Глава 120. Тому що їхні натури приваблюють одна одну
Після того, як Дзон Дзьов завершив своє речення, номер поринув у глибоку тишу.
Як він і сказав, він вибрав допомогти 9 класу тільки через те, що дав обіцянку.
А причина для помсти за індекси 99 та 15 — Дзон Дзьов відчував, що не виповнив свою обіцянку, через що злився.
Навіть ця допомога не мала якоїсь мети, він просто перебував у хорошому настрої, тому і допоміг. Різниця полягала у тому, що він з Дияволом мали відмінні способи розважати себе. Його жаль, навпаки, ніс у собі зверхність: він не був зворушений самими стражданнями, а лише вважав, що страждання взагалі не потрібні.
А щодо радості та смутку — він був народжений відокремленим від світу мембраною, нездатним зрозуміти їх, то що вже казати про емпатію?
На мить чорноволосий чоловік приголомшено завмер, а його постійно байдужий вираз трохи послабшав.
«Іноді відмінності між хорошим і поганим неочевидні. Процес не має значення, якщо сам результат хороший — то і людина хороша.»
Ці слова змусили Дзон Дзьова, який щойно продемонстрував свою холоднокровність, розгубитися, не знаючи, як відповісти.
За роки до і після того, як він трансмігрував у книгу, Джуґе Ань був першим, хто назвав його хорошою людиною. Не кажучи вже, що цей чоловік надзвичайно розумний, що також додавало багато ваги до звання, яким він його нагородив.
На довгий час біловолосий юнак замовк, а інтонація ледь помітно сповільнилася, «……Як скажеш.»
Джуґе Ань подивився на нього і у його серці здійнялася рідкісна емоція. Він не знав, як її висловити.
Якби він мав описати її, то, скоріш за все, це був би жаль.
Емоції не завжди були недоліком, але якщо людина навіть не могла їх зрозуміти, осягнути, то це справді викликало жаль.
Адже для нього буде складно сповна відчути дружбу, родинні зв’язки та навіть любов і кохання. Він не зможе повернути любов своїм близьким, не проронить сльозу на похороні; він залишиться самотнім, оскільки не матиме навіть друзів, що вже казати про кохану людину. Радощі та сум світу ніяк не торкалися його, ніби він — привид, який блукає довкола.
Джуґе Аню не було відомо, чи був №1 таким самим, як цей Маг, і чи мав він вроджену перешкоду перед емоціями. Але неможливо було заперечувати, що, за його логікою, для таких людей не було чимось дивним вчиняти як завгодно. Зрештою, для них усе у світі втратило кольори, і їм залишалося лише знайти власне зацікавлення.
Для Диявола цікавим було насолоджуватися чужим болем.
А для Мага—
Думаючи про це, Джуґе Ань раптом зрозумів.
Він згадав, що сказав Дзон Дзьов у першому інстансі.
Великий фокусник, який одного разу незворотно пошкодив обидві руки. Більше не маючи змогу тримати гральні карти, він зрозумів увесь відчай світу.
Коли його душа впала на саме дно життя, якби він хотів чинити зло, то мав би звільнитися від кайданів та стати схожою на Диявола істотою.
Але Дзон Дзьов цього не зробив.
Це не лише посилило попередній висновок Джуґе Аня, що «Дзон Дзьов власноруч повісив на себе ланцюг», але й дозволило усвідомити сенс за цим.
Розмірковуючи про це, Джуґе Ань закрив очі та не зміг не зітхнути у серці.
Він гідний називатися рятівником, вирахуваним диском Восьми триграм Тай Дзі.
Хто мав ще більші шанси стати ворогами, якщо не дві очевидно однакові людини, які йшли у протилежних напрямках?
Мабуть, саме через їхню натуру їх так притягувало один до одного, але, врешті-решт, вони зустрінуться лише у битві на мечах.
Не було необхідності навіть перевіряти це.
Джуґе Ань подумав, що не повинен у цьому сумніватися.
Довгий час у кімнаті панувала тиша. Чутно було лише те, як юнак потягував соєве молоко.
У каміні досі потріскували дрова, на яких стрибали мерехтячі вогники.
«Він запросив тебе?»
Дзон Дзьов байдуже відповів, «Так.»
Одна з комфортних деталей спілкування з розумними людьми — не треба було кожне речення висловлювати надто чітко, оскільки співрозмовник міг самостійно зрозуміти подальший розвиток подій і результат.
Наприклад, зараз: Джуґе Ань вже точно знав, що Диявол досі очікував на відповідь Мага, і якими будуть наслідки, якщо той відхилить пропозицію.
«Якщо ти відмовиш, то ви станете справжніми ворогами.»
Спокійно промовив Джуґе Ань, «Його мета це контролювати усіх S-рангів. Раніше чи пізніше ти підвищишся до S-рангу. Конфлікти та розбіжності між вами неминучі. Ти маєш це розуміти.»
«Так.»
Біловолосий юнак кивнув і поставив склянку соєвого молока назад на стіл, «Ворог мого ворога — мій друг. Мої вітання. Хоча я не планував залазити на твій піратський корабель, принаймні, у цьому питанні наші цілі співпадають.»
«Гадаю, пан Джуґе прийшов сюди не для того, щоб згадувати минуле?»
Усміхнувся Дзон Дзьов, «Я вже продемонстрував свою щирість. Якщо пан не має наміру довести свої наміри, то прошу його піти.»
«Не спіши.»
Джуґе Ань погладив свій одяг та знову сів на диван, виглядаючи так, ніби нарешті наважився на довгу розмову з ним.
«Чесно кажучи, у мене є план.»
Дзон Дзьов: «……?»
Це що, одразу перехід до того, як військовий радник роздаватиме поради?
……
Розмова між Джуґе Анем та Дзон Дзьовом тривала довго, від світанку до заходу.
Звісно, Дзон Дзьов все ще мав сумніви щодо ставлення Джуґе Аня, бо він досі пам’ятав, що після їхньої минулої розмови виявив, що Джуґе Ань щось приховав і обманув його. Проте, вдавши, що йде у туалет, він кілька разів скористався картами таро, щоб перевірити його, і з великим здивуванням виявив, що цього разу цей хлоп дійсно був повністю щирим — жодних брудних трюків.
Попрощавшись з Джуґе Анем, Дзон Дзьов глибоко задумався.
Це дійсно дивно. Чи справді розмова може дати такий великий ефект? Очевидно, раніше ставлення Джуґе Аня було сумнівним, але зараз той ніби розвернувся на 360 градусів.
Він похитав головою, пішов у ванну, щоб перевдягнутися, і повільно вийшов із гуртожитку для стажерів.
Зараз була лише двадцята година, а до відкриття Веселкового парку розваг залишалося ще кілька годин.
Причина, через яку Дзон Дзьов вийшов, це те, що він отримав повідомлення від кількох стажерів В-рангу.
Колективні інстанси справді сприяли покращенню стосунків між стажерами, як-от з дев’яносто сімома учнями 9 класу.
Усі вони погодилися після повернення у гуртожиток для стажерів зібратися і випити у барі на даху, тому вирішили зробити це сьогодні.
Коли Дзон Дзьов прибув на останній поверх, усі стажери з 9 класу вже були на місці.
Без будь-яких спеціальних заходів атмосфера у барі дійсно нагадувала звичайний бар. Лазерні вогники та діджейський гурт запалювали музику збоку, а столи, які раніше використовувалися для Гри Короля, тепер слугували бару.
Трохи попереду дев’яносто шість осіб сиділи за величезними столами. Варто зауважити, що посеред столу стояли два повні алкоголю келихи.
«Дзьов-ґе тут!»
«Добрий вечір, Дзьов-ґе, вип’ємо-но!»
Усі вже були трошки сп’янілими та не розуміли, про що говорять. Втім, атмосфера стояла хороша.
Бачачи їх отак, Дзон Дзьов невимушено взяв келих алкоголю з рук офіціанта, що стояв поруч, і здалеку привітався з ними, «Незважаючи ні на що, добре, що ми вижили.»
Це речення ніби зрушило якийсь перемикач, і очі усіх стажерів почервоніли ще більше.
Після проходження інстансу Середньої школи №1 вони майже усі досі залишалися на В-ранзі, було лише кілька тих, хто піднявся на А-ранг. Тепер, коли хтось згадав сто двадцять днів життя в інстансі, вони не змогли втримати сум.
Після трьох раундів випивки хтось раптом запитав, «Дзьов-ґе, ти не плануєш створити власну організацію?»
Через це питання усі за столами подивилися на нього, а їхні погляди горіли бажанням почути відповідь.
Дзон Дзьов зробив паузу і туманно відповів, «У мене є певні ідеї.»
Коли він сказав це, декілька стажерів за столом, яких підвищили до А-рангу, усвідомили.
Дзон Дзьов завжди уникав такої проблемної речі, як створення організації.
Але цього разу він був таким активним, і цьому точно повинна бути причина.
Як усім було відомо, високорейтингові стажери могли заздалегідь отримувати підказки про наступний інстанс.
Стажери А-рангу вже були ледь не найвищими у всьому змаганні Стажер жахів, тож вони, природно, отримували багато підказок.
Щодо Джуґе Аня — він, як №3, знав навіть більше.
Їхня розмова тривала так довго, і очевидно, що це були не прості балачки. Натомість, базуючись на поточній ситуації, вони склали попередній план на майбутнє.
Головна Система залишила найкращим стажерам підказку, що наступний інстанс буде колективним.
А-ранги знали трошки більше, через що Дзон Дзьову було відомо, що наступний інстанс — не колективний інстанс, у який учасників набирають навмання, а інстанс, у який стажери могли самостійно скласти команду.
Оскільки для того, щоб взяти участь, необхідно було скласти команду, з’являлося більше простору для маневрів. Замість того, щоб опинитися у групі випадково вибраних людей, краще власноруч сформувати її. Принаймні, таким чином можна було гарантувати, що ти довірятимеш їй більше.
Також, виходячи з цього командно-колективного інстансу, Джуґе Ань запропонував стратегію.
№3 неоптимістично дивився на поточне становище на S-ранзі і напряму зауважив, що майже половина S-рангів, ймовірно, вже знаходилася під контролем Диявола. Дзон Дзьов подумав про №8 та Святого Сина, потім про Азана у чорній мантії та погодився.
Оскільки вже вирішено, що майбутніх конфліктів не уникнути, краще було вдарити першим.
Після того, як вчора завершилося переоцінювання рангів, Джуґе Ань зв’язався з Цучімікадо та Екзорцистом. Ці двоє людей були єдиними S-рангами, яким можна довіряти у тому, що ними не маніпулював Диявол.
Іншими словами, Джуґе Ань вже проклав для Дзон Дзьова шлях. А до того, чи підійматися на його піратський, вороже налаштований до №1 корабель, — це на волю Дзон Дзьова. Бо навіть якщо він не захоче підніматися туди, Джуґе Ань не дозволить Дияволу робити усе, що заманеться, і обов’язково контратакує.
І Дзон Дзьов не розмірковував про це багато.
Він вже давно подумки підготувався до такої ситуації.
Диявол завжди знаходився у домінантній позиції. Цього разу Дзон Дзьов жадав завдати тому удару ножем у спину.
Він ніколи нікого не боявся, тим паче, набагато веселіше бути ворогом Дияволу, аніж співпрацювати з ним. Це була одна з найвеселіших речей, яку Дзон Дзьов взагалі міг отримати на цій сцені.
Тому зараз, з цим парком розваг, Дзон Дзьов та Джуґе Ань, потайки обговоривши все, домовилися зробити щось грандіозне.
І не лише у парку розваг, але й у наступному колективному інстансі він також планував зробити Дияволу великий сюрприз.
Звичайно, першим кроком у цьому плані було зробити вигляд, що він погоджується на співпрацю з Дияволом.
Почувши, що сказав Дзон Дзьов, усі стажери різко захвилювалися.
«Дзьов-ґе, якщо ти справді створиш організацію, ми охоче підемо за тобою.»
«Саме так, хоча це всього лиш інстанс, ми усі щиро вважаємо тебе нашим старшим братом. Дзьов-ґе, ти новачок, але досяг А-рангу просто після кількох інстансів. Твоє майбутнє безмежне.»
«Правильно, ми теж хочемо потриматися за стегно Дзьов-ґе.»
Кажуть, уцілілі безжальні, але, оскільки вони люди, чи насправді вони могли бути безжальними?
Чим складніше ситуація, тим краще можна було оцінити здібності людини. Маг дійсно змусив їх щиро визнати його майстерність.
«Поговоримо про це пізніше. Мабуть, незабаром з’явиться інша нагода.»
Дзон Дзьов усміхнувся і сказав, «Не кваптеся увійти в наступний інстанс. Хтось з вас планує брати участь у заході Гелловінської Королівської битви? Чому б нам не сформувати разом команду?»
———
Примітка автора:
Джуґе Ань справді перша людина, яка гідна називатися великодушною — чесний і справедливий як для дітей, так і для літніх. Давайте нарешті виправдаємо його, адже він постійно страждає через чужу провину. Не сумнівайтеся в ньому.
Дзьов-Дзьов: Моя черга розіграти свої карти!!
Прим. пер.
Джуґе Ань та ще колючка, не вірте жодному слову автора.jpg (я люблю Джуґе)
