Я стояв на терасі та дивився на підстрижений газон, і на клен в тіні якого буде чудово поставити гамак. А може краще гойдалку? Хоча задній дворик тут досить просторий, можна вмістити все і одразу. Тільки у декого були зовсім інші плани:

— Тарас, — батько обійняв мене рукою. — Глянь, от від того забору до цього дерева можна зробити город. Будете тут вирощувати, картопельку, морковку, помідорчики, огірочки і все своє, домашнє. 

— А з іншої сторони, — додала мама — Можна побудувати невеличкий курник, і будуть у вас домашні яйця без хімії.

— На жаль власник заборонив чіпати задній двір, особливо зауважив що ніяких городів і світських тварин. Це була його перша і основна умова – ніякого села. Тому шкода звісно, але не вийде.

— Який противний попався, — батько цокнув язиком.

— Шкода, такий простір пропадає.

Ні, не шкода, ні крапельки, краще я буду раз в місяць косити газон ніж ламати спину на городі. Мені вистачило декілька походів до бабусі в село, таку невдячну роботу як город потрібно ще знайти.

— Ходімо любий, не будемо заважати молодим.

— Ти маєш рацію, —  батько поплескав мене по плечу і авторитетно помахав вказівним пальцем. — Будь розумним.

— Ви йдіть, а я ще поговорю з дітьми.

Дмитро який виглядав хмурим і мовчазним, від того моменту як побачив дім, тепло попрощався з батьками, після чого ще раз огледів шикарну вітальню, поки не зупинив свій погляд на нас двох. Стис губи.

— Доню, на два слова, — він кивнув на сусідню кімнату.

— Угу.

Ця розмова була не для моїх вух тому прийшлось чимось себе зайняти. У вітальні сів на м’якенький диван взяв в руки пульт, але раптом завмер. Знаю я ці приколи зараз увімкну телевізор, а там порнуха, або якийсь фільм, реклама в якій точно хтось буде стогнати. Воно мені потрібно? Звісно ні, краще вже почекати декілька хвилин. 

Поки я сумнівався, розмова між батьком і донькою закінчилась. Дмитро вже не хмурився як раніше, навіть легенько посміхався.

— Тарас, — промовив він впившись в мене своїми очима. — Образиш Марію, і я відірву тобі яйця. 

— Зрозумів.

— І ніяких дітей до закінчення навчання, інакше я вам обом шиї поскручую. Сподіваюсь я зрозуміло висловився?

Він виразно переводив погляд з мене на Марію, ми як ті бовванчики закивали в унісон. Склавши свої руки під грудьми він розслабився, його обличчя перейшло з режиму серійного маньяка в простого вбивцю.

— В такому разі, я також покину вас. Щасливо діти.

— Бувайте Дмитро Андрійовичу.

— Бувай тато.

Ми проводили його до вхідних дверей, де Марія обійняла мене за талію і притулилась. Я ж нічого не робив, після такої погрози моїм дзвіночкам природньо трохи побоюватись. 

Дмитро зачинив за собою двері, але Марія ще хвилину чи дві продовжувала мене обіймати наче боялась що батько повернеться. Я обережно вивільнився вийшов на вулицю і просто зачинив хвіртку.

— Нарешті ми можемо нормально поговорити.

— Так.

Ми пройшли у вітальню, сіли один навпроти одного, дівчина важко зітхнула і розпласталася на столі. Я масажуючи скроні дивився на стелю, занадто багато лайна сталося за такий короткий час.

— Бляха Тарас, якби я не бачила скільки ти розтринькав в магазині, я б тебе здала ще дома. 

— Однак, ти цього не зробила, і тепер ми тут. Поясни чим тобі прийшлось пожертвувати. 

Дівчина різко підвела голову, сопіла від злості голосно, але не стала зриватись на крик. Склала руки під грудьми і почала пояснювати.

— Схоже в тебе є совість, це обнадіює, — вона торкнулася свого татуювання. — Весільний ритуал це особливий момент для будь-якої дівчини, для нас духів це сакральна подія. Ну, не скажу що це раз і на завжди, ми також розлучаємось, але це відбувається досить рідко. Однак, перший раз, він дійсно особливий. Те задоволення те щастя, ми духи здатні відчути тільки раз в житті. І, я розділила цей момент з тобою.

— Кхм.

Марія проковтнула і різко замахала віями, щоб не навернулись сльози. Я ж просто завмер, потрібно було її якось підтримати, щось сказати однак, все що мені спало на думку було жалюгідним:

— Дякую, справді дякую. Ти…  ти не уявляєш як багато це для мене значить.

— Мені не потрібні твої пусті слова. Через тебе мені прийшлось брехати. Тарас, я ніколи в житті не обманювала тата, але як тільки з’явився ти… Знаєш що він подумав коли побачив цей шикарний дім? Що я шлюха, — вона різко мотнула головою в сторону. — В тій кімнаті він прямо поставив питання, а я скористалася його довірою і збрехала. Вчергове.

— Ти дійсно заплатила високу ціну, а тепер, скажи, що ти хочеш натомість? 

— Мільйон доларів, — вона сміливо зиркнула на мене. — Це по-перше, по-друге, я не хочу, щоб мої батьки здогадалися про фіктивність нашого шлюбу. Тому, ми будемо вдавати закохану парочку. Вчора ми були на грані провалу, але це ще можна списати на нашу сором’язливість і знайомство з батьками. Але наступні рази потрібно старатись краще.

— Що, ти маєш на увазі.

Марія трохи почервоніла відвела погляд і продовжила вже не так впевнено:

— Ну, частіше обійматись, триматись за руки, цілуватись. Звісно не в губи! Отже, я буду ініціаторкою, а ти будеш грати роль “хлопця який боїться показати свої почуття.”

Тобто, я отримую найкрасивішу дівчину на потоці, також імунітет від стирання, всього лише за один лимон? Гроші не проблема, мій робочий коник справиться з цією задачею. Однак, є одна прихована небезпека.

— Гаразд, однак, звідки така непохитна віра? Невже декілька топових відеокарт тебе аж настільки вразили?

— Зараз ударю, — вона показала свої зубки як це робив її батько коли злився, тільки от у Віли були людські білі зубки. Вигляд дівчини був більше кумедний ніж загрозливий. 

Замість слів я простягнув їй руку, Марія припинила кривлятись і міцно потисла її. З цього моменту угода вважається укладеною. Однак потрібно було нарешті поговорити про слона в кімнаті.

— Марія, ти коли-небудь бачила аніме, серіал чи фільм де хлопець і дівчина живуть під одним дахом? Знаєш чим це все закінчувалось?

— До чого ти хилиш?

— В такій ситуації між нами можуть виникнути почуття. Тут або кохання, або палка ненависть. В щось по середині я не вірю, від слова зовсім.

— Дійсно, важко залишитись чужими людьми живучи в одному домі. Але, як на мене, ти просто передивився своїх мультиків. Ми можемо зберегти професійні стосунки і для цього потрібно виставити чіткі рамки. Почекай трохи.

Марія, швиденько піднялась на другий поверх. Я поки, зроблю чай для нас. Дівчина спустилась з зошитом і ручкою, але перш ніж взятись за правила ми обговорили більш важливу деталь – фінанси.

Я запропонував таку модель взаємодії: вся монетизація з гри Flappy bird буде приходити на рахунок Марії, до тих пір, поки вона не отримає мільйон. Обіцянки звісно добре, але щоб довести свої слова діями я вирішив взяти швидкий кредит і кинути їй на рахунок 5 кусків зелених. Здивована мордочка нечисті була просто шикарна.

— Тоді в мене також є умова, ми створимо сімейний рахунок, для оплати оренди, комуналки, продуктів і інших речей для дому. За все будемо платити пополам.

— Крім рахунків за світло. Все ж криптоферма моя.

Ми потиснули руки один одному і почали думати про правила поведінки між нами. Почерк у неї був красивим чітким, не те що в мене як курка лапою.

1. Особистий простір. Кожен з нас вибирає свою кімнату і без дозволу іншого не має права входити всередину.

2. Особисті речі. Ми не маємо права користуватись чужими гаджетами, речами які вважаємо своїми і т.п.

3. Якщо двері, в спільні кімнати зачинені, спочатку стукаємо.

— Ні, перепиши третій пункт, адже той хто хоче усамітнитись, повинен сам турбуватись про свою безпеку. До прикладу ванна і туалет це спільна територія, хочеш побути наодинці будь ласкавий зачиняй двері. Крапка.

— Резонно, — вона переписала третій пункт.

— Четвертий пункт, ми не втручаємось в особисте життя один одного. Я маю на увазі стосунки на стороні.

Марія важко зітхнула і глянула на мене. Вираз її обличчя так і говорив: хлопець, тільки одне на думці. 

— Не вийде, мітка відреагує на зраду миттєво. Як тільки мій батько побачить твою морду, з червоним татуюванням він тобі точно яйця відірве.

— Гм, — я цокнув язиком, дістав свій телефон і видалив номер начальниці Марії. — Шкода звісно, але це не кінець світу.

1. Не зраджувати. Будь-яка близькість з іншими людьми заборонена. (Не можна навіть цілуватись) 

Чорт забирай, я без п’яти хвилин мільйонер! А що повинно бути в мільйонерів? Правильно, дорогі машини, шикарні маєтки і про те що не говорять, але точно присутнє – жінки!

Ех, не бачити мені ні гаряченьких моделей, ні сексуальних актрис, ні покоївок в мініспідницях. А про мрію трійничка з двома близнючками напевно взагалі варто забути.

— А зараз розподілимо хатні обов’язки, — вирвала мене з роздумів Марія. — Твоя мама говорила, що ти не вмієш готувати, це так?

— Перебільшення. Я вмію варити гречку, картоплю, спагетті і… О точно як же я міг забути про яйця, варені жарені без проблем.

— Зрозуміло, значить я буду готувати, ти будеш мити посуд.

— В нас є посудомийка.

Марія припідняла брову і витягнувши голову заглянула на кухню. Однак з нашого місця наврядчи вона змогла помітити необхідний апарат.

— Гаразд, тоді я готую, а ти будеш відповідати за чистоту в домі.

— А можна відкупитись? Ти візьмеш хабар? 

— Ні, я тобі не наймичка, — Марія схрестила свої руки перед грудьми. — Ми рівні в стосунках, якщо хочеш, щоб я готувала, зроби щось для мене. Інакше ми не будемо поважати роботу один одного.

Це були досить зрілі слова, з якими було досить важко посперечатись. Звісно це не те чим повинен займатись без п’яти хвилин мультимільярдер, але що поробиш, так сталися обставини.

Ми обговорили ще декілька моментів і поки що завершили з правилами. Тим більше скоро вже був час обідати. Марія почала поратися на кухні, а я втік до свого кабінету. Все-таки в хаті чисто, надворі неділя, тим більше пилосмока немає. Поки ПК і ферми були тут, але як тільки облаштую підвал переселю цю шумну компанію

Розмірковуючи розмістив залізяки, по місцях під'єднав і нарешті знову взявся до роботи. Для початку глянув на кількість завантажень Flappy bird відмітивши що гра досить повільно набирає обороти.

— Сингулярність, почни вивчення теми безпеки і приховування цифрових слідів в інтернеті, — я поправив гарнітуру, щоб мікрофон був трішки ближче. — Мені потрібна максимальна безпека, щоб жодна людина або організація на планеті не змогла за мною шпигувати.

Через те що завдання було розпливчастим, і я не обмежував Сингулярність в кількості використовуваних ресурсів. ШІ потрібно було пів години тільки на те, щоб зрозуміти масштаби роботи.

「 Приблизна тривалість навчання: 10 років 11 місяців 2 тижні 3 дня 17 годин 21 хвилина 11 секунд. 」

— Що значить: приблизна тривалість навчання?

「 Оцінка навчання відбувається згідно з обсягом інформації, залежно від якості даних може відбуватись корекція таймера. 」

Ех, раніше я виставляв конкретні рамки, кількість сайтів, кількість книг і звісно варто згадати про переповнений жорсткий диск. Зараз всього цього немає, максимальна свобода і інформація яка може суперечити одна одній. Але єдине що я можу зробити це змиритись.

— Виділи 1% своїх ресурсів на роботу перекладача, 10% на вивчення п’яти найпопулярніших мов у світі. Після вивчення мови зареєструйся на сайті як перекладач-фрилансер. Решта ресурсів виділи на вивчення безпеки. Відразу впроваджуй всі заходи безпеки.

Таймер збільшився, вентилятори загуділи на повну, я ж відкрив свій старенький ноут і почав вивчати англійську мову. Для майбутніх кроків це незамінна річ, тому варто почати вже зараз.

****

Богдан, він же відомий в інтернеті під ніком Ствол32. Застосував техніку непомітного скрадання, і зараз йшов за своїм другом. Ціль мала ім’я Тарас, або Тазік як його ще називав агент Ствол32. 

Після пар Тазік відразу вирушив в дальню частину парку присів на лавку витягнув телефон. Агент невидимка, також відомий як Ствол32 застосував техніку маскування повністю злившись з деревом неподалік.

— Що цей придурок робить?

— Тихо, а то він почує. Це може бути заразним.

Агент якого спалили, прокашлявся і застосував техніку “я просто притулився до дерева, всі так роблять”. Час від часу Ствол32 кидав погляди на друга який надзвичайно сильно змінився за минулий тиждень. Сьогодні він взагалі сказав що почав вчити англійську.

Та скоріше чорна діра побіліє ніж цей довбень почне вчити мову. Мала статися воістину епохальна подія. Можливо удар між очі таки пошкодив Тарасу мозок, хто знає. Все ж раніше він отримував задовільно з англійської мови і радів що може компенсувати це іншими предметами. А тут раптом сам відкрив підручник.

Інтуїція оракула, також відомого як Ствол32, не підвела. Небо скоро впаде. До Тазіка підійшла дівчина! Красива дівчина! Найкрасивіша дівчина у всьому університеті – Марія! 

Агент підняв щелепу з землі, і послідував за парочкою. Перед виходом з парку сталась перша суперечка. Пуцьвірінок, також відомий як Тарас почав сперечатись з красунею! Він тикав на машини і щось говорив, але Марія вперто йшла вперед. Він почав тикати в сторону зупинки, але красуня залишилась непохитною.

Агент Ствол32 побачив свій тролейбус, спокуса була неймовірною, але стальна воля і непохитний характер змусили його повернутися до справи. 

Красуня і чудовисько по якісь невідомій причині разом йшли кудись. Агент “Боже як мене болять ноги, нафіга я перся всю дорогу пішком?” вияснив місце призначення своїх цілей – Торговий Центр Майдан.  

Агент “навіщо я взагалі трачу на них час” зберігаючи достатню відстань від своїх цілей увійшов слідом. Тазік попрощався з Марією і подався на другий поверх, красуня трішки постояла, а потім зайшла в аптеку. 

Ну звісно, що може бути спільного між величним лебедем і карликовою свинею? Просто вони зустрілись і вирішили пройтись разом. Дивно звісно, але можливо, одногрупники як-не-як. Бодька звалився на м’якеньку лавку поодаль від центрального входу, блаженно витягнув ноги.

Через п’ятнадцять хвилин карликова свиня спустилась з другого поверху, і підійшла до прекрасного лебедя вручивши подарунок! Вони взяли один візок та вирушили у відділ з продуктами. Агент “не може бути світ збожеволів” дивився як вони разом вибирали продукти, при цьому часто сперечались, але все ж ішли разом.  

— Цей світ прогнив? — тихо прошепотів Богдан, самотній хлопець в якого ніколи не було дівчини. — Як… як це взагалі можливо? Тазік що врятував світ в минулому житті!

А тим часом Тарас і Марія розплатилися з покупками потім спіймали таксі загрузилися і разом поїхали кудись. Агент “ні, я не заздрю, самотність це мій вибір”, проводжав їх сумним поглядом.

****

Існує такий стереотип що з жінками не можна ходити за покупками. Так ось, не знаю як там інші жінки, але ходити кудись з Марією це якесь пекло. Ледь вмовив цю навіжену не пертись в іншу частину міста на базар, а піти в ТЦ. Ключове слово піти, ногами цілий кілометр по горбах! Ця нечисть точно має якусь нездорову любов до ходьби.

А потім мені прийшлось вислуховувати її скиглення стосовно “кінських цін” і про те, що на базарі кращі овочі. Чим конкретно вони кращі вона не пояснила, але бабка точно не кине хімію в землю.

— Щоб, я з тобою ще раз пішов за покупками.

— Нагадай, будь ласка, хто вчора тарілки облизував? — вона з гордовитою усмішкою зиркнула на мене. — А ці продукти не беруться з повітря, уяви собі їх потрібно купувати. Чи ти хочеш, щоб я тягнула всі ці важкі пакети сама?

— Ні.

Я не міг відповісти інакше, все ж водій таксі уважно слухав нашу розмову, інколи навіть у дзеркало заднього виду поглядав. Зараза. Ну нічого ми якраз доїхали до нашого будинку. 

Марія не вдавала із себе леді, і допомагала мені з розвантаженням. Увійшовши до свого дому ми звалили майже всі покупки в кухні. Настав момент поставити це все в холодильник, тільки от я бачив як дівчина кидала погляд на інші пакети у вітальні.

— Я розкладу все по поличках, можеш гратись зі своїм телефоном.

— Ем, Тарас, ще раз дякую.

— Ну було б дивно якби в моєї дружини не було телефону, чи не так?

Марія нічого не відповіла, тому що вона вже була у вітальні із захватом здирала упаковку. Неочікувано дівчина виявилась такою ж фанаткою Самсунгу як і я.

Усміхнувшись про себе я почав розкладати яйця в лотки, ковбаску, сирки та різні спеції та овочі. Досить швидко перший пакет опустів, настала черга другого, і тут на самому верху я побачив досить цікаву коробку.

— Це що?

— Презервативи, — відповіла дівчина тільки на секунду відірвавшись від телефону. Налаштування було в самому розпалі.

Я ж ще раз глянув на упаковку в якій було цілих сто штук! До сьогоднішнього дня навіть не підозрюючи що існують такі коробки. Де вона взагалі таке знайшла. Хоча ні зараз це не важливо.

— Це я бачу, мене цікавить навіщо? 

Нарешті телефон увійшов в режим оновлення системи. Марія поклала гаджет на зарядку і взяла в мене коробку. Відкрила, трішки зморщила носик і витягнула одну штучку.

— Тарас, як ти думаєш чим займаються парочки як ми? Правильно, тільки цим і займаються, — дівчина похитала перед моїм носом презервативом. — Тому було б дивно якщо в нашому домі не було б цих штук.

— Ну, якась логіка тут є. 

— Ти ж знаєш що мій батько детектив, він звик звертати увагу на дрібниці, — вона запхала один презерватив між підлокітником і подушкою дивана. Скептично оцінила перформенс і запхала трішки глибше. — Тому для вдалої вистави нам потрібно підготувати сцену.

Марія закинула ще штуку під диван, декілька поставила в шухляду під телевізором. Зайшла на кухню скептично оцінила всі шафки і шухляди та не стала сюди ставити презервативи. Зате у ванні знайшла містечко і залишила десяток. Але на цьому вона не зупинилась, на кухні Марія дістала вазу для фруктів і висипала усе всередину. 

— Такс, це я віднесу у свою кімнату, а це — вона хапнула десяток і всучила мені. — Покладеш у своєму кабінеті, тільки сховай кудись, щоб вони не були перед очима.

— Добре.

Я так і зробив, а потім повернувся в кухню все ж там ще пів пакета потрібно розібрати. Про замашки нечесті старався взагалі не думати. Тільки от Марія на цьому не спинилася, на кухні вона розірвала упаковку презерватива дістала сам латекс і стала лити всередину білий миючий засіб!

— Це занадто.

— Ні, потрібно, подбати і про таке.

— Марія, я маю на увазі, що ти налила туди кінську дозу. Звідти стільки не виходить, принаймні за один раз.

— Кхм, — вона перевернула презерватив почекала поки стече все в раковину сполоснула і повторила спробу. — А так нормально?

— Трішки більше.

— Стоп, — вона гнівно на мене вирячилась. — Чого це я маю робити? Якщо ти такий експерт, то давай, зроби декілька штук.

— О, ні я ще не надивився як неприступна Марія грається з презервативами.

Вона копнула мене по сраці. Ніби така худенька, а удар вийшов болючий. Але це не змінило моєї думки, тому їй прийшлось далі гратись з ними. 

— Я тобі це ще пригадаю Тарас.

— Скажи спасибі що я тебе не фотографував в той момент.

Дівчина раптом глянула на мене, скривила носик. Викинула дві заготівки в смітник, вимила руки добренько. Її мовчання насторожувало, невже злий геній так швидко придумав план помсти.

— Дякую що нагадав.

— Ні, ти ж не хочеш сказати…

— Так, нам потрібно зробити декілька фотографій.

Марія всадила мене на диван і сама приземлилася поруч. Спочатку вона притулилася до мене, тільки от різниця у рості робила таку позу дещо недоречною. Прийшлось їй відсторонитись і трохи нахилитись, щоб вона змогла опустити голову на моє плече. Я витягнув свій телефон, перемкнув на фронтальну камеру і сфотографував. Вийшло ідеально, ракурс, кольоропередача, наші емоції.

— Ну тут завалений горизонт плюс, наші обличчя не вмістилися в одному кадрі.

— Це мій стиль.

— Лінивого дурбецала? Стань ближче я не кусаюсь.

Бляха. Марія забрала мій телефон і як у тої у кого руки трішечки довші почала фотографувати. Виходило погано, прям кожна фотка, то одне їй не сподобалось, то інше. Це потребувало мільйон спроб, але одна фотографія вийшла. Виглядало дійсно правдоподібно.

— Шикарно, скидуй собі і розходимось.

— Ти справді думаєш, що в парочки тільки одна така фотка?

— Бляха.

— Ой, мені також не подобається це робити, але я терплю. А тепер стій спокійно.

Марія трохи завагалась, а потім нахилилася. Її губки ледь відчутно торкнулись моєї щоки, потім почувся звук фотографії. Вона різко випрямилась наче те, що відбулось її не турбує.

— А непогано вийшло, тепер твоя черга, — вона тицьнула у свою щічку яка була трохи червоною.

Я повільно нахилився, і торкнувся губами її гладкої шкіри, глянув в сторону телефону. Ніби це просто зйомка і нічого більшого, однак, серце все одно калатало як у шмаркача.

Ми зробили ще багато фотографій на різному фоні як обіймались як тримались за руки. І це було досить ніяково навіть для такого дядьки як я, важко навіть представити як було Марії. До кінця фотосесії була червона як помідор, хоча вона поводилась стримано і байдуже.

Проходячи повз господарської спальні помітив прочинені двері. Ця кімната належала Марії, однак і мої речі тут знаходились тому, я мав повне право зайти, що і зробив. Двоспальне ліжко було охайно заправлене, по бокам були дві тумби, на одній книга, на іншій фруктова ваза з презервативами. 

— Це занадто.

Зачинивши двері за собою подався у свою шумну кімнату. Щоб підвищити свій настрій до небесного рівня глянув на банківський рахунок. Кількість цифр, і те що вони збільшуються без моєї участі, вкотре зворушило моє сердечко. 

Завдяки вивченим мовам, Сингулярність кратно збільшив наші доходи. Все ж український перекладацький ринок досить обмежений як в пропозиціях, так і фінансах. Європа в цьому плані набагато перспективніша. 

Я з задоволенням прогортав профілі Сингулярності на фріланс сайтах. Його роботу оцінювали здебільшого п’яти зірками рідко коли чотирма, всі коментарі зазначають оперативність, професіоналізм і чемне спілкування. Що підвищувало його рейтинг і кількість пропозицій роботи.

Саме тому зранку я вже закрив всі кредити, і навіть прикупив три додаткові відеокарточки, чотири жорсткі диски оперативку, потужніші процесори для липових майнінг ферм та звісно пилосмок, як без нього. І ще й залишилось.

В телефонній книзі знайшов номер Дмитра і декілька секунд сумнівався. Все ж майбутня розмова мала стати досить важкуватою. Я планував дати йому грошей, щоб перевести маму Марії в приватну клініку з кращими умовами.

Зробив би це особисто, але в пацієнтки проблеми з серцем, лишні хвилювання їй можуть нашкодити. Саме тому на сімейній вечері було вирішено поки не турбувати Аліну Георгіївну. Тобто не розповідати про наші стосунки і тим більше про одруження.

— Ти щось хотів Тарас.

— Так, потрібно про дещо поговорити…

Розмова видалась досить сумбурною і незручною, але результативною. Але перш ніж я взявся до наступної справи, Марія постукала в мої двері.

— Тарас, там якісь люди кажуть що не можуть до тебе дзвонитись.

— О вони вже прийшли, досить оперативно.

У вітальні на мене чекали два чоловіки. Ми привіталися і я не відкладаючи в довгий ящик запросив їх у підвал. Вони оглянули приміщення поставили кілька питань і після чого почали набивати ціну.

— Бетонні приміщення не підходять для серверної, занадто багато пилу в повітрі. На підлогу поставити плітку, стіни і стелю потрібно оббити термоізолюючим матеріалом. Плюс вентиляція, система пожежогасіння на основі СО2, сигналізація, відеонагляд. Роботи насправді досить багато.

— Це ще ти не згадав про стабілізатори, систему аварійного живлення комунікації, — додав напарник розглядаючи досить високий підвал.

— Гроші не проблема мені головне, щоб це було швидко без втрати якості. За скільки ви зможете зробити кімнату під ключ?

— Дві-три неділі.

Мене аж пересмикнуло від цього словосполучення, але нічого потрібно трішки потерпіти. Ми домовились про суму і завдаток, але насамперед потрібно було вкласти договір. Що ми й зробили, прийшлось витягувати з дому мого адвоката, але гарні чайові виправили його настрій. Правда прийшлось вчергове кредит брати.

Коли я повернувся додому, то відразу попрямував на кухню. Марія яка дивилася телевізор у вітальні, кинула всі справи і також приєдналася до мене. 

— Тобі м’яско різати, з борщиком буде просто пальчики оближеш.

— Ріж, але давай без підлабузництва, говори прямо, що ти хочеш?

— Я хотіла сказати дякую, мені татко все розказав, — ніяково промовила дівчина працюючи з ножем.

— Будь ласка, — я витягнув її миску з борщем з мікрохвильовки і поклав на стіл. — Ти ж моя дружина.

Я присів на за стіл, а вслід за мною Марія мило усміхаючись подала тарілку з нарізаним м’яском. Нарізка на хлібчику в тандемі з борщем дійсно була дуже смачною. Не хочеться признавати, але їжа дівчини набагато смачніша ніж мамина.

Марія кидала на мене зацікавлений погляд, інколи вона відкривала ротик, щоб поговорити, однак, в останній момент спиняла себе. Здогадатися в чому проблема було не складно. Це гроші, багато грошей за дуже короткий час.

— Тобі цікаво як я став таким багатим?

— Ні, мене абсолютно не цікавить, чому запечатали твою пам’ять, яким чином ти заробив стільки грошей і тд. А раптом це щось поза законом, мені воно потрібно? Ні, не потрібно,— вона махнула рукою з ложкою. — Саме тому, не кажи мені навіть якщо я запитаю. Зрозумів.

— Шкода, я хотів поділитись формулою багатства, але якщо тобі не потрібно…

— Навіть не намагайся, на такі дитячі трюки я не куплюсь.

Марія була вірна своєму слову, і не купилась на провокацію. Після вечері у мене нарешті з’явився час встановити нову криптоферму. Кожна карточка скоротила таймер на цілих три місяці, що досить фантастична цифра. Також я виявив нову проблему. 

— Як просувається впровадження захисту?

「 Загальні положення впроваджені бездоганні. Специфічні без дозволу користувача неможливо встановити. 」

— Що ти маєш на увазі коли застосовуєш слово специфічні?

「 Необхідний дозвіл користувача для використання і покупки VPN, антивірусів, брандмауерів та інших спеціалізованих програм. 」

Сингулярність не ініціативний це я зрозумів, хоча він всього лише пристрій насправді провина на мені через неточні інструкції. Для запобігання прийшлось зробити невеличкий застосунок через який Сингулярність зможе спілкуватись зі мною будь-де. 

— Гаразд, а тепер розроби для мене програму навчання англійської мови.

「 Наразі користувач може використати пряму передачу даних. 」

— Га, — я підвівся до монітора ближче і ще раз перечитав повідомлення. Помилки бути не може білим по чорному було написано пряма передача даних. — Поясни.

「 Користувач може опанувати знання через пряме завантаження вибраних даних в мозок. Необхідні компоненти: 」

「 Фізичний контакт з ядром Сингулярності: 0\1」

「 Дивна енергія: 1\1」

「 Вибрані дані для завантаження: 0\1」   

「 Недоліки: Головний біль, запаморочення, нудота, слабкість 」

— Що таке дивна енергія? — я облизнув губи.

「 Це енергія яка була поглинута ядром Сингулярності 7 днів 16 годин 34 хвилини 12 секунд назад.」

Я не зміг більше залишатись на місці і став ходити в кімнаті. Приблизно тоді і відбулась моя реінкарнація, однак маловірогідно що ця енергія якось пов’язана із переходом. В той день була іще одна екстравагантна річ поруч з телефоном – корінці. Враховуючи Ясний погляд, стає очевидно що дух Степана Андрійовича підштовхує мене на пошуки магічних артефактів.

Інше питання, що це за чарівні корінці, яка їхня роль. Питання одні питання. Але в моєму домі є дух який може дати пару відповідей. Однак година вже пізня, а я дуже хочу спробувати передачу даних.

Відкрутивши прозору панель свого пк я просунув руку в місце біля блока живлення де сидів старенький телефон. Витягнув на світло і не відпускаючи гаджет промовив:

— Запусти передачу даних знання англійської мови.

  「 Помилка недостатньо кількості дивної енергії. Підказка: кожен блок знань поділений на рівні, кожен новий рівень вимагає нової порції дивної енергії.」

— Не все так просто так? Гаразд завантаж знання англійської мови рівня А1.

「 Перевірка умов: 」

「 Фізичний контакт з ядром Сингулярності: 1\1」

「 Дивна енергія: 1\1」

「 Вибрані дані для завантаження: 1\1」

「 Почати завантаження: 0%...7%... 」

Раптом руку яка тримала телефон вдарив заряд електрики що моя кінцівка намертво схопила телефон. Потім герб на задній кришці засвітився червоним і електричні імпульси прострілили кінцівку до самої голови. 

Я хотів кричати, але тіло не слухалось, електрика по моїх нервах бігля прямо в мозок створюючи нові синаптичні зв’язки. Біль був неймовірний так наче в моїх жилах, зі швидкістю світле пересувались маленькі голочки. 

Коли це припинилось я знесилено звалився на клавіатуру, дихав наче після марафону. Але не міг не усміхатись, така маленька ціна за знання ніщо. Які ж це перспективи.

****

Доповідь агента “Тендітна леді” (перекладена версія)

На локації С.А. не було виявлено об’єкт № ХУ765409. Опитування громадян не принесло результатів. 

Місцеве управління Кола не йде на контакт, не можливо вияснити більше деталей.

Примітка: на місці локації не було нічого не звичного, можливо об’єкт № ХУ765409 був виведений з ладу.

Жирний чоловік почухав своє четверте підборіддя, взяв до рук аналіз алхімічного відділу. 

Об’єкт № ХУ765409 був розроблений легендарною тріадою двозубих відьом. Шанс що їхній артефакт вийшов з ладу неможливо навіть уявити. Зверніть увагу що, наданий момент працюють сотні таких об’єктів і ні один ще не вийшов з ладу. Навіть більше ніхто не виявив їх розташування.

Наш ворог не має необхідних засобів і сили для виявлення, обєктів № ХУ765409 про знешкодження не може бути і мови. Скоріше за все винен відділ постачання або відділ гравіювання.

Жирний важко зітхнув, з таким звуком наче мамонт здох. Помасажував свої свинячі очі та набрав номер на старому стільниковому телефоні. З іншої сторони почулось жваве вітання нижчестоящого.  

— Алексей копитом тобі в морду. Слухай сюди, там відділ гравіювання і ті, хто ті матеріали заносить коротше – покарати.

— Так ваше превосходительство.

— Всіх саджай на бутилку, кожен день по декілька раз. Поняв?

— Так ваше превосходительство, а якого діаметра бутилка?

— Тц, ну звісно двохлітрову, що за тупе питання! І без вазеліну ти мене зрозумів.

— Так точно!