— Бляха…… — я не втрималася від лайки, побачивши це видовище. Однак в мене не було часу жалітися на постійне божевілля гри.
— Леді! З Вами все добре? — вигукнув Вінтер, коли я замовкла.
— Тут теж монстри, — слабко крикнула у відповідь я.
— Прошу, зачекайте лише трохи. Я прийду до Вас, щойно зможу—
— Я буду в порядку, — похмуро перервала його, дивлячись, як чорні тіні підбиралися до мене по стінах печери. — Думаю, я можу впоратися з ними сама.
Я звісно припустила, що у випадку екстреної ситуації переді мною виникне системне вікно, але не так. Я натиснула [Прийняти] — і літери швидко змінилися.
<СИСТЕМА> Використайте магічне заклинання проти [Монстрів]! (Заклинання: [Fire Pishon], [Freeze Pishon].)
~СТАРТ!~
(0/20)
Одне з гігантських чорних безформних створінь, що повзло по стіні, раптом стрибнуло з голосним ревом. Монстр пробіг через вікно сповіщення, широко роззявлюючи свого величезного рота та вишкіряючи гострі зуби.
— Fire Pishon, — негайно вигукнула я.
Монстра раптом охопило велике полум'я, тріскочучи та підіймаючись вгору. Чудовисько заверещало: жар був настільки сильним, що я відсахнулася назад. Створіння закричало знов та впало на землю, більше не рухаючись. Полум'я освітлило навколишнє середовищ, і я відчула холодок, побачивши, що саме відбувалося.
Слизькі, схожі на ящірок, монстри, що наближалися, були майже з мене розміром. Їх було десятки.
— Гррррррррр……
З голосним ревом ще один з них, готуючись до атаки, стрибнув у повітрі в мій бік.
— Freeze Pishon, — прокричала я.
Цього разу монстр раптово зупинився, повністю заморозившись. Він впав на землю шматком криги, розбиваючись при ударі на шматки.
(2/20)
Лічильник у повітрі відповідно піднявся. Я здивувалася, наскільки потужними були ці заклинання.
— Вау. Це неймовірно.
Приголомшена, я витріщалася на мертвих монстрів: одного — спаленого до скоринки, іншого — розбитого на шматки. Монстри загарчали, розлючені смертями двох своїх товаришів. Я зиркнула на них, рішучо бурмочучи собі під ніс:
— Я вб'ю вас всіх.
Усе відтоді було туманом з безперервних, квапливо промовлених заклинань. Цей квест здавався набагато легшим порівняно із зустріччю з ведмедем, оскільки монстри рухалися доволі повільно.
— Fire Pishon!
— Freeze Pishon!
Було досить дратуюче постійно повторювати ці дивні слова.
"Можливо це добре, що мене та Вінтера розділили."
Якби я мала промовляти ці дурні заклинання перед ним, то, певно, померла би від сорому раніше, ніж до мене добралися монстри.
(15/20)
Незадовго я вбила майже всіх чудовиськ.
— Fire Pishon.
— Fire Pishon.
Я ліниво повторювала заклинання, спалюючи ящірок до скоринки, поки вони повзли до мене.
(17/20)
Вони верещали, а їхня плоть неприємно потріскувала. Доволі тривожно було споглядати, як вони звивалися у полум'ї. Запах горілого м'яса наповнив прохід, і я скривилася, затискаючи носа, аби перекрити сморід.
Чистіше та швидше було би просто заморозити їх, але тоді печера б занурилася у темряву. Я була змушена постійно користуватися вогняним заклинанням, лише аби мати змогу бачити.
— Fire Pishon!
— Freeze Pishon!
(19/20)
Я вбила ще двох монстрів, що знаходилися на стелі, їх смертні верески лунали печерою. Залишився один. Я відчула, як напруга стікає з мого тіла. Я ще навіть не побачила Раона, але вже була виснажена.
Поки я чекала на появу останнього монстра, то усвідомила, що щось не так.
— Га? Де він?
Останній монстр все не з'являвся. Огидні створіння могли повзати по стінах та стелях, тож я оглянула весь прохід звідти, де стояла, у напруженому очікуванні. Однак, скільки б я не примружувалася, бачила лише тих, яких вже вбила.
— Він що, втік? — гадала я, поглядуючи на лічильник.
(19/20)
Рахунок вперто не мінявся. Я починала нервуватись все більше й більше, оскільки квест не завершиться, поки я не вб'ю останнього монстра.
"Мені треба закінчувати. Я маю піти шукати його сама."
Я неохоче пішла глибше в печеру. Я не відлипала від стіни, з якої почула голос Вінтера, не бажаючи наближатися до мерзенних створінь. Я зробила кілька обережних кроків, уникаючи тіл на землі, коли стіни печери навколо мене завібрували. Пролунав глибокий гуркіт.
"Що за?"
Я вагалася. Вібрації затихли та поступово зникли, і я зробила ще один крок вперед, роздумуючи, чи здалося мені. Аж раптом почула голосний "туп", за яким знову послідував гуркіт: цього разу набагато сильніший.
— Щ-що в біса? — промовила я, зупиняючись.
Вогонь з тіл майже згас, і я не могла бачити далеко. Затамувавши подих я вдивлялася у кінець коридору. Інший "туп", ще один, знову гуркіт. Шум відлунювався печерою.
Вібрації ставали все сильнішими та швидко наближалися. Жахаючий рев проривався через темряву.
Я заверещала, закриваючи вуха, коли тряска ставала потужнішою, а шум — голоснішим.
— Fire Pishon! — вигукнула я, усвідомлюючи, що щось не так. Полум'я виникло в іншому кінці печери, і те, що воно показало, змусило мою щелепу відвиснути.
Монстр-ящірка, достатньо великий, аби заповнити весь тунель, наближався до мене, вогонь обсмажував шкіру з одного боку його голови.
— Сучий с……
Кожен його рух супроводжувався тремтінням печери, наче та збиралася кожної миті обвалитися; кам'яні уламки падали зі стелі. Оговтавшись зі свого шокового стану, я квапливо направила на монстра заклинання.
— Fire Pishon! Freeze Pishon!
Монстр загарчав, зупинившись, але не помираючи. Він був завеликий для того, аби заклинання завдали значної шкоди. Це нагадало мені боротьбу з ведмедем.
— Fire Pishon! Freeze Pishon! — без упину вигукувала я заклинання, відступаючи.
Це лише ще більше розлючувало його. Поки він все наближався й наближався, мене почав охоплювати страх. Я зіткнулася з чимось твердим і усвідомила, що відступати більше нема куди: я була у глухому куті. Тікати було нікуди, за мною був лише камінь, а попереду — монстр, що наближався до мене та, здавалося, мав імунітет до магії.
Він загарчав, тепер настільки близько, що до нього можна було доторкнутися, та розкрив свою пащу, аби проковтнути мене цілком.
"Він мене з'їсть."
Застигла від страху, я закрила очі, нажахана.
— Геть з дороги, принцесо!
Я почула жахливий звук зброї, що пройшлася по плоті. Мої очі негайно розплющилися. Я знала цей голос. Металевий "сррррр" змушував волосся на руках стати дибки. Переді мною, захищаючи, постала висока фігура, а її меч встромився монстру глибоко в пащу, поки золоте волосся виблискувало у світлі вогню.
— Ваша…… Високість? — покликала я в заціпенінні, не в змозі повірити своїм очам.
— Що стоїш, як вкопана? Є посмертне бажання? Чаклуй своє заклинання йому до рота! — люто вигукнув кронпринц, що утримував монстра.
— Добре, — опанувавши себе, я вигукнула заклинання одне за одним: — Fire Pishon! Freeze Pishon!
Заклинання полилися до розкритої монстрової пащі. Той заверещав і люто забився. Пряма атака до його рота, здавалося, завдавала більшої шкоди.
Каллісто прогарчав, коли монстр усіма силами намагався його відштовхнути.
Я могла допомогти, лише продовжуючи без упину повторювати заклинання.
— Fire Pishon! Freeze Pishon! Fire Pishon! Freeze Pishon! Fire Pishon! Freeze Pishon! — я повторювала заклинання знов і знов, навіть не зупиняючись, аби перевести дух.
Монстр ревів від болю.
(20/20)
Нарешті, останній монстр впав до землі, з його пащі йшов дим. У той же час розкрилася особистість [???], яку я побачила у вікні системи раніше.
<СИСТЕМА> Квест [Подолайте Орду Монстрів] виконано!
<СИСТЕМА> Ви отримали [Прихильність Каллісто +5%].
