Я важко проковтнув, в напівтемряві очі Романа мене реально лякали. Атмосфера була настільки важка, що ножем можна було різати. Дякувати богу, що Степан Андрійович мені просто показався.

— Значить, це ти за всім стояв, Тарас.

— Ну… — в я темпі вальсу пробував придумати правдоподібне виправдання. Однак не встиг, знову скрипнули двері, хтось закрокував до нас.

— О, Тарас, де тебе носить? — сходу почала тираду, Марія. — Рома, привіт.

— Ти його знаєш?

— Ага, він, брат нашої тренерки. Буває тут частенько допомагає, а що? Ви знайомі?

— Не намагайтеся зїхати з теми, ви двоє, — він грізно обвів нас поглядом. — Ви мене використали і просто зникли, а тепер я вимагаю пояснень.

У нас була можливість, просто дати по тормозах і звалити. Все ж у нього не було достатніх важелів впливу на нас. Однак мене зацікавила людина, чи дух зі здібностями бачити приховане.

Для переговорів ми вибрали нейтральну територію – кафе яке було неподалік. Тут було достатньо народу, щоб не турбуватись про свою безпеку і водночас достатньо тихо, щоб можна було поговорити без лишніх вух.

— І так, хто ви такі? Що за організація стоїть за вами? 

— Хто ти такий? Що це за очі? — відповів я не менш, прямими питаннями.

— Хлопці, для початку, окреслимо ситуацію, ми разом зробили дуже, дуже боляче ведмедю. Зробили велику справу, для всіх, — промовила Марія, і обвела поглядом весь кафе. — Можна з впевненістю сказати, що ми на одній стороні. Можливо в нас навіть спільні цілі, тому пропоную поговорити.

— Моя мрія, це Мирне море, на сході.

— Га? — Рома, здивовано закліпав очима, усміхнувся. — Болото повинно повернутись до свого початкового стану.

Декілька завуальованих реплік викликали усмішки на наших обличчях. Сторонні б просто покрутили пальцем біля скроні. Принаймні такий вигляд мав офіціант який приніс нам чашки чаю.

— Але це все лірика, Рома скажи, за доудзюцу у тебе.

— Доу… Що?

— Ну очі.

— Е ні, про мене ви знаєте навіть забагато, тепер ваша черга розкривати карти, — він впевнено промовив він і  склав руки перед грудьми. — Може скажете, хоча б назву вашої організації?

— Немає ніякої організації, є просто невеличка спілка однодумців, особливих людей. Хтось крутий хакер, хтось диспетчер, а хтось, як ти, бачить приховане. Об'єднує нас тільки одна мрія.

— Скажу відверто я зацікавлений вашою групкою. Можна мені вступити? 

— Співбесіда вже йде. 

Рома, на деякий час свердлив поглядом чашку з чаєм. Я майже бачив як шестерні в його голові швиденько рухаються. Потім він підняв очі на нас.

— Ти питав що в мене з очима, так от, над головою кожної людини я бачу прапор та дві шкали: відданість і патріотизм.

— Потрібно більше деталей.

Як пояснив хлопець, відданість, це по суті… відданість державі. Це динамічна шкала яка залежить від потреб людини. Це і зарплата, власна нерухомість, кохання безпека і тд. Патріотизм – це комплекс переконань вірувань і стереотипів які досить важко змінити, грубо кажучи в тридцять ти або патріот або ні. 

— Дивовижна здібність. Що ти плануєш робити у майбутньому? — взяла слово Марія. — Тобто, як ти збираєшся використати свої здібності?

— Я піду в армію, очищу цю структуру від всілякого шлаку.

— Амбітна ціль, я тебе підтримую всіма силами.

— Чому ви двоє думаєте настільки вузько? — помасажувавши скроні, не звертаючи уваги на скривлені писочки моїх співбесідників продовжив: — Міцність ланцюга, залежить від найслабшої ланки. У стосунках влада – народ, завжди, в будь-якій країні, в будь-які часи, слабкою ланкою виступає народ. Через неосвіченість, незрілість, байдужість на керівні посади, зазвичай, пролазять популісти, брехуни, і просто наглі морди. Саме тому, становлення держав в першу чергу залежить від народу, а на це необхідно століття, але ти… Ти просто нахрен перевертаєш правила гри. Ти зможеш поставити на керівні посади патріотів, людей які будуть щось робити для країни! Процес становлення держави прискориться на десятиліття! Ми не побачимо асфальтових доріг в кожному селі, найбільші хмарочоси у світі, чи відсутність корупції, але ми зможемо закласти фундамент! Створити працюючу структуру і інституції.

— Вау… Я навіть не думав про це з такого ракурсу.

Він був шокований, по справжньому шокований коли усвідомив свою обмеженість. Марія взагалі підозріло свердлила мене поглядом наче вперше побачила. Зараз, вона знає мене краще за всіх у цьому світі, хіба це не очевидно – я геній, просто в минулому житті в мене грошей не було!

— На мою думку, ти повинен стати привидом, абсолютно не публічною людиною яка буде тихо сидіти десь в бункері і розглядати фотографії людей. Так звучить не дуже, але твоя здібність занадто цінна.

— Не вийде, здібність не працює через фото чи відео, тільки через візуальний контакт.

— Тоді, привид який буде подорожувати країною. 

— Наскільки я розумію, ви хочете просувати на керівні посади потрібних людей, однак чи є у вас потрібні засоби для цього?

— Ми знайшли всю інформацію про тебе за хвилину. І зробили так, що сосіянці три місяці не знали, що відбувається в Україні. Як гадаєш багато спецслужб світу на це здатні?

Сингулярність дає мені найцінніший ресурс у світі – інформацію. Гадаю буде не важко накопати бруд на певну людину і змусити її робити те, що потрібно.    

— Гаразд, тоді я стану привидом.

— Бро, це не те рішення яке можна прийняти так швидко. Зваж всі за, і проти, подумай про те, що ти дійсно хочеш від цього життя. І тільки після цього вирішуй.

— Тарас, — його слова були холодними і рішучими. — Я повинен зробити для нашого народу все від себе залежне. Якщо я буду ефективним як привид, я стану привидом.

— Зрозумів.

Рома одним махом допив свій чай. Я дав йому свій телефон і показав декілька цікавеньких аудіо де сускіє плакали за своїми відьмами. Було там і декілька відео які дуже сильно сподобались хлопцю. Лід розтанув і він вирішив довіритись нам.

— Гаразд, ви мене втішили, тому, я поділюсь надзвичайно важливою інформацією, — Роман нахилився трішки вперед, та почав говорити пошепки: — Хочете, вірте хочете ні, але я повернувся з 2023 року. Історія банальна їхав у вантажівці вона перекинулась на якусь легковушку і фарш… Я прокинувся 17 жовтня, в парку біля університету, там ще пам’ятник Степану Андрійовичу стоїть, може знаєте. В той момент я і отримав ці очі.

Я зберіг спокій, Марія ж витріщилась на мене. Все так адже саме тоді і я повернувся. Очевидно, що це не збіг. 

— Так і знав що ви мені не повірите, однак в майбутньому буде повномасштабне вторгнення, і нам потрібно підготуватись.

— Можеш розповісти докладніше?

Рома, не став приховувати щось і почав розповідати, хоча і скаржився на туман в голові. Я добре пам’ятав події війни, хронологію, імена, злочини, Рома, навпаки, пам’ятав аналітику, назви компаній які стануть відомими, назви криптовалют, та навіть ігри. Про війну він також пам’ятав тільки опосередковано, і через емоції. Якщо підсумувати ми були двома половинками однієї монети. 

Ми ще трохи поговорили, але згодом розійшлися. Він подався назад в студію танців, ми ж на автомобілі відправились додому. Весь цей час Марія мовчала, хоча я ловив на собі її погляд.

— Думаєш про те, кому мав дістатись телефон?

— Ну…

— Це вже не має значення, єдине на що потрібно звертати увагу це майбутнє. До речі, — я з усмішкою глянув на Марію. — Що б ти зробила, якщо Сингулярність дістався б тобі?

— Ну напевно покращила економічний стан країни. В цьому випадку можна купувати зброю і модернізовувати армію.

— Правильна відповідь, але це загальні фрази, — я відірвав від керма руку і показав їй два пальці. — Моя відповідь проста, культура і Тайвань.

В цей момент ми нарешті підїхали додому. Сингулярність завчасно відчинив ворота, щоб ми заїхали в сам гараж. Марії не терпілося поставити питання, однак, поки я паркувався задом вона не наважувалась мене відволікати. Нарешті я заглушив мотор.

— Про що ти патякав? Розшифруй.

— Культура це основа основ, тут і обговорювати немає що. Цим питанням я вже зайнявся, хоча роботи непочатий край. А стосовно Тайваню, — я усміхнувся, відкинувшись на шкіряне сидіння. — На цей момент компанія TSMC виробляє 65% мікропроцесорів світового ринку. Китай бажає захопити цю територію, але США захищає острів тому, що ці дві країни залежать від цієї компанії. А тепер уяви що буде якщо з’явиться в Україні подібне виробництво?

— Це, сотні тисяч робочих місць, податки на десятки мільйонів, репутація серед світової спільноти, важелі впливу кінець кінцем. Однак, щоб розвинути таку інфраструктуру потрібно не мільйони, а мільярди доларів і звісно кваліфікований персонал.

— Ну, поперше потрібно вкласти не мільярди, а трильйони доларів. По друге дійсно кваліфікований персонал це колосальна проблема. Але завжди можна почати з дослідницької лабораторії і поступово нарощувати виробничі потужності. Головне побудувати щось надзвичайно корисне для США і Євросоюзу що неможливо перенести. 

Звичайно заснувати компанію з дослідження Штучного Інтелекту сам Степан Андрійович велить. Однак таку компанію запросто можна перемістити в інше місто чи навіть країну. 

Поринувши в думки ми нарешті покинули машину і зайшли в тепленьку вітальню. Марія пішла на кухню щось готувати, а я тим часом розвалився на дивані.

— Сингулярність, які є способи використання Дивної енергії? Дай розгорнуту відповідь.

З аудіосистеми телевізора пролунав механічний голос ШІ:

「 Дивну енергію можна використати тільки я ресурс для передачі інформації. Існує два способи передачі інформації: прямий і опосередкований. 

Прямий спосіб передачі інформації характеризується фізичною структуризацією нейронів головного мозку. Інформація в такому випадку стає невіддільною частиною досвіду людини. З плином часу не стирається з пам’яті. Даною функцією може користуватись власник ядра і пов’язана ритуалом єднання особа. 」

— Стоп.

Потрібно було подумати. Згідно з кривою Еббінгауза людина забуває інформацію з плином часу через перші двадцять хвилин у пам'яті залишається до 60 % того, що було заучено, через годину, тільки 45 %, а через шість днів після заучування в пам'яті залишається до 23 %.

Якщо я буду пам’ятати будь-яку інформацію яку надасть мені Сингулярність і це буде частиною мого досвіду. Хіба це не означає стати генієм? Однак, хіба головна функція мозку не забувати? 

 — Чи є якісь обмеження, прямого способу передачі інформації? Який максимальний обсяг інформації може сприйняти мій мозок? Які можливі наслідки?

「 Дивна енергія нівелює будь-які фізіологічні обмеження мозку. Обсяг інформації необмежений. 

Наслідки короткострокові: головний біль, запаморочення, нудота, слабкість.    Наслідки довгострокові: емоційна деградація.」

— Розкажи про опосередкований метод.

「 Опосередкований метод передачі інформації здійснюється через відео, аудіо чи відеоаудіо канал зв’язку з користувачем. Якість і кількість сприйнятої інформації варіюється і залежить від потенціалу людини, концентрації, кількості повторювань. 」

Я поставив ШІ ще декілька питань, як це повинно виглядати. Насправді вся фішка в особливих, не чутних для вуха звукових коливаннях, які стимулюють мізки, і тим самим кратно пришвидшують запам’ятовування, обробку і сприйняття певної інформації. Звісно є універсальні звуки, але набагато ефективніше коли інформація, картинка і звук поєднуються в щось одне. А тепер настала найголовніша частина.

— Скільки буде коштувати просунуте вивчення англійської мови від А1 до С2 прямим методом і опосередкованим?

「 Прямий метод: 6 одиниць Дивної енергії.

   Опосередкований метод: 60 одиниць Дивної енергії. 」

Чи багато 60 одиниць дивної енергії? Здається, це крихти особливо якщо взяти до уваги, що платиш один раз, а відео, чи аудіо можуть дивитись, чи слухати мільйони людей. Однак, це знання мови, а що стосується фізики? Фізика ділиться на галузі, а галузі своєю чергою на напрями. Кожен з цих аспектів глибокий і потребує великих вкладень. А ще є математика, інформатика, географія, історія, хімія і тд. 

Тепер 12 тисяч, одиниць Дивної енергії вже не здаються таким неймовірним числом. Це вже не говорячи про те, що такі відеоуроки потрібно зробити короткими і цікавими!

— Схоже тільки но ти розв'язав питання з кваліфікованими кадрами, — тишком промовила Марія. Я навіть не помітив коли вона опинилась поруч.

— Все складніше ніж ти думаєш, але так, ми зможемо змінити країну.

— Я тут подумала Тарас, тобі не здається, що нашій країні потрібна еліта здорової людини?

— Наче Тоні Старк? Мільярдер, філантроп, геній і плейбой?

— Угу, тобто ні, останнє нідочого. Завдяки Сингулярності ми зможемо запросто отримати Нобелівські премії! Увійти в історію, стати об’єктом гордості кожного Українця, це вже не говорячи про те що просунути науку вперед.

— Ні.

— Га? — Марія яка під час свого монологу піднялась і дивилась кудись у світле майбутнє, раптом спустили з небес на землю. 

— Мене не цікавить наука, це по-перше. По-друге, незрозуміло на що ти перетворишся, щоб стати науковцем світового рівня, — я стенув плечима. 

Марія, декілька секунд тупо дивилась на мене. В цей момент я відчув щось палене з кухні, піднявся. Однак дівчина схопила мене за руки.

— Тарас, тут іде справа не про тебе чи мене, а про людство в цілому! Скільки проблем ми можемо вирішити, скільки добра ми можемо принести в цей світ.  

— Мені чхати на світ, і на людство. Тим більше в мене є Сингулярність.

— Але він машина, в нього відсутній компонент креативності.

— Це не важливо.

Я обійшов її стороною і нарешті вимкнув плиту на якій вже згоріла картопелька. А їсти то хочеться, прийшлось замовити китайську кухню. 

— Тарас, — рішуче піднялась дівчина з дивану. — Тобі ж потрібний легальний заробіток, для розбудови своєї компанії? Я засную інвестиційну компанію накшталт BlackRock і профінансую всі твої проєкти.

— А ти готова пожертвувати своєю людяністю?

— Так.

— Ох бляха і чого мене оточують одні божевільні. Щей вибрала професію яка вимагає різносторонніх і обширних знань, — я впав на диван подалі від Марії, а то раптом це заразно. — Твої емоції деградують досить швидко і тоді, настане момент коли, твої раціональні мізки усвідомлять в наскільки вразливому становищі ти знаходишся. Крила, знання, інформація яку тобі буде постачати Сингулярність, все це залежить від мене. Як ти думаєш, яким буде твій наступний крок?

— Ем…

— Я із себе святошу вдавати не буду, скористаюсь моментом, затям.

Від нерозуміння вона кумедно нахилила голову набік, нахмурила бровки. А потім стиснула кулаки, очі блищали пекельним вогнем. Вона нашорошилась наче кішка на яку бризнули водою.

— Навіть і не думай падло!

— Це об’єктивна реальність. Деякий час потерпіти я можу, але жити як монах я не збираюсь. Спочатку розлучення, ризики попасти на очі духовній мошкарі чи Колу. Чи піде на такий ризик раціональна Марія?

— Ти думаєш тільки… своїм глистом.

— Послухай чоловік за своє життя має зробити декілька речей. Посадити дерево, побудувати дім, виростити сина. Але перед усім цим такий багатий і статний хлопець як я повинен купити дві яхти, автопарк, десять маєтків в різних частинах землі, провести палку ніч з близнючками, влаштувати голу вечірку, і побувати на Щекавиці. Ну тобто влаштувати оргію, а краще дві, спочатку на одні яхті, а потім на іншій.

— Замовкни падло!

— А як же мистецтво? Я ж завжди мріяв стати фотографом. Знімати світлини красивих панянок в костюмах аніме дівчаток. А ще бодіарт.

Я настільки захопився що не помітив як важка подушка попала мені по морді. А потім ще одна влетіла слідом. Марія як зла кицька покидала в мене всі подушки які були на дивані, а потім грізно соплячи і тупаючи ніжками подалась на кухню. 

Коли я резонно підмітив що вже замовив вечерю вона, не дуже культурно послала мене вслід за сосійським кораблем. Прохання я не виконав, але щоб не мусолитися перед очима зник.

Після увімкнення свого ПК я першим ділом відслідкував новини в інфопросторі України і все що я побачив мене відверто вивело із себе. Зараз в інтернеті багато матеріалу по Криму, і замість того, щоб висвітлювати це канали Медведчука навпаки, відвертають увагу на все що завгодно тільки не найголовніше! Ще і Яника стараються відбілити!

Хотілося, дуже хотілося розігнати цю контору нахрін. З можливостями Сингулярності збирати інформацію це надзвичайно просто. Достатньо дістати контакти співробітників і всіх їхніх рідних, починаючи з батьків, дідусів бабусь і закінчуючи дітьми, та почати телефонувати 24/7 з погрозами. Таке будь-кого зламає.

Однак, бункерний щур може образитись, і почати діяти. А Україна ще не готова до прямого зіткнення.       

— І що ж робити?

— Нічого, — промовила Марія також читаючи новини. — Як би мені не хотілося цього говорити, але не чіпай Медведчука і іншу агентуру боліт. Хай працюють на телебаченні, все одно одні баби і діди телевізор дивляться ми будемо впливати на молодих і освічених людей через соціальні мережі, ютуб і тд.

— Так і зробимо, але охоплення аудиторії все одно вийде маленьким. Телевізор є в кожному домі, а інтернет ні. Паскудство, ці виродки лізуть у наш інфопростір.

І тут мене наче током вдарило. Наче яскрава лампочка спалахнула над головою. Однак замість того щоб радіти я приклав долоню до чола.

— Я дурень, ідіот, не помітив чогось, аж настільки очевидного! Зараза…

— Ти чого вже вкінець збожеволів?

— Щоб розповсюдити якусь новину дехто використовує ботоферми, ми ж могли зламувати реальних користувачів, блогерів, інфлюєнсерів, політиків та іншу сосіянську шваль, — я глянув на нахмурену дівчину. — Ми могли створити інформаційну бурю. Але після так званого референдуму, вже пізно рипатись.

Хоча, якщо враховуючи магію на болотах, розворушити той кисіль в мізках сосіян не вийде. Принаймні Крим який захопили з мінімальною кількістю жертв не підходить як каталізатор. 

— Ми настільки зосередились на проклятих предметах, що впустили такий шанс.

— Це не виправдання, однак такий козир потрібно приберегти на потім. — я закрив всі вкладки з новинами. — Гаразд, немає сенсу плакати над пролитим молоком. Настав час заробити трішки грошенят. Маріє, зазирни в мою пам’ять, тільки я тебе прошу не вирубай мене.

— Я більше так не зроблю. Ніколи.

Вона торкнулася своїми тонкими пальчиками до моїх вісків і туман в голові зник. Навіть більше деталі які я б не згадав раніше, такі як графіки та цифри, почали проявлятись. І тут мене чекало розчарування.

Ринок криптовалют у 2014 році тільки, тільки почав розвиватись. Зараз біткоїн вартує всього лише 200 доларів за штуку, і от воно ніби час купувати, ось тільки подорожчає він аж у 2017 році. Інші криптовалюти також поки залишаються незатребуваними. Тобто інвестувати можна, тільки от прибуток буде ще не скоро. Для моїх планів це не підходить.

— Бачиш, без економіста наші плани не здійснити.

— Завжди можна придумати альтернативний спосіб заробітку в інтернеті.

— І який?

— Я ще не придумав, а поки ми можемо зайнятись культурною складовою. Допоможи мені вибрати сорок, а краще п’ятдесят чоловічих голосів, які згенерує Сингулярність. Ти як дівчина краще в цьому розбираєшся.

— А навіщо?

— Переозвучка англійських відео на ютубі, озвучка аніме, мультфільмів, серіалів. Коротко кажучи, робимо Українського контенту побільше.

— Це звісно добре, але це піратство, до того ж… ти збираєшся все робити сам?

А ось це було дійсно добре питання, однак з піратством поки нічого не поробиш. Навіть створити декілька студій переозвучки і додавати цей контент на офіційних платформах, Українці просто проігнорують це і підуть дивитись контент безплатно сосіянською. Тому прийшлось вибирати менше зло.

— Маєш рацію, я повинен навчити людей самостійно створювати контент. А краще зробити круті програми для цього.

Я віддав команду Сингулярності дослідити як перекладають манґу люди в Європі. Зазвичай використовують фотошоп, але можна витягнути тільки потрібний функціонал і зробити продукт який буде оптимізований під конкретну задачу. ШІ зробив програму тільки от, дизайн був хріновий. Прийшлось знову звертатись до дизайнерів. Таким же способом пройшла, розробка програми для озвучення фільмів та аніме.

Після чого ми розійшлись по різних кімнатах і почали вибирати голоси. Хоч ця робота була не дуже веселою, але захопившись я пів ночі займався “прослуховуванням”.

На наступний день ми з Марією знову пішли на пробіжку. Все як потрібно спорт, здоровий сніданок, і після чого робота. О так в мене стільки роботи що здуріти можна.

— Я ніби багата людина, тоді якого біса в мене так мало вільного часу?

— Напевно ти потроху перетворюєшся на нормальну людину.

— Чур мене чур.

Відхрестившись від цієї єресі я звалив до себе, увімкнув свій компютер і насамперед перевірив справи з розслідуванням. І тут мене чекало досить таки цікава інформація.

「 15.04.2014 о 17:00 за Київським часом, відділення Кола в сосії, включно з деякими відділеннями України провели комплекс ритуалів пошуку злочинця що знищив прокляті предмети. 

 16.04.2014 о 13:00 за Київським часом, відділення Кола в США провели власні ритуали та пошукові операції. 

 17.04.2014 о 15:30 за Київським часом, відділення Кола Китай провели власні ритуали та пошукові операції.

 18.04.2014 за Київським часом, відділення Кола країн Євросоюзу провели власні ритуали та пошукові операції.」

— Наша маленька витівка зацікавила сильних світу цього, — пробурмотів я. — Скільки оперативників направляються в Чернівці? Дай розгорнуту відповідь.

「 Прийнята за основу теорія, що все почалось в місті Чернівці. Тому, що саме тут, двічі був знищений проклятий предмет. сосія відправила 12 оперативників, США – 8, інші країни утримались. 

Був проведений запит на дослідження записів Центральної площі, за раніше встановленим алгоритмом запис був підмінений на тогорічний. Оперативники з сосії і США виявили підміну 19.04. 2014, при повторному запиті доступу до записів відеокамер 10.02.2014 року був видалений. 」

— Гарна робота, а тепер виведи на екран, фотографії всіх оперативників.

Марія, також стала оглядати незнайомі обличчя, вивчила їхні маршрути і записи які вони вже стигли зробити. Однак вийти на Рому у них не вийшло. І взагалі поки немає ніяких просувань у розслідуванні.

А проте, я недооцінив реакцію сосіян, занадто вона швидка, Сингулярність не встигне відредагувати міські записи відеокамер. Це звісно погано, але не критично.

— Сингулярність, припини навчання. Видали записи відеокамер за 6 місяців на які я Марія і Рома могли попасти під час операції, крім аеропорту. Після чого виділені ресурси перенаправ на дослідження ботоферм.

Через п’ять хвилин записи було видалено. А от далі виникло повідомлення з таймером який стрибкоподібно збільшувався, щоб усунути цю проблему я обмежив матеріал навчання до 20 найбільших ботоферм у світі. 

Тепер коли з основними задачами розібрались настав час зайнятись іншою справою. Марія і я, вчора вибрали необхідну кількість голосів тому можна обрати ютуб канали які потрібно перекласти на Українську. І тут мені хотілося сісти одразу на два стільці, додати більше контенту і зробити його корисним. А як це зазвичай буває речі ці несумісні. Котик який мурчить набирає куди більше переглядів ніж урок програмування.

Жаба душила страшно, але я сприймав це як інвестицію в майбутнє. Замість того щоб самостійно продукувати контент, краще перекласти вже наявний і досить популярний, з додаванням чудо-звуків. Як результат я створив п’ять якісних каналів програмування в різних областях, витративши на все це 200 одиниць Дивної енергії.

— Надіюсь це не даремно.

Звісно недаремно, я трішки підшаманив з алгоритмами ютубу і тепер він досить частенько рекламує ці канали Українцям. Наступним моїм проєктом стали форуми ремонтників. 

Зазвичай це площадки де досвідчені й не дуже спеціалісти діляться своїм досвідом по ремонту тієї чи іншої техніки. Зараз, всі, абсолютно всі роботяги сидять саме на сосійських форумах і дуже рідко на англійських. Але що завадить моєму ШІ який може розуміти будь-які мови створити форму де сконденсований досвід всієї планети? Правильно, дизайн, знову клятий дизайн сайту псує малину! 

Раптом у двері хтось постукав, в мене чуть серце не розірвалось. Я проковтнув зробив вдих і запросив.

— Заходь, що там, моє залізо приїхало?

— Ні, — Марія, невпевнено увійшла в кімнату, мигцем глянула на незаправлене ліжко в куті. — Я довго думала стосовно втрати емоцій… Я вирішила що це маленька ціна заради змін всієї країни.

— Тоді доведи свою рішучість, для початку…

— Спати, з тобою я не буду! Якщо це і відбудеться, то нехай це буде раціональна я. 

— Марія, я схожий на ідіота який буде псувати наші стосунки через секс? Якщо мені буде вже нетерпець, я просто розлучусь з тобою і… ну ти розумієш, — вона відразливо скривила носик, склала руки перед грудьми. — Тобі потрібно довести свою рішучість. Сингулярність зробить для тебе відеоуроки з економіки, менеджменту, математики і тд. Не втратиш свій запал через два місяці – дозволю пряме скачування. 

— Що?

— О і не думай байдикувати, Сингулярність буде дуже уважно стежити за твоїм навчанням.

— Гей! З якого дива ти вирішуєш що робити!?

— Тому, що ти шмаркачка, яка життя не бачила, і вже вирішила принести себе в жертву. Легко згасати, поступово, непомітно, а докласти зусиль, що слабо?

Вона набундючилась, набрала в легені повітря, щоб поскандалити. Однак в цей самий момент пролунав дверний дзвінок. 

— Схоже моє залізо приїхало. 

   Тільки за дверима був не курєр, а Марія. В дівчини були такі ж витягнуті сині очі, тонкі риси обличчя і довге волосся. Тільки от незнайомка була вищою за Марію і випромінювала красу зрілої жінки.

— Ти напевно Тарас, я Аліна, — вона протягнула мені руку, я легенько потиснув її. — Нарешті ми зустрілись.

— Ага.

Я пропустив її в дім. Дівчина притягнула валізу у вітальню, роззулась, потім повісила свою курточку на вішалку. У Аліни була шикарна фігурка, груди третього розміру, тоненька талія і… Я проковтнув, довгі тендітні ніжки були одягнуті в колготки які трішки вище коліна були темнішими, що виглядало наче панчохи.

— А де Марія?

— Нагорі, — швидко сказав я піднімаючи погляд догори. — Марія ходи сюди!

— Не репетуй як недорізаний!

Голосно тупаючи ніжками показалась невдоволена Марія. Раптом вона завмерла, очі перетворились на два блюдця.

— Сестра, що ти тут робиш?

— То ти так гостей зустрічаєш, егеж? Я з дороги стомилася, а ти мене відразу питаннями засипаєш. Батько погано на тебе повпливав.

Марія сконфужено зіщулилась, але повела сестру до кухні. Я також пішов за дівчатами, і сів навпроти Аліни. Дівчина огледіла “робочий простір” молодшої сестри, авторитетно покивала. Потім її очі зупинилися на мені. 

— Знаєш Марія часто теревенила що їй подобаються високі, спортивні хлопці. Схоже твої навички пікапа дійсно на високому рівні якщо зміг, покорити цю гордовиту соколицю.

— Я просто був собою.

— Сестра, краще скажи навіщо ти приїхала? 

— У мами скоро операція, от я вирішила перед тим як їхати в Німеччину, завітати до тебе, — Аліна, глянула на мене і ледь помітно усміхнулась. — І на твого чоловіка. Ну і звісно забрати вас з собою

— Я ж уже казала що не поїду. Мамі зараз не можна хвилюватись.

Марія уперто склала руки під грудьми, на що Аліна похитала головою. В цей момент чайник почав кипіти і моя дружина почала розливати чай. Я дістав з шафи печивко.

— Гадаєш вона дурепа? Ти з нею не спілкувалася по відеозв’язку вже понад три місяці. Уже одного цього факту достатньо, щоб щось запідозрити. А ти знаєш інтуїція в неї ого-го.

— Ми з татом про це прекрасно знаємо, тому ми сказали їй, що я стажуюсь на закритому об’єкті. 

— Три місяці, — повторила Аліна.

— Хто ж знав, що очікування донора буде таким довгим.

— На деякі речі ми не можемо вплинути, але якщо ви поїдете зі мною вона заспокоїться. Так, буде шокована, може покричить трохи, але це краще ніж постійно накручувати себе.  

— Ти маєш рацію, — по хвильці відповіла Марія. — Але в нас немає закордонних паспортів.

****

Аліна прожила в домі своєї молодшої сестри вже тиждень. І якщо чесно вона не очікувала, що у багаті мають такий щільний графік. Марія постійно навчалась, за ноутбуком, щось слухає, конспектує. Тарас також цілий день проводить за комп’ютером. Як пояснив хлопець він корегував роботу дизайнерів сайту.

Стосунки в них також здавались чудовими. Обійми, спільні перегляди кіно, легкі суперечки, які часто бувають між парами. Але щось було не так. Було таке відчуття наче все іде занадто добре щоб бути правдою. І тоді вона побачила те, що вже неможливо було розбачити.

— Марія, а ви з Тарасом випадково не посварилися?

— Ні, все нормально, — промовила дівчина продовжуючи дивитись холостяка. Але Аліна хотіла поговорити з сестрою серйозно тому вимкнула передачу. — Гей, я ж дивилась!

— Скажи, а вас з “цим” все гаразд?

— З цим? — припідняла брову дівчина.

— Я маю на увазі в ліжку у вас все добре?

— Кхм… Так, нормально. І взагалі, що за дурнуваті питання? Це стосується тільки мене і Тараса. Не лізь в наше ліжко. 

Аліна, підмітила як сестра нашорошилась, настовбурчила шерсть. І це ще більше переконало її у власних здогадках.

— Знаєш я дещо помітила, за цей тиждень ви жодного разу не поцілувались, він до тебе не пристає, навіть за дупку жодного разу не вщипнув. Але хоче, бачу що хоче це зробити.

— Ми посварились, — миттєво відповіла Марія, з кам’яним обличчям. — Я просто не хотіла, щоб… ти подумала що я дурепа, яка ось так зненацька одружуватись. У нас справді не все так добре як здається.

— Знаєш, коли ти брешеш, твої вуха стають червоними як зараз. Егеж?

— Ми посварились через, його вподобання в ліжку…

— А ще коли ти брешеш то відводиш погляд і кусаєш губи.

— Але це правда!

— Тоді я розкажу все татові. Він у нас детектив, майже як Холмс, нехай він розслідує твої стосунки. 

— Не треба, — Марія схопила телефон сестри. 

Марія, зіщулилась опустила голову. Аліна не намагалась розрядити напругу в повітрі, вона просто мовчки дивилась на свою дурненьку сестру. Марія стиснула губки та почала говорити повільно тихо:

— Тарас, розробив мобільну гру, по справжньому неймовірну гру. Зараз вона в день приносить йому по п’ятдесят тисяч доларів! Але якби його мозок прозондували б тоді цю ідею вкрали. 

— І тоді ти запропонувала йому свою допомогу, в обмін на гроші?

— Ми разом розробили цю гру.

Аліна уважно спостерігала за виразом обличчя сестри, та вона не помітила брехні. Параноя Тараса дійсно вражає, якщо він готовий піти на такі кроки заради збереження своїх таємниць. А з іншої сторони, він отримав, красуню дружину яка вміє шикарно готувати. Є певні обмеження, але…

— Тільки не думай що я з ним сплю за гроші. Цього не було, і не буде!

— Тобто ви спали в одному ліжку, і не… Ого, цей хлопець, або імпотент, або ти його зв’язала.

— Він нормальний і я його не зв’язувала, просто на Тараса можна покластись. 

Поставити кота перед сосискою і надіятись що він її не цапне? Аліні прийшлось по новому глянути на хлопця. 

— Скажи Марія, він тобі подобається?

— Я повністю йому довіряю, однак, якщо ти запитуєш чи подобається він мені як хлопець, відповідь буде ні, — впевнено промовила дівчина не відводячи погляду.

— Марія, ти дурепа. Тарас дуже хороший хлопець, спокійний, розумний і найголовніше надійний. Інші хлопці думають тільки своєю нижньою головою, а він…

— Не переоцінюй його, — форкнула Марія. — Тарас тільки трішки краще за інших. Знаєш, недавно він мені сказав, що як тільки розлучиться зі мною то відразу влаштує оргію.

— Говорити він може, що завгодно, але глянь на його дії. Тебе він досі й пальцем не торкнувся, і мітка біленька. А підчепити якусь дівку для нього взагалі не проблема, варто йому підїхати на цій машині до будь-якого клубу то відразу знайдеться ціла орава охочих покататись. Егеж? — Аліна побачила як скривила носик її сестричка. — А його вологі мрії, пф, теж мені проблема. Зав’язала волосся у хвостик, опустилась на коліна, а в кінці головне проковтнути. 

Марія тільки й могла що відкривати та закривати рот. Вони ніколи не розмовляли на такі теми, а тут раптово настільки багато подробиць. Аліна, відчуваючи перевагу продовжила:

— А в тебе взагалі козир є. З твоєю гнучкістю ти можеш такі викрутаси в ліжку робити, що будь-який хлопець продасть душу, щоб бути з тобою.

— Він мене в цьому плані не цікавить!

— Тоді може віддаси його мені?

— Га?

— Я серйозно. Якщо він тобі не потрібний – віддай його мені. За такого хлопця потрібно триматись всіма руками й ногами.

Аліна відчувала себе майстринею яка віддає цінні поради своїм учням. Личко Марії було то червоне як у рака, то бліде. Бліде? Тут дівчина глянула в сторону куди дивилась молодша. 

Там стояв Тарас, і морда в нього була наче у кота який нажерся сметани. Його горда широка усмішка, змусила Аліну червоніти як якусь першокурсницю. 

— Ви не звертайте на мене уваги, продовжуйте.

— Як… як довго ти тут? — ледь промовила Марія.

— З самого початку. А порада з хвостиком, дійсно дуже, дуже гарна.

— Ти хочеш, щоб ми тут зі сорому згоріли? Припинииии, — запротестувала Аліна.

— Тільки заради тебе хтива сестричко. А тепер серйозно.

Його усмішка зникла, весь веселий настрій змінився напругою яку ножем можна було різати. Він довго дивився на Марію яка схилила голову, зітхнув.

— Аліна, я розумію що ти хочеш змусити Марію ревнувати, однак не потрібно підштовхувати її до мене. Не забувай, що стосунки – це як похід на кухню, ти голодний, щось хочеться їсти, але, готові страви, тобі не подобаються. Так і в нашому випадку, я неймовірно шикарний біфштекс, але Марія хоче чогось іншого, може супчик, може фуагра, а може взагалі рибу. Я до прикладу хочу спробувати багато різних страв, навіть декілька відразу.

— Ти гадаєш, що це тобі потрібно?

— Не знаю, однак я не хочу на смертному одрі шкодувати про втрачені можливості. Життя занадто коротке, і потрібно брати від нього все.

— Я ще не чула, щоб оргію захищали такими високопарними словами, але по суті ти просто хтивий збоченець, — прокоментувала Аліна.  

— Як ти там говорила, головне в кінці проковтнути?

Аліна намагалася зберегти нейтральний вираз обличчя, однак, її обличчя палало. Тарас, помітив противно усміхнувся їй, але не став більше розвивати тему, і просто спустився назад у свій підвал. 

— Ти, все ще хочеш його забрати?

— Що б він постійно згадував про сьогоднішній день. Ти хоч бачила яка в нього морда задоволена була, жах, — Аліна похитала головою, і щоб точно покласти край цій розмові увімкнула телевізор. Холостяк на екрані якраз мав комусь всучити свою розу.