Глава 166. Фінальний вхід.
Бал-маскарад
З тим, як Дзон Дзьов їв, читав книги, гладив кота і спав, дні минали непомітно, і дуже скоро настав кінець першого місяця.
Під пильними поглядами та очікуванням всіх, Бал-маскарад нарешті стартував.
Ввечері тридцятого числа висока стіна студії на третьому поверсі впала з гучним «бам».
Там, де ніхто не міг бачити, простір всередині величезної студії почав розтягуватися та розширюватися у химерний спосіб.
Просто з повітря з’явилися ряди довгих столів з білими скатертинами, а також просторий танцювальний майданчик, який був вимощений мармуром, розписаним дивовижними візерунками.
Вище люстри з червоного золота теж раптово змінилися, наче невидима велетенська рука зібрала їх, поєднавши разом і утворивши блискучу кришталеву вежу. Вгорі мерехтіли нитки китиць, освітлюючи всю бенкетну залу.
[Обмежений за часом захід з нагородами: Бал-маскарад, відкрито]
[Буде ввімкнена панорамна камера, протягом балу буде транслюватися єдиний спільний етер]
[Сцена знаходиться в процесі будівництва та офіційно відкриється о дев’ятнадцятій. Будь ласка, зачекайте]
[Після Балу-маскараду бенкетна зала буде назавжди закритою, а початковий вигляд студії буде відновлено. Будь ласка, зважайте на це]
Багато стажерів вже заздалегідь прибули у крамничку стилізації у внутрішньому місті, чекаючи, коли відкриться бал.
Аби запобігти тому, що хтось побачить, як інший стажер перевдягається, і таким чином викриє його особистість, Головна Система спеціально попросила усіх стажерів заздалегідь зачекати в крамничці стилізації. Коли бал розпочнеться, крамничку стилізації буде оновлено, і від неї з’явиться прямий коридор в бенкетну залу. Таким чином можна було гарантувати, що початковий зовнішній вигляд стажерів не буде викритий.
Дзон Дзьов не спішив кидатися в гру зарано. Він вже вирішив, як буде поводитися, щоб вдавати з себе №1.
З яскравим та ефектним характером Диявола, він має увійти на сцену останнім, прямо як на першому переоцінюванні рангів. З’явитися на вершині, привернувши увагу всієї публіки.
Тому Дзон Дзьов навіть неквапливо замовив обслуговування номеру і, лише повільно насолодившись сьогоднішньою вечерею, поглянув на годинник.
Дев’ятнадцята сорок п’ять.
Захід розпочався рівно о дев’ятнадцятій, а вступний етап тривав одну годину. Якщо ти не увійшов до двадцятої години, це означало, що ти автоматично відмовився від права участі у танцях. Бенкетна зала зачиниться, і жодному новому стажеру не буде дозволено увійти.
Вже майже час.
Він поправив одяг, розвернувся, зайшов у ліфт і натиснув кнопку внутрішнього міста.
На цей час майже всі, хто мав приєднатися, вже приєдналися. Бальна зала була сповнена витончених костюмів і святкових келихів.
Як і здогадувався Дзон Дзьов, через те, що на обличчях всі носили маски, тут, природно, були усі можливі типи одягу. Досить велика кількість стажерів вибрали жіночий одяг. Куди не поглянь, всюди костюми покоївок, чаклунок, фей, усі з пишними формами спереду та ззаду, одна фігура гарячіше за іншу — та й навіть їхні пози були ідеально однаковими.
Чат трансляційної кімнати був приголомшений.
[Лайно, це що, відбір на жіночу команду Стажера жахів, початок якого ми пропустили? Спантеличений кіт.jpg]
[Чому купка дорослих чоловіків в жіночому одязі більш розкуті, ніж самі дівчата?!! Я вже довгий час не відводжу погляду від тієї дівчинки в матроській формі. Як вона жестикулює і як рухається, — чорт забирай, та хто б повірив, що це хлоп?!]
[Я не можу, зараз вмру від сміху. Стажери доклали забагато зусиль, щоб їх не впізнали інші, вони вже на все готові]
[Боже мій, у мене є підстави підозрювати, що добра половина стажерів у цій бенкетній залі регулярно займаються крос-дресингом*!! Перевдягатися в жінку мало б бути дещо соромно, але у них він зовсім відсутній, ба більше, деякі з них ну занадто вправні у цьому!]
*Перевдягатися в одяг, який вважається одягом протилежної статі.
Перша година була вступною: всі прогулювалися бенкетною залою, сиділи на диванчиках чи балакали.
На довгих столах стояли ряди різноманітного вина, а офіціанти в чорних смокінгах ходили з підносами в руках. Було навіть кілька кмітливих стажерів, які перевдягнулися у форму офіціантів. Якби вони не носили масок, було б дійсно складно розрізнити їх.
З іншого боку величезна вежа шампанського виблискувала в повітрі колами насичених кольорів.
Маленькі квадратні тарілки, наповнені всілякими десертами та тістечками, під світлом переливалися яскравими відтінками, що виглядало неймовірно красиво.
На вищих ярусах — на першому й другому поверхах — з купола звисали темно-червоні штори, а золоті китички висіли цілими низками. Далі, в глибині, струнний оркестр грав спокійну серенаду в тональності соль мажор. Диригент стояв спиною до танцювального майданчику внизу, розмашисто й невимушено розводячи руками в повітрі, його рухи були спокійними та граціозними.
Цучімікадо стояв перед довгим столом. Зі складним виразом він взяв велику тарілку десертів та присів на сидіння поруч з собою.
Невідомо, за допомогою якої магії були приготовлені десерти на цьому бенкеті, але, з’ївши один, він вже не міг зупинитися. Смак просто вибухав на смакових рецепторах.
Цучімікадо зазвичай не ходив до ресторану, особливо після початку змагання стажерів жахів. Їм не треба було їсти, тому він витрачав весь вільний час, граючи в ігри. Іноді, коли він замовляв обслуговування номеру, то міг також замовити кілька напоїв щастя для справжнього отаку*. Несподівано, не ївши такий довгий час, тепер, чим більше він куштував, тим більше хотів їсти.
*Кока-кола, пепсі тощо.
Тож він опустив голову, щоб доїсти тістечка на своїй тарілці, потайки вивчаючи костюми інших людей — може, йому пощастить впізнати кілька знайомих облич.
У будь-якому разі, Цучімікадо наважився б поплескати себе по своїх фальшивих грудях та поклястися, що його не впізнає ніхто.
Саме так, адже він безсоромно перевдягнувся в жіночий одяг. _(:з」∠)_
І він взагалі перейшов усі межі, надягнувши матроську форму!
Синьо-білі смужки, матроський кашкет і краватка-бант. До речі, він трохи підкоригував свою фігуру, вдягнув білі панчохи та маленькі шкіряні туфлі. За зовнішнім виглядом і не скажеш, що він — невдаха №10!
Хоча спочатку, одягнувши жіноче, йому було дуже соромно і він боявся, що його впізнають, в ці дні Цучімікадо викроїв трохи часу, щоб навчитися дівочим манерам від NPC-стиліста, і тепер майже досяг того, щоб міг цілком видавати себе за справжню дівчинку.
А чому Цучімікадо боровся так відчайдушно? Звичайно, тому, що він уклав парі з Екзорцистом. Вони поставили на те, хто перший зможе впізнати іншого на Балі-маскараді.
Якби Цучімікадо програв, йому довелося б затиснути носа і віддати Екзорцисту блакитний талісман. Якщо хтось не знає, блакитний талісман — найдорогоцінніша річ онмьоджі. Навіть Цучімікадо не міг назвати себе багачем. З моменту, як успадкував прізвище Цучімікадо та став славетним Онмьоджі, кількість блакитних талісманів в його руках не перевищувала десяти.
Якби програв Екзорцист, тому довелося б віддати кинджал А-рангу, який Цучімікадо вже давно бажав мати.
Парі було надзвичайно спокусливим, до того ж, Екзорцист майстерно вмів вести гру, а Цучімікадо теж добре тримав баланс між всіма сторонами. Раніше у Нескінченному циклі вони двоє вже багато разів укладали парі, крім того, були друзями, тому не було жодних сумнівів, що договір був справжнім та чесним.
Через це Цучімікадо змінив свій зазвичай ледачий характер отаку, доклав багато зусиль і вбрався у дівчину. Зрештою, не встанеш рано — нічого не пожнеш.
Поки він смакував десерти й озирався, з боку дверей раптом почувся галас.
У цю ж мить бенкетною залою пролунав холодний механічний голос Головної Системи.
[Час вийшов, перший етап завершено, бенкетна зала негайно зачиниться і більше не дозволить нікому увійти. Втім, стажери вільні покинути захід до його завершення, автоматично відмовившись від права на участь у танцях]
Красуня-в-матроській-формі-Цучімікадо озирнувся і побачив біля дверей постать.
Офіціанти, які стояли по обидва боки дверей, швидко зачинили важкі двері за ним.
Чорний костюм, невеликий жилет, темно-червона краватка з золотим тисненням, єгипетський хрест.
Середньої довжини чорне волосся, зав’язане в хвіст, шкіряні рукавички та блискучі чорні шкіряні черевики.
Чорна маска, книжковий дух, що оселився в повітрі навколо нього. Небезпечний і жорстокий, але витончений у кожному русі.
Він з’явився, мов тінь, прорізавши світло та змусивши всі вогники позаду себе згаснути.
«А ну геть з дороги, це той Лорд!»
«Боже мій, №1 і справді прийшов відвідати цей бал, і він навіть не змінив свого вбрання.»
Безліч стажерів з благоговінням дивилися на цю сцену, по черзі відступаючи назад, спонтанно утворивши ізольовану зону. Ніхто не смів зробити крок вперед.
Спливаючий чат теж був шокований.
[Як і очікувалося від цього Лорда! Він прийшов вчасно, якраз перед фіналом етапу, і у нього навіть нема наміру маскуватися]
[Це нормально. Навіть якщо кожний впізнає його, жоден стажер не наважиться вказати на цього Лорда 23333]
[Саме так, але, стривайте, насправді, на мою думку дуже імовірно, що таємничий Інструктор це і є №1. Втім, як і сказала людина нагорі, ніхто не наважиться вказувати на нього, як ніяково]
[Насправді, мені цікаво, чи не начепив хтось навмисно цей костюм, вдаючи із себе №1]
[…… Сестро, ти про що думаєш, хто взагалі посміє прикидатися цим Лордом? Це абсолютно неможливо]
Так само, як і думав чат, стажери у всій бенкетній залі теж не вважали, що це — перевдягнений інший стажер.
Це збігалося з попереднім припущенням Дзон Дзьова.
Дзон Дзьов приймав повні фанатичного захоплення погляди, не кліпнувши оком. Натомість він спокійно прорізав натовп і попрямував до центру бенкетної зали, подумки знову і знову вихваляючи себе за дотепність.
Насправді, якби це був хтось інший, він, ймовірно, не зміг би грати настільки схоже. Зрештою, костюм на тілі — одне, а враження, яке ти справляєш на людей — зовсім інше.
Найособливішою рисою Диявола був його характер.
Раніше Дзон Дзьов його не розумів, однак пізніше йому вдалося це зробити, завдяки спогаду, який передав маленький Диявол.
Те, з чого він народився, і являло собою це. Жодне світло не могло уникнути цієї густої, перекрученої злоби.
Для Дзон Дзьова це зовсім не становило труднощів.
Зараз він розділяв натовп, як Мойсей Червоне море. Куди б він не йшов, усі погляди прямували за ним.
Навіть якщо в серці всі вважали, що він №1, ніхто не наважувався виступити і заробити балів виживання.
Це так круто.jpg
З оболонкою №1, Дзон Дзьов відчував, що він навіть міг піти й знайти місце, у якому дочекається, поки №1 самостійно до нього не прийде. У будь-якому разі, ніхто не посміє підійти та запросити його на танець.
Поки Дзон Дзьов стояв, його погляд раптом привернула людина-пінгвін, яка підкралася до нього і холодно на нього дивилася.
На цій людині-пінгвіні була маска пінгвіна, але ходив він ідеально прямо. Його очі були темними, і він зовсім не виглядав, як пінгвін. Від нього наче віяло крижаною температурою Антарктиди.
Цей погляд — це ти, Джуґе Аню!
Споглядаючи цей костюм, під маскою Дзон Дзьов ледве стримував усмішку.
Але в дусі альянсу він не пішов викривати особистість Джуґе Аня й заробляти собі нечесну вигоду. Натомість він непомітно обмінявся поглядами з іншою стороною, мов уклавши мовчазний контракт.
Тому Дзон Дзьов відвів погляд та збирався шукати навколо достатньо підозрілого на роль №1 кандидата, коли в натовпі несподівано здійнявся ще один галас.
Він озирнувся і побачив особу, одягнену точнісінько як він, яка стояла за перилами другого поверху бенкетної зали, дивлячись на нього з усмішкою.
Дзон Дзьов: «……»
Чекайте-чекайте, костюм той самий???
Оце так.
———
Примітка автора:
Дзьов-Дзьов: О, Боже, я зіткнувся з реальним (?). Давай-давай, подивимося, хто з нас більше схожий на Диявола!
№1: ?
Прим. пер.
Виберіть свого героя: Чорт-його-забирай-пінгвін, «я знаю весь його одяг до трусів» смертельний ворог чи безсоромний ганебник Цучімікадо в міні-спідниці й панчохах…
