— ……Треба хоча б спробувати. Хуф, хуфф.
Я скинула покривало, яке зв'язала у мотузку, з вікна своєї кімнати, бурмочучи слова, які я не могла сказати вчора перед Рейнольдом.
Далі я вклала всі свої сили, аби залізти на віконну раму. Це все, що мені потрібно було зробити, щоб почати задихатися.
Це був перший день фестивалю.
Я терпляче дочекалася, доки Емілі закінчить обслуговувати мене, а потім негайно взяла усі простирадла та зв'язала їх у мотузку.
Це був найбільш класичний спосіб втечі.
— А тепер, давай зробимо це.
Я підвелась з віконної рами, щойно моє дихання знову вирівнялося.
Я вже підготувалася до сьогоднішнього дня. Я була одягнена у товсту мантію, яка закривала моє обличчя та волосся.
Також із собою я мала кілька золотих монет і чек, який отримала від герцога як нагороду за інцидент, що стався днями.
Тепер залишалося успішно спуститися зі своєї кімнати, яка знаходилася на другому поверсі маєтку.
— Ха…… Чому я маю проходити через все це, — поскаржилась я, дивлячись у вікно, і почала діяти.
Я взялася за мотузку і швидко сповзла по ній.
Це був лише другий поверх. Я дійшла висновку, що можна було безпечно злізти зі своєї кімнати після того, як кілька разів поблукала територією.
Я впевнена, що це можливо……
— ……Чорт.
Простирадло, яке я зв'язала у мотузку, виявилося коротшим, ніж я думала.
Я не мала можливості перевірити раніше, як довго воно тягнулось з моєї кімнати, оскільки важко було роздивитись. Я думала, що все буде добре, бо мотузка була досить довгою.
Я могла когось розбудити, якби стрибнула з такої висоти, а також отримати травму, якщо зроблю неправильний рух.
— Просто……!
Усвідомлення того, що довжина на око відрізнялась від справжньої, викликало у мене паніку.
Я підвела очі й побачила, що відстань від того місця, де я була, до вікна моєї кімнати була досить великою. Мені не вистачить сил, щоб піднятися назад.
Я ледве трималася за простирадло, що було найкращим, що я могла зробити.
— Ха…… І що мені тепер робити.
Я хникнула від ситуації, у якій не могла допомогти собі жодним чином.
Саме тоді я почула голос десь під собою.
— Гей. Ти, що ти робиш?
Я глянула вниз і зустрілася з кимось очима.
Після цих слів пролунав звук удаваного сміху цієї людини.
— Ха.
— ……Рейнольд?
Його рожеве волосся відбивало місячне світло.
Рейнольд дивився на мене знизу з таким поглядом, наче дивився на безглузду річ.
— Ч-чого ти звідти виліз?
— Ти жартуєш? Кімната під твоєю — моя.
— ……
Я закрила рота. Як я могла знати, що його кімната була під кімнатою Пенелопи?
— Ти…… Ха, це настільки смішно, що я не можу знайти слів. Ти зараз втекти намагаєшся?
— Що ти маєш на увазі, "втекти"!
Я здригнулася від його запитання.
— Я-я просто збиралась піти на прогулянку.
— Прогулянку? Здається, для дівчат твого віку нині це мода — злазити по стіні, йдучи на прогулянки.
— ……
Я не могла знайти потрібних слів для відповіді, тому натомість дивилася далеко в гори.
Однак була одна річ, про яку я забула через паніку. Мої руки досягли своїх меж і я не могла триматися довше.
Усі сили покинули мене, поки я сповзала по мотузці.
— Ак! — крикнула я, схопившись за кінець мотузки перед тим, як повністю впасти на землю. — Хаа, ха……
Тепер я чіплялася за кінець мотузки, хитаючись з боку в бік, як павук, що лазив по одній нитці павутини.
— Гей! — тоді Рейнольд закричав, швидко підіймаючись на свою віконну раму.
Його обличчя виглядало трохи блідим, коли він вистрибнув зі свого вікна.
— Відпускай, — сказав Рейнольд, який тепер стояв надворі на землі, розкриваючи руки.
— Щ-що?
— Відпускай і стрибай туди, де я стою. Я тебе спіймаю.
У той момент я ледве втрималась, щоб не сказати: "Як я можу тобі довіряти?".
— Якщо не хочеш, тоді можеш просто продовжувати чіплятися за цю штуку.
Моє вагання тривало недовго після його наступних слів. У мене не було іншого вибору.
— ……Будь ласка, не впусти мене. Злови мене добре, — наказала я.
Він же не дозволить мені навмисно померти, хоч я його ненависна молодша сестра, чи не так?
Я нарешті змогла відпустити мотузку після того, як прокручувала цю думку знову і знову, намагаючись переконати себе, що зі мною все буде добре.
— Гоп—!
Я відчула, як величезний порив вітру пройшов моїми щоками. Саме тоді, коли я почала відчувати метеликів у животі, як коли катаєшся на американських гірках……
Плюх—
— Зловив.
Я розплющила очі й побачила, як Рейнольд посміхається, наче диявол.
— ……П-постав мене.
Я зрозуміла, що моє обличчя дуже близько до його, і поспішила злізти з його рук.
— Куди ти плануєш іти? — спитав Рейнольд, поки я поправляла на собі мантію.
— Просто на……
— Якщо знову скажеш, що на прогулянку, то я негайно йду до батька.
Я з ненавистю глянула на нахабу, який мене перебив. Чому я мала попастися саме на нього з усіх інших людей тут?
"Ні. Це все одно краще, ніж бути спійманою Дерріком."
— Я йду на фестиваль, — зізналась я.
— Посеред ночі? Ти пройшла через усе це, хоча могла просто піти вдень?
— У мене були свої причини. Тобі не потрібно знати.
— У тебе не може бути причин ходити без охоронця, особливо вночі. Ти хоч знаєш, як небезпечно за межами маєтку в цей час доби? Як дівчина може бути такою безрозсудною?
— Рейнольде, — роздратовано вигукнула його ім'я я. — Дуже дякую, що допоміг мені щойно. Однак, як я казала тобі минулого разу, відтепер я сама займатимусь своїми справами, тож не зважай на мене взагалі.
— Гей. Ти……
Я поглянула на [Прихильність 7%] і промовила.
— Тепер я доросла. Те, що зі мною відбувається, це моя відповідальність. Якщо ти хочеш бути дбайливим братом, ти можеш просто ігнорувати……
— Тоді я йду з тобою.
— ……Що?
Настала моя черга втрачати дар мови.
— Тоді ми просто підемо на фестиваль разом. Я можу бути твоїм охоронцем і складати тобі компанію як брат. Тоді все нормально. Я триматиму це в таємниці від батька. Тож підемо разом.
"Ха!"
Це було так смішно, що я не могла нічого сказати. Чому він так поводився?
Чому нахаба, який скрипить зубами при одному погляді на Пенелопу, попросив би її піти з ним на фестиваль?
— Але ж я тобі не подобаюсь. Тож навіщо наполягати……
— Хто таке каже? — сказав він роздратовано, а його голос став гучнішим. — Це ти кричала про те, як ненавидиш мене сто тисяч разів!
— Тсс!
Я піднесла вказівний палець до губ і озирнулась навколо. Я злякалась, що хтось міг почути його крик. На щастя, навколо нас панувала мертва тиша.
— Можна просто сказати, що я була неправа, без крику, — прошепотіла я йому, нахмурившись.
І коли я все це говорила? Я збиралась сказати йому, щоб він припинив базікати дурниці. Але не було часу сперечатися, мені треба було поспішати за Еклісом.
Занурившись у думки, Рейнольд уперто продовжував.
— У будь-якому разі, незалежно від того, що ти скажеш, ми йдемо разом. Я піду за тобою, навіть якщо накажеш мені цього не робити.
<СИСТЕМА> Квест! Чи бажаєте ви розпочати квест [Зустріч на Фестивалі] з [Рейнольд]? (Винагорода: прихильність Рейнольда +3% та інше.)
[Прийняти/Відхилити]
Переді мною знову постала та сама біла панель, яку я вчора проігнорувала.
Я глянула туди-сюди між Рейнольдом та панеллю з квестом й зітхнула. У мене не було іншого виходу, як прийняти.
— Ладно. Ми підемо разом, добре?
Я натиснула [Прийняти].
***
Ми з Рейнольдом мовчки йшли до місця тренувань лицарів. Коли ми прибули до вчорашнього потаємного виходу, він зробив обличчя, наче хотів сказати: "Я так і знав".
Ми почали пробиратися крізь діру після того, як розчистили кущі, коли позаду почувся голос.
— Що ви двоє робите?
Ми з Рейнольдом остовпіли й різко обернулися.
Першим, що я побачила, була смужка прихильності, яка сяяла в темряві.
— І куди це ви двоє збираєтеся йти посеред такої ночі?
— Брате, — сказав Рейнольд.
Деррік підійшов до нас двох і зиркнув на мене. Було очевидно, що я збираюся пройти крізь отвір, тому це не можна було заперечувати.
— Н-ну……
— Вона сказала, що хоче піти подивитися на фестиваль, брате.
— Фестиваль……?
— Так. Ось чому я вирішив стежити за нею як її охоронець, раптом вона потрапить у біду.
Очі Дерріка знову перемістились з Рейнольда на мене. Від його холодного погляду я інстинктивно напружилася.
"Зараз мій план піти за Еклісом точно провалиться."
Я пригнічено опустила голову.
— Найважливіше це мати принаймні двох охоронців для будь-якого дворянина, — сказав Деррік холодним тоном.
<СИСТЕМА> Квест! Чи бажаєте ви розпочати квест [Зустріч на Фестивалі] з [Деррік]? (Винагорода: прихильність Дерріка +3% та інше.)
[Прийняти/Відхилити]
"Мені кінець."
Я здалась і лише усміхнулася.
Це було єдине, що я могла зробити на той момент.
