Розділ 13: Відьма Різні (3) 

«Відьма Різні» в команді полювання на однорога? 

Ті, хто знали, розсміялися б. Вона була достатньо могутньою, щоб самостійно подолати трирогів. Якщо вона приєдналась до команди однорога, це означало, що відповідь була тільки одна. 

«Що за дурне завдання». 

Клан Червоного Лиса. 

Клан, який був сумнозвісним за полювання на Адаптерів. 

Міно отримала запит на їхнє вбивство від певного Адаптера. Проблемою було те, що це не дали їй, як офіційне доручення від Клану Темного Лісу. 

Клан Темного Лісу забороняв Вбивцям приймати особисті доручення. 

Таким чином вона не намагалася вбити їх самостійно, натомість заманюючи монстрів. Вона не могла себе викрити. 

«Чорт забирай… я була певна, що дворіг їх прикінчить». 

Унікальна здібність: [Приманка] 

Це була здібність, яка дала їй псевдонім «Відьма Різні». Це дозволяло їй приводити із собою монстрів. Все йшло за планом. До того моменту, як цей дивний чоловік не проходив повз та вбив дворога. 

«Просто проходив повз? Не може бути!» 

Міно глинула на мертвий труп дворога, який підібрав Канхун та інші чоловіки. В її пам’яті досі був свіжий момент його вбивства. Міно чітко бачила це перед собою. Посеред [Хаосу] було багато тих, хто міг вбивати дворогів, але проблемою було те, як він був вбитий. 

«Він просто заколов його до смерті», 

Вбивство дворога без використання якихось здібностей. Це не здавалось можливим. Це не було можливим для Міно або будь-кого з її знайомих. Лідер її клану, Темний Ліс, може й міг таке здійснити, але те, що така могутня постать просто розгулювала тут, не мало сенсу. 

«Він із прославленої сім’ї?» 

У [Великих Землях] було кілька прославлених сімей, які приходили до [Хаосу], щоб потренуватися. 

«Ні… вони не були б такими пошарпаними, як він». 

Ті, хто належав до прославлених сімей, рухалися групами, вдягалися в особливий одяг, і стиль їхньої ходи було легко помітити. Він точно не належав до них, але вона не могла зрозуміти, хто він такий. 

—Здібність провалилась. 

—Здібність провалилась. 

Вона тільки використовувала здібність Вбивці [Уважний Огляд] на чоловікові на ім’я Джехван. Однак наче була зламана вона не працювала правильно. 

«Чорт забирай, вона знову це робить. Мені варто вивчити якість хороші здібності…» 

Їй тепер залишилось тільки використовувати секретні предмети та власні здогадки, щоб розвідати про чоловіка. Вона змогла отримати дві речі. 

Перша: чоловік не мав здібностей, пов’язаних з «Ходьбою». 

«Він ходить надто просто. Якщо він достатньо могутній, щоб заколоти дворога до смерті, він мав би вивчити якусь здібність ходи…» 

Здібність ходи була важливою пасивною здібністю на [Великих Землях]. Щоб забезпечити чиєсь виживання потрібно швидко тікати від сильніших ворогів. А цей чоловік, здається ,не мав нічого. До того ж, ще дещо було дивним. 

Оцінка його духовної сили була на рівні [Не-Адаптера]. 

Міно була здивована, коли перевірила оцінку. Клан Темного Лісу роздавав точні прилади для перевірки духовної сили для абсолютної точності, тому що їхні цілі могли приховувати свою силу. Їхні машини дозволяли їм бачити крізь духовні сили навіть могутніх. Для цього чоловіка машина показувала найнижчу оцінку з можливих. 

В нього не було здібності, і він не мав духовної сили. 

Але він вбив дворога одним уколом. 

Міно була шокована. 

— Відпочинемо тут. 

Канхун взяв трьох з членів свого клану та обрав точку на відстані. Потім був випущений яструб із духовної сили. Це була здібність доставляння повідомлень. Вони звітували про полювання. 

Міно сиділа на зрубаному дереві поруч із Джехваном. 

Запала тиша. 

Міно потім запитала, ламаючи цю тишу: 

— Що ти таке? 

— … 

— Я бачила, як ти вбив дворога одним уколом. 

Вона казала, щоб чоловік зрозумів, що вона знала його секрет, але він не відповів. Вона заговорила знову: 

— В [Хаосі] майже нема Адаптерів, які можуть вбити дворога одним уколом. Хто ти такий? Звідки ти взявся? 

— …Що таке [Хаос]? 

«Що таке [Хаос]?» 

— Ти кепкуєш наді мною? 

— Ні. 

— Як ти тоді можеш не знати, що таке [Хаос]? Хто ти такий? 

Жодної відповіді. 

— …Ти знаєш, що я питаю? 

Тоді вона усвідомила, що йому, здається, було важко розуміти мову. Тоді вона усвідомила, що він міг не розуміти її. Вона спробувала запитати його знову, але не могла придумати, як краще сформулювати. 

«Гмм… Що мені робити?» 

Було б легко, якби вона показала своє статусне вікно та використала його як приклад, щоб показати ім’я, клан, вік і т.д., але ділитися особистою інформацією між Адаптерами було табу. Показувати свої здібності та статус було тим же, що й показувати свої слабкі місця. 

Окрім того вона була Вбивцею Клану Темного Лісу. 

Тоді вона вирішила показати окреме статусне вікно, яке не містило важливої інформації. Якраз тоді вона випадково натиснула на неправильне вікно. 

— Це- я- 

[Індивідуальні Деталі] 

Ім’я: Хан, Міно 

Ріст: 167 см 

Вага: 47 кг 

Три виміри: 91-61-86 в см 

Розмір чашки: 65D 

Інше: Родимка біля зовнішнього кутка лівого ока. Також маленька родимка на грудях справа. Також на стегні… 

— ААААА! 

Вона швидко закрила вікно, яке показувало її фізичні атрибути. 

Джехван кивнув. 

— Ясно. Тепер я знаю про тебе. 

Міно закричала, червоніючи від сорому. 

— Ти знав, про що я питала весь цей час?! 

— Я не казав, що я тебе не розумію. 

— То ти мене ігнорував?! 

— Ні. 

— Тоді скажи мені! Щоб по-чесному! 

— …мої три виміри? 

— НЕ ТЕ! ПРО СЕБЕ! 

Вона закричала, і Джехван вишкірився. Була причина, по якій він не відповідав їй прямо. 

Коли вона запитала, ким він був, він не міг придумати, як йому слід себе описати. Коли він був на Землі, він був чиєюсь дитиною та чиїмось другом. Він відвідував коледж та приєднався до гуртка. Він також пробував працювати, та хвилювався про свою країну. 

Але коли він прийшов у вежу все те зникло. 

Тоді він завів нових друзів та мав нові спогади. 

Юнхван, Союль та Джей… 

Але після завершення навчальної гри все те зникло. Єдиним з тієї 30-річною пам’яттю був Джехван, тому що йому дозволили залишити пам’ять в нагороду за зачистку вежі. Його друзі, з якими він піднімався вежею, могли десь бути живими на Землі, але вони вже не були б його друзями. Ніхто з них більше не пам’ятатиме Джехвана. 

Все його покинуло. 

Його минуле, майбутнє та його знайомі. 

Але він був тут. Тоді ким він був? 

— …Я не пам’ятаю. 

Це була єдина відповідь, яку він міг дати. І при цьому чесна. 

Міно це не переконало. 

— Думаєш, я дурна? 

— …? 

— Думаєш, що якщо похмуро скажеш, що втратив пам’ять, я просто кивну та погоджусь? 

— Я не казав, що втратив пам’ять. 

— ТИ ТІЛЬКИ ЩО КАЗАВ! — вигукнула Міно. 

«Він думає, що він [Сильний із Глибин] чи що?» 

Були люди, які втрачали свої спогади в [Хаосі], але знайти когось, хто втратив їх всі, як цей чоловік, було рідкістю. Була тільки одна група людей, які зазнавали подібної втрати. Вони були тими могутніми, хто повертався з [Глибини] над [Хаосом]. Їхні індивідуальні статусні вікна були зруйновані, тож нічого не показували. 

Але не здавалося, наче цей чоловік повернувся з [Глибини]. 

Саме тоді меч, який Джехван тримав, почав вібрувати, наче він плакав. Вона знала, що то не був нормальний меч, але меч, який плакав? Далі відбулося те, що дивувало ще більше. 

— Добре, зрозумів. Годі плакати. 

Джехван почав витягувати щось зі своєї сумки. Тоді меч відкрив своє лезо наче рот та почав жувати предмет, який йому дав Джехван. Очі Міно затрусилися. 

«Духовна Зброя!» 

Зброя, яка росла, поїдаючи інші предмети. Духовна Зброя існувала тільки на [Великих Землях]. Якщо цей предмет був Духовною Зброєю, то зрозуміло, чому чоловік був таким сильним. 

Вбивство дворога одним уколом. 

Це було можливо з могутньою шкодою, яку могла завдати Духовна Зброя. Тож це не була сила чоловіка, що дозволило цьому статися. Це була сила меча. 

Міно тоді глипнула на Канхуна з Червоного Лиса. На щастя, вони, здається, не усвідомлювали, що тут відбувалося. Міно тоді подумки насварила Джехвана. 

«Ти такий вразливий». 

Ким би він не був, показувати Духовну Зброю отак відкрито це наче показувати, наскільки дурним він був. Зброя, напевно, була надзвичайно могутньою, але покладання на неї мало межі. Навіть якщо його не вб’ють тут, його скоро вб’є його наївність. 

В будь-якому разі, це не мало значення. Їй просто треба було завершити своє завдання. 

«Проблема в тому що я на межі невдачі». 

Червоний Лис тепер поверталися до них. Здавалося, наче надання звіту пройшло успішно, і вони були раді. 

Ось тоді Міно подумала про дещо. Це була чітка ідея показати трохи її злості через погляд на свої три параметри, і досягти своєї мети в той же час. Міно тоді схопилася за Джехвана, який струшував пил зі своїх сідниць, коли підвівся. 

— О, ЗАЖДИ! 

— …? 

— Тепер, якщо так подумати!.. 

Джехван відчув, як щось м’яке торкалося його рук. Він сіпнувся та спробував прибрати руку, але Міно не відпускала. 

— Ти Джехван! Джехван, так? 

Джехван глянув на Міно, що говорила із ним солодко. 

«Вона збожеволіла?» 

Йому було цікаво, чи це була та ж жінка, яка щойно показувала йому свої три параметри. 

— Ти мене не пам’ятаєш? Я — Міно! Міно Хан! Ти ж знаєш, та, з якою ти полював раніше… хіба ми не пообіцяли знову разом полювати? 

Полювання? 

Він порився в спогадах про всяк випадок, але не міг такого пригадати. Тільки місяць пройшов, відколи він прийшов сюди, вибравшись з вежі. 

— Мені шкода, але… 

До того, як Джехван встиг договорити, Міно ткнула його в бік ліктем. Міно підморгнула йому, і Джехван знову заговорив: 

— Я тебе не знаю. 

Канхун та інші члени команди дивилися на нього дивно. Один з них засміявся, і Міно прикусила губу. 

«Чорт забирай… ти». 

Здається, вони думали, що Міно намагалася звабити Джехвана, але зазнала невдачі. Вона цього очікувала. 

— О, то ти мене не пам’ятаєш? 

— Так. 

— Ага… я теж так думала. 

— …? 

Джехван підвів брови, але Міно яскраво посміхнулася та мовила: 

— Ти втратив свою пам’ять, так?