"2"
"1"
За спиною принца закінчився зворотній відлік.
<СИСТЕМА> Час закінчився. З'явився [Каллісто] і вбив [Велетенського Ведмедя].
<СИСТЕМА> Квест [Вполюйте на Велетенського Ведмедя] провалено!
"Бляха, воно рахувало до того моменту, як він з'явився?"
Важко дихаючи, я дивилася на білу квадратну панель, що височіла над кронпринцом.
— На що ти дивишся? Виглядаєш, як ідіотка, — сказав кронпринц, зупинившись прямо переді мною.
Куточок його рота піднявся — і він усміхнувся.
— Що? Знову у мене закохалася?
Тільки тоді я прокинулась і насупилась.
— ……Звісно ні.
— Це розчаровує. Адже я навіть врятував тебе, принцесо, — продекламував кронпринц. Він зовсім не звучав ображено.
Як не дивно, його саркастичний голос заспокоїв моє шалене серцебиття.
"……Ха. Я думала, що той ведмідь справді мене вб'є."
Я згадала, як усвідомила, що у моєму арбалеті не залишилося кульок, і гігантську лапу ведмедя, що височіла наді мною і була готова розтрощити мені голову.
Ноги затремтіли, в очах запаморочилося, і на мене накотила хвиля нудоти.
Я повільно та глибоко видихнула, намагаючись заспокоїтися. Якщо подумати, то провалені другорядні квести не закінчувалися моєю смертю.
Так було і на звичайній, і на високій складності.
Я не померла, коли провалила квест "Зустріч На Фестивалі" з Рейнольдом та Дерріком.
Мисливське змагання було одним із головних епізодів гри, тому було природно, що я зустріну одного з мейл лідів у надзвичайній ситуації — як-от під час невдалого полювання на ведмедя.
"Але чому саме він……?"
Я нахилилася, вітаючи його, але зробила це лише, аби сховати свій похмурий погляд. І змусила себе подякувати йому.
— ……Дякую, що врятували мені життя, Ваша Високосте. Я не знаю, що б я без Вас робила.
— Яка ти смілива, що наважилась сама піти вполювати на найбільш хижого звіра на змаганні.
Хлоп, хлоп, хлоп.
Замість того, щоб прийняти мою подяку, кронпринц повільно зааплодував.
— Мені справді цікаво, що в біса коїлося у твоїй прекрасній голові.
— ……
— Але якою божевільною не була б моя принцеса, вона не може сама вбити ведмедя такого розміру.
Його тон прозвучав так, ніби він повчав малу дитину, і це мене дратувало.
"Ти справді думаєш, що я хотіла боротися з ведмедем?! Це був клятий квест!"
Я була настільки розчарована, що хотіла накричати на нього, але [Прихильність 12%] над його головою мене зупинила.
— Я знаю це, — натомість похмуро відповіла я.
Кронпринц підніс руку до грудей у надмірно перебільшеній манері, аби показати шокованість.
— Знаєш?
— Так.
— О, тож ти була у повному контролі над ситуацією. Не кажи мені, що я викрав твою здобич?
— Я не збиралася полювати на ведмедя, я…… — почала огризатися я, але зупинилась і спробувала заспокоїтись. — Хааа…… Ведмідь вискочив раптово.
— ……
— Я була дуже здивована. Я переслідувала лисицю і загубилася…… — пробурмотіла я з насупленим обличчям.
Лисиця втекла. Я не тільки не змогла застрелити ведмедя, а й зустрілась з єдиною людиною, яку найменше хотіла бачити під час мисливського змагання. Тож як мені не бути засмученою?
"Це все через Екліса……"
Я потрапила у цю ситуацію, намагаючись підвищити його прихильність. Я ковтала сльози, нарікаючи на свою жахливу удачу.
— У будь-якому разі, я вдячна, що Ви мене врятували, Ваша Високосте. Я піду.
Я поспішно вклонилася.
Незважаючи на те, що його прихильність була доволі висока і не загрожувала мені смертю, зв'язуватися з ним все одно було поганою ідеєю. У той момент, коли я поспішно розверталася……
— Зачекай.
Кронпринц схопив мене за руку.
— Візьми це з собою.
— Га?
Я повернулася назад, спантеличено дивлячись, як кронпринц широкими кроками йшов до тіла ведмедя. Він схопився за руків'я меча, що все ще знаходився у шиї ведмедя, і щосили потягнув його вниз.
Сррррк—
З жахливим звуком голова ведмедя акуратно відділилася від тіла.
"Божевільний……"
Я роззявила рота, спостерігаючи за приголомшливим видовищем.
Кронпринц струснув залишки крові з леза свого меча і засунув його в піхви перед тим, як підібрати голову ведмедя, і пішов до мене, тримаючи її в одній руці.
Кров, що ще не застигла, осипалась і малювала на землі багряну пунктирну лінію.
— Ось, бери.
Кронпринц раптом простягнув мені голову жахливого ведмедя.
Я подивилася на неї тремтячими очима.
Смерть ведмедя від рук кронпринца була такою раптовою, що очі звіра були широко розплющені, і здавалося, що він ще живий і дивиться на мене.
"Це…… запрошення на дуель, а гра просто мені цього не пояснила?"
Якщо це не була якась культурно важлива дія, я не могла знайти інших підстав відрізати голову вбитій тварині.
Скільки б я не думала, я не могла згадати хоч якусь сцену у грі, що була схожою на цю.
Я відкрила рота і тремтячим голосом промовила, скоса поглядаючи на показник над його золотим волоссям.
— Вибачте, але я зараз не маю при собі меча—
Іншими словами, я не могла битися з ним без меча. Проте відповідь кронпринца була зовсім неочікуваною.
— Саме тому я її тобі і відрізав.
— ……Га?
— Тіло занадто важке, щоб ти самотужки тягнула його назад, тож покажи голову слугам у палаці і скажи їм забрати тіло.
Лише тоді я зрозуміла, що він дав мені голову ведмедя не для того, щоб запросити на дуель. Коли я сказала йому, що йду, він вирішив відправити мене на доручення, аби продовжити полювання.
"Оце мерзотник."
Як можна було наказати тендітній жінці тягти голову ведмедя для нього? Я не була впевнена, що зможу нести лісом величезну голову, що все ще стікала кров'ю.
— Чи я…… маю нести її? — обережно запитала я, сподіваючись не розлютити його.
— Що ти таке кажеш?
Він насупився.
— Ти маєш взяти її, аби довести, що саме ти вбила ведмедя.
— Га?!
Мої очі розширилися.
"Аби довести, що саме я вбила ведмедя?"
Усвідомлення, що він хотів, щоб я оголосила ведмедя своєю здобиччю, зайняло в мене надто багато часу.
— Я……
Це було так несподівано, що я відповіла без особливого ентузіазму, хоча й не збиралася.
— У цьому справді нема необхідності.
Люди вже пліткували про мене куди б я не пішла. Я не хотіла з'являтися з цією головою і бути названою "скаженою шимпанзе, що пристрелила велетенського ведмідя". І навіть незважаючи на це, проблема залишалася.
— Нащо мені казати, що це моя здобич? Це Ви його вбили, Ваша Високосте.
— Ти, вважай, вбила його власноруч. Я лише завдав останнього удару. Тож саме принцеса має отримати визнання за це.
"Так дивно чути, що він говорить, як нормальна людина……"
Я наче подивилася на кронпринца вперше, але все одно продовжила ввічливо відмовлятися.
— Все в порядку. Дякую за Вашу доброту, але, справді, не потрібно. Не думаю, що саме я все ж таки його вбила.
— Тоді просто думай про це, як про відповідь на подарунок, який я отримав раніше.
Я спантеличено намагалась згадати, що таке я йому подарувала, що він відчував, наче мав мені віддячити.
[— В обмін на подарунок я особисто зловлю звіра, вартого принцеси.]
Я згадала, що він сказав, коли забрав у мене амулет. Я силою стримала мимовільний вищир.
— Все справді в порядку, не треба.
— Цінність ведмедя набагато більша за лисицю. Не дури і просто візьми голову.
— Я не дурю…… Г-гей, обережніше!
Кронпринц, роздратований моїми постійними відмовами, зиркнув на мене. І підійшов на крок ближче, розмахуючи рукою, у якій тримав за вухо голову ведмедя.
Скрізь бризнула кров.
Я квапливо відступила, насупившись.
— Ваша Високосте, кров потрапить мені на одяг!
— Мисливець має пишатися, якщо на його одязі кров.
— Мені не потрібно таким пишатися……!
— Не кажи мені, що боїшся крові? Я не очікував.
У мене не було часу заперечувати. Він засміявся і навмисне тряс головою у руці, розплескуючи кров.
— Ак!
Я з криком відійшла від нього. Незважаючи на те, що я швидко ухилилася, кров все одно бризнула на сорочку під жакетом.
Її рибний запах негайно досяг мого носа. Мій шлунок завжди був слабким, але зараз це було не тільки через кров — голова тварини, яку він тримав, була такою страшною, що моєю спиною пішли мурахи.
Я подивилася на нього, перелякана.
— Що, на Вашу думку, Ви взагалі робите, Ваша Високосте?
— Давай, бери.
— Ах! Зупиніться, я кажу!
Він, повний псих, знову тряс головою, через що я втекла подалі від нього. Я сховалася за деревом, влаштовуючи між нами дистанцію.
— Хах.
З-за спини я почула тихий сміх. Озирнувшись, я побачила на обличчі кронпринца щасливу усмішку. У цю мить показник над його головою блиснув.
[Прихильність 15%]
