... 

— Хан Суйон-ссі! 

Хан Суйон побачила їхні обличчя й зітхнула. 

— Що за чортівня? — вигукнув хтось. 

— ...Я просто билася зі слугами-демонами і отримала поранення. Лі Хьонсон-ссі також увійшов у лабіринт? — відповіла Хан Суйон. 

— Так. З тобою все добре? 

Він був Чистою Сталлю Лі Хьонсоном. 

— Чому цей хлопець тут з'явився? 

Сюди прийшов і компаньйон Кім Докчі Лі Хьонсон. Якою б терміновою не була ситуація, вона не змогла б забрати Докази головних героїв... а? 

— Лі Хьонсоне-ссі! Не йди туди! 

Пронизливий крик пролунав від гарного обличчя. Четверо людей, які з'явилися з Лі Хьонсоном, не були кимось, кого Хан Суйон знала. Жінка знову крикнула: 

— Лі Хьонсоне-ссі! Не чуєш, що я кажу? Це може бути пастка! 

— Це правильно! Відступаємо! Підійди сюди! 

— Але... 

Лі Хьонсон був збентежений, переводячи погляд то на Хан Суйон, то на жінок. 

Хан Суйон заговорила до Лі Хьонсона. 

— Ти змінив групу? Чому ти раптом створюєш гарем? 

— Я розлучився зі своєю групою в лабіринті... 

Лі Хьонсон виглядав стурбованим, і інші жінки кинулися на нього й смикали його за руки. 

— Чому ти слухаєш цю людину? 

— Ці рани явно не від боротьби зі слугами-демонами. Ця жінка підозріла! 

— Це правильно! 

— Хьонсон-ссі надто наївний! Не варто довіряти нікому в цьому світі! 

Жінки з великими труднощами відтягнули Лі Хьонсона. 

Хан Суйон активувала Виявлення Атрибутів. Наступної миті, коли вона побачила імена перед очима, на обличчі Хан Суйон з’явилася жорстока посмішка. 

— ...Що я бачу? Це вони? 

Способи адаптації людей до зруйнованого світу були різними. Були жінки, які вірили в себе, як Джун Хівон і Лі Джіх’є, тоді як інші жінки користувалися перевагами інших. Ще цікавіший спосіб... 

— Лі Хьонсоне, я не знала, що у тебе такий незвичайний смак? 

— Га? 

— Хіба ти не знаєш, що всі вони чоловіки? 

[Сузір'я, яке любить змінювати стать, дивується!] 

[Сузір'я, закохане в жінку, приголомшене!] 

Жінки закричали, вражені словами Хан Суйон. 

— П-про що ти зараз говориш? 

— Не підставляй нас! 

Неможливо було подумати, що ці люди були чоловіками. Однак Хан Суйон знала їх. Це була група з чотирьох осіб, які використовували маскування та заборонені чари, щоби вбивати сильних та слабких. 

Хан Суйон запам'ятала назву цієї групи. 

[Рожеві Діти] 

У них була назва, схожа на жіночий музичний гурт, але всі вони були чоловіками за 40. Вона заговорила до них. 

— Гей, аджоссі, вам подобається перевдягатися під молодих дівчат? Лі Хьонсоне-ссі, якщо ти залишишся з ними, тебе обдурять і вб’ють. 

— Що говорить ця божевільна сука? 

— Хьонсоне-ссі, ходімо! Вона дивна людина! 

Іноді у «Шляхах Виживання» було звичайним перевдягатися в іншу стать. У цьому світі було більше лиходіїв, ніж Рожевих Дітей. Таким чином, цих чоловіків можна було б реабілітувати. 

— Кім Докча міг сказати таке... 

Хан Суйон відрізнялася від Кім Докчі. 

— Я маю позбутися цих огидних істот. 

Такими темпами Рожеві Діти 100% вдарили б Лі Хьонсона в потилицю. Його смерть серйозно вплине на сценарії. Велика кількість клонів почала оточувати тіло Хан Суйон. 

Лі Хьонсон поспішно виступив вперед. 

— Щ-що ти що робиш? 

Вона поставила ультиматум: 

— Відійди. Я їх уб'ю. 

— Вони не погані люди! 

Лі Хьонсон не зрушив зі шляху. Він не здавався зачарованим, але твердо стояв на місці. Якщо подумати, це точно був Лі Хьонсон. Рожеві Діти дивилися на Лі Хьонсона зворушеними очима. 

— Я вб’ю і тебе, якщо ти не зійдеш з дороги, — вигукнула роздратовано Хан Суйон. 

— Хан Суйон-ссі. Я знаю, що ти сильна, але будь ласка, заспокойся. Я також певен у своїх силах. 

— Тоді спробуй! 

Клони побігли до Лі Хьонсона, а Хан Суйон кинулася до Рожевих Дітей. 

— Помріть, збоченці! 

— Ти не можеш цього робити! 

— Куаааак! Допоможи нам, Хьонсоне-ссі! 

Лі Хьонсон активував «Сталеву Трансформацію» та почав вбивати клонів Хан Суйон з величезною силою. Хан Суйон не могла не спітніти від величезної шкоди. 

— Він справді Сталевий Меч. 

Вона помітила, що Рожеві Діти збираються втекти. Такими темпами вона би їх проґавила. Було би погано залишити їх живими, коли вона вже справила вороже враження. 

— Я зроблю це. 

Вона була змушена застосувати секретну зброю. Хан Суйон гірко посміхнулася Лі Хьонсону.  

— Хочеш подивитися гарне шоу? 

Наступної миті клони Хан Суйон, які оточували Лі Хьонсона, зняли свій одяг. Відкрилася її біла шкіра. Лі Хьонсон почервонів, закрив очі та впав. 

— Ваааааааааа! Що це? 

Хан Суйон наступила на тіло Лі Хьонсона і полетіла вперед. 

— Це гола жінка! 

Хан Суйон злетіла в повітрі й націлила свій кинджал у спину Рожевих Дітей, які втікали. 

— Що ти..! 

— Куаак! 

— Юн Вучуль. 41 рік. Керував монетною фермою. 

Інший учасник Рожевих Дітей закричав, побачивши свого вмираючого товариша. 

— Чорт! Ми не зробили нічого поганого! 

— Хван Мін'ю. 43 роки. Торгівля людьми і... що це було? 

Її кинджал прорізав йому шию. Перевтілення Рожевих Дітей зникло, викриваючи їх волохаті ноги. 

— П-пощади мене! Пощади! 

— Бан Такхо. 39 років. Діти в третьому епізоді... все одно! 

За мить із усіх Рожевих Дітей лишився лише один. Хан Суйон насупилася, побачивши, що людина середнього віку тремтить від страху. 

— Що зробила ця людина? 

Хан Суйон на мить задумалася і вже збиралася вбити останню Рожеву Дитину, коли звідкись вилетіла магічна сила й заблокувала її кинджал. 

Потім почувся чистий голос. 

— Ти зробила помилку. 

— ...Що? 

— Ти не повинна вбивати цю людину. Він потрібен для мого плану. 

Вона повернула голову й зітхнула з полегшенням. Хан Суйон засміялася. 

— Ти запізнився, Кім Докча.