Фан Чжаому приземлився в Сіетлі о третій годині дня.
У Сіетлі знову йшов дощ. Фан Чжаому не брав з собою багато багажу, тому парасольки в нього також не було.
Ще до того, як він сів у літак, Ендрю надіслав йому адресу готелю. Фан Чжаому знайшов її в Інтернеті. Цей готель знаходився трохи далеко від аеропорту, але оскільки він боявся загубитися в громадському транспорті, то, поміркувавши, все ж таки вирішив взяти таксі.
Сівши в машину Фан Чжаому написав Ендрю:
— Я приїхав.
Ендрю відповів дуже швидко:
— Вже в машині?
Коли таксі рушило з місця, пейзаж за вікном почав пропливати все швидше. Ендрю говорив так спокійно, що Фан Чжаому не міг визначити його місцезнаходження і зрозуміти ставлення, тож він лише відповів "хм" і позіхнув.
— Скільки часу мені знадобиться, щоб дістатися до готелю на таксі?
Ендрю зробив паузу і сказав:
— Сорок хвилин, якщо не буде заторів.
Фан Чжаому занадто довго сидів у літаку і відчував, що починає задихатися в сидячому положенні. Привідкривши вікно автомобіля, щоб вдихнути свіжого повітря, він запитав:
— Коли ти прибудеш до готелю? Як мені піднятися?
— Я теж повертаюся до готелю, — відповів Ендрю, — Я залишив картку-ключ на стійці реєстрації. Тобі просто потрібно повідомити їм номер моєї кімнати, і тобі її віддадуть.
Фан Чжаому слухняно погодився, а потім знову запитав Ендрю:
— Як скоро ти приїдеш?
— Не знаю, сказав Ендрю, — Ти можеш просто взяти картку і піднятися нагору.
Фан Чжаому сказав, що зрозумів, і, поклавши слухавку, невідривно дивився на краєвид за вікном.
Прибувши до готелю, Фан Чжаому підійшов до стійки реєстрації, як і наказав йому Ендрю. Персонал відразу все зрозумів, коли Фан Чжаому назвав номер кімнати, і без зайвих запитань дав йому картку-ключ.
Коли Фан Чжаому попрямував до ліфтів, він озирнувся, подумавши, що Андрю, мабуть, дуже компетентний на роботі, інакше його компанія не надала б йому такий розкішний готель для проживання.
У ліфті він надіслав Ендрю повідомлення, сказавши, що вже піднімається. Ендрю зупинився на 28-му поверсі, а ліфт був настільки швидким, що йому не знадобилося багато часу, щоб дістатися туди. Не дочекавшись відповіді від Ендрю, Фан Чжаому обережно потягнув свій багаж і знайшов кімнату. Відімкнувши двері, він відчинив їх.
За дверима була темрява. Фан Чжаому зайшов всередину, і двері за ним зачинилися. Він нічого не бачив.
Фан Чжаому боявся темряви і навіть не знав, чи був тут Ендрю, тому він дуже нервував і не наважувався йти далі, й навіть хотів відчинити двері й втекти.
У повній темряві він тихо прошепотів:
— Ендрю?
Почекавши деякий час він так і не отримав відповіді. Фан Чжаому полегшено зітхнув, подумавши, що Ендрю, мабуть, ще не повернувся, тому він підняв руку і вже збирався намацати вимикач, як раптом почув дуже знайомий голос, що пролунав неподалік:
— Сяо Му.
Це був перший раз, коли Фан Чжаому безпосередньо почув голос Ендрю, і його серце миттєво прискорилося.
Голос Ендрю звучав набагато об'ємніше, ніж коли він слухав його по телефону. Просто почувши "Сяо Му" Фан Чжаому міг уявити, як там стоїть Ендрю. Він не знав, наскільки Ендрю вищий за нього, оскільки на фотографіях цього не було видно.
— Чому ти не ввімкнув світло? — Фан Чжаому нерішуче відпустив свій багаж і, торкнувшись стіни, рушив вперед.
— Я боюся, що злякаю тебе, голос Ендрю пролунав трохи ближче. Судячи з того, що Фан Чжаому побачив у кімнаті, коли двері були відчиненими, Ендрю мав би стояти в кінці коридору.
— Чому я повинен боятися? — Ендрю говорив так серйозно, що Фан Чжаому розсміявся з його слів, і заспокійливо сказав, — Ти перебільшуєш, чи не так? Я дуже сміливий, мене так просто не злякаєш.
Він навпомацки зробив ще один крок і раптом схопив чоловіка за руку, зрозумівши, що насправді Ендрю знаходився дуже близько.
Фан Чжаому відпустив руку, але її, натомість, схопив Ендрю.
— Сміливий? — риторично запитав його Ендрю.
Фан Чжаому почув насмішку в тоні Ендрю і розлютився:
— Що ти маєш на увазі? Поясни мені.
Ендрю нічого не сказав, лише посміхнувся.
У темній кімнаті відчуття загострюються. Ендрю лише злегка стиснув його зап'ястя, і цього було достатньо, щоб у Фан Чжаому пересохло в роті. Він боявся, що якщо його серце битиметься сильніше, то Ендрю зможе це почути. Повітря, сповнене легкого аромата прянощів, раптом наповнилося незрозумілою невизначеністю, і Фан Чжаому відчув, як воно повільно нагрівається. Фан Чжаому не наважувався поворухнутися, але Ендрю поворухнувся.
Він схопив Фан Чжаому за зап'ястя і, смикнувши, потягнув його в свої обійми.
Ендрю, який був набагато вищим за Фан Чжаому, обійняв його, і рука Фан Чжаому притиснулася до грудей Ендрю, торкаючись рівномірно тонізованих м'язів крізь тонку футболку.
— Ендрю... — покликав його Фан Чжаому. Не знаючи, що сказати далі, від подивився вгору, і його губи торкнулися підборіддя Ендрю і Ендрю, ніби несвідомо, трохи відкинувся назад.
Фан Чжаому завмер і штовхнув Ендрю, сказавши:
— Забудь про те, що ти не ввімкнув світло, чому ти ховаєшся?
— Я не ховаюся, — заперечив Ендрю.
Його рука лежала на спині Фан Чжаому в дуже джентльменських обіймах.
Фан Чжаому знову злегка штовхнувся, змусивши Ендрю відпустити його.
— Нарешті я знаю, чому ти хотів завантажити додаток для знайомств, — Фан Чжаому знову нахилився до тіла Ендрю. Він підняв підборіддя, простежуючи щетину Ендрю, і акуратно притиснувся до його губ, перш ніж розійтися, а потім буркнув, — Тому що ти зовсім не знаєш, як проявити ініціативу.
Наступної секунди Фан Чжаому вже не міг вимовити ні слова. Ендрю притиснувся до Фан Чжаому і торкнувся його обличчя.
Плечі Фан Чжаому були міцно стиснуті Ендрю, його губи і язик були люто зайняті Ендрю, і він ледве дихав, коли Ендрю поцілував його так, ніби хотів з'їсти, хтиві звуки поцілунків наповнили кімнату. Ноги Фан Чжаому настільки ослабли, що він ледве не сповз по стіні. Лише тримаючись за руки Ендрю, він ледве втримався на ногах.
Відчувши, що Фан Чжаому не може стояти, Ендрю трохи відійшов назад і запитав:
— Хочеш сісти?
Фан Чжаому обійняв Ендрю і тихо промовив:
— Ммм.
Ендрю підняв Фан Чжаому на руки, як принцесу, і зробив кілька кроків, перш ніж покласти його на щось дуже м'яке. Фан Чжаому простягнув руку, щоб доторкнутися до нього, і запитав:
— Ми на ліжку?
— Так.
— Світло все ще вимкнене? — запитав Фан Чжаому, — Ти не хочеш мене бачити?
— Я боюся тебе налякати, — повторив Ендрю.
Коли Фан Чжаому почув ці слова, він подумав, що у Ендрю якась вада чи ще більша проблема. Його серце трохи боліло за нього, і тому він сказав:
— Тоді нічого страшного, якщо ми поки що не будемо його вмикати. Це не має значення.
Фан Чжаому простягнув руку і смикнув Ендрю за сорочку:
— Підійди до мене. Нічого страшного, якщо я доторкнуся до тебе, так?
Ендрю нахилився і поцілував Фан Чжаому в куточок губ. Він схопив руку Фан Чжаому і поклав її собі на обличчя.
Фан Чжаому легенько провів рукою по обличчю Ендрю:
— Мм, твої брови дуже гарні.
Після секундної паузи Фан Чжаому нахилився, щоб поцілувати брови Ендрю, потім торкнувся його надбрівних дуг і очей:
— У тебе дуже чіткі риси обличчя.
Потім він поцілував його очі, торкнувся носа та обличчя. Перенісся Ендрю було дуже високим. Хоча він не міг цього бачити, Фан Чжаому відчував, що Ендрю не може бути потворним, і тому ніжно поцілував кінчик носа Ендрю:
— Твій ніс теж дуже гострий.
Фан Чжаому натиснув на його нижню губу і пересунувся, щоб замінити пальці власними губами. Він ніжно поцілував його і відчув тепло і дихання Ендрю. Він зробив висновок:
— Все дуже гарне.
— Правда? — запитав Ендрю тихим голосом, притискаючись до його спини і саджаючи Фан Чжаому на себе.
— Так, - сказав Фан Чжаому, — Насправді, я теж не дуже привабливий. Ти, мабуть, теж розчаруєшся, коли побачиш мене.
— Не розчаруюся, — відповів Ендрю.
Його обійми були дуже теплими, а коли він заговорив, його губи припали до вуха Фан Чжаому:
— Я знаю, що ти дуже гарний.
— Але ти не можеш завжди залишати світло вимкненим, — безпорадно сказав Фан Чжаому.
Ендрю поклав голову на плече Фан Чжаому і через мить сказав:
— Дозволь мені ще трохи тебе пообнімати.
— Чому ти поводишся так, ніби ми розлучаємося назавжди? — розсміявся Фан Чжаому, — Тоді давай поки що не будемо вмикати світло.
Ендрю обхопив руки Фан Чжаому і міцно стиснув їх, здавалося, що він відчуває себе невпевнено. Фан Чжаому втратив раціональність. Він нахилився до вуха Ендрю і запитав його:
— Чи ми... зробимо це перед тим, як увімкнути світло?
Далі
Розділ 22
Ендрю надовго застиг, даючи зрозуміти Фан Чжаому, що він серйозно обмірковує це питання. Він тримав Фан Чжаому на руках так, ніби плекав його, і лише через мить сказав йому: — Тобі слід увімкнути світло. — Не буду, — ліниво відповів Фан Чжаому, — Якщо ти хочеш його ввімкнути, то зроби це сам. Фан Чжаому натиснув на плече Ендрю і змінив позицію, обхопивши тіло Ендрю. Його рука ковзнула вниз, але перш ніж він до чогось доторкнувся, її зловив Ендрю. — Чому ти такий сором'язливий? — Фан Чжаому не зніяковів навіть після того, як Ендрю схопив його руку, — Я навіть прийшов до тебе, але ти постійно відштовхуєш мене. Ти не хочеш цього? — Фан Чжаому, — Ендрю несподівано назвав його ім'я. У Фан Чжаому раптом з'явилося погане передчуття в серці. Він не міг сказати, що це було, але незабаром у нього вже не було часу думати про це. Назвавши його ім'я, Ендрю не став продовжувати. Вони зупинилися на мить, перш ніж Фан Чжаому вчепився в плече Ендрю і знову почав цілувати його. Фан Чжаому лежав на Ендрю, кусаючи його губи, йому було так гаряче, що він не витримав і зняв свою сорочку, а потім і футболку Ендрю. Уривчасте дихання Ендрю дзвеніло у вухах Фан Чжаому, діючи як афродизіак. Він не мав більше розумової здатності думати про щось інше, і все його тіло кричало про бажання більшого. Цього разу, коли Фан Чжаому торкнувся твердіючої частини Ендрю, той не зупинив його. Фан Чжаому розстебнув ремінь Ендрю, і брязкіт пряжки по тканині пролунав надзвичайно голосно, лоскочучи серце Фан Чжаому, а все його тіло затремтіло в передчутті. Рука Ендрю лягла на талію Фан Чжаому, повільно стискаючи її. Фан Чжаому відпустив ремінь і обхопив руками шию Ендрю. — Не називай мого повного імені. Ендрю підкорився і плавно покликав: — Сяо Му. Фан Чжаому стягнув з Ендрю спідню білизну, обхопивши його рукою. Коли тверда і гаряча плоть потерлася об долоню Фан Чжаому, Ендрю підняв Фан Чжаому і притиснув його до ліжка. Ендрю перехопив ініціативу, штовхаючи Фан Чжаому на ліжко. У Ендрю були великі руки, його великі пальці лежали біля пупка Фан Чжаому, а долоні обхопили талію. Він був дуже сильним, грубо, але дбайливо пестив Фан Чжаому від шиї і грудей до живота і стегон. Фан Чжаому вже втратив контроль над своїм розумом і дозволяв Ендрю робити все, що він забажає. В останню мить Ендрю раптом зупинився. — Що сталося? — запитав Фан Чжаому, коли його дихання трохи заспокоїлося. Ендрю нічого не відповів, лише відпустив Фан Чжаому і сів. Фан Чжаому був трохи спантеличений, тому продовжував лежати в ліжку з Ендрю мовчки, і його серце, що шалено калатало, поступово заспокоювалося. — Сяо Му, ти це серйозно? — несподівано запитав його Ендрю. Фан Чжаому не зрозумів значення слів Ендрю і на мить замовк, перш ніж запитати: — Серйозно щодо чого? — Секс? — Фан Чжаому на мить замислився і, не чекаючи, поки Ендрю закінчить говорити, перепитав: — Ти не хочеш цього робити? — Ні, справа не в цьому, — Ендрю навпомацки знайшов у темряві сорочку Фан Чжаому. Потягнувши Фан Чжаому за руку, він допоміг йому сісти і накинув її на нього. Ендрю поправив сорочку Фан Чжаому, а потім підняв руку, щоб погладити його волосся. Приблизно через три-п'ять секунд він нахилився і поцілував Фан Чжаому в щоку, перш ніж відійшов. — Я увімкну світло, — сказав Ендрю. Сон Юаньсунь увімкнув світло. Світло в готелі було настільки тьмяним, що Фан Чжаому на мить рефлекторно заплющив очі, а коли розплющив їх знову, Сон Юаньсунь побачив, як побіліло обличчя Фан Чжаому. Вираз обличчя Фан Чжаому не зазнав значних змін, лише посмішка повністю зникла, а привітність перетворилася на холодність. Він не одразу відреагував, лише довго й беземоційно дивився на обличчя Сон Юаньсюня. Його губи кілька разів ворушилися, і Сон Юаньсюнь відчув, що він хоче щось сказати, але Фан Чжаому так і не вимовив цього вголос. Сон Юаньсунь, тим часом, сидів неподалік від Фан Чжаому, спокійно, але стурбовано чекаючи на його вирок. Фан Чжаому раптом підвівся, подивився на вбиральню праворуч від себе й зайшов до неї, притримуючи рукою розсувні двері, не зачиняючи їх до кінця. Невдовзі після цього Сон Юаньсунь почув, як Фан Чжаому вирвало всередині. Під час ранкового рейсу Сон Юаньсунь придумав незліченну кількість можливих реакцій Фан Чжаому. Йому здавалося, що він продумав усі найгірші сценарії, та все ж не очікував такого конфузу. Ще через мить Фан Чжаому підійшов до дверей ванної кімнати і щільно зачинив їх. Було чути звук води, Фан Чжаому приймав ванну. Він мився дуже довго, навіть довше, ніж дивився на Сон Юаньсюня. Фан Чжаому вийшов о шостій годині, повністю одягнений. Коли він відчинив двері, вологе повітря з ванної кімнати вирвалося назовні. Губи Фан Чжаому були дуже червоними. Він не виглядав так, ніби плакав, і, ймовірно, саме через блювоту його очі почервоніли. Сон Юаньсунь дивився на Фан Чжаому, але Фан Чжаому не дивився на нього. Фан Чжаому підняв куртку, яку він кинув на підлогу, коли вони цілувалися, і одягнув її, щільно застебнувши ґудзики. — Я піду першим, — сказав Фан Чжаому, схиливши голову, більше ні про що не запитуючи. Цього разу від нього нічого не можна було відчути. Сон Юаньсюнь подивився на Фан Чжаому, чия відкрита шкіра була червоною від миття, а кісточки пальців виглядали так, ніби були в синцях. — Ти вже забронював квиток? — запитав його Сон Юаньсюнь. — Забронюю по дорозі. — Сяо Му... — Сон Юаньсунь тільки-но вимовив його ім'я, як його перебив Фан Чжаому. — Ви повинні називати мене на моє повне ім'я, — Фан Чжаому, здавалося, не хотів говорити ні слова Сон Юаньсуню. Він взувся і швидко пішов до дверей. Він привіз багаж, який залишився біля дверей, і здавалося, що він дійсно готовий провести кілька днів з Ендрю в Сіетлі. Перед тим, як приїхати, він витратив три години на пакування своїх речей, але він пробув у Сіетлі навіть менше трьох годин, перш ніж вирушив назад. Сон Юаньсунь не міг не піти за ним і не потягнутися до Фан Чжаому. Фан Чжаому злякався і відштовхнув Сон Юаньсуня. Він міцно стиснув ручку валізи, і Сон Юаньсунь помітив, що у нього тремтять руки. Все тіло Фан Чжаому тремтіло. Сон Юаньсунь відчував, що Фан Чжаому не може повернутися сам у такому стані. Він простягнув руку і обхопив пальцями зап'ястя Фан Чжаому. — Я проведу тебе. — Не треба, відпусти, — сказав Фан Чжаому Сон Юаньсюню, якого штохнув кілька разів, і підняв обличчя, коли той не відштовхнув його. Очі Фан Чжаому нарешті наповнилися сльозами, а голос став дуже хрипким, ніби він більше не міг контролювати свої емоції, та й не хотів цього робити. Сон Юаньсюнь не відпускав його руку. Фан Чжаому не міг випустити його з поля зору. Він боявся, що з Фан Чжаому щось станеться. — Залиш мене в спокої, — Фан Чжаому притиснувся спиною до стіни і перестав боротися, тихо благаючи Сон Юаньсюня. — Залиш мене в спокої, — повторив Фан Чжаому. Його сльози капали на руку Сон Юаньсюня, скочуюючись вниз по тильній стороні його руки. Справа не в тому, що Сон Юаньсюнь ніколи не бачив, як хтось плаче, просто неможливо прожити стільки років і не побачити цього. Але Сон Юаньсюнь раніше не знав, чому ті люди плакали. Він вважав, що плакати - це найнепотрібніша річ, якщо є проблема, то потрібно думати про її вирішення, плакати - це боягузливо і некомпетентно. Виявилося, що це не так. Фан Чжаому плакав, тому що йому було сумно, тому що він жалкував. З десяти тисяч способів стати друзями Сон Юаньсюнь вибрав найгріший; з десяти тисяч людей, які б хотіли стати друзями з Фан Чжаому, Сон Юаньсюнь був найгіршим. Перше, що сказав Фан чжаому, коли Сон Юаньсюнь заговорив про ввімкнення світла, це що він говорив це так, ніби вони збиралися розлучитися назавжди. Сон Юаньсунь відчував, що навіть розлука назавжди може бути краще, ніж це. У житті та смерті немає місця для маневру, і кожен, хто стискався з такою ситуацією, міг лише змиритися з нею. Однак до того, як увімкнулося світло, Сон Юаньсунь ще міг жити у своїх ілюзіях, він ще міг мріяти. Сльози та опір Фан Чжаому були схожі на камені, що висять у повітрі і падають один за одним. Розвіявши в серці Сон Юаньсюня одну за одною нездійснені надії та сподівання, Фан Чжаому пішов геть.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!