Глава 167. В оточенні №1
Подивившись на цю сцену якийсь час, Цучімікадо знову опустив голову і збирався-но доїсти невеличкий десерт на своїй тарілці, коли в натовпі вдруге несподівано здійнялися галаси.
Він з’їв ложечку тирамісу та підвів погляд дуже вчасно, щоб побачити чорноволосого чоловіка, який стояв за перилами другого поверху, дивлячись на бенкетну залу під собою.
Га? Що відбувається? Яким чином тут два №1?
На мить Цучімікадо був приголомшений, а потім підсвідомо озирнувся назад і знову поглянув на двері.
Перед дверима в центрі натовпу стояв ще один №1, злегка піднявши голову, а навколо нього сформувалася ізольована зона, у яку ніхто не наважувався вступати.
Двоє Дияволів здалеку пильно дивилися один на одного, атмосфера стала надзвичайно напруженою і складною.
Глядачі у трансляційній кімнаті теж були ошелешені.
[Бля, що коїться, два №1?]
[Гаа??? Я щойно так впевнено поклявся, а тепер отримав по обличчю. Чорт забирай, хтось дійсно посмів прикинутися цим Лордом!]
[+1, який відчайдушний хід… Боже мій, якщо його особистість викриється, не кажучи про самого Лорда, його послідовники точно створять цій особі проблем]
[Я просто хочу знати, який воїн наважився вдати із себе Лорда. Надто сильний, надто потужний, хто б взагалі про таке подумав]
[Кажучи про це, як думаєте, який з цих двох справжній Лорд…]
Тільки-но з’явився цей спливаючий коментар, вся трансляційна кімната замовкла.
[Ах, ну… Думаю, той, хто прийшов останнім — і є Лордом]
[Я теж так вважаю. Просто відчуваю, що його темперамент і поведінка більш схожі… Той, що на другому поверсі, виглядає більш легковажним. Очевидно, що він підробка]
[Так-так, згоден. Я, як самий фанатичний фанат цього Лорда, ніколи не помилюся]
[Я щойно попросив багато послідовників і шанувальників цього Лорда забігти в трансляційну кімнату і подивитися. Всі погодилися, що Лорд на другому поверсі, без сумнівів, фальшивий. А він ще й так недбало прикидається]
[Швидше, швидше, чи побачимо ми, що №1 зробить з самозванцем? Я так радий подивитися шоу, вже приготував і попкорн, і колу]
Не лише чат, але й стажери, які перебували у бальній залі, перешіптувалися, ділячись своєю думкою про шокуючу сцену перед ними.
«Отой, на другому поверсі, має бути несправжнім Лордом, так?»
Стажери подивилися на Диявола-Дзон-Дзьова, потім на Диявола-№1 і почали серйозно коментувати.
«Ага, мені теж здається, що вони не схожі. Маючи купу років досвіду, як шанувальника, я гарантую, що той, що на другому поверсі, ймовірно, несправжній.»
«Погляньте, рукавички на руках Лорда на другому поверсі білі, а у Лорда внизу — чорні. Маска теж трохи відрізняється, але крім цього, вони абсолютно однакові.»
«Не знаю, хто це тут смерті шукає. Та хай вже, у будь-якому разі, за моєю інтуїцією — чим пізніше він з’явився, тим більше ймовірність, що щось не так. Подумайте самі: Головна Система вже оголосила про закриття бальної зали, а ми з самого початку були тут і не бачили, щоб той Лорд підіймався на другий поверх. Отже, ясно як день — той, хто зараз нагорі, точно фальшивка.»
«Цей пан має рацію. А тепер давайте подивимося, як Лорд розправиться з самозванцем.»
Багато послідовників направили свої осудливі погляди на другий поверх.
Слухаючи голоси з усіх сторін, за маскою Дзон Дзьову ледь вдавалося стримати свій вираз обличчя від сміху.
Що це за послідовники такі? Вони дуже швидко обернулися проти свого ідола та почали безсоромно нести маячню — нормально взагалі?
Навіть хоча всередині він з усіх сил стримував сміх, версія Диявола у виконанні Мага все одно анітрохи не ворухнулася. Натомість він злегка підняв руки.
Цей рух імітував дію №1, коли він вперше з’явився у студії, схрестивши руки і зробивши жест вниз, сигналізуючи присутнім замовкнути. Дзон Дзьов скопіював цю манеру гри на всі сто — можна сказати, перейняв саму її суть.
Як і очікувалося, зала, у якій досі лунали перешіптування, негайно замовкла, немов він натиснув на кнопку паузи.
Ця дія, безсумнівно, була натяком. Звичайно, в очах реального Диявола це було нічим іншим, як провокацією.
Чорноволосий чоловік однією рукою сперся на перила, дивлячись зверху вниз на людину, одягнуту так само, як він. Зіниці, заховані за маскою, звузилися, а вираз обличчя був не гнівним, навпаки — усміхненим.
Безліч очей блукали туди-сюди між ними двома.
Диявол першим відвів погляд, сховав руки в кишені та, наспівуючи химерну мелодію, повільно спустився ґвинтовими сходами зали, які були недалеко від нього.
Всі були шоковані. Вони стояли внизу, не сміючи зробити ані звуку, лише мовчки дивлячись, як той спускався.
[Я щойно наблизив на людину на другому поверсі. Мелодія, яку він наспівує, зовсім не в такт! Справу закрито, як може той Лорд співати безладно? Правда лише одна, він — підробка!]
[Що, він співає не в такт? От ми все і вирішили. Він що, не може навіть прикидатися реалістичніше?]
[А він, здається, цілком розслаблений, справді спустився сходами вниз. Що це означає, він що, хоче влаштувати бійку зі справжнім Лордом, нажаханий.jpg]
[Молодь зовсім не розуміє, наскільки цінне життя — він дотанцювався аж до справжнього Лорда. Незручно вийшло]
Порівняно зі шквалом коментарів, які просто спостерігали за веселощами та були не проти побачити більше контенту, більшість стажерів у бенкетній залі справді перелякалися.
Цучімікадо відклав з рук ніж та виделку, а між його нахмуреними бровами промайнув натяк на глибоку думку.
На відміну від інших стажерів, які балакали про те, який з двох був справжнім №1, він, приєднавшись до Антидиявольського альянсу, став одним із небагатьох стажерів, яким була відома здібність Диявола.
Оскільки здібністю Диявола була маніпуляція ляльками, чи можливо таке, що обидві особи, які з’явилися на балі — його маріонетки? Це не лише може привернути увагу, але й значно заплутати, тому іншим буде складніше їх розрізнити.
Насправді, головною причиною такого підсумку було те, що Цучімікадо просто не зміг зрозуміти, який з двох Дияволів був справжнім, а який ні. На його думку, вони були досить схожими.
Але саме через це Цучімікадо почувався ще більш спантеличеним.
Його дика уява навіть утворила припущення, що один з Дияволів міг бути таємничим Інструктором.
Очевидно, інші теж вибирали чийсь бік, а їхні погляди ставали все складнішими.
У цей момент знову пролунав голос Головної Системи.
[Другий етап — танці — от-от розпочнеться. Стажери, будь ласка, приготуйтеся]
Другий етап був танцювальним.
Танці означали фізичний контакт, а фізичний контакт означав можливість швидше з’ясувати, хто є хто. Всі приготувалися починати та докласти усіх зусиль, щоб виявити чужі особистості.
На підвищенні музиканти вже давно зайняли свої місця. За помахом диригента перша скрипка піднесла смичок — і зазвучала мелодійна увертюра «Блакитного Дунаю».
Звичайно ж, на світському вечорі обов’язковим елементом був Віденський вальс, широко відомий, як чарівне коло кохання.
Прикро, але хоча стажери могли битися з нечистю і ворожити, серед них все одно було мало танцюристів.
Ні, було перебільшенням сказати «мало». Серед близько двох тисяч осіб, мабуть, знайшлося б не більше однієї пари, яка змогла би виконати вальс.
Отже, це танцювальна частина. І раз це розважальний захід, Головна Система й не наполягала, щоб усі великі чоловіки по двоє йшли в пари витончено танцювати — бо, чесно кажучи, це видовище просто жахало б очі.
Майже тоді ж, як пролунало сповіщення Головної Системи, стажери кинулися на танцювальний майданчик, закружлявши довкола.
[Йойки, ну й видовище!]
[Рятуйте, дідько, рятуйте! Я щойно побачив дівчинку з тонкою талією та великими грудьми, яка йшла, як могутній чоловік. Не можу перестати сміятися. Так нахабно й незалежно йде, я можу подумати лише про тих кількох стажерів ахахахах]
[Я що, єдиний, хто досі дивиться на дівчину в матросці? Боже, вона ж бездоганна. Навіть те, як вона обертається по колу, просочено атмосферою отаку. Чорт, тепер мені навіть цікавіше, хто це за стажер!]
Увагу привертав не лише Цучімікадо у матроській формі, але також пінгвін, який, поки всі кружляли на танцювальному майданчику, залишався нерухомим, мов його це зовсім не стосувалося.
А щодо Дзон Дзьова — він стояв прямо посередині танцювального майданчику.
Невідомо, було це навмисно чи ні, але раптове збільшення кількості людей заблокувало йому зір та огляд на ґвинтові сходи.
Дзон Дзьов нахмурився.
Він загубив слід Диявола. Інша сторона вмить розчинилася в тисячах людей.
Мабуть, Головна Система теж відчула, що погойдування всіх, хто стояв на майданчику, були надто болючим видовищем, тому через мить мовчання вона нарешті промовила.
[Аби підсилити цікавість етеру, усім стажерам буде передано колекцію знань про міжнародні бальні танці. Будь ласка, зачекайте]
Прямо як витрати великих сум балів в обмін з Головною Системою на спеціальні знання чи навички, всі необхідні знання про бальні танці з нізвідки з’явилися в головах усіх стажерів у бенкетній залі.
Багато хто зі стажерів прийшов до раптового усвідомлення, як, наприклад, Цучімікадо, який встав рівно і нарешті звільнився з чарівного кола кохання, що кружляло навколо нього.
Коли всі бажали спробувати нові навички, все освітлення в приміщенні зненацька згасло.
Різка втрата світла змусила стажерів у залі вигукнути від несподіванки.
Лише обличчя Дзон Дзьова посуворішало.
Ця темрява була дуже дивною.
Зі своїм покращеним до максимального рівня зором, він мав ідеальний нічний зір, однак зараз бачив лише липку пітьму, від якої ніяк не позбавитися, і яка, ніби звір, роззявила свою криваву пащу, поглинаючи все.
Він не знав, чи було це ілюзією, але в темряві усі перешіптування миттєво послабшали, ніби їх придушили шумопоглиначем. До вух вони долинали з давно втраченим відчуттям спотворення.
[Оголошення підказки про Інструктора]
[Він з’явиться в цій темряві]
Трансляційна кімната знову вибухнула.
Ніхто не знав, що відбувалося. Хоча усі вони читали правила Балу-маскараду, ніхто не знав, що під час оголошення підказки про Інструктора все світло бенкетної зали зникне.
[В біса, що коїться, хто вимкнув світло?]
[У мене так само, нікого не бачу. Я можу лише чути голоси, ну щоб його! Я теж хочу побачити справжнє обличчя Інструктора]
Навіть трансляційна кімната не могла розгледіти людей під цією пітьмою. Екран в етері був не менш чорним, працювало лише аудіо.
Дзон Дзьов опустив руку, закрив очі та сконцентрувався на відчуттях змін навколо себе.
Його м’язи напружилися, готові до битви у буть-яку мить.
Почувся звук вітру.
А також тихий сміх, близький до його вуха.
Зіниці Дзон Дзьова різко звузилися і він завдав удару рукою назад.
Не влучив.
Холодна рука ковзнула його ліктем, посилаючи серію мурашок.
Дзон Дзьов знову спробував вдатися до цього ж трюку. Не дивно, але він вдруге не влучив.
Повторивши це п’ять чи шість разів, Дзон Дзьов запевнився в одній речі.
Він був оточений №1.
З усіх сторін його охопила темрява, сповнена Дияволів і диявольських маріонеток.
———
Примітка автора:
Дзьов-Дзьов: Я більший Диявол, ніж сам Диявол!
№1: Зрозумів, я прикидаюся собою
