Контракт

Холодна вода наповнила мої легені. Тіло поважчало. Мене кудись затягнуло. На щастя, мене не розірвало на частини, адже я впав у вдалий момент, однак мені нізащо не можна було втрачати свідомість.

Триматись при тямі. Дочекатися.

Мені вдалося скрутитися і затримати дихання. 10 секунд, 20, 30... Коли мої руки в темряві наткнулися на стіну, у мене ледве лишалося повітря.

— К-кха!

Я відхаркнув з легень річну воду, і тільки тоді зміг ковтнути повітря. Мій 10-й рівень витривалості врятував мене від моментальної смерті, але синці та садна різних розмірів пекли шкіру.

Я зробив кілька вдихів і видихів, аби не запанікувати, а тоді увімкнув смартфон. Я боявся, що він зламається від падіння, але, на щастя, з ним все було добре. Як добре, що я не поскупився та купив водостійкий телефон.

Коли увімкнувся ліхтарик, я нарешті зміг розгледіти оточення. Навколо плавали бетонні ошмаття мосту та залишки іншої «їжі». У шлунку іхтіозавра виявилося набагато огидніше, ніж я очікував.

— Дідько.

Перед очима все ще майорів вираз обличчя Чунхьока, з яким він відпустив мене з мосту. Я очікував цього, проте мене це все одно шокувало.

Не те щоб я не розумів.

...Якщо хочу бути його компаньйоном, то мушу вижити.

Компаньйон. Чунхьок надавав цьому слову надзвичайно великого значення. З провалу у першому колі регресії, Чунхьок ніколи більше не знаходив собі справжніх «компаньйонів».

Рідко яка людина здатна була встигати за швидкістю розвитку регресора. Тож він вирішував все самотужки, за що його глибоко шанували, але це ж і було причиною його самотності. Для Чунхьока всі «люди» були або підлеглими, або ворогами.

Отже, це тест. Якщо я хотів бути йому рівним, то мушу принаймні з цим здатен впоратися самотужки.

...Ну, але це якщо дивитися з його точки зору.

— Ото бляха компаньон... психопат навіжений.

Я ледь-ледь догріб по-собачому до пінопластової панелі та видерся на неї. Завдяки теплу шлунка, я не замерзав. Але з цього проблеми тільки починалися.

Я заплющив очі, слухаючи повідомлення.

[Ви провалили виконання сценарію]

[Початок зняття плати]

[100 монет знято як комісію за використання каналу]

[Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» кивнув вашій ремарці]

[Вам спонсорували 100 монет]

[Сузір'я «Демоноподібна Суддя Полум'я» киває]

[Вам спонсорували 100 монет]

[Сузір'я «Таємний інтриган» розчарований вашою нерозважливою ремаркою]

Повідомлень було доволі багато. До того ж кілька сузір'їв задонатило мені монети. Можливо, через нашу з Чунхьоком розмову.

Я був трохи засмучений, поки одне за одним читав повідомлення щодо сузір'їв та збирав монети. Якби я обрав одне сузір'я під час першого Вибору спонсора, цього могло б не статися.

Але я не шкодував.

Після зустрічі з Чунхьоком віч-на-віч, я переконався.

Великий мудрець, гідний неба міг бути хоч триста разів кращим спонсором, але його сил мені б не вистачило. Мені потрібно було щось більше ніж просто «спонсорство», якщо я хотів протистояти Чунхьоку.

І тут я це отримаю.

Стінки шлунку загурчали, піднімаючи всередині невеликі хвилі. Схоже, морський командир кудись плив. Я увімкнув телефон та почав лічити час. Відповідно до «Способів вижити», шлунок іхтіозавра починав виділяти шлункову кислоту приблизно за три години з моменту поглинання їжі. Отже, часу у мене не так вже й багато.

Почувся барабанний бій, а тоді голос докебі:

[Ха-ха, шкода, що все так закінчилося. Було доволі цікаво]

— Докебі?..

[Все так. Але не схоже, що ти наляканий.]

— Я знав, що ти прийдеш.

[Гм. Звучить так, ніби ти на мене чекав.]

— Звісно, чекав.

Загорілося світло і з'явився докебі. Судячи з його виразу було важко щось сказати, але я бачив, що мої слова його зацікавили.

Я навмисно говорив спокійно. Адже якби щось пішло не так, весь план був би псу під хвіст.

— Зніматимеш з мене монети?

[Монети?..]

— Тобі треба забрати у монети за невиконання сценарію.

[Гм, а чому не життя?]

— Якби платою було моє життя, штраф був би підписаний «смертю», а не знаками питання. Хіба це не означає, що є ще місце для переговорів?

[Ха-ха-ха... Як цікаво]

Насправді в моїх словах була одна проблема: в повідомленні сценарію було вказано «Штраф: ???». Іншими словами, штраф за провал — невідомий. Те, що від нього можна відкупитися монетами — моя спекуляція. Однак, була причина, чому я був в них настільки впевнений.

— Чи я помиляюся?

Адже я вже знав про цей сценарій. Докебі завагався на мить, але все ж кивнув.

[Ти правий. Неймовірно. Тобі вдалося визначити це за такою маленькою підказкою... як і очікувалося від того, хто привертає увагу сузір'їв] — сказав він з щирою повагою. — [Як ти й сказав, ти зможеш завершити побічний сценарій, якщо заплатиш монетами]

— Скільки?

[5100 монет. Тоді я залишу тебе серед живих]

Я глянув на власну кількість монет.

[Баланс монет: 5,100]

Мимоволі всміхнувся. Цей виродок намагався мене намахати.

— Це забагато.

[Ха-ха, але хіба тоді ти не помреш? Мені вирішувати, приймати монети чи ні. Якщо мені щось не сподобається, на цьому все і завершиться.]

— Тоді вбий мене.

[Га?..]

— Ну ж бо.

Він замовк.

— Не можеш?

Він не рухався. Звісно, адже він зі мною зараз добряче розважався. Інакше, якщо він планував просто мене вбити, він би мені не показувався. Тож для нього я мусив вижити або принаймні померти найжалюгіднішим способом.

[Ха-ха, а ти й справді дуже мене дратуєш. Слухай сюди...]

Його пласкі брови насупилися. Саме час був перестати глузувати і перейти до суті.

— Низькоранговий докебі, Біхьон. Ну і як тобі бути стрімером?

Якби на обличчі могла з'явитися тріщина, на його — однозначно з'явилася б. Вперше за весь цей час докебі Біхьон виглядав розгубленим.

[З-звідки ти знаєш моє ім'я?]

— Не дуже добре, так? Сузір'я такі скупі.

[Х-хто ти в біса такий? Як людина...]

Його роги смикнулися. Звісно, адже звичайна людина не могла знати про систему Зіркового стріму. Але я й не був звичайною людиною.

[Кілька сузір'їв мають сумніви щодо вашого існування]

[Очі сузір'я «Таємний інтриган» виблискують цікавістю]

А що буде сказано з цього моменту було не для вух сузір'їв.

Я одними тільки губами промовив: «Може поговоримо, коли ти закриєш канал?»

Біхьон схвильовано закрив канал.

[Канал #BI-7623 закрито]

Щойно сузір'я відключилися, Біхьон виклав всі карти на стіл:

[Можеш казати. Ти, звідки звичайна людина знає про трансляцію Зіркового стріму?]

— Це не важливо.

[Га?]

— Біхьон, хочеш стати «королем докебі»?

[Що ти...]

— Хіба ти не хочеш стати кращим стрімером мережі, перевершивши навіть Доґака та Ґільталя?

Його вираз змінився.

— Докебі Біхьоне, вклади зі мною контракт. Тоді я зроблю тебе королем докебі.