Я зазирнув Хьонсону та Мьоно в очі, а тоді запитав:
— Хочете померти від рук хлопця по ту сторону дверей чи все-таки випробуєте власну вдачу за межами потягу? Вибір за вами.
— Е-ем…
— Кіме Докча, чому ти такий впевнений, що людина з того боку дверей — ворог?
Сталевий меч з’явився в критичний момент. Але є причина, з якої Хьонсону не вдалося взяти лідерство у свої руки.
— Вони з іншого вагону, тож, певно, це той, хто вижив. Якщо ми зустрінемося…
Замість відповіді я глянув на закривавлений вагон. Прослідкувавши за моїм поглядом, Хьонсон тихо відповів:
— Я був надто необережним… Нумо пошукаємо шлях назовні.
— Х-ходімо ш-швидше!
Вони обидва зрозуміли, що я хотів сказати. Ті, хто вижили в інших вагонах, пройшли через те ж, що й ми. І їм не могло так пощастити з «комахами», як нам.
— Двері зламані!
— Чорт, ми не можемо вибратися!
Слухаючи крики Хьонсона та Мьоно, я теж взявся перевіряти двері. Більше не було бар’єру, який заважав би нам їх торкатися. Крім тих, що об’єднували нас з іншими вагонами, всього було вісім дверей. Лишалося ще три виходи, які ми не встигли перевірити.
Ба-ам!
А, судячи за станом металевих дверей, вони протримаються не більше як хвилину.
Хоч він і головний герой, я не очікував, що він буде настільки сильним з самого початку. Мене щиро здивувало те, що він здатен зламати товсті металеві двері.
— Кіме Докча! Сюди…
Я знайшов двері, в яких працював ручний механізм відкриття дверей.
— Ні!
Механізм працював як слід, але дуже повільно. Коли двері відчинилися лише на п’яту частину, їх заклинило.
— Схоже, ці теж зламані…
— Може, пошукаємо інші двері?
— Це єдині двері, через які ми зможемо вийти.
Дитина б там ще пролізла, але для дорослого чоловіка та жінки було надто вузько. Мьоно та Хьонсон спробували дедалі ширше їх розсунути, але ті не зрушили ні на сантиметр.
[Баланс монет: 4700]
Одним зі способів використання монет було підвищення власних показників. Я вже використав 2700 монет на те, щоб збільшити витривалість до 10 рівня.
Я міг би використати всі монети та вкласти їх у силу, тоді проблема вирішилася б. Але було б нерозумно зараз витрачати монети, не знаючи, що чекає на мене в майбутньому.
Отже, лишався тільки один спосіб.
— Ї Хьонсоне, використай здібність.
— Га? «Здібність»…
Я мовчки активував Список персонажів.
[Ви застосували виняткову здібність «Список персонажів»]
[Про персонажа]
Ім’я: Ї Хьонсон
Вік: 28 років
Сузір’я-спонсор: Володар Сталі
Особистий атрибут: Солдат, що Заплющив Очі на Несправедливість (загальний)
Виняткові здібності: Володіння багнетом Рів. 2, Камуфляж Рів. 2, Витримка Рів. 2
Стигма: Гірський поштовх Рів. 1
Загальні характеристики: Витривалість Рів. 8, Сила Рів. 8, Спритність Рів. 7, Магічні сили Рів. 5
Загальна оцінка: Має гарні характеристики. Попри те, що він заплющив очі на несправедливість, все одно отримав пропозицію спонсорства. Це ще один шанс для нього]
Я безперешкодно отримав інформацію Ї Хьонсона. На щастя, він мав того ж спонсора, що і в «Способах вижити».
— Спробуй перевірити вікно атрибутів. Ти колишній військовим, тож, певно, маєш якусь здібність, яку можна застосувати в нашій ситуації.
— Ну… У мене є одна, але як мені її використати…
— Просто подумай про те, щоб використати її.
— Це справді спрацює?..
— Так. Я вже перевіряв.
Хьонсон не відповів, тільки зробив глибокий рішучий вдих.
— Ха-а!
Він вчепився у двері, його м’язи збільшилися й напружилися. Так виглядало використання Гірського поштовху. Насправді Гірський поштовх був не здібністю, а «стигмою» — та являла собою силу сузір’я. Але, щоб не викликати підозр, я назвав це «здібністю».
Кх-х-х!
Почувся звук, схожий на обертання величезної пружини, і двері зрушили з місця.
— Га? А він доволі сильний!
— Точно, яке полегшення!
[Персонаж «Ї Хьонсон» почав вам довіряти]
[Ви краще розумієте персонажа «Ї Хьонсона»]
Замість того, аби породити підозри, моя поведінка переконала його в моїй надійності. Хьонсон навіть більший простак, ніж я думав.
— Ну ж бо, вилазимо!
Але це було для мене полегшенням. Я передав Ґірьона Хьонсону.
— Ї Хьонсоне, будь ласка, понеси дитину на спині.
— Гаразд.
Металеві двері були майже зламані. Але, якщо мої здогадки були вірні, найбільша проблема полягала не в них.
[Ах, ну серйозно… Так і знав, що це трапиться. Хіба ви не бачили, що там відбувається? Чорт, я ж сказав вам нікуди не йти! Сценарій ще не готовий…]
Докебі пролетів над мостом Донхо. Він здавався розлюченим.
— А-а! Я знав, що так станеться! Сказав же, не треба було виходити! — Мьоно схопився за голову, боючись, що та вибухне.
Але дарма він так хвилювався.
[Ех… Що вже поробиш? Вам дуже пощастило.]
Щойно двері вагона метро відчинилися, почався другий сценарій.
[Почався другий сценарій!]
[Другий сценарій — «Втеча»]
Категорія: Побічний
Складність: E
Умови завершення: Перейдіть зламаний міст та потрапте до станції Оксу.
Часові обмеження: 20 хвилин
Нагорода: 200 монет
Штраф: ???
— Кіме Докча, щось не так. Тут написано «зламаний міст», але міст все ще…
— Не думай, біжи! Швидше!
— Г-гаразд!
Насправді Сана мала рацію, міст ще не зламаний. Іншими словами, це означало, що міст «буде зламано».
— Кіме Докча, швидше!
— Біжу!
Єдина причина, чому він все ще цілий: ми «надто рано» вийшли з потягу. Докебі сказав, що на підготовку йому необхідно 10 хвилин. Ми вибралися на 3 хвилини раніше. Хтось назве це підлістю, але це був найпростіший спосіб закінчити цей сценарій. Особливо, коли у мене на руках тягарі у вигляді Сани та Ґірьона.
— Ха-а, ха-а! Звісно, Ї Хьонсоне, ти був військовим з чудовою витримкою.
— Не говори. Ти витрачаєш сили.
Першим біг Хьонсон з хлопцем на спині. Він справді був тим ще монстром, адже попри те, що не вклав жодної монети в показники, його сила, витривалість та спритність разом перевищували 23.
За ним біг Мьоно. Ми з Саною були у кінці. Ми ледь-ледь, але, як я гадав, встигнемо.
— Га, що це?! — раптом закричав Мьоно.
Посеред ріки з’явився величезний вир, розкидаючи бризки. З них з’явилося величезне чудовисько. Іхтіозавр. Проблема була в тому, що він був двічі більшим від того, що я бачив з вікна потягу.
Це не був звичайний морський змій… це був морський командир. Звичайний морський змій був чудовиськом 7-го ступеня. Звичайна людина мала б складнощі навіть з монстром 9-го ступеня, чудовисько 7-го ступеня взагалі просто її розірвало б. Іншими словами, спіймати його на ранніх стадіях було неможливо. Звісно, у цьому й не було потреби: створений він був зовсім з іншою метою.
Від рухів іхтіозавра вода в річці здіймалася, мов цунамі. Воно впилося зубами в основу моста.
— Воно ламає міст!
— Біжи! Якщо бігтимемо, встигнемо його перетнути!
Лишалося близько 200 метрів. Якщо мої підрахунки були вірними, з нашою нинішньою швидкістю, ми встигли б перетнути міст до того, як він впаде.
[О, ігри стають нецікавими, якщо вони занадто легкі.]
Але, звісно, яка ж історія без неочікуваних поворотів?
[Складність сценарію змінено]
[Складність сценарію: E → D]
[Що ж тут веселого, якщо ви просто втечете?] — розсміявся докебі. — [Нумо додамо трохи напруги!]
[Злісні думки повернулися до померлих]
[Земля навколо переповнена чорним етером]
[Демонічні люди пробудилися!]
Ззаду чулося, як щось нас переслідує. Озирнувшись, Сана пробурмотіла:
— З-зомбі?
Мертві тіла, подібно до зомбі, невпинно наближалися у великій кількості. Деякі з них навіть були тими, хто помер в нашому вагоні.
— Лишилося ще трохи! Швидше!
Відстань до іхтіозавра була менше сотні метрів. На щастя, Хьонсон з Ґірьоном уже перетнули міст і потрапили до безпечної зони. Лишилася решта, я в їхньому числі.
— В-виродки! — верещав Мьоно.
Демонічних людей було забагато. Були б там тільки трупи з потягу метро, ми б ще втекли, але…
— Ґра-а-а!
Навіть водії, що померли тут, на мосту, стали демонічними людьми. Шлях, який Хьонсон вже здолав, теж був ними переповнений. Я глянув на демонічних людей, а тоді на іхтіозавра.
— Усім стояти!..
Було запізно.
Кх-х-х!
Опора моста затрусилися під міцним укусом щелеп чудовиська. Луска іхтіозавра сяяла серед пилу, падаючи в ріку Хан, мов дощ. Повітря наповнив рибний запах крові та води.
Я похитнувся і відновив рівновагу.
Коли пил осів, я побачив, що коїться довкола. Груди розтрощеного бетону та шматки арматури. Залишки демонічних людей, що їх одним укусом зжер іхтіозавр.
І зламана основа моста.
— …Кім…Док…разд?...
Сана та Мьоно, що були трохи віддалік, підвелися. Схоже, чоловік встиг пошкодити ногу під час цього струсу.
Хьонсон та Ґірьон щось кричали з іншого боку, але їхній голос був не здатен подолати бар’єр безпечної зони.
Що ж робити? У мене був план на випадок, якщо міст зламається, але я не розраховував, що Мьоно та Сана при цьому будуть зі мною.
Тоді раптом почувся голос.
[Хтось отримав благовоління сузір’я]
[Активовано сценарій сузір’я «Deus Ex Machina»*]
*«Бог із машини». Драматургічний прийом, де стається несподіваний поворот сюжету завдяки раптовому божому втручанню.
Разом з цим голосом серед залишків мосту Донхо з’явився сяючий міст зі світла. Тоді переді мною з’явилося повідомлення.
[Deus Ex Machina — Парний міст]
Опис: Міст зі світла, створений сузір’ям. Тільки «парна» кількість людей може його перетнути. Щойно «непарна» кількість людей спробує його перетнути, міст зникне.
— Кіме Докча, в моїй голові раптом… — забурмотіла Сана.
Я зустрівся з нею поглядом. У загальних рисах я розумів, що відбувається. Deus Ex Machina. Сузір’я дуже ризикують, так сильно втручаючись в сценарій.
— …Це був твій спонсор.
Не знаю, що це було за сузір’я, але хтось обрав Сану як власне втілення і дуже хотів, аби вона вижила.
Deus Ex Machina було надзвичайно рідкісним явищем у «Способах вижити». А Сана вже мала б померти.
Я завагався. Що за сузір’я спонсорувало Сану?
[Ви не можете прочитати інформацію про цю людину через «Список персонажів»]
[Обрана людина не зареєстрована в «Списку персонажів»]
Це мене трохи здивувала.
Я не можу дізнатися про неї через свою здібність? Чому? Чи було у ній щось особливе? Може, у неї був психологічний бар’єр. Але, якщо він був у неї з самого початку… Ні, постривайте. Можливо, це тому…
— Кіме Докча, що нам робити? — збентежено спитала вона. Часу на роздуми було обмаль.
Кх-х-х!
Ріка Хан вирувала. Іхтіозавр з’їв одну ногу моста й розвернув своє кремезне тіло в сторону іншого берегу ріки. Я закусив губу і ще раз перечитав опис моста.
Тільки «парна» кількість людей може його перетнути. Зрештою, «Deus Ex Machine» було звичайною забавкою для клятих сузір’їв, які полюбляли трагедії. Усім не вижити.
Мьоно тремтів. Ми зустрілися поглядами.
Зрештою, хтось мусить померти.
