Головний герой (5)

Зі сторони це, певно, виглядало доволі кумедно. Здорового чоловіка тримають за шию, піднявши в повітря, як якусь ляльку.

Я помітив, що Хьонсон дивився в нашу сторону з того боку моста. На його обличчі читалася тривога, але він анічогісінько не бачив через бар'єр. Я міг бачити, що відбувається з іншої сторони, але вони — ні.

— Ім'я.

— Га?

— Твоє ім'я?

Ну ви тільки подивіться на цей байдужий тон, ідеально підхожий головному герою. Але зараз був не час його провокувати.

— Кім Докча.

— Дивне ім'я.

— Я часто це чую.

В той момент кулак Ю Чунхьока з силою врізався в мій живіт.

— Угх...

Попри те, що від моєї шкіри навіть ножі відскакували, його удар виявився дивовижно болючим.

— У тебе міцне тіло. Ти вже опанував використання монет?

— Як і ти...

Бам!

Ще удар в живіт. Я ледь проковтнув стогін, що підступив до горла.

Чорт, у нього сила принаймні на 15-му рівні. І це при тому, що наразі сталися тільки один основний сценарій та один побічний. Ото вже хто від природи те ще чудовисько.

— Годі балачок. Кажи тільки те, що питаю. Зрозумів?

Я не відповів. Я думав, що все може так і скластися, однак ситуація була найгіршою з усіх можливих, а я сподівався, що буде якось інакше.

З самого початку історії Чунхьок — найжахаюча особа з усіх. Три регресії поспіль добряче виснажили його особистість, і за цей час звичні людям принципи моралі в ньому зійшли нанівець. Це був його спосіб вберегти залишки здорового глузду та свідомості. Нинішній Чунхьок ніколи не сумніватиметься діяти заради власної вигоди.

— Відповідь?

— ...Угу.

— Говори поважно.*

*[1] В корейській формальна та неформальна мови чітко розділені.

— А якщо не хочу?

Цього разу я виставив руки, блокуючи його кулак. Біль був таким, ніби ламалися кості, але шок був швидкоплинним.

Чунхьок округлив очі, ніби мої дії його дивували.

[Персонаж «Ю Чунхьок» ставить до вас з пересторогою]

Мені було чхати. Я не збирався ставати його грушею для биття тільки тому, що він — головний герой.

— Вибач, але ти молодший за мене, проґеймере Ю Чунхьоку-ссі. Тому я не маю звертатися до тебе формально.*

*[2] Формально звертаються молодші до старших або робітники до керівників

— Ти мене знаєш?..

— Знаю. Я працюю в ігровій компанії.

Це була брехня. А навіть якби я працював в ігровій компанії, запам'ятати імена усіх професійних гравців — неможливо. До того ж нещодавно «Ю Чунхьок» взагалі був не більше, ніж персонажем роману.

— Ти доволі відомий. Свого часу я був твоїм фанатом.

Те, що він був відомий було лише невеличкою деталлю, вказаною в романі. Однак мої слова про те, що я був його «фанатом» були щирими. Я любив й ненавидів Чунхьока, сварився на нього, вболівав за його успіх... Саме це й було причиною, чому я спостерігав за ним протягом більш ніж 3000 розділів.

— Фанат. Давно я не чув цього слова.

В його погляді з'явилася ностальгія, ніби він поринув у давно минулі спогади. Але це тривало лише якусь мить.

— Цього разу я вибачу твоє нахабство. Але твоє становище не змінилося.

— Я бачу, — я глянув вниз на свої ноги, що досі бовталися у повітрі.

— У мене лише одне питання.

— Питай.

— Як ти вижив у метро?

Як я й очікував.

— Пощадиш мене, якщо відповім?

— Побачимо.

Брехня. Я по обличчю бачив, що бреше.

Я був єдиним читачем «Способів вижити». В голові вирували чисельні можливості розвитку подій. Що б такого сказати, аби переконати цього клятого регресора?

[Ваше розуміння персонажа «Ю Чунхьок» покращилося]

[Ваше розуміння цієї особи вже достатньо гарне]

Га?..

[Ви зустріли вимоги для використання ексклюзивної навички «Точка зору всезнаючого читача» у другій стадії!]

[Бажаєте активувати ексклюзивну навичку?]

І вже за якусь секунду чиїсь думки хлинули на мене, мов водоспад.

З того вагону мали вижити тільки Ї Хьонсон та Кім Нам'ун.

Але Кім Нам'ун мертвий і натомість вижили інші.

Як ти вижив?

Хто він в біса такий?

Треба більше інформації. Якщо знайдеться щось підозріле... Вб'ю.

Його думки накрили мене щільним потоком. Я був у жахливій ситуації, але все ж не міг стримати ледь помітну усмішку.

До кінця сценарію лишалося 5 хвилин.

Я почав оповідь, зробивши її якомога коротшою, лаконічнішою та точнішою. Від першої появи «докебі» до кінця першого сценарію. Звісно, я замовчав свої ексклюзивні навички та ще деякі важливі моменти.

— Ви виконали сценарій, вбивши комах?..

— Нам поталанило.

Чунхьок так отетерів, що, здавалося, не помітив, як розкрив рот від подиву.

Майбутнє абсолютно змінилося.

Він був шокований. Від самого початку пасажири 3807-го вагона мали б повбивати одне одного в боротьбі за виживання, доки не лишилися б тільки Ї Хьонсон та Кім Нам'ун.

— У тебе гострий зір. Звідки ти знав, що в вагоні були комахи?

В його погляді читалася жага крові, але його думки продовжували миготіти крізь мою свідомість.

Він також регресор?

Якщо так, необхідно зараз же його вбити.

На злодієві шапка горить. Мене не здивувало, що він зробив неправильні висновки. Я швидко додав:

— Вибух.

— Вибух?

— Мені вдалося знайти комах через вибух у вагоні, що був перед нами.

Чунхьок завмер.

— Поясни.

— Коли стався вибух, хлопчик впустив сітку з комахами. Я випадково її підібрав.

— Підозрілий збіг...

— Збіги завжди підозрілі. Якщо не віриш мені, спитай у людей з того боку бар'єра. Це той хлопець впустив сітку.

З іншого боку захисного бар'єра шляхом до станції Оксу стояли люди, намагаючись вгледіти щось з цього боку. Сценарій ще не закінчився, тому вони не здатні були повернутися.

Чунхьок глянув в їхню сторону, але не зрушив з місця. Його погляд змінився. Чиїсь спогади промайнули моєю головою. Певно, вони належали Чунхьоку.

Зрозуміло.

Вибух.

Він не регресор.

Отже, не він змінив майбутнє. Натомість майбутнє змінилося...

Через мене.

Я бачив жахливі смерті людей в тому потужному вибухові. І те, як байдуже Чунхьок спостерігав за тим всім.

Все через те, що я почав їх вбивати, хоча не робив цього в минулих колах.

Через особливість Точки зору всезнаючого читача я також відчув Чунхьокові страждання.

— Ти закінчив з питаннями?

— ...Так.

— Тоді відпустиш мене? І нумо разом дістанемося Оксу. До кінця сценарію лишилося не так багато часу.

Але головний герой він був не просто так.

— Твої слова аж надто добре збігаються.

Я ніколи не бачив такого ж обережного протагоніста, як Чунхьок.

Новачок не може бути таким спокійним.

Він ненормально адаптований до нового світу.

Певно, він вбив Нам'уна.

Він вже не стільки корисний, скільки небезпечний.

Чунхьокове праве око запалало золотом. Я швидко зрозумів, що він робить. Було б дивно, якби він їх не використав.

Очі мудреця. Найсильніша навичка виявлення, яка у нього була. Вони були SS-ранговою навичкою, здатною показати вікно атрибутів та приховану інформацію цілі. І поки він її використовує, мені не вдасться приховати свою особистість.

З іншого боку, я вважав це навіть на краще. Я все ще не знав ні свій атрибут, ні свої навички, але якщо Чунхьок їх розкриє, я теж зможу про них дізнатися. А тоді у мене буде можливість використати ці знання.

[Ексклюзивну навичку «Четверта стіна» було активовано!]

[Четверта стіна виявила використання навички виявлення Очі мудреця!]

Повітрям розлетілися іскри, і Чунхьок здригнувся.

Угх, що за?..

Він примружив праве око, розгублено спостерігаючи за мною.

— Ти... Хто ти такий?

Вибач, але я й сам гадки не маю.

[Ексклюзивна навичка Четверта стіна заблокувала Очі мудреця!]

Я й не знав, що у мене була навичка, здатна протистояти Очам мудреця. Спочатку Закладка, а тепер це... Що тільки погіршило стан речей, адже тепер Чунхьок мені не повірить.

Треба його вбити.

Адже він був з тих людей, які не довіряють нічому, чого не розуміють.

— Ю Чунхьоку.

Тоді мені теж доведеться внести у свої плани корективи.

— Тобі потрібен надійний супутник.

— Про що ти?..

— Ти не зможеш сам подужати 46-й сценарій. Хіба ти сам ще цього не знаєш?

Чунхьок примружився.

— Що ти знаєш? Невже ти...

— Неважливо, хто я, — я глянув йому просто у вічі. — Важливо те, що я здатен тоді допомогти.

Він не регресор. Якби він був регресором, я б про нього знав.

Тоді хто він?

Можливо?..

Якщо приховувати інформацію про себе я більше не міг, а перевагу над ним я не мав, лишався тільки один вихід. Треба розкрити напівправду, яка здатна буде його заплутати.

— Ю Чунхьоку, я знаю майбутнє, якого ти не знаєш.

[Персонаж «Ю Чунхьок» використав навичку «Виявлення брехні»]

[Виявлення брехні підтвердило, що ваші слова — правда]

Чунхьок вирячився на мене.

— Звідки?..

— Звідки ще?

Неможливо. Існує інший пророк, окрім Гани Крофт? До того ж у Південній Кореї?

Пророк. В «Способах вижити» це був єдиний атрибут, який дозволяв бачити майбутнє. Серед його пасивних навичок також було «скасовування будь-яких навичок виявлення». По факту, в «Способах вижити» лише одна людина мала такий атрибут.

Лише пророк здатне захиститися проти моїх Очей мудреця.

Я не відповів, а Чунхьок закусив губу.

— Чи можливо, що у тебе є «Бачення майбутнього»?

— Це дещо схоже.

— Ти знав, що я прийду.

— Так.

Зрозуміло. Якщо він — пророк, тоді його дії стають достатньо переконливими.

Напрям його думок нарешті змінювався. Чунхьок сумнівався. Я мав використати цей шанс.

— Я знаю, що у тебе, Ю Чунхьоку, є особливі здібності. Ти теж знаєш майбутнє. Хіба не так?

Він не відповів.

— Але твої знання не абсолютні.

Це було найбільшою слабкістю регресорів. Щойно вони використають інформацію про майбутнє, майбутнє зміниться. Іншими словами, у будь-якому випадку вони щоразу житимуть невідомим.

— Візьми мене у свої супутники. Я доповню те, чого тобі не вистачає.

Для нинішнього Чунхьока не могло бути кращого супутника, ніж «пророк». Та й що там, я справді міг зіграти схожу роль. Зрештою, я був єдиним читачем цієї історії.

[Лишилася 1 хвилина до кінця сценарію]

Чунхьок опустив голову, задумавшись.

Пророк однозначно стане в пригоді.

[Лишилося 50 секунд до кінця сценарію]

Не тільки з 46-м сценарієм, а й пізніше, під час боротьби з «Заратустрою». Але... чи справді я можу йому довіряти?

[Лишилося 40 секунд до кінця сценарію]

Супутник...

Я знервовано спостерігав за таймером. Чунхьок нарешті підняв голову.

— Я вирішив. Я візьму тебе у супутники.

[Надмірне занурення сильно виснажило ваші психологічні сили]

[Дію ексклюзивної навички Точка зору всезнаючого читача припинено]

Не знаю, було це через втому чи, можливо, моє полегшення, але ексклюзивна навичка вимкнулася. Тепер обличчя Чунхьока нагадувала філософський трактат, до якого забули написати роз'яснення.

Чунхьок поніс мене крізь «Парний міст». Звісно, він все ще тримав мене за комір, але... Мені подумалося, що на деякий час я опинився в безпеці. Мені вдалося переконати цього клятого регресора, і це було неймовірно добре.

Ми майже перетнули Парний міст, опинившись перед безпечною зоною, коли Чунхьок раптово спинився.

— Спитаю дещо наостанок.

— Що?

— Якщо ти справді пророк, то маєш знати, що буде далі, чи не так?

Він його безтурботного погляду моєю шкірою виступили сироти. Випробування ще не закінчене. Його хватка на моєму комірі стала міцнішою.

— Кх.

Він ще трохи припідняв мене. Мої ноги огорнув легкий вітерець. Під ними не виявилося зовсім ніякої опори. Іхтіозавр винирнув на поверхню води в очікуванні нової жертви, розносячи всюди запах крові та ріки Хан.

— Чи відпущу я тебе?

Вперше за весь цей час моєю спиною побіг холодний піт. Думай. Навіть якщо я більше не міг читати його думок, я знав Чунхьока краще, ніж будь-хто в цьому світі. Я заплющив очі, думаючи.

[Лишилося 20 секунд до кінця сценарію]

І тоді я вирішився з відповіддю.

— Ю Чунхьоку.

Я був впевнений в тому, як він винить. Скільки б не думав про це, на цю відповідь був єдиний однозначно вірний варіант..

Дивлячись, як водою снує морський командир, я мовив:

— Спершу скажу дві речі.

— Га?..

— По-перше, я не твій підлеглий. Тож я сподіваюся, відтепер ти ставитимешся до мене, як до рівного. По-друге, я співпрацюватиму з тобою, але натомість ти теж муситимеш співпрацювати зі мною.

Чунхьок з цікавістю вислухав мене і кивнув.

— Тож, яка твоя відповідь?

Я всміхнувся й сказав:

— Пускай вже й вали, придурок триклятий.

А тоді сила, яка тримала мене, зникла, і я ринувся вниз під дією гравітації. Коли я падав, я чітко бачив Чунхьокове обличчя. Він яскраво всміхався.

Виродок.

— Ти однозначно пророк.

І, ніби тільки й цього й очікуючи, морський командир зімкнув свої міцні щелепи.

Я примружився, коли мене охопила холодна річна вода, вибиваючи з грудей повітря. Мене поглинула тепло та абсолютна темрява.

[Ви провалили виконання сценарію]

...Чорт, все-таки мені доведеться скористатися цим способом.