— Не можу, враховуючи мою грубість до Вас раніше.
— ……
— Головним пріоритетом гільдії інформаторів є довіра між ними та клієнтами. Якщо я хочу стерти Ваші спогади, мені доведеться стерти все, включно з тим, що Ви надіслали нам запит, проте я цього не хочу.
Я насупилась, коли він сказав "стерти Ваші спогади".
Мені мало не довелося відвідувати вечірки, аби скласти враження, що я його шукаю. Слава Богу, до цього не дійшло.
— Тож. Що Ви хочете мені сказати?
— Будь ласка, тримайте в таємниці те, що сьогодні побачили в тому місці.
— ……
— Натомість, якщо зможу, я надам Вам усе, що Ви хочете знати про людину, яку шукаєте.
Я була здивована його пропозицією.
Що у тому місці такого важливого, що він заходить так далеко?
— Що такого важливого у тих дітях? Невже вони нащадки зрадників?
— Вони — врятовані сироти чаклунів, що зазнали насильства від антимагічної організації.
— Антимагічної організації……?
"В цій грі що, був такий глибокий сетинг?"
Я перебирала свої спогади, але не могла пригадати нічого подібного.
— Приблизно у той час, коли в цій імперії почали комерціалізувати магію, люди, які видавали себе за відданих віруючих, почали сильно утискати чаклунів. Вони говорили, що насправді це темна магія, яка суперечить доктрині, — пояснив Вінтер дещо гірким тоном.
— ……
— Культура імперської сім'ї також пов'язана із посланнями від Бога, тому ставлення людей до чаклунів з кожним днем стає суворішим, — Вінтер на мить замовк, а потім продовжив. — Існують деякі язичницькі групи, що хибно декларують, ніби істинний, обраний Богом, імператор народиться тільки тоді, коли всі створіння, які творять таку магію, зникнуть.
— ……
— Пані, напевно, знає, що вцілілі Праведної Нації Лейла, що програла у війні, яку нещодавно вів коронований принц, створюють багато проблем останнім часом, чи не так?
— Звичайно.
Ні. Зовсім ні.
Але попри це я кивнула головою, вдаючи, що все знаю.
— Саме вони поширюють це хибне твердження, проте, на диво, є багато дворян, які погоджуються з ним.
— Дворян……? І чому саме?
— Зазвичай це дворяни, які ведуть бізнес магічних інструментів. Звісно, вони використовують чаклунів для виробництва, але їм потрібно стерти їхнє існування, якщо вони хочуть монополізувати всі ринки, на яких використовується магія.
Граючи в гру, я не розуміла, чому Вінтер приховував, що він чаклун.
"Я думала, 'просто тому що'……"
Я не знала, що за цим стоїть така причина.
Я думала, що це якийсь простий сетинг, але минуле кронпринца разом із минулим Вінтера були причиною їх теперішніх особистостей.
Чим більше я залишалася в цьому світі, тим більше починала порівнювати все з грою.
— Я молю Вас, леді, — Вінтер знову благав, схиливши голову. — Від цього залежать життя дітей.
[Прихильність 6%] сяяло над головою, коли він хвилювався за дітей.
Я одразу зрозуміла.
Прихильність Вінтера зросте чи впаде залежно від того, як я йому тут відповім.
Я відкрила рота, аби сказати, що триматиму все в таємниці.
"Але зачекайте……"
Я відчувала, що щось не на своєму місці.
"Як із цим пов'язана прихильність?"
Сьогодні все сталося так раптово. Особливо прихований квест.
"Запит про щось до гільдії інформаторів "Білий Кролик" не був чимось, що відбувалося у грі в першу чергу……"
Тоді в моїх очах спалахнуло світло. Це тому, що я помітила серйозну помилку у своєму мисленні.
Сетинг, який я так добре знала, був з гри на звичайній складності.
"……Я не знаю Вінтера на високій складності."
Вінтер у грі був порядним і добродушним. Він допомагав бідним і піклувався про сиріт.
[Чаклун, що ходив нетрями, аби допомогти людям, зустрічає справжню принцесу, яку удочерив і виховав один бідний простолюдин.
Добра героїня з допомогою чаклуна змогла повернутися до маєтку та почала щедро жертвувати своїми речами і разом з ним піклуватися про нещасних дітей.]
Коли я думала про сюжет, мені на думку спало питання.
"Але чому люб'язний і добросердний Вінтер привів героїню на церемонію повноліття Пенелопи?"
У час, коли фальшива принцеса отримує найбільше уваги.
Скільки б я не намагалася вигадати інших причин, на думку не спало нічого, окрім того, що він, можливо, хотів розлютити Пенелопу.
— ……Леді?
Вінтер позвав мене, коли я не відповіла. Щось було дивне.
Прихований квест, який з'явився нізвідки. Падіння прихильності Вінтера.
Я, що не дуже добре знала сюжетну лінію високої складності, намагалася уникнути своєї смерті.
"……А що, якщо всі мої дії були одним із рутів високої складності, і я просто не помітила?"
Я намагалася втримати свої тремтячі руки й увімкнула вибір, який деякий час був вимкнений.
"……УВІМКНУТИ Вибір."
Мені треба було перевірити, негайно.
Переді мною відразу з'явилася біла панель.
<СИСТЕМА> Ви бажаєте [УВІМК] Вибір?
[Так/Ні]
Я натиснула [Так]. Тоді переді мною з'явився вибір.
- Чому я маю це робити?
- Цікаво…… Я не думаю, що це мені вигідно. Хіба у Вас немає рідкісних дорогоцінних каменів?
- А що, якщо я піду й розповім всім про дітей тут? Що тоді?
"Ах……"
Я подумки зітхнула. Чому мої погані передчуття завжди справджуються?
У житті Пенелопи подібні ситуації були скрізь. Вона була тією, кого на звичайній складності ненавиділи всі мейл ліди.
Тремтячими руками я вибрала одну опцію з трьох.
— ……А що, якщо я піду й розповім всім про дітей тут? Що тоді?
Минуло багато часу з того моменту, як мій рот рухався сам по собі.
Щойно моє речення закінчилося, очі, які виднілися крізь дірки у масці, напружилися.
Аура, що йшла від нього, тепер була зовсім іншою, ніж раніше.
— Тоді навіть таке дворянське звання, як Ваше, опиниться під загрозою, шановна клієнтко, — прошепотів він проникливим тоном.
Він не просив про послугу, тому що був шокованим. Це було попередження.
"Тож він знає."
Не дивно. Неможливо, щоб він не знав, хто я така, якщо я сказала, що отримала білого кролика.
Пенелопа на звичайній складності легковажно базікала про все, незважаючи на попередження Вінтера.
"ВИМКНУТИ Вибір."
Я вимкнула вибір і говорила цього разу з власної волі.
— ……Я обов'язково стежитиму за своїм ротом.
Його смертельна аура зникла, почувши мою відповідь. І.
[Прихильність 8%]
Знижена прихильність майже зросла до рівня, на якому була раніше.
Я почувалася жалюгідно, отримавши полегшення через це.
Я підвелася з місця.
— Ми закінчили розмову? Мені вже треба йти. Стає надто пізно.
Я надто втомилася самостійно влаштовувати вечірку-маскарад.
Я б не прийшла у масці, якби знала, що таке станеться.
Вінтер підвівся слідом за мною і з цікавістю глянув на мене.
— А як щодо інформації про особу, яку шукає ця леді……
— Мені це більше не потрібно.
Я підняла руку, аби зупинити його слова. Я холодно висловилася, уже прийнявши рішення за такий короткий час.
— Я знаю, хто це, завдяки іншому інформатору.
Він здригнувся й напружився. Напевно, це для нього був несподіваний удар.
Проте це мене не підбадьорило.
Він був досить нормальним, якщо порівнювати його з іншими ігровими цілями, але мій план підняти його прихильність на випадок, якщо щось піде не так, виявився невдалим.
Саме завдяки цій клятій системі я була змушена дізнатися його секрет — і через це все перекрутилося.
Вінтер до того ж незабаром знайде героїню звичайної складності.
Мила дівчина, яку він бачить раз на тиждень у нетрях, і божевільна сука з герцогської родини, що знає його слабкість.
Тепер я навіть не могла сподіватись на "доброту" Вінтера, яку очікувала.
"Я б краще пішла й спробувала захопити інших мейл лідів, які ще не зустрілися з героїнею і не зустрінуться протягом тривалого часу."
Я перестала піклуватися про те, якою він бачить мене зараз. Я холодно проігнорувала [Прихильність 8%], проходячи повз нього.
— Ах.
Потім я дещо згадала.
— Ви ж пропонуєте інформацію в обмін на збереження чогось у секреті, якщо я не помиляюся.
Я повернулася до місця, де була хвилину тому, і витягла дещо з кишені мантії.
— Мені не потрібна жодна інформація, але натомість передайте це тій людині. Тому що причиною візиту було додати запит.
Я поклала біля чайника білу хустку й застарілу оксамитову коробку.
— З яким повідомленням мені це передати?
— Йому лише потрібно зрозуміти, що я намагаюсь відповісти взаємністю, це все.
Ультрамариново-блакитні очі трохи розширилися.
У той момент.
[Прихильність 13%]
