Джейк довго і ретельно думав, перш ніж обрати собі суперника. Спочатку він просто хотів перестрахуватися, обравши суперника, в якому був упевнений, що зможе перемогти, не надто ризикуючи. Однак, роздумуючи та вагаючись знову і знову, він дещо зрозумів.
Щось, що до цього часу вислизало від нього, але було надзвичайно важливим. Його емоції стримували його. Страх змушував його бути обережним, що в більшості випадків було гарною ідеєю. Але не тут. Не тоді, коли в тебе був браслет, який міг запропонувати Шлях, що повністю відповідав твоєму потенціалу.
Він виявив, що Шляхи, які він генерував, безпосередньо залежали від його душевного стану. Наприклад, той, що мав на меті «вижити» або «стати сильнішим» якомога швидше, очевидно, враховував багато свідомих і несвідомих фільтрів, які відповідали його найглибшим переконанням і емоціям.
Саме тому його Оракул не запропонував йому негайно стратити всіх слабких новобранців Лудуса, поки вони спали. Це, ймовірно, дозволило б йому накопичити значну кількість Етеру, навіть якби це означало бути втікачем до кінця Випробування.
Звичайно, Оракул не заохочував такої поведінки. Це суперечило б меті Випробування. Навіть якби він був готовий це зробити, він не був упевнений, що буде згенеровано оптимальний Шлях. Питання про те, чи був Оракул неупередженим, залишалося відкритим.
Було ймовірно, якщо не напевно, що деякі інші Гравці не матимуть таких сумнівів. Навіть Єрод і Ламін, які були далеко не ангелами, мали на увазі низку міркувань. Їхня довіра мала межу. Достатньо було одного маленького промаху, щоб вони втратили життя і провалили Випробування.
Так само, певні битви чи плани, можливо, можна було б здійснити, можливо, навіть легко. Але складність полягала не в самому акті, а в його важкості або ментальній перешкоді, яку він представляв.
Так було, наприклад, зі Шляхом, який мав привести Джейка до Камілли кількома місяцями раніше. Все, що йому потрібно було робити тоді — поводитися добре і повторювати слова Тіньового Провідника, але стрес і сором'язливість завадили йому пройти Шлях до кінця.
Саме в цьому полягала ймовірність успіху або невдачі в місіях Коуча. Оракул з самого початку знав, чи досягне Джейк успіху, але все одно пропонував ці Шляхи, які були пов'язані з високим ризиком. Це свідчило, перш за все, про труднощі, які вони представляли для Джейка, але їх здійсненність завжди була гарантована.
Сильною стороною Джейка була не його Сила, не його Спритність, і тим більше не його техніка. Це була його Статура та Життєздатність.
Поєднуючи ці два статуси, його Реальна Сила досягала 148,5 балів, тоді як його Спритність застигла на позначці 43,2 бала. Його сила була неймовірною, майже в 15 разів більшою, ніж у звичайної людини, але час реакції та контроль над тілом не відповідали їй.
Деякі учасники мали подібну Силу, як Ґ'юґо або Єрод. Інші мали вищу Спритність, як Ламін, Іфен або Мія. Можливо, у нього було більше Етеру, але тіло, треноване роками, було не так легко наздогнати, принаймні до цього Випробування.
З іншого боку, наскільки він знав, не було жодного учасника з вищою Статурою та Життєздатністю, ніж у нього. Його Реальна Статура сягала 132,8 бала, а Реальна Життєздатність була на рівні 72,4 бала. Еліас мав подібні Статуру та Силу завдяки своїй добре тренованій формі, але його Життєздатність була майже нормальною, як і у майже всіх інших учасників, яких він зустрічав у цьому Випробуванні.
Якби він не використав її, то був би повним ідіотом. На жаль, окрім того, щоб швидше перетравлювати їжу, менше спати та більше тренуватися, існував лише один можливий спосіб використати цю перевагу на піку: страждання.
Характеристики гладіаторів були відносно збалансованими, оскільки вони не використовували закодований Етер. Їхні тіла були більшою чи меншою мірою просякнуті Етером залежно від того, як вони тренувалися або як билися.
Це означало, що Хаз не набагато переважав їх за Силою. Може, 200 балів. Справжня проблема полягала в тому, що його Спритність, Статура та Життєздатність були майже однаковими. Для нього новобранці рухалися не швидше за черепах, наче застиглі в часі.
На відміну від них, Джейк точно міг би впоратися з противником, чия Спритність була схожою на його власну. Зрештою, він мав перевагу в Силі, витривалості та міцності. Але цього було недостатньо. Йому потрібно було вибрати найважчу мішень в межах досяжності, що він і зробив.
Мало-помалу він просувався вгору в рейтингу, дивлячись на кожного гладіатора одного за одним у пошуках ідеального виклику, того, який би загнав його в кут. Протодуша Дигестора, яку він увібрав, частково придушила його страх і обережність, надавши йому бойового духу, про який він ніколи не думав, що володіє ним раніше. Можливо, він завжди мав цей характер, але Дигестор загострив його.
З кожним наступним супротивником Коуч почав створювати все менш сприятливі шанси, поки не знайшов супротивника, за межами якого не існувало Шляху, і перемога над яким вважалася неможливою.
Його погляд зупинився на гладіаторі його розміру, з нервовою і зморщеною фігурою. На відміну від новобранців, чоловік мав рудувато-русяве і середньої довжини волосся, що свідчило про те, що він був одним з ветеранів, якому вже нічого не потрібно було доводити. На ньому була лише набедренна пов'язка, захисний панцир, шкіряні чоботи та пояс з двома мечами. Його розслаблений вираз обличчя свідчив про те, що він не відчував стурбованості тим, що відбувається.
Велика помилка.
— Я хочу зустрітися з цим гладіатором, — сказав Джейк, вказуючи на ціль, яку він поставив перед собою.
На арені запанувала сумнівна тиша, за якою наступив великий вибух сміху. Цей новачок мав сміливість! Навіть Пріск, який думав, що бачив все у своїй кар'єрі, не міг не перевірити, чи почув він те, про що думав.
— Ти... хочеш зустрітися з Руфусом? На 46-му місці?
— Це буде він, я вже вирішив, — Джейк підтвердив свій вибір рішучим поглядом, хоча на мить не втримався, щоб не стиснути кулаки через тиск.
— У такому випадку... Дозволь мені вказати ще на два правила при перемозі над гладіатором, що носить знак Лудуса, — покалічений мірмідієць почав просвіщати його щодо поєдинків між професійними гладіаторами.
— Перше правило: Бій повинен вестися зі справжньою зброєю. Головна причина в тому, що на цьому рівні дерев'яні мечі ламаються надто швидко. Навіть якщо вони оброблені в Храмі Мірміда, вони не витримують таких ударів. Інша причина полягає в тому, що гладіатори знаходяться на рівні, який дозволяє їм витримувати важкі поранення.
Це правило влаштовувало Джейка. Він боявся бути оголошеним переможеним після гіпотетичного удару дерев'яним мечем у життєво важливу точку, на тій підставі, що справжній клинок обірвав би його життя. Нещодавно він пройшов кілька тестів. Статура в 13 разів більша за стандарт — це був не жарт.
Шкіру чи м'язи, в тринадцять разів сильніші за звичайні, можна було б розрізати, лише доклавши певних зусиль. З іншого боку, кістки, в тринадцять разів міцніші за норму, були зовсім іншою справою. Не маючи достатньої сили, зламати кістку було неможливо.
— Друге правило: це все ж таки дружній бій. Смертельні удари повинні бути стримані, і бій припиняється, якщо один з бійців здається або втрачає свідомість. Як суддя, я також можу прийняти рішення про припинення бою в будь-який момент після визначення переможця.
— Питання?
— Ні, це все дуже ясно, — Джейк кивнув.
— У такому випадку... Руфусе!
Гладіатор, про якого йшла мова, повільно йшов до арени, нестерпно повільно витягаючи свої два мечі. Ветеран був одночасно присоромлений і обурений тим, що новобранець вирішив зробити його своєю першою мішенню.
З точки зору винагороди, незалежно від того, чи переможеш ти 50-го, чи 21-го, нагорода буде однаковою. Той факт, що обрали саме його, а не 49-го чи 50-го, свідчить про те, що новобранець правильно оцінив свої здібності та вирішив, що зможе перемогти.
— Сподіваюся, ти не пошкодуєш про свій вибір... — прошепотів Руфус на вухо Джейку, коли вони привітали один одного перед дуеллю.
— Час покаже досить скоро, — Джейк відповів око за око, не здригнувшись.
Вивчивши за тиждень основи гладіаторського бою, Джейк знав свої межі. Він вирішив використовувати довгий меч і маленький, круглий, бронзовий щит, який легко тримати в руках. Він планував використовувати тактику черепахи стільки часу, скільки знадобиться для того, щоб з'явився шанс на перемогу.
— Нехай почнеться бій!
Гучний голос Пріска пролунав на арені, привернувши увагу Сервія Кассія на балконі, який до цього часу добре проводив час зі своєю дружиною Ліцинією. Всі новобранці, особливо вороги Джейка, широко розплющили очі, щоб не пропустити жодної секунди майбутньої битви.
Бій, який запам'ятається не красою рухів чи грацією двох воїнів, а початком легенди Джейка. Пекла всіх Гравців.
Далі
Том 2. Розділ 102 - Важка битва
Джейк глибоко вдихнув і почав обережно наближатися до свого супротивника, піднявши щит і не втрачаючи пильності. Він не знав справжньої статистики бійця, що стояв перед ним. Навіть якщо Оракул вважав, що той може перемогти, було б нерозумно недооцінювати його, оскільки він сам не знав, на що той насправді здатен. Відповідь не довелося довго чекати. Руфус кількома стрибками наблизився до нього з пружинистістю і спритністю, що перевершувала швидкість гепарда. Джейк ледве встигав за ним стежити. Праворуч від нього пронісся порив вітру, а потім пронизливий свист меча, що розтинав повітря. ДЗЕНЬКІТ! Він ледве заблокував удар щитом. Його ноги міцно стояли на землі, він не був дестабілізований або відштовхнутий. Він тримався. Сила, є! Він набагато перевершував свого супротивника в Силі, і це було неодмінною умовою для шансу на перемогу. На жаль, радіти було зарано. Його супротивник був ветераном лудусу і мав величезний досвід. Зрозумівши, що з новачком нелегко, він одразу ж змінив тактику. Лавина ударів почала валитися на Джейка так швидко, що він нічого не встигав зрозуміти. Менш ніж за 10 секунд його ноги та руки були порізані 7 чи 8 разів, попри всі успішні парирування мечем та щитом. — Бля! Це було пекельно боляче! Він з самого початку знав, що сьогодні отримає найсильніше побиття у своєму житті та що його здоровий глузд буде підданий випробуванню, але все виявилося гірше, ніж він собі уявляв. Якби він не отримав кулю в плече тижнем раніше завдяки Ламіну і не пройшов тиждень драконівських тренувань, його колишнє я, безсумнівно, здалося б негайно. Порізи були не дуже глибокими, не більше пів сантиметра. Недостатньо глибокі, щоб загрожувати життю звичайної людини, але досить небезпечні, якщо їх не лікувати. Втрата крові могла бути значною. На щастя, він уже не був нормальною людиною. Після кожного порізу залишалося кілька крапель крові, але вона швидко переставала капати. Через тридцять секунд почалося згортання крові, і утворився згусток, який повністю зупинив кровотечу. Однак це було без урахування присутності Руфуса. Руфус ніколи не був добросердим самаритянином. Після того, як пролилася перша кров, він атакував з ще більшим запалом і силою, сповнений рішучості взяти гору. Через тридцять секунд, коли перші рани ледве зупинили кровотечу, до них додалися ще десятки. Жоден з ударів Джейка не влучив у ціль, але він ні на секунду не припиняв відбиватися. Щоразу він бив з усієї сили, здіймаючи смерч пилу від сили своїх ударів. Руфус без проблем ухилявся від них, але щоразу, коли відчував, як вітер б'є йому в обличчя, він не міг втриматись від холодного поту. Попри страждання, які значно перевищували публічне шмагання, Джейк тримався міцно. Зціпивши зуби, він як ніколи раніше намагався встановити зв'язок зі своїм Тіньовим Провідником. Він зосередився на ньому з усіх сил, щоб ігнорувати біль і залишатися притомним. Поступово його свідомість перейшла в стан потоку, і рефлекси поступово взяли гору. Вища Спритність, всупереч образу, який продають відеоігри, не означала бути швидшим. Чиста швидкість залежала від Сили. Особливо вибухової сили. Причина, чому бійці зі стрункішою статурою були швидшими та витривалішими, ніж важкі бодибілдери, здебільшого була пов'язана з їхньою масою. Іншими словами, приріст Сили за рахунок збільшення м'язової маси мав фізіологічну межу, за якою він ставав непрацездатним. Цей показник частіше називають співвідношенням сили до ваги. Джейк бачив, як за останні кілька днів його Сила стрімко зростала, і він несвідомо тримався за цю обмежувальну ментальність. Він вважав, що оскільки його Спритність нижча, то він повільніший. Це переконання підкріплювалося тим, що він бачив, як б'ються Лу Янь чи Ламін. Але він весь час помилявся. Його техніка була просто неправильною. Він рухався і бив як звичайна людина, тому що його навчили так рухатися. Тренування Лютекса не принесли йому ніякої користі, окрім того, що заповнили деякі прогалини в його знаннях. І причина була очевидна. Якби він не тренувався проти Еліаса, то, напевно, змарнував би свій час даремно. Намагаючись наслідувати свого Тіньового Провідника, він занурювався все глибше і глибше в себе, зосереджуючись на кожному нюансі, кожному русі своїх м'язів. Битва тривала, рани продовжували додаватися, але в його реакціях мало-помалу відбулася зміна. Його тіло згорталося, стаючи дедалі компактнішим, ноги злегка розставлялися, міцно впираючись у пісок. Його м'язи скорочувалися до небувалого ступеня, вени набрякли від припливу крові. Його Спритність була достатньою, щоб дозволити йому контролювати своє тіло у винятковий спосіб, і в міру того, як він експериментував і застосовував свої відкриття, цей контроль ставав все більш і більш витонченим. Його м'язи стали настільки твердими, що удари Руфуса могли лише розрізати шкіру. Гладіатор відчув, що щось не так, коли відчув різницю при контакті. Останні кілька ударів змусили його відчути, що він б'ється об величезну скелю. Він був знайомий з цією технікою контролю над своїми м'язами, але на такому рівні навіть у нього почалися б судоми за лічені секунди. Це було навіть гірше, ніж бігти на повну силу, затамувавши подих. Таке інтенсивне загальне скорочення м'язів блокувало кровотік, переповнюючи м'язи й різко підвищуючи кров'яний тиск. І все ж рекрут перед ним все ще стояв на ногах. Джейк, з іншого боку, тримався на ногах завдяки своїй екстремальній Статурі, але він відчував, що чогось все одно не вистачає. Від самого початку він завжди намагався імітувати жести Тіньового Провідника до найменших дрібниць, але відчував, що йому бракує чогось іншого. Емоцій. Злості. Гніву. Люті. Він був здивований, що Оракул міг запропонувати таку відмову від себе в такій небезпечній ситуації. Натомість він думав, що має запанувати спокій. Але Тіньовий Провідник не хотів, щоб він втрачав спокій, просто дозволив його люті вибухнути. Так він і зробив. Попередні місяці були одними з найбільш напружених у його житті. Він не мав жодних звісток про свою сестру чи дядька. Він мусив нескінченно тренуватися, нескінченно вчитися, нескінченно битися, той, хто спочатку був втіленням лінощів. Він мусив змушувати себе розмовляти з людьми, спілкуватися, видобувати інформацію, створювати союзи та дружні стосунки, бути постійно насторожі, той, хто спочатку був таким самотнім. І хоча він весь цей час брав це на себе, його спокійний настрій був лише видимістю. Невеличкий вітерець — і його здуло б. І він дав волю своєму гніву. Він подумав про всіх людей, які зруйнували його життя. Про тих, хто став причиною смерті його батьків і залишив його сиротою. Про родичів, які принижували його, бо він ні до чого не прагнув. Дигестори, які вторглися на його планету і змусили його брати участь у міжгалактичній битві, на яку йому було начхати. Той довбаний чужий космічний корабель, який з'явився нізвідки, щоб вирвати його з його спокійного життя. Ламін, який підстрелив його вночі, і Єрод, його бос. На той момент він не бачив того позитиву, який приніс йому Оракул. Що Оракул витягнув його з його посередності, вилікував від його прокрастинації. Що він нарешті зміг пристойно спілкуватися, що його життя тепер має мету. Що він більше не має жодних обмежень, які б заважали йому досягти найсміливіших мрій. Лють наростала знову і знову, поки не викристалізувалася в обличчі Руфуса, його опонента. У той самий момент його наднирники почали виділяти астрономічну кількість адреналіну, підкріплену його величезною Життєздатністю й Статурою. Його серце почало битися все швидше і швидше, досягаючи 900 ударів на хвилину. Його шкіра почервоніла від викликаної гіпертензії, а температура тіла різко піднялася на кілька градусів. Рухи двох клинків Руфуса, за якими до цього часу було майже неможливо простежити очима, раптом знову з'явилися. Гладіатор все ще був неймовірно швидким, але вже не був таким страшним. Рівень адреналіну був настільки високим, що він вже зовсім не відчував болю. Коли меч Руфуса знову торкнувся його плеча, він почервонів. Вся накопичена напруга вибухнула в один момент, його 148,5 балів Сили проявилися у всій красі. Він кинувся вперед зі швидкістю, що в 15 разів перевищувала швидкість звичайної людини, залишаючи за собою гейзер піску. За долю секунди він розтрощив ошелешеного гладіатора, який не встиг належним чином перелаштуватися, ударом щита ззаду. ТРІСК! Звук зламаних кісток супроводжував зіткнення, всупереч успішному парируванню Руфуса. Досвідчений, гладіатор відскочив назад, використовуючи силу атаки, щоб збільшити дистанцію. Але він не розраховував гнів Джейка. Ще через долю секунди він знову кинувся на гладіатора, як перегоновий автомобіль, цього разу розмахуючи своєю зброєю з вибуховою силою пружини. На арені пролунав жахливий дзвін, і Руфус одразу зрозумів, що йому ніколи не вдасться його заблокувати. Йдучи ва-банк, він злегка змістився, замахуючись у свою чергу, не для того, щоб блокувати атаку, а для того, щоб відповісти. Йому вже доводилося стикатися з сильнішими за нього супротивниками. На такій швидкості він міг просто дозволити новачкові вбити себе. Його план спрацював, але він не втік неушкодженим. Один з його мечів застряг горизонтально в животі Джейка, застрягши на глибині двох сантиметрів у його черевній порожнині. Руку, яка тримала меч, було неможливо впізнати, пальці були практично відірвані силою удару. Плече також було вивихнуте, а сухожилля розірвані. Новобранець був серйозно поранений, але він програв. Готовий визнати поразку, він повернувся до Джейка, щоб привітати його, але побачив косу женця, який прийшов жати його душу. Відразу після невдалої попередньої атаки Джейк розвернувся, щоб атакувати вдруге. Меч Руфуса все ще застряг у його животі, але його власний меч був готовий відтяти йому голову. Кров Руфуса застигла в жилах, переконаний, що його час настав. Тоді, ніби якимось дивом, інший клинок заблокував клинок Джейка. З полегшенням гладіатор впізнав м'язисту руку Хаза. Той щойно врятував йому життя. — Джейк, переможець! Почувши ці слова, гнів Джейка розтанув. Він озирнувся і зрозумів, що арена залита кров'ю. Його кров'ю. Коли адреналін і серцебиття прийшли в норму, він знепритомнів під ошелешеними поглядами глядачів.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!