— Кіме Докча! Позаду! — раптом закричала Сана.
Я рефлекторно ухилився від скривавленого кулака, що летів у мою сторону. Знайомий кулак, вкритий енергією.
Щось почало падати в мою сторону, і я мимоволі відштовхнув це. Мені навіть не треба було озиратися, аби дізнатися, що ж було позаду мене.
Людиноподібне створіння 9-го ступеня, демонічна людина. Мутанти, породжені впливом чорного етеру на людей. Була причина, чому вони входили до категорії особливо небезпечних істот, попри свій невеликий ранг. Демонічні люди, що з’явилися зі звичайних людей нічим не відрізнялися від звичайного зомбі. Але якщо особа мала якісь виняткові здібності…
Тіло з пошкодженою головою. У шкільній формі. З нашивкою імені.
— …Кім Намун.
Хлопець, чия голова вибухнула кілька хвилин тому, прийшов по мою душу у вигляді демонічної людини.
Залишки його голосових зв’язок мали жахливий вигляд.
— Кх-х-ха.
[Ви застосували виняткову здібність «Перспектива читача-всезнавця Рів. 1»!]
[Ця особа не має свідомості. Застосування здібності «Перспектива читача-всезнавця» скасовано]
Чорт, як я і гадав.
Рвак!
Намун кинувся до мене, лишивши на моєму стегні подряпини від своїх чорних кігтів.
Пекучий біль віддавався всією ногою. Шкіра, яку не зміг розрізати навіть ніж, легко рвалася від його пазурів. У цьому й була причина, чому демонічні люди настільки небезпечні. Вони ставали набагато сильнішими, ніж були за життя.
— Ю Сано, зараз же… — почав я, але відчув щось дивне.
Навіть не озираючись, я зрозумів, що відбувається.
— Пусти! Пусти, сказала! Кіме Докча! Кіме Докча!
Мьоно, що донедавна накульгував, перекинув Сану через плече й з неймовірною швидкістю пересікав міст.
[Сузір’я «Таємничий інтриган» захоплено тим, наскільки легко вас надурити]
[Сузір’я «Демоноподібна Суддя Полум’я» вражена вашою жертвою]
[Вам пожертвували 100 монет]
Хто б сумнівався, що він спробує мене тут лишити.
До речі, це було дивно. Хоч одна з його ніг була пошкоджена, біг він не гірше атлета-олімпійця. Це не могло бути його винятковою здібністю, адже Мьоно не міг похвастатися підтягнутим тілом. Тож це мала б бути стигма його спонсора. «Одноногий прудкий кінь». І я вже навіть знав, яке сузір’я надало йому таку стигму.
Я використав Список персонажів на Мьоно, що з кожною миттю все віддалявся.
[Ви не можете прочитати інформацію про цю людину через «Список персонажів»]
І, знову ж таки, Список персонажів не спрацював.
Якщо я правильно пам’ятав, стигма «Одноногий прудкий кінь» належала сузір’ю «Кульгавий Шулер».
Кульгавий Шулер не мав жодних стигм, які б давали встановлювати ментальний бар’єр, а Мьоно відпочатку не володів жодною подібною здібністю. Іншими словами, те, що використання Списку персонажів провалилося, ніяк пов’язано зі здібностями самого Мьоно не було.
…Ото я дурень.
Ще раз глянув на повідомлення перед очима та розсміявся.
[Обрана людина не зареєстрована в «Списку персонажів»]
Я надумав собі бозна-що, а воно все саме так, як написано. Список персонажів надавав мені інформацію про персонажів. Ні Сана, ні Мьоно не з’являлися в «Способах вижити». Якби я не врятував їх, вони б просто померли. Звісно ж про них нічого не може бути в Списку персонажів.
— Кх! Гх-х! Гр-р!
З одного боку Намун та демонічні люди, з іншого — Мьоно, що вже був на середині моста. Хьонсон та Ґірьон вже опинилися в безпечній зоні, тож на їхню допомогу я теж розраховувати не міг.
Я й справді був у скрутному становищі. Самому мені міст не перетнути.
Думки змінювали одна одну з шаленою швидкістю.
Що як я впіймаю одну демонічну людину і спробую перетнути міст? Можна було спробувати, але навряд чи все завершиться успіхом. Попри своюназву, демонічні люди вважалися нелюдськими істотами, а значить, за умовами не проходили.
— Кх-ха!
Кілька демонічних людей, втративши баланс, впали з моста, і одразу ж стали кормом для іхтіозаврів. Вони, мов ті піраньї, враз накинулися на демонічних істот, розриваючи на шматки.
Десь у підсвідомості заграв страх. Якщо кількість людей на мості виявиться «непарною», я стану наступним. Перетнути його одному неможливо.
Тоді?..
— Не варто поспішати… — пробурмотів я і спробував зібрати думки до купи.
Зараз головне зберігати тверезу голову. У мене ще є кілька козирів в рукаві, тож найважливішим було розібратися з тим, що відбувалося просто переді мною.
Зробивши глибокий вдих, я зробив крок у сторону демонічних людей.
— Кх-ха?
На щастя, завдяки інерції скинути їх з мосту виявилося надзвичайно легко. Кількість демонічних людей поступово зменшувалася. Таймер у повітрі почав блимати. До кінця сценарію лишилося 15 хвилин.
— Ха-а…
Зі сліпої зони в моє плече вчепилися гострі кігті. Яким би спокійним я не був, якою б інформацією не володів, ніщо не заважало мені так, як нетреноване тіло.
— Кгх-х!
Шалені атаки Намуна ставали дедалі швидшими.
Ліве плече.
Праве стегно.
Голова.
Треба було збити його з ритму. Ледь встигнувши оминути його кігтів, я вдарив по нозі.
— Гх?
Але він не був при свідомості. І болю не відчував. Я відступив, вдарившись об зламану сталеву раму моста. Знизу, коло стовпів, чулося шалене ревіння іхтіозаврів.
[Кілька сузір’їв радіють вашому нещастю]
[Сузір’я пожертвували вам 200 монет]
У мене потроху накопичувалися монети. Тепер у мене було 5 000 монет. Величенька сума для початку.
[Вау, а ти непогано виживаєш! А тепер, чи бажає хтось з сузір’їв допомогти цьому бідоласі?] — сказав докебі професійним тоном. Хотілося просто розірвати йому горлянку. — [Божечки, невже справді ніхто?]
Ну звісно ж. Було б дивно, якби хтось з сузір’їв підтримав мене після того, що сталося під час Вибору спонсора.
[Що я казав? Варто було розумніше вибирати, поки була можливість. Дуже шкода.]
Намун знову і знову кидався на мене. Я потроху виснажувався. Звісно, мені вдалося пошкодити йому лівий бік ножем. Завдяки цьому вміст його черева бовтався зі сторони у сторону, мов скакалка.
Щоб вбити демонічну людину треба повністю знищити її серце. Але саме навколо серця їхня шкіра найміцніша. Її неможливо було прорізати одним тільки складним ножем.
Чорт, було б набагато легше, якби у мене була хоч одна бойова здібність.
[Застосовано виняткову здібність «Закладка»]
Закладка?..
[Задіяно «Закладки персонажів»]
[Доступних чарунок: 3]
[Відкриваємо список доступних закладок]
[Люди, збережені у чарунках Закладок]
Закладка. За 3000 розділів «Способів вижити» я жодного разу не зустрічав цю здібність. Але інтуїтивно я розумів, як нею користуватися.
— Застосувати першу закладку.
Здавалося, в моїй голові проносяться сторінки роману. Це були сцени «Способів вижити», в яких з’являвся Намун.
«Ха-ха-ха! Я переповнений силами!»
«Здохніть! Здохніть! Здохніть!»
«Новий світ — нові правила».
Здавалося, усе моє тіло, до останнього м’язу та нерву отримало його спогади. У мені спалахнула сила іншої людини.
[Задіяно першу закладку]
[Через низький рівень час застосування здібності «Закладка» скорочено]
[Період застосування: 1 хвилина]
Одна хвилина. Мені вистачить.
[Через недостатнє розуміння персонажа буде застосована лише частина його здібностей]
[Ви застосували Затьмарення Рів. 1]
Намун з хрипом ринувся до мене. Його тіло було погрозливо вкрито чорною енергією.
Я щодуху кинувся йому на зустріч. Якщо наші здібності ідентичні, я нізащо не програю.
У той момент я й справді був Кімом Намуном. Божевільним вбивцею, що разом з головним героєм панував над світом «Способів вижити». А завдяки його Затьмаренню, перемогти демона омани Намуна було нелегкою задачею.
— Кх-ха!
Складний ніж важко увійшов в мертве тіло, розриваючи плоть та м’язи від лівого плеча аж до самого серця. Намун відсахнувся, мов справжня жива людина. Були б у нього очі, впевнений, вони витріщалися б на мене.
— Кх, вби-ит… и-и… По… мри…
Юнак, що був розчарований у світі настільки, що його єдиною мрією стала повна руйнація. Якби події «Способів вижити» так ніколи й не сталися, можливо, він вступив би до університету й насолоджувався б студентським життям.
— …не…хо-чу… поми…рати…
Я спостерігав як Намун каменем летить вниз з мосту. Хоч він і був загально ненависною постаттю, від цієї картини у мене були змішані почуття.
[Ви краще розумієте персонажа «Кіма Намуна»]
[Дію першої закладки припинено]
Щойно чужі сили залишили моє тіло, мене накрило хвилею втоми.
Було важко. Дуже.
— Кх-х!
Лишалося 10 хвилин. Демонічних людей довкола все ще було забагато.
Навіть з витривалістю 10 рівня мені було не до снаги позбутися їх всіх. Але я з самого початку не планував справлятися з ними всіма самотужки.
З невеликим запізненням, але він ось-ось мав з’явитися.
Нарешті долинув хрускіт, ніби він тільки й чекав слушного моменту для виходу. Так і знав. Звісно ж він буде робити безглузді речі, тільки б отримати більше досягнень та донатів.
Хлюп! Хрусь! — звук був такий, ніби тіла демонічних людей відбивали кувалдою, а не звичайними кулаками.
У мене було стільки монет, що я навіть подумав на мить, що здатен протистояти головному герою. Зараз же я розумів, наскільки помилявся.
Від самого метро й до моста демонічні люди тільки й розліталися у різні сторони, мов крізь них пробивався танк. Чи здатна була хоч одна «людина» на таке?
— Кх-х?
Зрозумівши, що щось не так, безголові демонічні люди почали озирати. Однак, було вже запізно.
Хрусь!
Цей чоловік знищив усіх демонічних людей, що несли для мене загрозу й нарешті постав переді мною. Попри відсутність зброї, від нього відчувалася шалена сила. Він пробився крізь демонічних людей аж сюди лише завдяки власним кулакам.
Морально я вже був до цього готовим, але моєю спиною все одно виступив холодний піт.
Протистояти йому? Божевілля. Я не виграв би, навіть якби мої характеристики були вдвічі більшими, ніж зараз.
— Ти. Хто ти? — спитав він, переводячи на мене холодний погляд.
Я несвідомо застосував Список персонажів, аби впоратися з тваринним жахом усередині себе.
[Ви застосували виняткову здібність «Список персонажів»]
[У системі забагато інформації про цього персонажа. Конвертуємо Інформацію про персонажа у Список відомостей]
[Список відомостей]
Ім’я: Ю Чунхьок
Винятковий атрибут: Регресор (3-тє коло) (Міфічний), Професійний гравець (Рідкісний)
Виняткові здібності: Очі мудреця Рів. 8, Рукопашний бій Рів. 8, Майстерне володіння зброєю Рів. 8, Психологічний бар’єр Рів. 5, Контроль над натовпом Рів. 5, Раціональне мислення Рів. 5, Розпізнавання брехні Рів. 4…
Список його навичок здавався нескінченним. Перш ніж я встигнув їх всі прочитати, міцна рука вже вчепилася в мою горлянку.
— Ти. Яким бісом ти вижив?
«Перший спосіб» вижити в зруйнованому світі. Той, хто підтверджував ефективність цього способу стояв просто переді мною.
Регресор Ю Чунхьок. Найбільша трагедія цього світу почалася з нього.
