Глава 97. Ніхто не хоче дружити з безликою людиною
Насправді, у такому напруженому навчанні це раптове оголошення баскетбольної гри викликало в усіх семи класів незадоволення.
Однієї половини дня було для них достатньо, щоб завершити купку пробних робіт, перевірити свої відповіді і зосередитися на доопрацюванні неправильних питань.
Всього лише тридцять днів, втратити навіть один вечір — означає змарнувати дорогоцінну надію. Ніхто не хотів витрачати навіть трішечки часу на гру у баскетбол.
Але цього разу, невідомо, чи це було вимогою управління освіти, чи десь обов'язковими правилами, — але необхідно було зробити різні фото та відео, до того ж, приїдуть старші керівники з-поза меж школи, щоб особисто усе перевірити.
Щойно пролунала ця новина, усі працівники Середньої школи №1 поринули в інтенсивну підготовку.
Помічники вчителів не лише позбулися рослинності на майданчику, але навіть притягнули велике відро фарби й намалювали на ньому баскетбольне поле.
Час від часу, на перервах, стажери здалеку дивилися, як по майданчику розливається фарба, закриваючи собою усю кров, яка колись проливалася тут. Червоно-коричневий колір нагадував стару, липку кров, а темно-зелений — гнилий трупний жир. Білі роздільні лінії виглядали ще більш іронічно.
Не лише їхні товариші — кров незліченної кількості людей засохла на цьому майданчику.
Але тепер за допомогою цього методу усі злочини були приховані. Окрім слів на пошарпаних, пожовклих папірцях, ніхто не пам’ятатиме старі кістки.
«Післязавтра після обіду відбудеться баскетбольна гра. Вона буде проведена у трьох раундах. Враховуючи запасних, кожен клас мусить виділити трьох учнів.»
Під час обідньої перерви вчитель Нань у своїх окулярах у золотій оправі зазирнув до класу, здійснюючи рідкісний візит, щоб подбати про свої обов’язки класного керівника.
Серед такої великої кількості стажерів 9 клас був найспокійнішим, оскільки, за винятком уроків, вони не бачили свого класного керівника настільки часто, як решта класів. Принаймні, їм не доводилося сидіти під пильним поглядом безликого учителя щосекунди, тому вони почувалися комфортніше.
Чоловік проігнорував палаючі захопленням погляди знизу та спокійно промовив, «Приїдуть керівники, щоб провести перевірку. У той час усі учні, які не беруть участі у грі, повинні сидіти навколо майданчика і спостерігати. Того дня кожен має виглядати охайно та високо тримати голову увесь день. Не дозволено мати з собою ніякі тестові роботи, допоміжні посібники чи інші навчальні матеріали. Якщо помічники вчителів спіймають вас з чимось таким, ви напряму отримаєте покарання.»
Наразі це звичайна рутина.
Щойно керівництво управління освіти приходить з інспекцією, одразу починають наводити показовий порядок, а зрештою справді страждають від цього лише учні.
«Уся баскетбольна гра буде записуватися на відео та фотографуватися представниками управління освіти. Пізніше їх використають для виробництва пропагандистського фільму щодо морального, інтелектуального, фізичного, естетичного і трудового всебічного розвитку. Школа сподівається, що усі учні покажуть себе якнайкраще, а кожен клас активно буде співпрацювати. Учні, які братимуть участь у грі, також отримають певні привілеї на підсумковому екзамені.»
Коли пролунало це речення, усі стажери у класі, включно з уцілілими в чаті, мовчки перевели погляди на Дзон Дзьова, який сидів у першому ряду.
Маг, який раптово став центром усієї уваги: «?»
[Бля, я зараз вмру від сміху! Мага визнали квіточкою класу*!]
*Найпривабливіший у класі. Застосовується (майже завжди) до дівчат.
[Ні, це квітка усієї школи! prprpr*]
*Нагадую, що це імітація звуку облизування губ, причмокування тощо.
[Досить балачок, хто не хоче побачити, як біловолоса красуня гратиме у баскетбол? Просто подумайте про це — завелика баскетбольна форма, що приховує бліде, струнке та витончене тіло, сповнене сили, ахх, я помер]
[У цьому крижаному нескінченному світі без натяку на людяність лише краса Мага може принести мені трошки комфорту]
Диявол за кафедрою кинув багатозначний погляд на Дзон Дзьова, «До завтрашнього вечора учні, які хочуть доєднатися, можуть прийти до мене у кабінет та подати заявку.»
За минулі два дні насправді сталося багато речей.
Перш за все, після проміжного іспиту заступник оголосив, що стандарт для наступного іспиту складає вісімсот балів, через що у коридорі можна було побачити немало стажерів, які попадали на підлогу, закриваючи руками заплакані обличчя.
Не буде перебільшенням визнати, що цього разу їм усім вдалося набрати шістсот балів тільки тому, що вони доклали усі зусилля, щоб переступити через себе. Клас з найбільшим середнім балом лише ледь наближався до семисот, що на цілих сто балів нижче восьмисот. Не кажучи вже про те, що 9 клас впорався з величезними труднощами.
За перилами була жалюгідна сцена залишків 10 та 4 класів, з-під яких текли криваві річки. Просто дивлячись на це, відчуваєш, що майбутнє похмуре та безнадійне.
Лише зараз багато стажерів усвідомили справжні мотиви за цим інстансом.
Якщо так і продовжиться, що, якщо до підсумкового екзамену необхідний бал підвищиться до тисячі?
Але, врешті-решт, усі були В-ранговими стажерами, які не втратять свій розум навіть у таких умовах з неймовірним тиском.
Просто на початку вони усі щасливо думали, що, незалежно від того, наскільки жорстокий цей колективний інстанс, він все одно надасть людям можливість вибратися.
Але такого високого результату стажерам неможливо досягти самотужки.
Тільки якщо… у класі не з’явиться більше безликих людей.
Саме так, це і був шлях врятуватися, про який усі подумали.
Метою колективного інстансу було відсіювання учасників. Якщо інші стажери у класі стануть безликими людьми… Як кажуть: хіба не краще, щоб загинули товариші по шляху, а не я сам, бідний даос?
У класі було дев’яносто дев’ять осіб, тож, щоб підняти середній бал на двісті, їм треба було лише перетворити на безликих двадцять учнів.
А на підсумковому екзамені, якщо той вимагатиме тисячу балів, доки у класі буде дев’яносто безликих людей, які тягнуть результат, то у кожному класі буде принаймні десятеро, що вижили.
Але проблема у тому, що безликі трансформуються за власним бажанням.
Усвідомивши це, класи, які зберігали нейтралітет, не могли всидіти на місці.
Староста 5 класу потайки зв’язався з кількома іншими старостами із 101 кімнати та сформував команду. Кожен з цих старост всередині свого класу зібрав групу з десятьох учнів з найкращою успішністю, щоб разом тиснути на гірших учнів.
Але погані учні, на яких чинився тиск, теж не такі вже й беззахисні.
Ніхто дурнем не був. Стажери, які мали вищий рейтинг у класі, не обов’язково були сильнішими в цілому. Хто ж не розуміє бажань учнів з кращою успішністю? Вони просто хочуть принести у жертву інших, щоб врятувати себе.
Тож ці погані учні й самі сформували у класі групу, підбадьорюючи один одного, відстрочуючи момент, коли перетворяться на безликих людей, й відверто виступаючи проти класного старости.
Поки обидві сторони змагалися за власні інтереси, конфлікт загострювався, мов вогонь і вода.
У гуртожитку навіть виникла невелика сварка, яка поступово переросла у фізичний конфлікт, і тітонька-завідуюча, яка спіймала їх, записала за усіма порушення.
Стажер згадав, що №1 теж був у цьому інстансі, та зовсім без страху смерті попрямував до його кабінету просити допомоги, однак у відповідь отримав лише одне речення про те, що «NPC мають завдання NPC». До того, як стажери отримають ключову підказку, він не збирався їм допомагати.
Ситуація раптово зайшла у глухий кут.
Проте усі ці події не надто вплинули на 9 клас.
Аби стабілізувати серця учнів свого класу, Дзон Дзьов розкрив їм свій план.
«Я вже обговорив це з №2 і тепер, можливо, знайшов шлях вийти з глухого кута. Єдина погана новина — навіть якщо ми знайдемо спосіб, скоріш за все, доведеться чекати аж до підсумкового екзамену, щоб скористатися ним.»
У цей момент спочатку засмучений 9 клас різко пожвавився.
«Це всього лише місячний іспит. Якщо ми змогли скласти його цього разу, зможемо й наступного!»
«Так-так. Всі ми по черзі навчаємо найгірших учнів, що, хтось досі боїться, що вони не складуть?»
«Братці, тримайтеся. Увесь наш 9 клас повинен вижити. Навчайтеся старанно! Ми усі пройшли через стільки горор-інстансів, та не вмерли навіть тоді, коли віч-на-віч зустрілися з привидом жінки. Буде ганьбою, якщо ми помремо тут.»
«Не зважаймо, вперед-вперед-вперед!»
Суто по-діловому передавши завдання, надане школою, Диявол не став затримуватися.
Коли постать №1 зникла за дверима 9 класу, стажери усі зібралися купкою і спитали, «Дзьов-ґе, що нам робити?»
Фань Джво працював дуже ефективно — після того, як Дзон Дзьов зв’язався з ним вдруге, він знайшов Цучімікадо та разом з Онмьоджі відправився на перевірку.
З іншого боку, він навіть також почав встановлювати зв’язок з групами найслабших учнів у кожному класі. Врешті-решт, команди найкращих учнів не турбували чужі життя, і вони лише сподівалися, що у цьому інстансі вилетить якнайбільше людей. Лише групки найгірших, які теж боролися за виживання, розділяли з ними спільні інтереси.
«Співпрацювати можна, але треба зачекати.»
У підсумку, явище, коли перед першим місячним іспитом їхні плани розкрили, сталося через недостатню єдність інтересів.
Люди такі — зі своїми власними думками та злими намірами. Прямо, як усім подобається мир, однак завжди хтось захоче розв’язати війну. Доки не опинишся в однаковому становищі або у глухому куті, співпраця завжди буде розкішшю.
Через це Дзон Дзьов також підтвердив, що №2 справді був хорошою людиною з довгостроковим баченням ситуації.
З самого початку він твердо вів свій клас до першого місця у школі. Якщо замінити його таким недалекоглядним стажером, як староста 5 класу, то цей почав би викорінювати інакодумців у класі.
Але Фань Джво не лише не вчинив так, але й навіть взяв ініціативу допомогти.
До цього моменту Дзон Дзьов також усвідомив.
Насправді, більшість S-рангів непогані люди. На першому місячному іспиті Дзон Дзьов побачив, що долоні Цучімікадо кровоточили. Тільки після того, як він поцікавився за це пізніше, то дізнався від Темного Шамана, що це було криваве жертвоприношення за технікою Їнь-Ян. Якби він дійсно підвів клас, то був готовий взяти провину на себе.
Азан у темній мантії та Святий Син — хороші хлопці, однак, на жаль, обидва знаходилися під контролем. Темний Шаман теж доволі непоганий, а Екзорцист справжній майстер балансувати між усіма сторонами. Це показує, що у світі досі залишалося багато людей з добрим серцем, і цього цілком достатньо, щоб вбити божевільного, як №1.
Дзон Дзьов потер скроні, «Ця баскетбольна гра дуже важлива. Нам необхідно попасти до трупного ставка.»
Він коротко пояснив план та отримав пропозиції від усіх однокласників, серед яких були кілька справді хороших. Довгий час вони розмірковували, проводячи мозковий штурм, і нарешті Дзон Дзьов кивнув, погоджуючись.
Зробивши остаточне рішення, він повів індекси 99 та 77 до кабінету, щоб записатися.
Кабінет вже був сповнений безликих людей.
Побачивши що йде Дзон Дзьов, третій у рейтингу, безликі одночасно повернули голови, дивлячись на нього спотвореною широкою усмішкою на гладких обличчях, від чого ставало моторошно.
«Хіба це не староста 9 класу? Прийшов побачити вчителя Наня?»
«На цьому іспиті ти добре показав себе. Наступного разу стань ще краще, ми усі дуже високої думки про тебе.»
Двоє інших стажерів були налякані, але біловолосий Маг залишався спокійним. Він пройшов крізь натовп, ведучи двох людей прямо у кабінет.
Індекс 99 стишив голос, «Дзьов-ґе, це ставлення — нагорода за хорошу успішність?»
Дзон Дзьов підняв брови, «Так, а якщо підійти ближче, вони поплескають по плечу та підбадьорять. А ще кличуть, щоб приготувати окрему плиту*. Ну як, у тебе з’явилася мотивація вчитися?»
*开小灶 (приготувати маленьку плиту/піч) — ідіома, яка означає отримання особливого ставлення, привілей тощо.
Індекс 99: «……»
Ні-ні-ні, ніхто не хоче ставати друзями з безликою людиною.
Він спостерігав, як біловолосий юнак постукав у двері, бажаючи щось сказати, однак зупинив себе.
У цю мить з кабінету пролунав лінивий голос, «Заходьте.»
