Бодя – бос всіх павуків,

Він їв мух і комарів.

Хавав в мене прямо з рук,

Дресерований павук.

Встановивши хіт Дзідзьо собі на рингтон, Бодька перевірив чи є оновлення його улюбленої маґи. Звісно він знав англійську, але не на такому високому рівні, щоб вільно читати, тому зазвичай використовував сосійські сайти. Але оновлень не було, а там якраз найцікавіший момент!

Скопіювавши англійську назву тайтлу він ввів в пошуковий рядок. Але сталось щось апокаліптичне, на першому місці був Український сайт, з розділом якого навіть на сосіянському не було! 

— А ось оце вже цікаво.

Тицьнувши кнопкою мишки, він опинився на неймовірно стильному, елегантному сайті. Виглядав він дійсно шикарно. Але цей момент його хвилював не так сильно, як новий розділ. Чи справді Українською перекладено більше ніж сосійською?

Через мить Бодька поринув в новий розділ з головою. Переклад був чудовий навіть звуки : вжух, бах, хрясь були присутні. Це було якісно дуже, дуже якісно! Інколи навіть англійці не заморочуються такими дрібничками.  

— Ого наші вміють робити файні штуки. 

Побродивши трішки сайтом він, виявив купу популярних тайтлів, і немало глав, навіть знайшов інструкцію для створення власного перекладу! Бодька, відразу зареєструвався і спробував перекласти манґу. У новому вікні для перекладачів він згідно з інструкцією переніс у відповідне поле картинку. 

Чисто випадково це виявилась, фрейм з якогось хентаю, але кого турбують ці нюанси? Через декілька секунд англійський текст виділився жовтим, він вибрав репліку героя і справа виникло нове вікно з гугл перекладачем.

Звісно переклад був жахливий, але суть зрозуміла, в полі нижче він вписав правильні слова. І о чудо текст в хмаринці змінився, повністю повторюючи шрифт оригіналу!

— Здуріти можна. Це божественно! 

В цей день Бодька, бос всіх павуків відкрив для себе україномовний контент. Не тільки манґу, а й легкі романи, і навіть аніме. До того ж всі сайти і контент були на найвищому рівні! Навіть закордонні ресурси нервово курять в стороні!

****

Я закинувши ноги на стіл, з усмішкою спостерігав за баталіями в коментарях під одним постом у ВК. Сосіянчики і інші мразоти намагались довести що новина про те що Крим окупували фейк, брехня і взагалі так “кримчани” вирішили. Але Сингулярність, методично спокійно розносили таких мамчиних крикунів, інколи конструктивною критикою, інколи відвертою лайкою! Інформаційний фон в соцмережах бурлив і булькав.

Звісно мені абсолютно чхати на думки сосіянчиків, тут головне, щоб мої земляки побачили та зробили висновки, бажано позитивні. Однак цього недостатньо, сосіянці отруюють розуми людей у всьому світі.

— Сингулярність, відстеж в яких країнах світу працює сосіянське ІПСО, створи ботоферми які підтримуватимуть проукраїнську позицію. 

「 Неможливо виконати завдання, відсутні мовні блоки більшості країн світу. 」

— Вивчи всі мови світу, після чого можеш задіяти 30% обчислювальних потужностей для ведення проукраїнської пропаганди. Також сформуй базу даних всіх учнів, студентів, аспірантів, докторів наук та аматорів в Україні. Проведи ранжування перспективних, і багатообіцяючих індивідумів, вияви всі їхні гаджети які можуть відтворювати звук. Використай 35% обчислювальних потужностей.

「 Для виконання другого завдання необхідно збільшення пам’яті системи. Рекомендовано додати 20 терабайтів. 」

— Замов систему зберігання даних серверного типу, на 200 терабайтів. Пріоритет швидкість доставки.

「 Виконано. 」

— 10 % виділи на створення бази даних корупціонерів, особливу увагу зверни на депутатів. Не залишай жодних слідів, будь-який компромат зберігай і архівуй. 5 % зберігай для плавного нарощування Україномовного контенту в різних розважальних сегментах. Постійно досліджуй трафік і перегляди українців різного контенту, кожного тижня формуй короткі звіти. Решта обчислювальних можливостей без змін.

「 Прийнято. 」

Я відкрив застосунок який використовує таємнича група однодумців “Древні Укри” для зв’язку. Були тут різні чати з новинами, мемами, простим спілкуванням, хоча більше частина звісно була відведена для роботи.

Весь цей фарс був створений спеціально для Роми. Щоб він впевнився в масштабах, і можливостях групи. Це дозволило нам проштовхнути ідею накладанням печатки на його пам’ять. Тепер навіть якщо його схоплять духи, все що він знає про майбутнє і нас з Марією буде миттєво видалено. 

Тому я з чистою совістю відпустив хлопця в Київ для створення бази даних відданих і патріотичних людей в парламенті. Поки в моїй картотеці не так багато прізвищ.

Що стосується закордонного паспорта, то поки Україна ще не встигла підписати угоду про асоціацію ЄС. Тому закордонний паспорт робиться довго, потрібно збирати цілу кіпу паперу, різних справок сидіти в чергах і все це займає місяці! Але це для звичайних смертних, для таких багатих статних хлопців як я існує такий чудовий шлях як хабар.

Паскудство звісно, тим більше я плачу гроші не за щось незаконне, а за роботу яку і так повинні робити держслужбовці. Однак мене заспокоює думка про те що я даю їм гроші зароблені не чесним способом, а слізьми обманутих сосіянців. Така перспектива не змушує мою внутрішню жабу репетувати.

Після встановлення додаткового обладнання, і оплати всіх комунальних послуг на декілька місяців наперед. Ми замовили квитки на літак, спочатку з Чернівців до Києва, а там вже прямим рейсом до Німеччини. Звичайно я купив бізнес-клас, сидіння були обладнані телевізорами крісла можна було розкладати як завгодно і стюардеси були уважнішими.

— Тарас, слухай я глянула де мій батько винаймає житло, дешево звісно, однак до лікарні дорога займає дві години. Я знайшла чудову пропозицію чотирьох кімнатної квартири яка знаходиться прямо навпроти лікарні, але...

— Не звертай уваги на ціну, якщо це зручно, то бери, — відмахнувся я продовжуючи читати манґу. 

— Справа не в ціні, — вона нахилилась до мого вуха, щоб тільки я чув її. — В мене є гроші на своєму рахунку просто нам знову прийдеться спати разом.

— Мінусів не бачу.

Вона легенько стукнула мене кулачком по ребрам, і занурилась в телефон. Марія не розважалась, а сумлінно вивчала матеріал який приготував для неї Сингулярність. Останні два тижні дівчина відмовилась від танців навіть від програми Холостяк, заради свого прогресу. 

Після приземлення, ми зв’язалися з Дмитром і отримали погані новини. Дівчата зірвалися до лікарні я ж перемістив багаж в нову квартиру й також відправився за ними. При вході мене очікувала Марія з блідим  обличчям.

— Що трапилось?

— Передопераційні аналізи показали запальний процес і серйозні ускладнення, — руки Марії тремтіли, голос був тихим. — Зараз робити операцію занадто небезпечно, але якщо зволікати, то  її організм може не протриматись довше…

Марія прикусила губу, очі вже були повні сліз. Я взяв її за руку і повільно відвів в бік та всадив на лавку. Завжди сильна стійка в будь-якій ситуації дівчина зараз була крихка наче кришталь.

— Все буде добре, не хвилюйся, — промовив я і дістав з карману телефон. Запустив застосунок Сингулярності й вдаючи що з кимось розмовляю почав нарізати команди: — Зламай базу даних Клініки Асклепіос Бармбек, досліди медичну карту Марини Липко, і знайди найкращого спеціаліста для даної ситуації. Застосуй всі наявні обчислювальні потужності для виконання поставленої задачі.

「 Прийнято. 」

Уже через декілька секунд на екрані зявились список хірургів які спеціалізуються в трансплантації серця. На верхньому списку був найдосвідченіший кандидат.

****

Волес Морган вперше за довгий, дуже довгий період нарешті відпочивав. Тепле ранкове сонечко, приємний бриз моря і сніданок в колі сім’ї сповнював його серце теплом. І це був тільки перший день відпустки, попереду, ще чекали три тижні.

Раптом його телефон коротко дзенькнув, трішки роздратований він глянув на екран і виявив, що його рахунок поповнили на 20 тисяч доларів. Не встиг чоловік здивуватись як виникло нове сповіщення:

“Це плата за десять, ні, п’ять хвилин вашого часу.”

— Що?

Йому хтось задзвонив, і це привернуло увагу всіх навколо. Обличчя його дружини та маленького сина, враз спохмурніли. Зазвичай телефонний дзвінок руйнував будь-яке свято, тому Волес вирішив вимкнути набридливий гаджет. Щоб там не було, але зараз він у відпустці, а гроші він потім поверне.

— Не зважайте…

— Ти впевнений?

Продовжити фразу він не встиг, тому що задзвонив телефон його дружини. Номер був невідомий, але вона вирішила підняти слухавку. З тієї сторони почувся приємний голос, з чистим англійським без акценту.    

— Вибачте що заважаю вашому відпочинку, але це буквально питання життя і смерті. Будь ласка, передайте телефон вашому чоловікові. 

— Це тебе, любий.

А ось оце вже дійсно дуже, дуже сильно налякало чоловіка. його обличчя враз поблідло. Волес обережно прийняв телефон і приклав його до вуха.

— Т-так я слухаю.

— Є пацієнт якому терміново необхідна ваша допомога. Я готовий заплатити будь-яку ціну.

Чоловік встав зі столу і відійшов в сторону, говорив тихо:

— Це погроза?

— Ні, ні в якому разі, просто я у відчаї. Тільки ви здатні провести цю складну операцію, тому благаю допомогти. 

В тоні з тієї сторони й справді відчувалася тривога, страх, надія і благання. Це трішки заспокоїло хірурга, він глянув на свою сім’ю важко зітхнув. Подібні прохання він чув регулярно. І відмовляв в них досить часто. Не те щоб він був поганою людиною, але він просто фізично не міг врятувати всіх.

— Я вас розумію, але…

— П’ять мільйонів, — перебив його співбесідник. 

Волес Морган проковтнув. Зазвичай операція по трансплантації серця в середньому вартує до 500 тисяч доларів. Однак від цієї суми головний хірург отримує тільки 20-30% решта іде асистентам, лікарні, на медикаменти і розхідники. 5 мільйонів навіть Волеса спокусили.

— Я зараз на відпочинку…

— Пане Волес, п’ять мільйонів, рейс в бізнес-класі в Німеччину і назад, готель, ресторан. Все що вам потрібно зробити, це погодитись.

— Гаразд. 

****

Марія вже вп’яте глянула на телефон, а потім підвелась і стала ходити туди-сюди. Вона відчула на собі роздратовані погляди батька і сестри, однак не звернула на це уваги. Аже прямо зараз ішла операція.

Серце калатало як божевільне, а час здавався наче той равлик, повільно повз вперед. Марія сіла на свою місце і Тарас, легенько торкнувся її руки, вона різко висмикнулась та знову глянула на вхід в операційну.

Нарешті, через вічність, двері відчинилися і в коридор вийшов Волес Морган в зеленому халаті. 

— Лікарю як пройшла операція?

— Як мама?

Майже одночасно викрикнув Дмитро і Марія. Але Волес звісно не розумів Української, але здогадався про що йшлось. Він підняв верхній палець до гори і широко всміхнувся.

— Ґуд.

— Тарас, швидко спитай, коли ми зможемо увійти в палату?!

Кивнувши Марії, він почав про щось розмовляти з хірургом англійською мовою. Волес же не стримувався і розмовляв рідною з таким акцентом що жодного слова не можна було розібрати, однак хлопець кивав.

— Операція пройшла успішно, всі небезпеки позаду. Однак пацієнту потрібний постійний догляд і спокій, тому увійти в палату поки не можна.

— Зрозуміло.

Тарас ще перекинувся з хірургом декількома фразами після чого повернувся до сім’ї.

— Вам усім потрібно відпочити, ідіть додому відіспіться, а я поки залишусь тут. Якщо щось, то зателефоную, — запропонував хлопець.

— Ні, я залишусь, а ви ідіть, — відрізав Дмитро Андрійович.

— Тату так не піде, ти вже три дні нормально не спав. Ще трішечки і тебе госпіталізують.

Не відразу, але впертий чоловік все ж погодився піти. Вкінці кінців чергувати залишились Тарас і Марія яку було переконати ще важче. Врешті решт, в невеликому коридорі запала тиша.

— Дякую Тарас, якби не ти… — Марія стиснула губи. — Дякую.

— Як казав мій друг, дякую не булькає. Випивку я не люблю, а от панчохи з підв'язками – обожнюю.

Розплата настала негайно, кулачок дівчини врізався в бік хлопця. Але удар виявився надзвичайно слабким, чи то від втоми, чи небажання шкодити. 

— У тебе взагалі совісті немає. Я в такому вразливому стані, а ти вимагаєш від мене таке. Збоченець.

— Я просто чесно говорю про свої бажання.

Паскудний характер Тараса змусив дівчину трішки відволіктись. Її нерви які були довгий час натягнуті як струна, поступово послабились. Вона відкинулась на спинку крісла.

— Ти вже думала про зустріч з мамою?

— Так, і це буде складним випробуванням, — дівчина глянула на Тараса. — У мами дуже хороша інтуїція, тому нам прийдеться постаратись, щоб нас не викрили. 

— Що ти маєш на увазі? 

— Ти повинен знати мій улюблений колір, улюблену їжу і тому подібне. А ще… — вона незадоволено скривила носик. — Нам прийдеться хоча б раз поцілуватись.

Краєм ока Марія бачила як хлопець, усміхнувся. Але потім прочистив горло і натягнув серйозний вираз обличчя немов: “Ну якщо треба, тоді я принесу себе в жертву.” Вона стиснула кулак, щоб влупити разочок, але стрималась.

 

Марина Липко не виглядала здивованою, навпаки була щасливою що нарешті дізналась про другу половинку своєї доньки. Марія навпаки, докладала багато зусиль, щоб показати ідилію і кохання, навіть цьомкала Тараса в губи! Хоча більшість часу змушувала хлопця вдавати зайнятість. Однак, під час другої зустрічі, коли в палаті залишились вони троє.

— Ви не зустрічаєтесь.

— Га?  — Марія яка прямо зараз тримала Тараса за руку, здивовано закліпала очима. 

— Я відчуваю, що між вами немає глибоких почуттів. Ви просто дієте на показ, — жінка невиразно махнула рукою. 

— Мам, не жартуй так.

— А що схоже що я жартую? — жінка підвелась на лікарняному ліжку трішки вище і без тіні усмішки дивилась на свою доньку. — Батька ви змогли обвести навколо пальця, але я вас розкусила відразу. З першої секунди моя інтуїція так і кричала, що щось тут не так.

Жінка, похитала головою і глянула на двох молодих людей які вже не трималися за руку. Хлопець не знав куди діти очі, Марія вся червона наче рак, жувала нижню губу.

— Мам…

— Ви двоє якісь не нормальні, — продовжила жінка. — З однієї сторони ви не коханці, відразу видно між вами цього не було. Але, чорт забирай, жити під одним дахом, спати в одному ліжку, і взагалі нічого? Тарас, ти випадково не імпотент? Ні дурне питання, слиною стікаєш коли дивишся да моїх дочок. Значить причина в Марії, дочко ти до гінеколога давно ходила?

— Мама! Припини мене ганьбити!

— Козачко моя, тут нема чого соромитись, це ж твоє тіло.

Марія, почервоніла здавалось до самих коренів волосся. Тарас тим часом відвернувся і старався стримати сміх, але дівчина побачила це і грізно ущипнула його. 

— Нормально все в мене! Я просто ще не готова!

— Значить ти про це думала, — жінка мило усміхнулась, але згодом її вираз став серйозним. — Якщо ви за пів року не наважились на наступний крок, то ви просто не підходите один одному. Це прозвучить жорстоко, але ви повинні розлучитись. Негайно.

— Пані…

— Тарас, я вдячна тобі за допомогу і за те що не скористався моєю донькою, але ви повинні рухатись далі. Не марнуйте час один одного, краще знайдіть людей які вам підходять. Тим більше це не завадить вашій дружбі.

Тарас і Марія ще трішки поспілкувались з жінкою, а потім прийшов Дмитро і парочка пішла геть. Довгий час між ними стояла тиша, поки нарешті дівчина не заговорила:

— На місяць чи два, нам потрібно розійтись. Це потрібно щоб виконати дві цілі, заспокоїти мою маму і, щоб потім, коли мої емоції деградують ці зміни не пов’язали з тобою.

— Гаразд.

****

Наші плани пішли коту під хвіст. Не повністю звісно, але також неприємно. Тому відразу після розмови з мамою Марії ми відправились до себе додому збирати речі.

— Тарас, я поки в душ швиденько, а ти збирайся.

— Ок, — я пішов в нашу кімнату і почав зі свого ганчіря. Така бурхлива діяльність привернула увагу Аліни.

— Куди збираєтесь?

— Твоя мама спалила нашу аферу, тому ми їдемо додому розлучатись. А ще вирішити декілька питань з універом, все ж навчання почалось, а ми не ходимо.

— Гааа? — у дівчини аж ложка з морозиво впала на підлогу. — А ну швидко розповідай що там трапилось.

Я не відволікаючись від свого одягу почав переповідати. Дівчина хмурилась, перепитувала, за одно витирала підлогу рушником. 

— Але ж, я бачу як ти дивишся на Марію, як піклуєшся про неї. Тут і їжаку очевидно що ти її кохаєш. І вона також тебе. Мама напевно хотіла вас просто підштовхнути!

— Послухай Аліна, — я нарешті закрив свою валізу. — Кохання не існує, є тільки комфорт. Марія красива, спортивна, розумні і вміє фантастично готувати, жити з нею мені було зручно. Але якщо на її місці була б інша дівчина, у мене б були точно такі ж почуття. 

В цей момент замотана в полотенце фігура Марії показалась. Очевидно що вона все чула, он як носик скривила, а очі як не добре блистять.

— Марія, це не те про що ти подумала, — почала виправдовуватись за мене Аліна. — Тарас, він…

— Я прийшла взагалі то за феном, а Санта Барбара мене не цікавить. Так де фен?

Аліна тикнула пальцем на фен що стояв в нашій кімнаті. Марія спокійно взяла його і почала сушити свої волоси. Вже увечері ми летіли до дому.

Ми з Марією стояли перед шикарним будинком в центрі Києва. Це приміщення насправді було офісом Кола. Тут можна було отримати різні послуги від духів, як бюрократичні, так і матеріальні, але нас цікавив ритуал розлучення.    

— Це ти Тарас Сірко? — промовила жінка яка впізнала мене.

— Так, ходімо всередину, а то тут досить холодно.

Ми троє відправились в відділення кола, пройшли до стійки реєстрації і розповіли про наші цілі. Клерк неквапливо видав нам номерок, вказав на гардероб і на кінець черги.

Коли ми скинули курточки то я оцінив жінку. Вона була одягнута в сувору офісну юбку і білу сорочку, як справжнісінька секретарша. Однак, все одно її спокусливі вигини збуджували фантазію. Хоча вона була не молода років тридцять п’ять все одно ця мілфочка була дуже гарячою.

— Тарас, якого біса, хіба тобі не потрібна мітка?

— Потрібна, але такий багатий хлопець як я має право вирішувати з ким цілуватись. Може це тільки на раз, але це важливо.

Марія закотила очі, а жінка яка це все чула тільки слабко усміхнулась і нічого не сказала. А що їй казати, вона за один цьомчик отримає 30 тисяч доларів. Звичайно тут є репутаційні втрати, але… 30 тисяч доларів.

Черга просувалась досить швидко тому через пів годинки ми троє потрапили у звичайний кабінет. Тут не було нічого надприродного чи древнього крім старого з сивою бородою і бровами довгими що навіть очі закриває. 

— Підійдіть.

Я і Марія, сіли навпроти нього і подали руки, він обв'язав наші кінцівки червоною ниткою, щось пробубонів собі під ніс. Після чого перепитав нас чи ми дійсно хочемо розлучитись, коли отримав підтвердження, ножицями розрізав червону нитку. 

Через мить я відчув втрату, мітка до якої вже звик зникла, а натомість татуювання Марії стало цілісним.

— Хлопче, ти можеш відмовитись потойбічного світу і жити звичайним життям. Не хвилюйся, після дослідження твоїх спогадів наші чарівники, забувають про все що вони побачили. Конфіденційність гарантована.

— Ні дякую.

Я підійшов до офісної леді й вона мене поцілувала! Звісно на цей раз не було тієї ейфорії і задоволення, однак, вона вміла цілуватись. Витворяла своїм язиком таке що бідолашний я розтанув.

— Кхм! — голосно прокашлялась Марія. — Взагалі то черга назовні нікуди не зникла.

— А, точно.

Дідуган взагалі не звернув на нашу дії ніякої уваги, все ж подружня мітка не тільки дозволяє людині бачити духів, вона також захищає від зглазу, приворотів, прокльонів, проклять і іншої магічної небезпеки. Серед еліт це досить поширений спосіб захисту, тому тут ніяких проблем.

Через декілька годин ми з Марією вже сіли на літак і відправились в Чернівці. Спочатку розповіли про розставання моїм батькам, якби не Марія яка взяла на себе весь удар мене б побили страшно і безжалісно, а так тільки трішечки. 

Потім ми двоє відрахувались з нашого університету, і почали пошук корисної інформації в моїй голові. Тільки от, чогось толкового було мало, дуже мало. Це відбувається коли в житті є тільки робота і аніме. Інша інформація яка все ж просочується вже не така корисна.

— Цікаво, а Рома такий же бевзь як ти? Ти навіть новини не дивився! Таке враження наче ти жив у вакуумі. 

— Ну так, інші регресори тримають у своїй голові цілу вікіпедію з усіма нюансами. А я ж не готувався!

— Ну принаймні, декілька ідей ми знайшли. Дякувати, ютуб шордсам.

Я глянув на невеличкий нотатник, що був переді мною. Марія, тим часом припинила мене обіймати зі спини та відсунулась на сусідню частину дивану. Потягнулася.

— О Тарас, тобі роги наставили.

— Стривай, — я глянув на татуювання під оком яке почервоніло. — А це не може бути через те, що ти до мене притискалась?

— Ні. До речі, через наші дії сосійська весна не настала, як і війна на Донбасі. Але я сумніваюсь що карлик відступиться від своїх планів, питання в іншому що будеш робити ти?

Я важко зітхнув і потягнувся за ноутбуком, декілька команд ШІ та на екрані застигли різні графіки і цифри та новини. 

— Як ти можеш бачити тут відображена статистика, відвідувань українських ресурсів. Після анексії Криму, відвідуваність збільшилась в середньому на 10-15%, прийнявся закон по декомунізацію. Я навіть проштовхнув з допомогою ботоферм, перейменування деяких вулиць по всій Україні, але цього мало. Коли я був в Німеччині Сингулярність провів опитування, українців.

Марія глянула на екран, там були різні питання до прикладу: Як ви ставитесь до анексії Криму? Чи вважаєте ви сосію ворогом? Чи підтримуєте ви ідею збільшення фінансування армії? Та інші подібні питання, на жаль графіки свідчили про інертність суспільства. Радикальних змін у сприйнятті сосіян не відбулося. 

— Сосіянці переміщують майже всі прокляті предмети на схід, і планують захопити деякі області. Я заважати не буду. 

— Але ж загине багато людей!

— Марія, у мене не так багато влади, щоб щось змінити. Сингулярність працює цілодобово розповсюджуючи пропаганду на українців і на світову спільноту і який результат? Ніякий! Якщо Українці нічого не усвідомили, то європейці та американці тим більше!

— Ти на цьому рівні не можеш нічого придумати, але в тебе є спосіб швидко підвищити свою кваліфікацію. Чим вище стоїш, тим більше бачиш! 

— Марія, — я повільно похитав головою. — Я не ти, і не збираюсь жертвувати собою.

— Зрозуміло.

Після того як всі справи були залагоджені, Марія зібрала всі свої речі і полетіла в Німеччину. Коли я повернувся з аеропорту, великий пустий, дім зустрів мене самотньою тишиною.

— Ну що ж, відволікаючі фактори зникли, настав час проявити активні дії. Сингулярність покажи мої рахунки, легальні й тіньові.

「 Легальний: 5 365 750$

     Тіньовий: 17 245 543$. 」

За весь час Flappy bird, проста гра де пташка стрибає між трубами, принесла понад 9 мільйонів доларів! Після виплати за операцію Волесу Моргану і Марії на моєму рахунку залишилось ще купа грошей!  

Усмішка сама собою виникла на моєму обличчі, гроші, долари, капуста, найкращий антидепресивний засіб. Але найприємніше з цього всього що цей капітал дозволить мені заробити набагато, набагато більше.

****

Future Games у свій час випустила дві відносно популярні мобільні гри. Однак наступні проєкти з тріском провалилися. Все було настільки погано, що головний директор, і засновник вліз в досить великі борги. Йому більше нічого не залишалося як продати компанію. 

Покупець знайшовся, однак… Давид Мельник глянув на шмаркача який сидів на кріслі голови компанії. Новий власник компанії напустив на себе важливий вигляд читав звіти.

— Зрозуміло, — повільно кивнув шмаркач. — А тепер я б хотів, щоб ви зібрали всіх співробітників, в конференц-залі.

— Гаразд.

Через п’ятнадцять хвилин двадцять дві людини розмістилися в невеличкому приміщенні, в якому навіть не вистачило на всіх сидячих місць. 

— Доброго дня всім, я б хотів з вами всіма познайомитись. Мене звіть Тарас Сірко, і я власник цієї компанії. Не хвилюйтеся, поки я не збираюся робити кадрові перестановки чи когось звільняти. Якщо ви не проти я буду називати ім’я, що б ви також представились, — він глянув у свій планшет і промовив. — Адріана, будь ласка.

— Меня зовут Адриана Гливко, работаю сис админом.

Тарас підбадьорливо кивнув і назвав наступне ім’я. Давид бачив краєм ока як хлопець щось відмічає, і наскільки він міг зрозуміти це були позначки хрестика чи мінуса.

— Дякую всім, — Тарас підвівся, і знову усміхнувся людям які набагато старші за нього. — Розумію, що вам не подобається коли приходить якийсь шмаркач і починає всім заправляти, тому почнемо з приємного. Зарплата всім підвищена на п’ятнадцять процентів. 

Співробітники усміхнулися, хтось покивав, було видно що ця новина, покращила всім настрій. Звісно були, такі як Давид які очікували поганих новин. Тарас їх не розчарував.

— Ми Українська компанія яка розробляє ігри для всього світу, — він жорстоко усміхнувся, його тон став холодним. — Крім сосії, про сосійську мову і тим більше озвучку в наших майбутніх проєктах можете забути. Її не буде.

— Вы отказываетесь от такой большой аудитории? Это же потенциальная прибыль. Что скажут наши поклонники в Сосии?

— Абсолютно начхати. Все у цьому світі, так чи інакше дотичне до політики. Ігри це дуже впливовий спосіб впливу на людей і забувати про це через прибуток? — він зробив паузу розглядаючи людей перед ним. — Веселити людей які радіють окупації Криму я не маю жодного бажання. Хто вважає інакше двері отам.

Запанувала цілковита тиша, хлопець переводив погляд з одного обличчя на друге. Однак ніхто не пішов, навіть ті хто розмовляли сосійською.

— Бачив, що офіційні сторінки компанії в соціальних мережах ви ведете сосійською. Це неприпустимо, видалити негайно! Якщо не сьогодні, то завтра! Звичайно створювати нові профілі у ВКонтакті і Однокласниках також заборонено. Спілкування з Українською аудиторію повинно бути на українській, сосійську ви не розумієте.   

В цей момент, всі розуміли що цей хлопець відбитий патріот, і життя сосійскомовних в цій компанії не буде. І наступні слова тільки підтвердили ці погляди.

— В понеділок ви будете звільнені від роботи, але потрібно буде проходити обов’язкові курси підвищення кваліфікації. Є два типи навчальних програм відповідно до вашого напрямку роботи, так і вивчення української мови, — він усміхнувся. — Для сосійськомовних діє особлива пропозиція, якщо ви перейдете на державну, принаймні в стінах нашої фірми, я заплачу вам з власної кишені по десять тисяч доларів.

Це була велика спокуса, навіть Лавит пожалкував, що говорив з цим шмаркачем українською. Хоча, не все можна згладити грошима, він бачив що, декому такі драконівські закони поперек горла стали. 

Далі Тарас, ще обговорив декілька важливих моментів, стосовно управління і політики компанії після чого перейшов до наявних проєктів. На жаль те над чим вони працювали було відразу забраковано, натомість він запропонував досить цікаву ідею.

Захист вежі, однак замість звичних веж, повинні бути люди, а точніше сексуальні дівчата. Якби на цьому закінчилось, Давид би сам пішов з цієї компанії однак, Тарас досить змістовно розписав свою ідею, підкинув декілька свіжих активностей і ґача складову. Навіть арти приніс. В загальному, концепт виглядав свіжим і чимось новим.

— Знаю, я поставив вас у жорсткі рамки, впевнений ви подумки лаяте мене. Але я пропоную вам високу зарплату, навчання, і чотириденний робочий тиждень — він по доброму усміхнувся. — Спробуйте пограти по моїм правилами місяць, якщо це буде нестерпно, то ви завжди зможете піти.

Поговоривши ще трішки новий власник компанії пішов. Як тільки за ним зачинились двері почалась палка дискусія. Звісно майже всі співробітники лаяли хлопця. Однак ніхто не пішов.

**** 

Я купив цю компанію за 4,5 мільйони доларів, і мав на неї великі плани. Головне, щоб всі співробітники не порозбігалися, а так все ок. Про що я дуже хвилювався, все ж бляха муха 4,5 мільйона доларів!

А темний гаманець не використати він потрібний для темних справ, які я доречі вже провернув декілька разів і поставив на посади чудових людей. Рома так радів що капець.

— Мені потрібні гроші, — пробурмотів я ходячи туди сюди в новій, тільки що купленій квартирі в центрі Києва. — Треба придумати як заробляти більше.

І тут щось клацнуло в голові, чому б не започаткувати компанію яка буде займатись перекладом? Тут нічого складного головне створити сайт, а далі Сингулярність подбає по прикриття! Звичайно можна було б не заморочуватись і зробити перекладач, але це приверне увагу мені воно треба?

— Ох відчуваю мій худенький гаманець потроху почне набирати вагу.