Я не розумію людей які встають рано заради тренування. Мало того що потрібно піднятись на декілька годин раніше так щей витратити енергію! Потім цілий день як той овоч ходити? А світанок… Я глянув у вікно, дійсно за обрієм маячить червоний диск, і що? Краще б поспав.

Вивалившись з ліжка я переодягнувся у свою спортивну форму після чого умився холодною водою. З дзеркала на мене дивився затюканий життям зомбак, який дуже хоче в ліжко. 

Ще на сходах я почув якусь драйвову мелодію, і подався до джерела звуку. У вітальні Марія елегантно опустилась в ідеальний шпагат, а потім повільно нахилила корпус до самої підлоги. Дівчина одягнула облягаючі легінси, які ну дуже привабливо окреслювали довгі ніжки і спокусливу дупку. Чорт, та ше трішки і справді почну пускати слину!

— Кхм, — я голосно прокашлявся. — У мене є добра новина і не дуже, з якої почати?

— Почни з доброї, — вона витончено підвелась, і розвернулась в мою сторону.

— Я встав, а от погана новина – через тебе в мене ледь не з’явився новий фетіш на гімнасток. Тому попрошу тебе більше не займатись цим у вітальні і, будь ласка, одягни іншу спортивну форму.

— А таке тут було класне місце, музичний центр і панорамні вікна. Але що поробиш, через твою хіть прийдеться змиритись. І довго ти там слину пускав? 

— Уже двічі в туалет відходив.

— Ага, — дівчина закотила очі і тикнула пальцем в сторону кухні. — Спочатку випий стакан води, а потім поснідай. 

Чув звісно що потрібно зранку відновлювати водний баланс організму, однак, лінь і все таке. Я виконав інструкції дівчини, поснідав крутим омлетом зі шпинатом і грибами. Перед виходом Марія змусила мене добряче розім’ятись, і тільки після цього по потихеньку відправились вниз по вулиці.

— Тут недалеко є футбольне поле з біговою доріжкою, дуже навіть зручно.

— Ти кожен день бігаєш?

— Звісно, на відміну від декого я хочу мати красиве треноване тіло.

На вулиці не було людей взагалі, так наче всі вимерли знайшлась тільки парочка ідіотів крім нас, які займались бігом. Ми з Марією приєднались до цієї братії, однак, дуже швидко мене полишили позаду ковтати пил.

Ці старі хричі бігали у своєму темпі, але я бачив куди ці вилупки дивились коли повз проходила Марія. На інших жінок ці покидьки також заглядалися. Як же не мав такої нагоди, бо видихнувся вже після другого кола, на третьому подумав що здохну, тому поповз до трибуни. 

— Для першого дня непогано, — промовила дівчина подавши мені пляшку води, і витерла піт зі свого чола.

— Намагаєшся мене втішити? Не потрібно, я просто знаю що спорт це не моє. Я людина проста мені потрібно небагато сил, щоб гроші рахувати і все.

— Тарас, кардіотренування дуже позитивно впливають на організм людини. Тут і бадьорість і кращий настрій, менший ризик серцевосудинних захворювань, чорт, спорт реально продовжує життя.

— Я б краще поспав.

— Ти.. ти, — Марія, закотила очі, потім важко зітхнула. — Тарас, тренування збільшать твою витривалість в ліжку. Ти ж прекрасно знаєш як багато сил потрібно для якісного кексу. Особливо для твоєї улюбленої пози.  

Це був удар нижче пояса, ця паскуда бачила мої фіаско з колишньою дівчиною! Чорт, дещо я хочу забути як страшний сон. Але куди діватись, вона мала рацію, і визнавати це було неймовірно складно. 

Марія більше нічого не сказала, зробила пару ковтків води і продовжила біг. Я доєднався трішки пізніше. Тільки от я себе переоцінив, сильно переоцінив, адже після ранкового тренування мені взагалі нічого не хотілося. Пари пройшли повз, як і чергова доставка відеокарточок та збірка криптоферм, все пройшло машинально.

  Я спустився на перший поверх, щоб заглянути в холодильник, чи перехопити щось солоденьке. Однак на кухні Марія знову наповнювала презервативи білим милом. На цей раз вона досить точно дозувала і закручувала ці штуки, як професіоналка!

— Тарас, у нас великі проблеми.

— Твій батько зараз приїде?

— Гірше, — вона різко розвернулась ще тримаючи в руках презик з білою рідиною.

Як виявилось, квартиру де раніше жила Марія затопили. Потолок протікає штукатурка валиться, шпалери відклеюються. Жити в таких умовах звісно неможливо. І поки ведеться ремонт, або пошуки нового житла Дмитру потрібно десь пожити.  

— Тому нам прийдеться добре постаратись, щоб не спалитись 

— Це буде проблемно, я не знаю як поводяться парочки які живуть разом.

— Я також, тому нам потрібно з'являтись дома якомога рідше. Менше він нас бачить менше проблем, — Марія стенула плечима, а потім легковажно викинула зав’язаний презерватив в смітник. — Ти поки піди переодягнись і поїдь за продуктами, список на столі, а я поки приберу гостьову кімнату де ти спав.

— Ееее, а де я буду спати?

Марія глянула на мене як на дурника, щось собі під носа пробурчала і повернулась до раковини. Я ж не став більше діяти їй на нерви, тому швиденько зібрався і поїхав. Тільки от не в ТЦ, а в найближчий будівельний магазин де придбав електричні ножиці по металу. 

Наступною зупинкою стала квартира батьків. У своїй кімнаті, під диваном підєднав електроножиці через розумно розетку до мережі і надав доступ Сингулярності. Тепер якщо мій робочий коник віддасть команду інструмент переріже навпіл крила.   

Марія звісно старається для майбутньої місії, однак батько який з’явився на наступний день після інциденту це трішки підозріло. Я їй хочу вірити, але обережність не завадить. Тому Сингулярність 24/7 слухає мій і Марії телефон і якщо він виявить в її словах зраду, то відразу віддасть команду на знищення крил. 

— Забрав те що хотів? — поставила питання мама.

— Ага, ну гаразд я поспішаю тому бувайте.

— Ще побачимось синок, — батько поплескав мене по плечу. — Не ображай Марію.

— Добре.  

Покупки пройшли без проблем і пригод, хіба що таксі довго чекав з пакетами в руках. Обов’язково необхідно купити машину, але зараз потрібно потерпіти і вкладатись в Сингулярність. Разом з двома мішками я увійшов у свій дім, і попрямував до кухні, там і застав Дмитра. Чоловік підвівся наче до цього щось підняв з землі, але був він біля шафи зі смітником.

От не вірю, що це співпадіння, не вірю! Офігіти можна, я думав що Марія мається дурнею, але ось воно підтвердження що все було не даремно. Он як він на мене зло дивиться. Я, наскільки це було можливо коли на тебе дивиться вбивця під рукою якого був цілий набір ножів, привітно усміхнувся.

— Добрий вечір Дмитро Андрійович.

— Привіт, як ви тут? Все добре?

— По маленьку, — я поклав пакети і почав розбирати покупки. — Вчимося, працюємо, навіть ремонт влаштували.

— Сподіваюсь, те що ви тепер живете разом не повпливає на вашу успішність? — промовив він допомагаючи мені розставляти продукти. 

Ніби і невинне питання, але, чорт забирай, його погляд... Таке враження наче він ледь стримується, щоб не скрутити мене в баранячий ріг. Та, я майже впевнений, що якщо скажу щось не так мені хана. Але і брехати не можна, кінець семестру покаже справжню суть речей. З однієї сторони стілець з піками, а з іншої…

— Зайнявшись криптовалютою я закинув навчання. 

— Он як, — віз зімяв пакет з такою силою і ненавистю, що я аж проковтнув. — Робота звісно важлива, але завжди потрібно мати план “Б”. Раптом твої проєкти прогорять куди ти підеш влаштовуватись на роботу без диплома?

— Батько! — гнівно промовила Марія вперши руки в боки. — Не докучай моєму чоловіку. Ми знаємо що робити і без твоїх вказівок.

— Точно, ти ж в мене вже доросла. Забув.

Марія скривила носик і відправила нас у вітальню готуватись до перегляду фільму. Я зайнявся підключенням телевізора до домашньої мережі, все налаштував і нарешті знайшов сайт де була хороша українська озвучка. Дмитро ж зашторив вітальню, тепер, якщо вимкнути світло навколо пануватиме суцільна темрява.

Дівчина поставила попкорн, чипси і напої на чайний столик, та сіла поруч. Непомітно ущипнула за руку, щоб я її обійняв. Марія примостилася ближче і використовуючи мене як подушку файненько вмостилась. Дмитро вимкнув світло, але в темряві його очі все одно лякали.

— Тут цілий кінотеатр, а ми тільки зараз це тестуємо. Що будемо дивитись? Я хочу якийсь жахастик.

— Може Астрал? — запропонував Дмитро взявши тарілку з чипсами.

— А що думаєте стосовно фантастики? Фентезі?

Однак я був в меншості, шляхом демократичного голосування був вибраний жанр і фільм. Однак мені було важко зрозуміти жахастики, навіщо вмикати те, що тебе злякає? Який в цьому сенс? Якщо не вистачає гострих вражень випийте проносне і підіть в центр міста. Стільки адреналіну не забезпечить навіть стрибок з парашуту.

— Ой, пандочко, ти що злякався? — промуркотіла Марія.

— Я? Тобі здалось.

— Правда? А мені показалось, що ти затрусився.

— Неправда.

В цей момент на екрані знову якась херня вистрибнула на пів екрана. Попкорн в моїх руках розсипався на ноги і диван. 

— А ти таки дійсно боягуз, — пробурмотіла вона допомагаючи мені зібрати попкорн.

— Ні.

Коли тарілка опинилась на столі я знову закинув руку їй на плече притягнув до себе, і торкнувся губами щоки. Така була моя помста за дискредитацію, чого це вона позорить свого чоловіка привселюдно.

— Що ти мене щипаєш? Хочеш, щоб я тебе залоскотав? — я опустив свою руку трішки нижче плеча.

— А ну не смій, бо зараз як дам.

— Діти, ну як можна дивитись жахастик якщо ви так шумите. Вся атмосфера коту під хвіст.

Після слів Дмитра ми заспокоїлись і до кінця фільму мовчали. Для мене, це були досить таки неприємні півтори години. І красуня під боком якось не дуже виправляла ситуацію, особливо коли вона щипалась, вовтузилась і дражнила кожен раз коли я сіпався. 

Після фільму ми повечеряли і Марія пішла у ванну. Піднявшись в господарську спальню мій погляд почав блукати по великому ліжку. Зазвичай я сплю в трусах і футболці, однак наврядчи Марія буде в захваті від цього. 

— Але в мене немає піжами, але думаю підштанники підійдуть.

Приготувавшись до сну я заліз під покривало на своїй стороні і трішки скривившись сховав вазу з презервативами всередину тумбочки, витягнув телефон. 

— Знаєш, — привернула до себе увагу дівчина. І поправила свою кумедну піжаму з котиками. — А ми непогано зіграли.

— Можливо.

Дівчина лягла на свою частину ліжка взяла книжку і заглибилась в читання. Я також підвищував свої знання з англійської на редіті. Інколи не міг стримати сміх, спочатку Марія просто не звертала уваги, але потім цікавість взяла гору:

— Чому ти смієшся, розкажи і мені цей жарт.

— Ну я читаю редіт тут конкретно ідеться про те як випадково когось побачив голим. Тут одна дівчина пише що, після душу відразу сіла за комп, а потім раптом побачила як мийник вікон поїдає її очима.

— Ну, так ти тільки про таке можеш читати.

— Тоді більше не питай.

Я продовжив читати різні треди, поки відчув що більше не маю сил відклав телефон вбік і на зарядку. Звісно час дитячий, але за сьогодні я занадто втомився. І вмостився зручніше закинувши ковдру на голову.

— Надобраніч.

— Тобі також, — пробурмотіла дівчина перегорнувши сторінку. — Тарас, попереджаю якщо залізеш на мою сторону ліжка я виб'ю з тебе все лайно. 

— Марія, ти ж ніби полюбляєш фільми, так от ти ніколи не помічала, таку тенденцію. Що якщо герой, перед небезпечною місією починає розповідати що він зробить після її завершення, то цей персонаж абсолютно стопроцентно помре.

— Ти теж помреш якщо залізеш на мою частину ліжка.

Сказала як відрізала дівчина, не відриваючись від читання. Я ж підсунувся до краю ліжка і заплющив очі. Морфей прийшов миттєво, а разом з ним якийсь дуже приємний сон.

Коли я прокинувся то відразу розплющив очі в пошуках своєї пустої тумбочки. І як виявилось, мій орієнтир був досить близько. Тобто моя тушка залишилась на тому самому місці. Однак тоді чого я відчуваю чуже дихання на своїй шиї?

Зі скрипом повернув голову вліво і побачив Марію. Дівчина взагалі знахабніла, її рука була на моїх грудях, ногу вона по-господарськи закинула на мене. Чорт, я навіть відчував її м'якенькі груди другого розміру. Аж занадто сильно вона притискалась до мене.

Я проковтнув, і раптом згадав треди які читав до цього, про натяки які дівчата роблять хлопцям. Були там стандартні запрошення на каву, і більш унікальні як пропозиція переночувати, чи навіть поспати в одному ліжку. Може здатись маячнею, але я і сам колись проігнорував дівчину яка пробувала завести зі мною розмову. Чорт, тільки через місяць до мене дійшло, що це був флірт!

Так, потрібно думати логічно. Марія побачила жирний кусок мого життя, можна сказати вона знає мене краще ніж будь-хто інший. На наступний день вона назначила час і зустріла мене в досить провокативній позі. Потім ми опинились в одному ліжку. Звісно вона пригрозила, але зараз вона на моїй половині, а не навпаки.

Докази на моїй стороні, однак потрібно якось підтвердити мої здогадки. Цілуватись зранку це така собі ідея, не гігієнічна скажім прямо. Тоді що? Марія саме в цей момент закинула свою ніжку ще вище. А це ще один натяк? Можливо вона навіть не спить!

— Якщо не злізеш я тебе по дупці відлупцюю.

Дівчина не відреагувала. Ну що ж, тоді час приступити до останньої повірки. Я легенько поставив руку на її тонку талію і легенько погладив. Марія досі спала, чи вдавала що спить. Я проковтнув і опустив трішки нижче, потім ще трішечки поки нарешті не торкнувся досконалості. Круглий персик який мав ідеальну пружність, м’якість, форму і об’єм! 

Мрія кожного студента в нашому університеті зараз була так близько. Буквально в моїй руці, нас розділяло не так багато, всього лише тканина, однак навіть так я зміг відчути велич. Я не смів поводитись з цим скарбом погано, лапають сраки, а цю дупку потрібно ніжно і лагідно пестити, хіба що інколи стиснути трішки сильніше.

— Що бляха ти робиш?

Я моментально впав з раю на грішну землю, зі скрипом глянув на дівчину. Вона була зла, дуже, дуже зла, зубки он як стискує, а сопе як! Мені срака. 

— Цей… якого дідька ти на моїй частині?

— Лапу забрав.

— Так бос.

Зі скрипом я забрав свою руку і приготувався до удару, сильного безжалісного і несправедливого. Однак, Марія злізла з мене сіла на коліна випрямивши спинку. Під її поглядом я зробив так само, прикрившись покривалом.

— Тарас, потрібно прояснити наші стосунки, — вона зробила невеличку паузу після цього продовжила говорити спокійним холодним тоном: — Те що ми з тобою одружилися, випадковість, як і те що ми з тобою живемо в одному домі, вдаємо парочку і навіть спимо в одному ліжку. Це співпадіння, крапка. Тепер стосовно моїх емоцій, ти спокійний, добрий і надійний, на тебе справді можна покластись. Ти друг який розділяє ті ж погляди що і я. Однак на цьому все. 

— Чому? Якщо хочеш провести лінію між нами скажи чому. 

— Занурившись у твої спогади я побачила хто ти. Вибач, але я не зможу зустрічатись з такою людиною як ти. 

— Он як. Без Сингулярності я нічого не вартий. 

— Ні, я не це мала на увазі. Бляха, Тарас коротше, ти мені не подобаєшся, а якісь іншій дівчині ти сподобаєшся. Тут як кажуть на колір і смак побратимів немає. І взагалі, — вона підвелась. — У нас тренування тому збирайся.

Я підвівся, підійшов до шафи вибрав одяг і почав скидувати з себе підштанники. Марія, що чекала схрестивши руки під грудьми, прошипіла:

— Якого біса ти переодягаєшся переді мною?

— Мій вигляд в трусах може тебе збентежити? Ти ж бачила як я лисого ганяв, навіть підглядала як я займався кексом з дівчиною.

— Іди до біса, — пробурчала ця нечисть і кинула в мене подушку.

Сьогоднішнє тренування було складнішим, тому що м’язи після вчорашнього знатно болять. Але, свою норму я зробив і навіть не заснув на парах, хоча тут більше заслуга Сингулярності. Таймер багаторазово скорочував свій відлік, зазвичай йшлось по декілька годин, слухати ці постійні сповіщення в мене не було ніякого бажання тому, я налаштував ШІ таким чином, що таймер буде скорочуватись на пів року і більше. Однак навчання явно йшло до кінця.

Додому я прийшов відразу після пар, знову встановив декілька нових карт. Чорт забирай, вже місця не вистачає в кабінеті все заставив своїми стендами, всі столи підлогу. Це капець просторий і статний кабінет перетворився в цілковитий жах!

— Ту-туру! Ту-туру!

Невже, я стрибнув у своє крісло і увімкнув екран. Дійсно навчання нарешті було завершене! Що ж це прекрасна новина залишилось дізнатись чого ми досягли. Я надігнув гарнітуру і поставив питання:

— Ти можеш забезпечити абсолютну конфіденційність в інтернеті?

「 Неможливо.」

— Дай розгорнуту, але просту відповідь.

「 Всі наявні методи і засоби розроблені для захисту даних від третіх осіб, у своїй структурі мають вразливості. 」

Якщо ще простіше, для Сингулярності зараз всі програми у світі схожі на швейцарський сир з купою дірок шпарин і відкритих дверей. Все починаючи від операційної системи і закінчуючи браузером може збирати й передавати дані корпораціям, а то й взагалі урядовим установам.

— Назви ідеальний метод захисту персональних даних.

「 Вимкнути всі електричні прилади і сховатись під землю від всіх наявних методів спостереження. 」

Га? Він що зараз пожартував? У мого ШІ прокинулась самосвідомість. Хоча це справді так.

— Назви ідеальний метод захисту персональних даних при умові збереження наявних обчислювальних можливостей.

 「 Розробка ШІ спрямованого на усунення всіх можливих вразливостей в реальному часі. 」

Ага, і розробка такої штуки займе століття, це вже не говорячи про обчислювальні можливості які необхідно застосувати. Можливо в майбутньому це має сенс, але зараз… Це лишня морока.

— Назви оптимальний метод захисту персональних даних при умові збереження наявних обчислювальних можливостей. Перечисли методи які вже застосовуємо і які потенційно можемо застосувати з наявними ресурсами. При умові що ми будемо приховувати, або маскувати свої дії, а не напряму протистояти ворогам.

 「 Наразі:

1) Маскування трафіку Ядра під можливості середньостатистичного програміста. (Активно)

2) Застосування спеціалізованого програмного забезпечення середнього сегмента. (Виконано) (Витрачено 1 540$)

3) Маскування заробітньої плати користувача, під вид діяльності який важко відслідкувати. Пропозиція: виплати фриланс послуг, криптовалютою. (Не активно)  

4) Розробка і застосування власного програмного забезпечення. (Не активно)」

Стосовно першого пункту, тут все просто, хочеш сховати дерево – сховай його в лісі. Другий пункт, також простий мій захист не дірявий сир який може пройти будь-який школотрон, але недостатньо сильний, щоб всілякі мастодонти зацікавились. А ось з третім все складніше.

Я вже давненько відмовився від прямих транзакцій на рахунок, гроші надходять на гаманець фрилансбірж, які зареєстровані в різних країнах світу, а вже потім зранку коли мені потрібна додаткова мотивація грошики падають в банк. Однак якщо дуже захотіти банк може надати історію транзакцій і рахунки звідки це все прийшло. Потім подивитись в історію виконаної роботи і вже тоді починають виникати купу питань. Знаю, переживаю, але шанс що почнеться розслідування наближається до нуля. Смикатись зараз вже не має сенсу. А от четвертий пункт досить цікавий.

— Тарас.

Її голос прозвучав настільки раптово, що я мало до стелі не підскочив. Ледь вдалось на стільці рівновагу зберегти. Важко дихаючи я глянув на Марію що стояла поруч в рожевому фартушку.

— Якого біса, у мене ледь серце не вискочило з грудей!

— Сам винен, я кликала тебе обідати, а ти не відкликався, — вона нахилилась трішки вперед щоб розглянути що твориться на екрані. — Слухай, а чому ти не випустив на ринок перекладач? Так, ти міг би заробити мільярди за декілька днів.

— Тому, що це підозріло. Ні не так, це капець як підозріло. Уяви собі ситуацію: якийсь шльоцик із задрипаного мухосранську, раптом вилазить із програмою яка випереджає сучасний рівень розвитку років так на сто. Що відбудеться далі? Він стане всесвітнім героєм мультимільярдером, чи його закриють в вонючу камеру з дуже ввічливими людьми? Ну це я з однієї крайності в іншу, але люди спитають, а як так вийшло що я в школі ні англійську, ні інформатику не знав, в універі також, а потім викотив таку вундервафлю?

— Не гарячкуй, я зрозуміла. Ти обідати ідеш?

— Так, тільки завдання видам.

Марія стенула плечима і не дуже зацікавлена в подальшому розвитку подій покинула кімнату. Я поправив гарнітуру на голові, і облизавши губи промовив не вибираючи слова:

— Ти можеш розробити вірус який буде використовувати пк звичайних користувачів для підвищення своєї продуктивності?

「 Правилами заборонено підвищувати власні обчислювальні ресурси шляхом техніки яка не належить користувачу. 」

— Навіть сосіянські?

「 Так. 」

Мені здалось, чи він задумався? Та ні це неможливо. А стосовно новини… 

— Шкода, я надіявся, підкорити Землю за місяць. Печаль, біда, — я прочистив горло і нарешті став видавати інструкції. — Виділи 1% своїх потужностей на роботу, 20% на створення операційної системи яка буде виглядати як віндовс, решту ресурсів виділи на навчання зламувати комп’ютерні системи класу А1 за стандартом TCSEC.

Сингулярність деякий час досліджував простори інтернету потім хвилин через десять на екрані з’явився відлік таймера.

「  Приблизна тривалість навчання: 7 місяців 3 тижні 6 дня 17 годин 23 хвилини 」

І це було набагато, набагато менше ніж я розраховував. Хоча все очевидно, якщо Сингулярність до мікрона розглянув тему кібербезпеки, то він уже знайомий з принципом тепер йому потрібно просто розширити базу і навчитись користуватись вже виявленими дірками. 

Дмитро ще не прийшов з роботи тому ми пообідали і замість того щоб посидіти в такому шикарному домі на м’якому кріслі чи зручному дивані, Марія потягла мене на побачення.

Розрахувала вона час ідеально, її батько тільки прийшов, а ми були готові якраз піти. І замість того щоб як цивілізовані багаті люди, викликати таксі ми йшли пішки як прості смертні.

— У тебе точно, нездорова любов до ходьби, — пробурчав я, але не голосно щоб сусіди які також вийшли на прогулянку не почули.

— Я просто не знаю чим нам зайнятись, от і подумала, що прогулянка може стимулювати мою уяву.

— Може просто розійдемось по своїх справах. Як кажуть хлопчики праворуч, дівчатка ліворуч?

— Хммм, — вона перевела свій погляд на мене. — Якщо чесно я справді не знаю чим себе зайняти. Відколи себе пам’ятаю я завжди або працювала, або вчилась.

Ну почала вона цю розмову не просто так, Марія хоче, щоб я дав їй копняка під сраку, тобто, мотивував. В принципі мені не важкоти, хоча, чому б і для себе щось не вибити?

— Марія, я бачив наскільки ти гнучка, без постійних тренувань досягти твого рівня неможливо. Тепер коли в тебе є така можливість займись улюбленим спортом. Можеш скористатись нашим сімейним бюджетом.

— Як я можу витрачати гроші на розваги коли моя мама в лікарні. Це не правильно.

— Гадаєш, твоя мама хотіла б, щоб ти, через неї ставила своє життя на паузу? Я гадаю що ні. Тим більше вартість гуртка не така велика.

— Все одно ні, — стояла на своєму дівчина, навіть крок пришвидшила, щоб закінчити цю розмову.

— Якщо ти не підеш, я почну викликати таксі преміумкласу, завалю тебе дорогими подарунками які повинен дарувати хлопець. Ем, а як іще можна круто витратити сімейний бюджет?

— Ти мене шантажуєш?

— Саме так. Гадаю я вже стомився, — демонстративно витягнув телефон і в пару кліків вибрав нові тарифи. — Ого глянь, бізнес-класом від дому до університету майже сімсот гривень. І це тільки в одну сторону.

— Падло ти Тарас, падло. Але всієш вмовляти.

***

Вадим підозрював що багаті люди бувають прибацаними. Коли в тебе є гроші, вільний час і хвора уява ти починаєш страждати фігнею. Але він ніколи не думав, що йому напряму прийдеться стикнутись з бзіками багатих. Все ж він простий блогер який вміє щось робити руками.

І раптом з ним зв'язався один клієнт з достобіса дивним проєктом. Потрібно було збудувати вбудований в сейф механізм який здатний роздавити м’який метал.

Спочатку йому здалось що це для якогось мафіозі. Але, наркотики не зникають після впливу сильного тиску, гроші також не пропадуть, а золото, змінить форму, але залишиться. Хоча кого Вадим обманює пропозиція дуже і дуже жирна. Подумати тільки 10 тисяч доларів, з авансом.

Головне швидкість і надійність. Саме тому Вадим продублював командний вузол тричі, поставив в середину два свинцевих акумулятори, для автономності. І звісно потурбувався про те що якщо “мізки” сейфу, виведуть із ладу електромагнітним імпульсом, вміст все одно буде розчавлений. 

— Мене ж не посадять? 

***

Сосія, Астрахань 16 листопада.

— В яку діри ти мене притягнув тато?

Навкруги була розруха, дороги бомбардували ретельно і кожного літа, біля похилених дерев'яних будівель які ладні розвалитись будь-якої миті, був цілий смітник. Було таке враження наче це село обійшла цивілізація стороною, харкнувши кудись неподалік.

— Синку, присядь.

Молодий хлопець в дорогому смокінгу, скривившись присів навпочіпки, як якийсь гопник. Старий з пивним животом також приземлився поруч.

— Сергей, я ніколи б не привів в це місце тебе просто так. Заплющ очі і відчуй.

— Ага.

— Що ти відчуваєш Сергей?

— Відчуваю, що ти вступив в псячу кучу. А ще тут смердить помиями.

— Не це синку, глибше, відчуй це серцем, а не розумом.

Однак Сергей почув як батько почав витирати свої чоботи об траву. Внутрішньо усміхнувшись він відкинув жахливу картинку, сморід і постарався відкрити свою душу.

— Я… я відчуваю. Це місце, — з хвилюванням в голосі він продовжив. — Тут так душевно, по домашньому!

— Саме так! Це Місце зберегло свою давню культуру і традиції. Цей край незаплямований прогресом! Тут панують наші традиційні цінності!

Брудний наче швабра дідок, голосно харканув під ноги почухав дупу і не звертаючи уваги на дивних людей почовгав до приміщення збитого із дошок.

— Я… я розумію, батьку!

Зворушений моментом Сергей по новому глянув на цей світ. Тепер ці будівлі, смітник і навіть сморід здавались чимось глибоким і сакральним. Напевно саме так відчує себе істинний віруючий коли знаходить святе місце. В цей момент прозвучав тріск дошок, і потім щось шубовснулось в вигрібну яму.

— Допоможіть… рятуйте!

— Тато, сосіянці ж своїх не кидають.

— Так, однак я його не знаю, а ти?

— Ні.

— Тоді він не наш. І взагалі ми не повинні втручатись в природній хід речей, — чоловік розвернувся і цілеспрямовано пішов вперед.

Вони дійшли до однієї будівлі яка виглядала, найстаршою у селищі, вікна забиті якоюсь тканиною стріха із соломи, а двері зачинялися хіба що патиком. Але енергія тут була найсильнішою ніж де не будь інде.

— Ти ж знаєш що у світі є тільки три оракули? — покосився на сина чоловік. — Тільки це брехня, насправді існує ще одна, найсильніша відьма в Європі двозуба Ванга!

— Це ж ресурс стратегічного рівня що вона тут робить!?

— Її сила працює тільки в місцях сили як це. Ходімо.

У приміщенні було темно, до підошви чоботів лип бруд. Стіни стеля все були розписані старшими рунами, чимось коричневим. Сморід стояв нестерпний, але водночас, Сергей відчував що щось всередині нього відкликається на це.

Вони увійшли в кімнату де була, стара з сивим рідким волоссям грязним як ніколи не митий йоршик. Одягнута вона була в футболку, і тигрові лосини які вона натягнула на пивне пузо. Вона усміхнулась показавши два зуби.

— О велика, — впав на коліна в бруд чоловік. Сергей повторив жест.

— Я знаю навіщо ви прийшли, — пропитим і прокуреним голосом промовила карга. А потім не своїм голосом закричала: — ВІТАЛЯ!!!!!

В кімнату увірвався чоловік морда якого вже була червона, кинув на підлогу перед бабкою мішок і голосно лаючись подався геть. Відьма вивалила вміст пакета.

— Що це таке?

— Козяче лайно.

Дивними рухами і відьма почала розминати екскременти проговорюючи про себе мантру. Раптом все затихло, не було чутно ні звуку ні руху.

— Я бачу, бачу!

— Що ви бачите, велика?!

— Він іде. ІДЕЙ. — раптом бабка схопила Сергея за плечі руками і несамовитим голосом почала кричати йому в лице. — ТОЙ КОГО НЕ МОЖНА НАЗИВАТИ ІДЕ!!!

Сергея застали зненацька така потужна сила звалилася на нього наче гора. Здавалось сила відьми, а може то був просто запах із рота, могли його запросто умертвити!

Бабка раптом обмякла звалившись пикою в гадальне лайно. Батько різко підвівся, обережно, носком ботинка перевернув жінку на бік і схопив Сергея та потягнув його на вулицю.

— Про… про кого вона говорила?

— Про Бандеру.

— Але чому? — Сергей побачив як нахмурилось лице батька при одній тільки згадці цього прізвища.

— Бандера був не першим мисливцем за нечистю, однак він став одним із найкращих в історії України. Ти не уявляєш скільки сосіянських і польских духів він вбив. Відьми досі навіть не можуть назвати його ім’я. 

— Але така історична фігура він…

— Те що ти знаєш тільки вершина айсберга! Думаєш його б боялися тільки через те що він націоналіст? Все через те, що він залишив в нашій культурі глибокі рани. Навіть після своєї смерті він продовжує надихати простих людей, — чоловік глянув на сіре небо. — І зараз народився його наступник.

— Рятуйте! Я впав в туалет! Поможіть!