Розділ 14: Відьма Різні (4) 

— Джехване! Ти втратив свою пам’ять! 

Джехван придивився до обличчя Міно. 

Вона справді була красунею. Однак це вродливе обличчя змушувало Джехвана погодитися, що він втратив пам’ять. 

— Хіба я не сказав, що ні? 

Міно вишкірилась та відповіла: 

— Ясно… тоді можна щось запитати? Ти маєш це знати, якщо не втратив. 

— …Питай. 

— Регіон, в якому ми зараз. Як він називається? 

Джехван не міг відповісти. Він чув до сих пір із різних джерел, але не знав правильних для опису слів. Коли він замовк інші члени команди глянули на нього дивно. Увага була чимось, що йому не подобалось. 

Тоді Джехван раптом почув, як Міно прошепотіла відповідь. 

[Відповідь — «Хаос».] 

Джехван вирішив поки що відповісти. 

— …Хаос. 

— О. Ти знаєш. 

Міно усміхнулась. Здавалося, вона була цікавішою за очікування, враховуючи, що вона з тих, хто розходжає, вихваляючись своїми вимірами. 

[Але ти справді не знав.] 

Міно надіслала повідомлення, дивлячись на Джехвана із посмішкою. 

— Це дивно… я думала, ти справді втратив пам’ять. 

[Це дивно… яким чином ти не знаєш?] 

Два голоси пролунали одночасно. Наскільки Джехван знав, здібність [Шепіт] не працювала під час розмови. Здається, жінка використовувала іншу здібність, щоб надіслати повідомлення. 

— Тоді я запитаю тебе ще дещо. 

— ...Питай. 

— Ти знаєш, де розміщений [Хаос]? 

Він не мав поняття. Коли він замовк голос Міно почувся знову. 

[Відповідь — Дерево Образів. Хаос — це стовбур Дерева Образів.] 

Джехван глянув на Міно на секунду та відповів: 

— Хаос — це стовбур Дерева Образів. 

Коли він відповів правильно на друге запитання, члени команди, здається, втратили інтерес. Канхун виступив наперед, щоб вирішити ситуацію. 

— Хаха, думаю, Міно просто наплутала. Хіба не так, Джехване? 

Джехван кивнув, і Міно сказала: 

— Мені шкода, я певно переплутала. Вибач, Джехване. 

Але голос, що почувся в голові Джехвана, був іншим 

[Я не знаю, хто ти такий чи чому ти не знаєш такі прості речі, але я знаю дві речі. Перша — ти не хочеш уваги, і друга — ти досить сильний.] 

Джехван слухав, не відповідаючи. 

[Думаю, ми можемо вкласти хорошу угоду. Що думаєш?] 

Тепер вона мала повний контроль. 

Джехван зміг отримати деяку інформацію від Міно. 

По-перше, ці члени команди були лихими злочинцями. 

По-друге, Міно з якоїсь причини треба їх вбити. 

По-третє, Міно не могла розкрити свою особистість з іншої причини. 

По-четверта, якщо цю команду не вбити, Міно та Джехван будуть тими, хто помре цієї ночі. 

Почувши всю інформацію, Джехван зміг зрозуміти, що вона хотіла. 

«Тож вона хоче, щоб я їх вбив». 

Але він не мав поки наміру. Він знав, що ці чоловіки здавалися поганими людьми, але було неправильно судити їх тільки по першому враженню. Коваль Джей на перший погляд мав вигляд гангстера, але в нього було хороше серце. 

[Ти скоро побачиш. Вони спробують вбити і тебе теж.] 

І настала ніч. 

Тим, хто запропонував розбити табір, був лідер Канхун. Село не було далеко, але Канхун аргументував це тим, що вночі може бути небезпечно пересуватися, тому що може вийти більше монстрів. 

Джехван удав, що спить, та використав [Підозру], щоб послухати розмову між командами з [Шепотом]. 

[Лідере, це правда?] 

[Так, це точно Духовна Зброя.] 

[Духовна Зброя?] 

[Це зброя, яка їсть інші предмети, щоб продовжити рости. Це цінна зброя, яку використовують тільки Володарі [Великих Земель].] 

[ОХ! Зброя Володарів!] 

[Ага. Не думаю, що його зброя може бути такою могутньою, але це все одно можливість.] 

Все було, як і думала жінка. 

«Тож… думаю, вони говорять про мій меч». 

Це було неочікувано. Згідно з інформацією Звіролова, предмети, які падали з Вежі Кошмарів, були сміттям у порівнянні з [Великими Землями]. Джехван не думав, що його меч може привернути увагу, через це. 

«Думаю, він був неповторний». 

Він був зачарований, коли меч їв усі види екіпірування, але він ніколи не думав, що той має якусь ціну. Він просто зберіг його, тому що більше нічого не мав. 

Чоловіки продовжили обговорювати. 

[Але лідере, хіба він не сильний?] 

[Так.] 

[Він вбив дворога одним ударом. Як нам його перемогти?] 

[Дурню.] 

Канхун насміхнувся та продовжив 

[Ти бачив, як він вбив монстра?] 

[Е… щось типу промайнуло і…] 

[Він вбив його уколом.] 

[Га?] 

Чоловік здавався приголомшеним. 

[Як це можливо?] 

[Це не можливо. Ставлю своє життя, що по всьому регіону [Хаоса] є дуже мало людей, які можуть вбити дворога уколом.] 

[Т-тож він настільки сильний?] 

[Уґх, ти дурень. Агов, не дуркуй та використай прилад вимірювання і перевір його Духовну Силу.] 

[Так, сер!] 

Через деякий час… 

[Г-га? Лідере, його Духовна Сила на тому ж рівні, що й в Не-Адаптера. Вона нижча за мою!] 

[Чи не так? Я знав.] 

Канхун реготнув. 

[Тоді як він вбив дворога?] 

[Агов, ти забув, з чого почалася розмова?] 

[Е… духовна… стоп.] 

[Так і є.] 

[Це Духовна Зброя настільки сильна?] 

[Наскільки я знаю, вся Духовна Зброя походить із [Глибин]. Ти знаєш про це місце, так?] 

[Ага, гілки Дерева Образів, правильно?] 

[Правильно. Те місце.] 

[Ох… тож це зброя з гілки!] 

Джехван не зміг не засміятися. 

«Цікаво, що вони подумають, якби я приніс це з коріння». 

Розмова дозволила Джехвану отримати дуже потрібну інформацію. Він зміг дізнатися базові регіони Дерева Образів. 

Вежа Кошмарів, коріння. 

Хаос, стовбур. 

Глибини, гілки. 

Тож дерево було поділене на три великі регіони. 

«Тож Вежа Кошмарів була одною із незліченних коренів». 

Він вирвався з коріння до стовбура. Ним було це місце, Хаос. 

Чоловіки продовжили розмовляти. 

[Але Лідере, як він отримав зброю? Якщо він із Глибин…] 

[Не може бути. Думаєш, Глибини — це гральний майданчик для дітей?] 

[Що, як він із прославленої сім’ї? Таке може бути, якщо в нього така зброя.] 

[Ні, всі члени прославлених сімей надсилають повідомлення перед візитом до Хаосу. Найбільш недавня сім’я, яка надсилала повідомлення про візит, була Зеленими, але яка його частина виглядає, як вони?] 

[Я чув, що вони мають якісь антени на голові.] 

Канхун кивнув. 

[І є інший доказ того, що він не належить до жодної прославленої сім’ї.] 

[Який?] 

[Запах.] 

[Хіба він не пахне чимось?] 

[Гмм… га? Це?..] 

Канхун вишкірися. 

[Так… це запах сну.] 

[Запах сну йде тільки з коріння або гілок… тож це одне з двох. Або Сильний із Глибин, або новачок.] 

Джехван застогнав. Він не знав, що матиме такий запах. 

[Він не може бути Сильним із Глибин. Він — Не-Адаптер. Це не має сенсу.] 

[Тож він новачок?] 

Ніхто не відповів, але здається, вони дійшли висновку. Вони почали переповнюватися жадобою та хтивістю. 

[…як щодо жінки?] 

[Ви подбайте про неї. Він важливіший.] 

[Хехе… звичайно. Ми добре про неї потурбуємося.] 

Чоловіки почали рухатися. 

«Уґх… то все прийшло до цього». 

Міно мала рацію. Вони були злочинцями. Джехван цього таки очікував, але шкода, що його очікування не зрадили його. 

В ту мить щось покотилось та зіткнулось із ним. 

— Упс! 

Правий лікоть Джехвана відчув щось м’яке. Це безперечно були груди розміру 65D. 

— Я не знала, що ти тут! 

[Що ти робиш! Вони почали діяти!] 

— О, Джехване, вони тримають мечі! 

[Нумо! Діємо за планом!] 

— ЕЕЕЕК! Джехване! Допоможи! 

[Агов, ти не збираєшся виконати обіцянку?] 

План полягав у тому, щоб Джехван промовив обіцяні слова та почав битву. Ось, що він мав сказати: 

«ХАХА! Червоний Лис, я чекав на вас. Я — Сильний із Глибин, який прийшов вас покарати!» 

Але він не хотів цього робити. Він не знав, ким був Сильний із Глибин, але робити таке, тільки тому, що його навчили імені регіону, не здавалося чесним. 

[Нумо! Вони починають!] 

Міно закричала, але Джехван знизав плечима. Технічно кажучи, Джехван ніколи навіть не обіцяв нічого. Міно просто наказала йому, що робити. 

Пролетіли мечі. 

— Вбийте їх! 

Міно обійняла Джехвана та перекотилась на бік. Мечі вдарили там, де вони лежали, і Міно закричала: 

— Нуж-бо! Використай свій меч! Той чорний! Вали їх ним! 

— В мене його нема. 

— ЩО?! 

— В мене його нема. 

Джехван вказав на Канхуна, і очі Міно шоковано розширилися. Духовна Зброя була в руці Канхуна. 

— Я йому позичив. 

— ЩО?! ЧОМУ! 

— Він хотів подивитися, поки стояв на варті. 

— Ти просто дав йому зброю по такій тупій причині?! 

Звичайно, він не позичив зброю через це. Джехван насправді мав іншу мету. 

«Побачимо тепер, наскільки вона сильна». 

Джехван вишкірився, коли побачив змахи мечів.