Глава 75. Відкриття колективного інстансу.
Середня школа №1
[Усіх стажерів прошу зібратися у Трансляційній студії на третьому поверсі о 10:00]
Таке оповіщення від Системи сьогодні рано-зранку пролунало тричі.
Для стажерів це вже не перше відкриття інстансу. Після минулих двох раундів навіть найменш обізнані новачки набралися досвіду.
Крім того, найнижчим рангом у гуртожитку тепер був D-ранг. Після цього раунду лише ті, хто виживуть, досягнуть вищих трьох сходинок. Знаходячись на такій критичній точці, стажери, природно, дуже нервували.
Деякі стажери хвилювалися настільки сильно, що не могли спати, хтось скористався попередніми днями, щоб випивати у місті на першому поверсі, інші сьогодні рано прокинулися, щоб добре наїстися у ресторані, а дехто навіть провів усю ніч у гулянках в барі під відкритим небом.
Крім десяти стажерів S-рангу на верхівці, небагато стажерів могли зберігати чистий розум перед обличчям небезпеки, що наближалася.
Лише Дзон Дзьов усю ніч спав мирно, а зранку вчасно прокинувся о восьмій, щоб вмитися і прийняти душ.
Він став навпроти дзеркала, дістав свою гумку для волосся і міцно зав’язав довгі білі пасма.
У своєму попередньому житті, коли Дзон Дзьов досі був великим фокусником, його волосся не було таким довгим.
Як для професійного фокусника 70% залежать від навичок, а 30% — від зовнішності.
Звісно ж, навички рук і базові трюки повинні бути відпрацьовані дуже добре, але й перебільшені акторські навички, які збивають глядачів з пантелику, не повинні залишатися позаду.
Кваліфікований фокусник ніколи не повинен заплутувати публіку лише візуально.
Як ввести глядачів в оману, не залишивши жодного сліду, щоб досягти мети продемонструвати свої непередбачувані здібності і змусити їх вигукувати та аплодувати, також є важливою навичкою для великого фокусника.
Хороший фокусник одночасно повинен бути і психологом, який бачить серця людей зсередини, а також відмінним актором, повним майстерності. Деякі фокусники, які люблять екстремальні трюки, також є авантюристами, які не бояться небезпеки, і божевільними гравцями, які віддають себе мистецтву. Ці роки Дзон Дзьов теж не занедбував навчання.
Тож у ті часи задля більшого ефекту перформансу Дзон Дзьов відростив волосся до плечей, ніби артист, і зав’язував його у невеличку косу на потилиці.
Крім того, до трансміграції у книгу його волосся не було білим. Зовнішність альбіноса — риса оригінального власника тіла. Хоча зараз Дзон Дзьов носив тіло біленького альбіноса, до того, як попасти у книгу, він був справжнім китайцем з чорним волоссям і чорними очами. Хоча час від часу він фарбував волосся заради сцени, усе ніколи не було настільки погано, щоб він спробував такий нетрадиційний колір, як білий.
Пізніше, коли Дзон Дзьов потрапив у автокатастрофу і його руки були розтрощені, спочатку він не здавався і подорожував світом у пошуках знаменитих лікарів, ніби Доктор Стрендж, у якого був схожий досвід, з «Доктора Стрендж» Марвелу.
На жаль, незалежно від того, куди він йшов, Дзон Дзьову не вдалося знайти способу відновити свої руки.
Протягом якогось часу він перестав про себе піклуватися, проводячи усі дні серед алкоголю і цигарок, і занурився у інший химерний психоделічний світ.
Звичайно, у виснаженого життям фокусника не було часу доглядати за своїм розпатланим волоссям, тому воно росло все більш довгим, ставши, як зараз.
Хоча після трансміграції у роман довжина його волосся збільшилася ще трішки, у Дзон Дзьова не було наміру його підстригати.
Подібно до відновлених рук, завжди потрібно щось, що доводить перенесені труднощі, аби мати змогу рухатися вперед.
З зав’язаним у хвіст довгим волоссям він виглядав набагато свіжіше, а ще трошки лінивіше і холодніше, ніж раніше.
Він обережно заправив пасма волосся, що звисали біля щік, за вуха, витер мокрі руки й погладив голову кота, який згорнувся калачиком на дивані.
«Якщо я зможу підвищити ранг цього разу, то заберу тебе жити у більший дім, коли повернуся.»
Стандартні делюкс-номери для стажерів С-рангу не мають домашніх улюбленців. Лише представницькі номери В-рангу дозволяють тримати тваринок, і улюбленець, якого він отримав, був йому до вподоби.
Найважливішим було те, що кіт, якого надавала Головна Система, не їв і не ходив у туалет, а ще йому можна було обирати характер. О, і також найголовніше те, що він не втрачає шерсть — дуже зручно.
Кіт подивився на нього синьо-сірими очами, облизав свою лапу і продовжив гніздитися на м’якій подушці біля каміна.
……
Коли Дзон Дзьов прибув до студії, вона була майже заповнена людьми.
Як і в правилах першого раунду, якщо до десятої години не дістатися студії і залишитися поза межами гуртожитку для стажерів, покаранням буде миттєва смерть.
Щоб переконатися, що нічого несподіваного не станеться, більшість стажерів вирішили прийти раніше. Вони краще почекають тут більше десяти-двадцяти хвилин, аніж ризикнуть останньою можливістю.
Тільки-но Дзон Дзьов увійшов у студію, він миттєво привернув увагу багатьох людей на сходах.
Сьогодні він відкинув свою звичну лінь, і натомість його брови та очі без жодної видимої причини виглядали холодними і залякуючими.
Зовнішність і темперамент юнака привертали занадто багато уваги, не кажучи, що він став відомий, як лідер нового угрупування, яке досі формується і може злетіти у будь-яку мить, тож на нього, природно, дивилися всюди, куди він йшов.
Перед тим, як піднятися на сходинку В-рангу, Дзон Дзьов подивився вверх на найвищий рівень.
Як і очікувалося, трон посередині досі був порожнім.
Зтикаючись з такою картиною, багато стажерів вже мовчки прийняти привілеї №1, не кажучи вже, що ніхто не наважиться заперечувати цьому Лорду.
«Перепрошую.»
Дзон Дзьов кивнув В-рангам на сходинці.
Загалом ставлення В-рангів до нього було ніяким.
На відміну від нижніх рангів, високі ранги не схильні заздрити і пригнічувати усіх, хто може піднятися вище них. Ветерани на цих рангах були дуже розумними, і кожен з них підтримувався якимись силами. Крім усього іншого, якщо тільки організація не прийняла рішення когось придушити, вони не будуть діяти поспішно і першими кидатися у це все.
Для Дзон Дзьова, хоча це заощаджувало йому чимало зусиль, його не так легко обдурити, тому ще не факт, що це добре.
Незабаром після того, як він зупинився, свічки навколо нього почали мерехтіти маленькими зірочками. Перед ними біля 3D-екрану почала збиратися і з’являтися нечітка антропоморфна форма Головної Системи.
[Час минув. Двері студії заблоковано]
Важкі двері повільно опустилися, а позолочені лампи згасли одна за одною.
[Студійна сцена змінюється… Будь ласка, зачекайте]
У супроводі звуку підйому стіни, які оточували студію, знову почали плисти вверх.
Багато стажерів відчували себе трохи травмованими цією сценою.
Коли вони вперше потрапили у змагання стажерів жахів, за стінами було море з крові та трупів тих, хто не прибув у студію вчасно. Справжнє Пекло.
Щоправда, цього разу зовнішній простір не був з’єднаний з коридором гуртожитку для стажерів, як здогадувалися усі.
Білосніжні лебеді пролетіли по небу вдалині і приземлилися на тлі золотого заходу сонця.
Внизу височіли білесенькі колони храму, у верхній частині якого були висічені статуї богів, а джерело молодої води, що било з фонтану, заломлювало холодне, семиколірне світло.
Стажери стояли на вершині гори Олімп, поставивши ноги на зелену траву. З місця, де вони стояли, ледве проглядалася межа між Богами і людським світом, а над їхніми головами пливли величезні переплетені білі хмари.
Ця сцена була неймовірно прекрасною, але ніхто не вірив, що Система виконає усю цю роботу просто так.
Коли усі знаходилися у сумнівах, повільно пролунав механічний голос.
[Третій раунд інстансів являє собою колективний інстанс. Стажери кожного рангу увійдуть в один і той самий великий інстанс разом. Ранг цих інстансів — ускладнений А-ранг. Стажери S-рангу будуть випадковим чином розподілені на чотири ранги, що залишилися, для змагання]
«Вау——»
Два слова «колективний інстанс» пролунали зненацька, викликавши купу перешіптувань.
Дискусії були зосереджені на рангах CD, бо рангам SAB це вже було відомо заздалегідь і вирази їхніх облич не були здивованими.
[Йде підготовка інстансу… Інстанс готовий]
[Окрім стажерів С-рангу, стажери інших рангів негайно розпочнуть телепортацію]
Знайоме відчуття невагомості випливло знизу сходів. Стажери лише відчули, як полегшали їхні ноги, і навколишнє середовище застигло у кольорових блоках.
[Біп-біп, під’єднання Головної Системи]
[Завантажується попередній сюжет для колективного інстансу В-рангу…]
Щойно небо було блакитним, а хмари біленькими, але ця лінива і комфортна атмосфера галявини з храмом різко змінилася.
Над низькою бетонною будівлею зібралися темно-сірі хмари, усе стало похмурим і незрозуміло гнітючим.
Це дуже стара школа. Це можна побачити не лише по іржавому залізному паркану перед входом, але й по брудним поручням на платформі для підняття прапорів, які знаходилися там уже певну кількість років.
Учительська — єдина будівля, яка була перефарбована білим порошком. Крім цього, гуртожиток для учнів виглядав ще більш примітивно і жалюгідно — ніби його нашвидкоруч склали з дерев’яних дошок, щоб вийшло вже хоч якось.
Але саме ця середня школа створила незліченну кількість легенд про високі результати на вступних екзаменах до університетів, ставши провідною престижною школою.
Незліченна кількість батьків ламали голови, не знаючи, скільки грошей мусять заплатити, щоб їхніх дітей прийняли у цю школу. Адже рівень вступу її випускників до престижних університетів досягав вражаючих 100%!
Всі, хто тільки може вступити до цієї школи, якими б неслухняними учнями вони не були, врешті-решт ставали законослухняними хорошими учнями в очах вчителів і батьків.
Тепер знову розпочався навчальний рік. Шкільна брама вже була переповнена батьками, які притягнули своїх дітей у цю школу, повністю блокуючи вхід.
Вони брали договори, які роздавали вчителі біля брами, а поряд стояли вдягнені у синьо-білу шкільну форму учні. Батьки, здавалося, зовсім не бачили криваво-червоних слів «Ця школа є школою-інтернатом. Якщо на території школи з учнем щось трапиться, школа не нестиме за це відповідальності», написаних у договорі. Великим розчерком вони підписували документи своїм ім’ям і звали своїх дітей підійти та поставити підпис.
Стажери не могли контролювати свої тіла. Вони могли лише спостерігати, як неконтрольована рука простягалася вперед і ставила червоний відбиток на жахливому договорі.
Батьки задоволено піднімали голови і передавали договори назад у руки вчителів.
Хтось стояв біля шкільної брами і пояснював, «Так-так, ми вигравали національні нагороди багато років поспіль… Ми, безсумнівно, виростимо таланти, які приваблять увагу країни… Ми ніколи не втрачаємо додаткові ресурси марно.»
«Наша школа має дуже довгу історію, з сильним педагогічним колективом і багатим джерелом учнів. Через сто двадцять днів ми покажемо вам оновлену дитину.»
«Неважливо, якою неслухняною і пустотливою є дитина, зрештою вона перетвориться на хороше дитя з відмінною успішністю та високими моральними якостями.»
……
Різким контрастом до цього образу, який, здається, застряг у минулому столітті, є табличка , яка висить на шкільній брамі.
Табличка була дуже новою, ніби її лише нещодавно замінили, пофарбована знизу чорною фарбою.
На цій табличці були розкішно написані декілька великих ієрогліфів: Середня школа №1.
З іншої сторони входу був акуратно повішений плакат: Виховуйте лише корисних для суспільства людей.
Кольори були такими яскравими, настільки, що, здавалося, кровоточили.
У цю мить усі вчителі і батьки підняли свої опущені голови і усміхнулися з задоволенням, ніби чітко бачили майбутнє цього суспільства.
Стажери з жахом виявили, що—
Обличчя цих людей були моторошно порожніми.
Усі вони були безликими людьми без жодних рис обличчя!
———
Прим. пер.
У Китаї система освіти відрізняється від нашої, тому «中学» (Середня школа) у їхньому розумінні для нас означає «Старша школа». У них середня школа ділиться на молодшу середню (7-9 класи) і старшу середню (10-12 класи), іноді ще спільну (7-12 класи). В тексті саме «Старша середня школа». У будь-якому разі, я буду використовувати просто «Середня школа» для спрощення
