Глава 146. Слухати історії про покидьків перед сном
«Як його тінь повернулася?»
Тільки-но пролунало це речення, усі шоковано завмерли.
Коментарі, які останнім часом стали менш активними, знову почали сипатися з ентузіазмом.
[Лайно, а справді, хіба Маг не зауважив на цьому раніше? Після входу в інстанс їхні тіні зникли, і не лише у NPC і стажерів, але й у будинків та дерев також]
[Так-так-так, я теж це пам’ятаю. Гляньте-но на коло людей біля каміну, під їхніми ногами нічого нема. Лише врятований стажер має тінь]
[Раптове повернення тіні повинно бути знаком. До речі, хтось з вас стежив за етером щойно? Я перемкнувся і все проґавив]
Стажер, який довгий час не міг говорити, погрівся біля каміну, поступово заспокоївся і нарешті сказав.
«Щойно ми вийшли разом. Надворі така важка злива…»
Менше десяти хвилин назад стажери, які швидко змінили одяг, ринулися на вулицю у дощових плащах.
Дуже дивно, але чим далі вони відходили від собору в місто, тим спокійніше ставав дощ і небо. Коли вони досягли центру міста, злива, яка майже сформувала непрохідну штору навколо церкви, повністю припинилася.
І не лише це — вуличні ліхтарі в центрі міста замиготіли, немов спеціальні ефекти, які часто зустрічаються у фільмах жахів, що викликало у всіх моторошні відчуття.
Вони стиснули пістолети очищення в своїх руках і насторожено озиралися.
Хтось виявив щось неправильне, направив пістолет на землю і вигукнув, «Ви…ви подивіться на це!»
Там, куди показував його палець, на бежевій смугастій плитці були калюжі води.
На нічному небі високо зійшов місяць, на темному тлі засяяло холодне світло, що зверхньо дивилося вниз на землю.
У цих маленьких калюжах з імли поступово збиралися потворні й зловісні тіні.
Чорні будівлі відбивалися у водній поверхні, а темна смола стікала із верхівок шпилів, фарбуючи суворі обриси окраїни містечка в похмурі, густі й зловісні тони.
Коли з’явився цей чорний колір, місячне сяйво також заховалося за шарами хмар нічного неба.
І небо, і земля раптом потемніли.
Наступної миті, у калюжі спотворена до нелюдського вигляду темна тінь здійняла бризки і вирвалася зі стоячої води, з пронизливим виттям кинувшись вгору.
Все це трапилося за пів секунди. Ентоні відреагував найпершим, а його очі різко засяяли кривавим кольором. Він легко підняв пістолет очищення в своїй руці та вистрелив у чорну тінь.
Вампірські здібності давали йому незрівнянний нічний зір, а також дозволяли виявити, що попереду було щось не так, раніше за решту.
«Ррраааар—»
Чорна тінь заревіла, як звір.
Куля пістолету очищення була срібно-білою. Після того, як вона пронизала груди чорної тіні, початковий колір було поглинуто з неймовірною швидкістю. Чорна тінь зненацька розсіялася з центру, перетворившись на купу крапель, і знову впала на землю, повернувши собі нормальний колір води.
Коли Ентоні завершив розбиратися з тінню, він розвернувся і побачив, що інші стажери досі збентежено стояли в темряві, не розуміючи, що відбулося.
В біса, тут не було вуличних ліхтарів, а місячне світло перекрили хмари, тож видимість була мінімальною.
Якщо битва продовжиться таким чином, стажери точно понесуть збитки.
«Чого ви досі тут стоїте?! Приготуйтеся евакуюватися!» Закричав Ентоні, а потім першим розвернувся і побіг назад.
Калюжі з’єднувалися з кутами всієї вулиці, і відображення міста в них зливалося з поверхнею, створюючи ефект дзеркала — варто було лише трохи нахилити кут зору, і все накладалося одне на одне. У дощову ніч тисячі чорних рук поповзли звідти назовні, наперебій тягнучись до стажерів.
Коли їх раптом зустрів такий гучний гуркіт, усі повернулися до тями, більше не зважаючи на те, як тіні виглядали в їхніх очах, підняли пістолети і побігли назад, відстрілюючись.
Проте тіней було забагато.
Тіла цих «мешканців Міста Зла», як їх назвав маленький Папа, були спотвореними, мов у привидів, які шукали власної смерті, з темними очними западинами, освітити які не вдавалося навіть місячному світлу.
Вони могли лише орієнтуватися на бризки води й сріблясті сліди куль у повітрі, ледь розрізняючи рухливі плями кольору, та стріляли в темряву навмання.
«Стривайте… Не стріляйте, вони, схоже…»
Декілька стажерів чітко роздивилися їхній вигляд і коротко скрикнули.
Хтось почув крики і різко озирнувся назад, але він не очікував, що чорні тіні вже проривалися через оборонну лінію відступаючих стажерів, прямуючи прямо до нього. Раптово тіні накинулися на стажера, який озирнувся.
Очікуваної крові не було, голова і кінцівки не відірвалися, та навіть не пролунав звук розриву тканин.
«Бах—»
Стажер, у якого влучила чорна тінь, закотив очі та впав прямо на землю, здійнявши на себе бризки брудної води.
Тому інші стажери поспіхом притягнули його назад.
Послухавши цю історію, Дзон Дзьов нахмурився, «Жодних травм?»
Звісно ж, після повторної перевірки дійсно виявилося, що стажер, який лежав на підлозі, не мав слідів травм на шиї та грудях. Окрім того, що до нього досі не повернулася свідомість і він здригався всім тілом, не було зовсім нічого дивного.
Біловолосий юнак присів навпочіпки і погладив підборіддя, «Хтось розгледів чітко, як виглядали ті чорні тіні?»
Декілька стажерів невпевнено підняли руки. Ентоні зробив паузу і теж підняв руку.
Дзон Дзьов подивився на кількох звичайних стажерів.
«Я покращив свої очі. Хоча там було дуже темно, трошки я все ж побачив.»
Вулиці міста були не «нормально» темними. Пітьма могла навіть текти, просочуючись з калюж, наче жила своїм життям. Звичайне посилення зору не дозволяло зазирнути у неї.
Усі подивилися на стажера.
Останній, затинаючись, сказав, «Здавалося, в-вони були жителями міста.»
Не чекаючи, поки інші піднімуть галас, він невпевнено додав, «Також можливо, що я побачив усе неправильно, оскільки їхня зовнішність дуже відрізнялася від жителів Міста Добра.»
У бічній залі запанувала мертва тиша. Інші стажери, які теж підняли руки, тихо кивнули, погоджуючись.
В трансляційній кімнаті тривала дискусія.
[Чи може хтось з тих сестричок, які перебували в цій трансляційній кімнаті, прийти і пояснити, що сталося?]
[Тут! Я щойно була в цьому етері, зачекай, зараз напишу. На щастя, в прямому етері можна редагувати яскравість, інакше ми усі були б збентежені не менше, ніж самі стажери]
[Ага, боюся, так і було б]
[Те, що сказав цей бос В-рангу — правда. Ті чорні тіні справді були мешканцями міста, я впевнена на 100 відсотків. Але є одна деталь, яку ці боси, мабуть, не помітили через поспіх… і це те, що чорна тінь злилася з тілом непритомного стажера!]
Дзон Дзьов підвівся з підлоги і раптом підняв погляд, «Ви всі, закотіть рукава і подивіться.»
Усі зробили, як він наказав.
Стажери один за одним закотили рукава, відкриваючи під ними частину своїх блідих рук.
Невдовзі один за одним пролунали вигуки.
«Чому у мене зникла чорна лінія?!»
«Гей, і у мене, і у мене!»
Серед двадцяти дев’яти стажерів у двох несподівано пропало по одній чорній лінії, поки решта досі мали по шість ліній на своїй руці.
Зіткнувшись з цією неймовірною ситуацією, два стажери були спантеличені не менше, оскільки вони, як і решта їхніх товаришів, стріляли у чорні тіні.
«Це тому, що ви влучили у них, а ми ні?»
Задумливо промовив Сю Су, але потім швидко спростував своє припущення.
Щойно у важкій зливі на них кинулася ціла щільна купа чорних тіней. Загалом там було двадцять дев’ять осіб, тож було неможливо, що лише дві людини влучили, ця здогадка була надто обурливою.
Маленький Диявол сидів збоку, всім тілом занурившись у м’які подушки на дивані, підтримуючи свою голову обома руками, і зацікавлено спостерігав за їхнім обговоренням.
Дзон Дзьов зиркнув назад на нього, і останній миттєво показав йому милу усмішку.
«Хай буде так.»
Дзон Дзьов підвівся, «Сьогоднішня погода справді занадто погана, ще й трапилася неочікувана ситуація. Для початку йдіть та відпочиньте. Нам доведеться зачекати, доки поранений не прокинеться завтра, і тоді можна буде прийняти рішення.»
Саме так.
Зараз вони були оточені тут, а постраждалий не прокинеться ще якийсь час. До визначення, чим були істоти, які прийшли із Міста Зла, вихід під дощ дорівнювався самогубству.
Вони усі були досвідченими стажерами, тому не могли цього не розуміти. Коли ділу бракувало зачіпок, було безглуздо поспішати вперед. Краще трошки помарнувати часу, аніж недбало гратися своїм життям.
Тому стажерам довелося під наглядом монахинь повернутися у гуртожиток за собором, залишивши в серці чимало питань.
У бічній залі залишилися лише маленький Диявол, Дзон Дзьов та Ентоні.
Біловолосий Маг втомлено потер скроні.
Світло вогників каміна стрибало по його прекрасному обличчю, подовжуючи тіні, що відкидалися рисами обличчя, глибше вимальовуючи їх.
Ентоні поглянув на непритомного стажера на підлозі зі складним виразом, «Вони мають рацію, чорна тінь справді була жителем міста. І... вона також з’єдналася з його тілом.»
Завдяки своїй здібності Ентоні був єдиним, хто бачив увесь процес.
У ту мить він побачив, як чорна тінь стрибнула на стажера і влилася у його тіло, мов вода в молоко, абсолютно безслідно.
Зіткнувшись із цією ситуацією, він також висловив свої припущення та міркування.
На землі стояло Місто Добра, а під землею знаходилося Місто Зла.
Мешканці Міста Добра були сповнені доброти, а мешканці Міста Зла, очевидно, злості. Обидва міста були повністю однаковими, як і було видно в калюжі — мов віддзеркалення.
Хіба з цього не можна було зробити висновок, що і жителі Міста Зла були точнісінько такими, як у Місті Добра? Неначе їх скопіювали і вставили.
Дивлячись, як спина Ентоні зникла за кутом, маленький Диявол, який щойно підпирав голову, як людина, якої це все анітрохи не торкалося, зістрибнув з дивану.
Позаду з тіней з’явилася монахиня і швидко перемістила нещасливого хлопця, який лежав на підлозі, на диван, щоб той відпочив.
Маленький Диявол позіхнув, дуже вправно розкрив руки до біловолосого юнака і почав поводитися як розбещена дитина.
«Вже так пізно, я дуже сонний, ґеґе, ходімо наверх спати разом.»
Дзон Дзьов подивився на нього, не ворухнувшись, «Вибач, але в «пограти з тобою» такі послуги не входять.»
Маленький Диявол з очікуванням пустотливо зиркнув на нього, «Тоді ґеґе повинен розповісти мені кілька казок перед сном.»
Дзон Дзьов: «……»
Дзон Дзьов: «У тебе всі спогади Диявола. Замість того, щоб слухати казки, чому б тобі не пригадати всі свої ганебні вчинки з майбутнього, як щодо цього?»
———
Примітка автора:
Маленький Диявол: Плак-плак-плак
Дзьов-Дзьов: Плаксивого монстра одним ударом.jpg
