Розділ 20

— Пане Насіров дякую, що погодились на зустріч. 

— Для мене честь зустрітись з таким талантом. 

Чоловік потиснув мені руку і сім за стіл. Він був невисокий з пивним животом і лисиною на пів голови. Якби не костюм і дорогий годинник то можна з легкістю сплутати його зі звичайним роботягою. Зовсім не та людина яка повинна сидіти в такому розкішному ресторані.   

— Мені просто трішки пощастило. До речі у вас красива вимова, чиста і мелодійна.

— Дякую, — він трохи задоволено усміхнувся і потягнувся за меню ресторану. 

— Знаєте для мене ці розмови досить нетипові, тому пробачте мою недосвідченість, я буду говорити прямо.

Чоловік склав руки в замок, вичікувано глянув на мене. Я випрямив спину і серйозно продовжив:

— Я знаю, що ви плануєте почати перевіряти мій бізнес. Звісно це ваші прямі обов’язки, проте враховуючи обставини, напевно ви будете змушені висунути мені підозру. Це звісно повністю припинить роботу заводу, що погано скажеться на моїй репутації. 

— Не розумію про, що ви але, оскільки ви мене запросили я готовий вас вислухати.  

— Репутація особисто для мене це надзвичайно цінний актив який я не хочу втрачати. Перевірки не уникнути, але зупинка виробничих ліній… Чи могли б ви якось допомогти з цим питанням?

Він декілька секунд дивився на мене потім відкрив меню і з усмішкою гляну на першу сторінку. 

— Що будете замовляти? — він помітив моє збентеження і продовжив. — Раджу спробувати стейк ваґю з зеленим салатом.

— Ага.

Я таки відкрив меню знайшов відповідну страву, і відразу побачив дещо дивне, ціна була нетиповою з трьома нулями після коми, а зеленого салату взагалі не було. Мигцем глянув на чоловіка який загадково усміхався. Тільки тепер я зрозумів що він хотів 500 000 зелених за співпрацю.

— Як ви гадаєте мені вистачить цієї страви чи потрібно буде замовляти… кожен раз? — переклад на людську мову: це за одну фірму чи за всі?

— Тут подають цілий шматок, впевнений вас це наситить. Проте варто поспішити, пропозиція обмежена навіть в такому елітному ресторані. На жаль замовити половину не вийде, до того ж вам потрібно негайно відчути цей смак, його текстуру, запах вагу. 

Переклад на людську мову: терміново потрібно принести повну суму, готівкою. Чоловік напружено дивився на мене, і як тільки побачив мій кивок нарешті розслабився.

— У вас є завтра час? Я б хотів запросити вас на каву.

— На жаль, але в мене є небагато часу після роботи, можемо зустрітись перекинутись словами. 

— Без проблем.

Чорт забирай, після такого я пів вечері роздумував над кожним його словом, щоб раптом не пропустити якийсь дурнуватий натяк. Проте все обійшлось, наступного дня мені прийшлось зустрітись з ним і передати валізу. 

Однак через декілька днів мені дали незабутній урок.

— Шеф у нас проблеми, нам висунули підозру про несплату податків, завод опечатали слідчі і поліція проводять обшуки. 

— Бляха. Як це вплине на поставки?

— Все залежить від слідства, чим довше ми зволікаємо, тим гірша ситуація. Прямо зараз ми прострочимо мінімум два замовлення, одна з партій має їхати в Польщу, — розповів мені новий директор заводу виготовлення чипів.

— На складі є готова продукція? 

— Є, але у нас немає доступу до складу.  

На питання “якого біса відбувається?”, відповів Сингулярність. Дешеві і якісні касові апарати вплинули на доходи самого Насірова. Але оскільки, він не мав підстав закривати власність Марії він відігрався на моєму заводі чипів, скотина. 

Звичайно я захотів зустрітися з цим кидалом, і на диво він чемно підняв слухавку, чемно погодився на зустріч. Правда на цей раз він вибрав не окрему кімнату, а зал з іншими відвідувачами.

— Доброго дня.

— Як для кого, як для кого, — спокійно відповів я, а він мило усміхнувся. — Вам не сподобався стейк?

Чоловік, не поспішав відповідати, присів на стілець, розгорнув серветку на колінах. Він рухався манірно наче граючи на моїх нервах.

— Схоже ти не знаєш своє місце шмаркач, — все з тією ж доброзичливою усмішкою промовив він. — Гадаєш якщо в тебе є гроші можеш робити, що заманеться? В політику поліз, умови свої диктуєш. 

— О так тебе післали поставити мене на місце. А не боїшся обпектись?

— І що ти зробиш? Облити мене брудом в ТікТоці чи по телевізору? — він нахилився вперед. — А хіба ти не знаєш, що наклеп це злочин?

Ясно як день що він мене провокує, в залі камери, куча свідків, а десь поблизу можуть бути поліцейські. Якщо мене затримають тоді я мав би усвідомити “силу влади”. Тільки от цей ідіот не на того напав.  

— Невже ти не розумієш що відбувається?

— І що ж?

— Я найбагатша людина в країні, активіст, про якого знають ледь не всі в країні, — я похитав рукою в гіпсі. — І ти гадаєш, що мене в такий момент “поставлять на місце”? Думаєш це вдалий час? Прямо коли на площах країни збираються люди в підтримку мовного закону? 

— Гадаєш ти пуп землі? Перед законом всі рівні навіть найбагатші.

— Тільки от вигода справді перевершує збиток?

Чоловік задумався, міцно так задумався аж хмуритись почав. Я ж старався поводитися максимально розслаблено.

— Насправді тебе принесли в жертву. Ти свою роль “страшної влади” виконав, показав мені, що гроші не вирішують все. І звісно я піду на компроміс з президентом, тільки от з умовою, що тебе посадять. 

— Що?

— Ти погано почув? Можу повторити, тебе посадять.

— Ні, я… це маячня якась. Я… — він послабив краватку і схоже почав пітніти. — Будеш співпрацювати то все буде добре, а як ні…Так, дійсно ми просто тебе знищимо. Посадимо і заберемо все до копійки.

— Справді? Тільки от більшість моїх активів належать Марії. Президент справді хоче змагатися з нами двома? Я так не думаю.

Офіціантка до нас підійшла і ми зробили замовляння. Чоловік просто води, а я ж коктейль з полуничкою. Коли дівчина відійшла, я підсунув свій стілець до Насірова обійняв його за плечі.

— Пам’ятаєш на моїх батьків був скоєний напад? Тоді ще не змогли знайти виконавців, але я відшукав їх, — відкривши галерею, розділ помста, на екрані виникла рожа людини яку забили кулаками. — Дивовижно на що здібні люди за якихось 50 тисяч доларів.

— Це…

— О, він був весь синій, водій, його палками забили. А ось наступний це взагалі перлина, — на екрані з’явився перший кадр із відео, тільки от крім чоловіка була його дружина і тринадцятирічна донька. — Знаєш вони схопили всю сім’ю, проте я сказав, що за чоловіка заплачу 100 тисяч, а за доньку і дружину тільки 10. Хочеш дізнатись, що вони зробили?

— Ні.

— Признаюсь я сказав, щоб вони мучили чоловіка. Але ці покидьки зі своєю хворою уявою... Вони три дні ґвалтували їх прямо перед ним, а потім зарізали як свиней. А знаєш, що найприємніше у всій цій ситуації? — я нахилився до його вуха. — Сосіянець убивав сосіянця.  

— Це… це божевілля.

— Всі хто торкнувся хоч пальцем моїх батьків, померли разом зі своїми сім’ями від рук цих виродків. Але цей варіант крайня міра, якщо ти спробуєш втекти.

Я дав йому товсту теку з документами і сам перегорнув декілька сторінок. Чеки, банківські рахунки, фотографії. Він весь аж затрясся, цього компромату вистачить на два пожиттєвих. Озирнувшись помітив на собі декілька вельми неприємних погляди від дівчат, все ж чоловік обіймає іншого чоловіка. Брр. Сівши на своє місце я дочекався на коктейль.

— Чого ти хочеш? 

— Від тебе вже нічого.

Я підвівся, скопіював його доброзичливу посмішку і пішов. Насіров без жодного руху продовжив дивитись на товсту теку. Неприємна розмова, проте проблеми і не думали від мене відставати.

— Памхан это я, Дмитрий, у нас проблемы.

— А Дрочун, що таке?

— Нашим казино заинтересовались высшие шишки, короче они требуют своей доли за крышу. 

Я помасажував віски, і на ноутбуці відкрив короткий звіт по справі з казино. Якщо дуже коротко і стисло штука на болотах набула шаленої популярності, реклама на кожному кроці і відповідно бабло тече річкою. Звісно на те що гарно пахне злітаються мухи, на цей раз вічно бухий Ведмедев вирішив прибрати ей бізнес до рук.

— Скільки?

— Ну шестьдесят процентов.

— Воно того варте?

— Да, крыша очень надежная.

— Нам підходить, але погоджуватись відразу не можна, торгуйся, мни булки, але виторгуй кращі умови. 

Гроші в цій справі другорядна річ, проте неприємно коли в мою кишеню лізе сволота яка палець об палець не вдарила. Нарешті я доїхав додому, але і тут на мене не чекав спокій.

— Ти даремно погрожував Насірову, — промовила Марія підіймаючись з дивану. На жаль вона була одягнута у свій звичний костюм. 

— Я загнав його в кут, він нічого вже не зробить. 

— Насправді вихід є, він може просто виступити з заявою, що ти йому погрожував. І якщо з ним або його сім’єю щось станеться, то винен будеш ти. Може це не зруйнує твою репутацію, але заплямує.

Запала коротка тиша яку порушив Сингулярність. Насіров дійсно записав відповідне відео, і розіслав далеким родичам, вірним друзям і президенту. На один важіль впливу у Пороха більше ніж у мене, прекрасно. 

Раптом пролунав дверний дзвінок, Сингулярність слухняно вивів на телевізор у вітальні зображення з камери. Це була Оринка у своєму діловому костюмі. 

— Впусти її, — екран потемнів і я стомлено звалився в крісло. — Дай вгадаю, якась магічна атака? Апокаліпсис? Вторгення?

— Ні. Просто час замінити оберіг.

Я стомлено підняв правицю де була червона нитка на зап’ястку. Тільки от підійшла до мене Марія, оглянула прикрасу. 

— Наскільки я розумію, оберіг заряджений наполовину.

— Ох, а я чомусь подумала, що потрібно замінювати. 

— Справді, бо наскільки я чула, такі висококласні духи як ти, формують зв’язки зі своїми оберегами і достеменно знають про стан своїх чарів, — Марія встала пере ді мною наче захищаючи, і зиркала недобре на лисичку. 

— Я… не володію цією технікою. 

— Якщо тобі не вистачає здібностей тоді як ти збираєшся захищати Тараса? До речі у тебе просто фантастичні навички зчитування пам’яті. Може у тебе просто інша спеціалізація? 

Тон лисички похолов на декілька градусів, хвіст настобурчився, очки стали як схожі на дві шпаринки. 

— А ти впевнена, що твоя пам’ять недоторкана? Може я вже давно покопирсалася у твоїх мізках. О, я професіонал, ти б навіть не помітила підміни, ніяких перепадів настрою, відкладених наслідків. 

— Оринка, більше не приближайся до мене, також тобі суворо заборонено торкатись. Також хочу запросити твого діда на зустріч з президентом, є дуже важлива інформація. 

— Гаразд, я зателефоную дідові — чемно відповіла лисичка і махнувши на прощання хвостиком пішла геть.

— Не довіряю я їй. Можна я залишусь сьогодні тут, щоб пригледіти за ситуацією?

— Роби що, хочеш. 

На сьогодні мені достатньо всякого лайна. Хотілося тільки поїсти чогось добренького, адже в ресторані мені довелось сьорбнути тільки один коктейль. Проте у деякої беземоційної дівчини були інші плани.

— Я голодний як вовк, а ти подала траву, без солі перцю і інших спецій. 

— Щоб мати гарне тіло, на яке до речі ти пускаєш слину, потрібно слідкувати за своїм раціоном. 

В моєму домі не залишилось жіночого одягу тому Марії прийшлось заглянути в мій гардероб. Зараз на ній була моя сорочка, світу відрились її голі ніжки, до самих стегон. Тобто слину я пускав ще і як.

— Це твоя провина.

— Так, — спокійно відповіла вона не відриваючи погляду від своєї тарілки. 

Марія елегантними рухами розрізала великі овочі і маленькими частинками закидувала собі в рот. Якимось чином такий простий процес в її виконанні виглядав досить чарівно. 

— Марія, на що натякала Оринка? Ти щось, зі мною зробила? Якщо це так, то просто скажи я зрозумію.

— Ага я тебе перепрошила. На свою голову зробила з тебе параноїка. Як не глянь ідеальний план, — дівчина легенько стенула плечима, обдарувала жалісливим поглядом і продовжила їсти.

— Тоді я не розумію, що відбувається, спочатку відшиваєш, а тепер ледь не гола дефілюєш. 

— Ти помиляєшся, — серйозно заявила вона глянувши мені прямо в вічі. — Я вдягнула трусики. 

Я щиро усміхнувся. Почути жарт від пані беземоційність освіжаюче. Гаразд, в такому разі прийдеться таки жувати цю траву.

— Тобі здається, що я раптово змінилась без будь-яких явних причин, проте це не так. Можеш перевірити камеру в моєму робочому кабінеті двомісячної давності.

— Сингулярність проаналізуй оригінальні записи з кабінету Марії, на предмет незвичайної поведінки, покажи.

「 Виконую. 」

Через декілька секунд на екрані телевізора, раптом виник кабінет в стилі лофт. Марія сиділа за столом, працювала, як раптом все відклала і просто зупинилась, така поведінка тривала хвилин 15.

— Знайди на записах подібну поведінку Марії, перевір чи є сліди втручання і скомпонуй в одне відео.

「 Втручання не виявлено. 」

Спочатку “завмирання” тривало всього декілька хвилин, але поступово час збільшувався. Марія просто залишала всю роботу, не відповідала на дзвінки і решту світу просто безцільно дивилася у вікно. Звісно це впливало на продуктивність праці, і їй приходилось залишатися на роботі довше. 

— Після досягнення своєї цілі, я не отримала того чого очікувала і втратила стимул. Я все менше і менше бачу сенсу у своїй праці. Навіщо? Який в цьому сенс? Додавання нулика на банківському рахунку, визнання, чи порятунок цієї країни? Все це мало значення колись, а тепер… — Марія відкинулась на синку крісла і якось тихше продовжила. — Тепер мені потрібно докладати зусилля, щоб рухатись далі. 

— Не розумію до чого тут я.

— Просто життя з тобою під однією кришею було досить хвилюючим досвідом. 

— Ого цей день може стати найгіршим в житті. Крутий антирекорд. 

— Я тобі сніданок приготую, — пригрозила вона. 

Жити з красивою дівчиною під одним дахом приємно, насолода для очей. Особливо коли вона спеціально дразнить одягаючи чорні панчохи, це взагалі казка. Тільки от плата за це “корисна” їжа. 

Нарешті в неділю я президент Хранитель і Марія зібралися на нейтральній території дорогого готелю. Цілий поверх був винайнятий для нас, в шикарному номері були тільки 4 особи.

— Ми звісно можемо далі продовжувати боротись один з одним, проте це не принесе користі ні нам, ні країні. 

— Погоджуюсь.

Пропозицію президента можна було сприйняти в рівній мірі як спосіб примирення, як і погроза. Хранитель тактовно насолоджувався чаєм вдаючи наче весь зовнішній світ не має до нього ніякого відношення. 

— Я готовий поділитися картою яка змінить ваші погляди на теперішню ситуацію. Пане Хранителю я надіюсь на вашу компетентну оцінку.

— Без проблем.

На великому телевізорі виникла карта сосії, України, Польщі, Естонії Румунії, Латвії, Литви і тд. Жирні лінії і крапки схожі на коріння огидного дерева обплітали кожне велике місто, або районний центр. Через великий масштаб не було зрозуміло, що це таке, однак, коли приблизилась область Києва “лінії” і “крапки” були проявлені в назвах вулиць і пам’ятників. 

— Немислимо… — старий аж підвівся, його очі стали гострі. — Я… я знав, що пам’ятники і назви вулиць являються маркерами чужої культури, але щоб використати це як ритуал… Жахаюче.

— Чим це загрожує Україні?

— Пане президенте, очевидно, що цей ритуал спрямований на культурну експансію. На підконтрольних територіях легше закріпитись всьому сосійському, і важче сформувати національну ідентичність. 

— Тобто ви хочете переконати мене, що декілька старих пам’ятників, і назв вулиць можуть промити мізки громадянам? — відмахнувся президент. — Впевнений 90% громадян навіть не знають хто такий Суворов і що він зробив, про пам’ятники взагалі мовчу хто на них дивиться?

Хранитель присів на свій стілець, і спробував взяти себе в руки. Проте чашка в його руках тремтіла. Він повільно перевів свій погляд на високопосадовця.

— Для вас людей, кордон визначається фізичним парканом, лініями на карті, військовою силою. Але для духовної сторони важливі вірування. Можливо більшість людей дійсно не знають хто такий Суворов, але це прізвище промовляють, і користуються. Можливо пам’ятник Пупкіна десь в непримітному скверику і неважливо, але це фізичне втілення присутності чужого народу. 

— А ще мова, — додав я.

— Так, мова це також надзвичайно важливий елемент. Знесення пам’ятників, і перейменування вулиць, завжди було важливою темою для обговорень, однак зараз це життєво необхідно.

— Ми вже підготували списки пам’ятників які необхідно демонтувати, і вулиці для перейменування, звісно запропоновані альтернативні назви і кандидати для нових пам’ятників, — втрутилась Марія і поклала на стіл флешку. — Звісно ми з Тарасом можемо створити фонд “Українізації міст” і візьмемо на себе всі витрати на реформи.

Більше петляти немає куди, перед очима реальна загроза і вже навіть рішення, все що необхідно це воля до змін. Петру потрібно взяти на себе трішки відповідальності, не більше.

— Це дійсно питання національної безпеки, проте чи достовірна ця карта? Звідки ви дістали такі дані? Просто наскільки я розумію такий масштабний проєкт повинен мати гриф надсекретно. 

— По суті я просто вирішив глянути наскільки сосифіковані наші вулиці, і систематизував ці знання. Марія ж побачила закономірність і додала пам’ятники, так з’явились карта. 

— Тоді хіба це все, не прості підозри?

— Ні! — грюкнув по столу Хранитель. — Ви сумніваєтеся в моїх очах, я ясно висловився, що це саме ритуал. І будь-який дух вияснить це миттєво! Якщо вам потрібно офіційне рішення Кола, я дістану його, проте це зайва бюрократія. Варто наших сусідів дізнатись про карту, і почнеться тотальний Ленінопад!

Коли спокійна людина лютує це страшно, коли це дух, стає навіть небезпечно. Старий походив на демона з пекла, проте ще мить і його кипляча лють зійшла нанівець. 

— І все ж я не можу одностайно прийняти рішення, — все ще спокійно заявив президент. — Ми зараз де-факто в стані війни з країною яка почала цей мегапроєкт, гадаєте вони будуть стояти спокійно дивитись як ми це руйнуємо? Тим більше ефект залежить від віри, а не від фактичної назви вулиці, правильно? Потрібні роки, щоб люди призвичаїлись до нового? Гадаєте у нас є стільки часу?

— Тоді чекати поки інший народ нас повністю поглине? Чи ви хочете, щоб від нашої країни залишилась тільки назва? — не збавляв оберти дідусь.

— Послухайте я на вашій стороні, але потрібно зважати на всі фактори. Я пропоную інкогніто оприлюднити цю інформацію, щоб інші країни почали діяти першими. 

— Що б що? Глянути на реакцію сосіян? Я вже можу сказати, що їхні беззубі відьми не будуть стояти осторонь! — знову підвищив голос хранитель. 

— Ну в мутній воді всяко більше варіантів.

Тільки зараз в цей момент я зрозумів як працюють політки. Це безхребетні жалюгідні люди які бояться брати на себе відповідальність і цікавляться тільки власним становищем. Саме тому в іншій часовій лінії цей закон був прийнятий тільки за місяць до кінця терміну Петра Порошенка. 

— Пане Хранитель ви можете, щось зробити пам’ятниками і вулицями? — президент уважно глянув на старого. — Можливо запечатати, чи якось непомітно перервати ритуал?

— На жаль не існує простих рішень. Необхідно змінити сприйняття людей, а це потребує часу і навіть зміну поколінь.

Оринка розповіла мені чому Хранитель не зміг запобігти приходу до влади Яника. Якщо просто, то Коло це як поліція за духами, яка слідкує за порядком, свободою волевиявлення і тд. На жаль у нашого сусіда багато важелів впливу на цю організацію тому поставити в деяких наших відділах потрібних “незаангажованих” осіб було легко.

Депутати можуть в будь-який момент перевіритись на наявність “втручань”. Якщо щось виявлять почнеться розслідування, а оскільки наші духи досить слабкі і приховати всі свої сліди не взмозі, правопорушника швидко знайдуть і посадять на дуже довго. 

Звичайно інколи знаходять “втручання” навіть тоді коли їх немає, і тоді страждають особливо обдаровані духи. Це вигідно як для загарбників, так і для місцевих депутатів, все ж страх промитих мізків це не жарт. Через роки репресій, у владних структурах майже не залишилось духів. 

— Враховуючи обставини, пане Хранитель я прошу вас зберегти в секреті карту. Адже будь-які небажані рухи наших сусідів можуть послужити приводом нападу на нас, — взяв на себе ініціативу підсумувати тему президент. — Наш народ не заслуговує на те, щоб ставати щитом для інших.

— На жаль, мушу погодитись.

— В такому разі я хочу повернутись до закону, у мене є інші аргументи, які стосуються бізнесу, — промовив я.

— Пане Хранитель, чи можу я надіятися на урок з чар? 

Так, це була м’яка форма випроводити старого. Неповага звісно для людини його статусу, проте зараз він не міг нічого зробити. Попрощавшись вони вийшли, а я відкрив на ноуті папку з компроматом на президента і розвернув до нього. Фото на весь екран як він зраджує дружині було чудовим. Його усмішка застигла.

— Політика це не моє, я вмію добре погрожувати, шантажувати вимагати, а не вести переговори, — я стенув плечима і промовив до ноутбука. — Сингулярність скажи хуйлу, щоб негайно підійшов до компа інакше ще одна газорозподільча станція полетить в повітря. Якщо запізниться хоч на секунд зірви щось із газопостачальної лінії Ямал-Європа.

「 Виконано. 」

— Що це означає?

— Почекай декілька хвилин, до нашої розмови доєднається, ще одна людина.

— Ти гадаєш, що я буду слухати всю цю маячню! Ця розмова завершена! — скрипнув стілець, і він підвівся.

— Сингулярність переведи на рахунок Повернись живим 10 мільйонів гривень з усіх відомих рахунків президента. 

「 Виконано. 」

Мить по тому на телефон чоловіка прийшли сповіщення. Президент глянув на екран, потім на мене. От на таку реакцію я і розраховував, тому махнув рукою на стілець поруч. Без будь-яких слів він повернувся назад.

В цей момент на екрані ноутбука виникло вікно прийому дзвінка, я розвернув екран так, щоб ми двоє влізли в кадр. Невдоволена стара щуряча морда була подарунком для моїх очей.

— Что ты себе позволяешь?

— Я планую протиснути мовний закон у своїй країні, заткнись і заткни своїх виродків. Хоч одне слово у ЗМІ критики наших реформ і можеш попрощатися з нафтопереробним або газовим заводом. Ти мене зрозумів?

— Да как ты…

— У тебе година, а далі бабах. І до речі просто відімкнути свої заводи від мережі недостатньо, хоча можеш перевірити.

Щур більше нічого не сказав, скривив мордяку, і відєднався. Я ж глянув на абсолютно ошелешеного співбесідника. Так підробити таке можливо, але все виглядало занадто сюрреалістично, щоб бути правдою. 

— Гадаю тепер, коли найбільша перепона усунута ти нарешті зможеш прийняти закон. Якщо ні, ви станете найбіднішим президентом в історії.  

— Я не вірю.

— Можеш почекати декілька днів, і глянути що будуть говорити пропагандони, але не занадто затягуй нерви як бачиш в мене не дуже.

На цьому наша зустріч закінчилась. А через декілька днів всі підозри з моїх підприємств зняли, Насірова став прикладом професіоналізму наших правоохоронних органів. Відео які він розіслав звісно дивним чином зникли. Його злочини розкрили і посадили, інші депутати зв’язані з цим покидьком швидко перебігли під крило Петра. 

Щоб просунути закон потрібно мати своїх людей в парламенті. І найшвидший спосіб це звісно шантаж. Тому президент отримав багато компромату на різні групи, і успішно перетягнув на свою сторону багацько людей. Звичайно такі грубі дії ставили під загрозу інтереси депутатів, тому почались підкилимні інтриги. Але Сингулярність миттєво присікав будь-які заговори. Час від часу в новинах гриміли гучні новини про затримання.

— Древні Укри довгий час намагалися взяти під контроль верховну раду, але їм не зрівнятися зі справжнім політиком який вариться в цьому бульйоні. Чудово що ми можемо пришвидшити реформи, але погано, що на високих посадах приходиться терпіти корупціонерів. 

— З погляду держави це прийнятна ціна. Поки вони можуть красти сотні мільйонів, але коли вони приймуть необхідні реформи, лавочка прикриється,  — пояснила Марія, дивлячись на останні новини. — І тоді ми виріжемо всі ракові пухлини.

— Страшна ти жінка.

— Тарас, я вівсянку їм без спецій, ти мав би здогадатись про це раніше. До слова, що приготувати тобі сьогодні?

— Піцу здорової людини.

— Що? Грудинка на пару, як скажеш любий.

Гадаю у Марії з’явилось досить огидне хоббі, вони полюбляє дивитись як я кривлюсь коли їм її кулінарні шедеври. Звісно це корисно місцями навіть смачно, але мій язик сумує за великою кількістю спецій.

— Сингулярність, проаналізуй успіхи ЕйАйІнкорпорейтед. Відобрази степінь завершення ШІ першого покоління в відсотках.

「 Сингулярність 1.0 завершений на: 22%. 」

Досить непоганий результат ми на голову швидші за конкурентів. Якщо все піде добре, то ми повторимо успіх ОпенЕйАй із минулої часової лінії. Перші результати досліджень були вже через рік, проте реальний продукт був опублікований для масового користувача тільки через п’ять років. В теперішніх обставинах зволікати немає сенсу.

— Як просувається навчання в студентів яким я дав доступ до вищих курсів навчання? Виведи на екран короткий звіт.

「 Надія Котова

Студентка: Массачусетського технологічного інституту.

Курс завершено на:  89%.

Опубліковано: 9 статей, 24 цитування.

Загальна оцінка: Задовільно. 

 

Саша Золотий

Студент: Стенфордського університету.

Курс завершено на: 57%.

Опубліковано: 3 статті, 0 цитування.

Загальна оцінка: Не готовий.

…. 」

Сингулярність вивів на екран статус 20 студентів, 2 взагалі кинули навчання, половина не перевищила 40%, а ось решта виявилась досить сумлінними і завзятими учнями. Однак Надія як істинний геній перевершила всіх дуже просто.

— Зв’яжись з Надією від мого імені, дізнайся про її плани і запропонуй доєднатись до моєї лабораторії. Якщо вона погодиться організуй переліт до Києва, і надай свіжі результати досліджень лабораторії.

「 Виконую. 」

Диплом Массачусетського технологічного інституту це пропуск в будь-яку високотехнологічну компанію. Проте Надія вже давно не чула на парах щось дійсно нове, тому залюбки погодилась приїхати до мене.

— Ого, тепер дійсно бачу що ти багач, — пробелькотіла дівчина оглядаючи мою вітальню.

— Є трохи.

Вона присіла навпроти мене і Марія як господиня дому поклала перед нами тарілку з печивом і дві чашечки чаю. Перше, що я зробив це забрав чашку Надії і підсунув свою. Сьорбнув й відразу скривився, знову без цукру.

— Твій чай солодкий?

— Ага, — не зовсім розуміючи дівчина спробувала гарячий напій. — Солодкий.

Я знову скривився і глянув за спину. Марія зверхньо зиркнула на мене, і розтягнула свої губки в тонкій усмішці. Мене знову переграли.

— Надія, ти зможеш влитися в колектив?

— Так, без проблем. Я ознайомилась з документами і формулами, мені є що запропонувати.

— Чудово, а тепер чисто гіпотетично. Якщо в тебе буде готовий ШІ, тобто сам код, весь опис до нього, інструкції формули, коротше все. Як швидко ти зможеш це все реалізувати?

Дівчина нагородила мене таким поглядом, типу: “Що бляха?”. Я продовжував тримати на обличчі серйозний вираз. Тільки от питання яке вона поставила було зовсім неочікуваним:

— Це питання якось пов’язане з програмою навчання, яка демонструє формули, константи й тези, які по суті випереджають сучасний напрямок науки на три роки? 

— Пов’язано.

— Отже, я випадково стала частиною всесвітньої змови. Круто моє життя закінчилось, тепер мені прийдеться до старості працювати на організацію, — дівчина настільки зневірилась, що одним махом випила весь чай, і видихнула так, наче випила склянку горілки. 

— Частково ти маєш рацію, організація в нас серйозна називається Древні Укри. Наша ціль зробити Україну наддержавою. Твоя роль в цій виставі не маленька, стати символом прогресу, гордістю народу і матір’ю найкращого ШІ в всесвіті.

— Знаєш поки ти мовчав, я справді відчувала загрозу, а зараз… Древні Укри, — вона підняла голову, і заглянула мені прямо в очі. — У мене є вибір?

— Послухай, в мене є ШІ, який на століття випереджає сучасні аналоги. Проте він не здатний на креативне мислення і точні налаштування. Саме тому мені потрібні вірні союзники які зможуть допомогти мені. І звичайно я не стану давати доступ до цієї зброї підконтрольної, але до всирачки заляканої людини. Бо він може запросто встромити мені ніж в спину. 

— Хіба спочатку ти не пропонував мені стати просто співробітником?

— На жаль, існування мого ШІ було викрито і ситуація змінилась, — я криво усміхнувся. 

— Мені потрібно подумати.

Надія вирішила взяти паузу перед тим як, щось вибирати. Заселившись в готелів вона почала шукати всю інформацію про мене, Марію і наше оточення. Особливо прискіпливо воно досліджувала вбивство колишнього директора заводу чипів. 

Я не приховував жодну інформацію, але Сингулярність прискіпливо слідкував за кожним її кроком. Все ж хоч в неї і є вибір, це не означає, що її пам’ять залишиться цілою. 

— І що ти вирішила?

— Я згідна, але хочу 5 мільйонів доларів авансом, зарплату мільйон доларів на місяць, і право отримати Нобелівську премію.

— Без проблем.

Надія, розповіла як “легалізувати” її становище як майбутнього керівника проєкту. Все просто, перед тим як приєднатись до колективу видатних науковців, самому потрібно стати науковцем. Для публіки ця історія буде виглядати так: щоб переманити багатообіцяючого студента я дав їй доступ до лабораторії і можливість публікувати власні дослідження. 

Такий крок вбиває одразу три зайці одночасно, по-перше, розв'язувати проблему з надто прогресивною програмою навчання, по-друге, підвищує цінність самої дівчини в очах наукової спільноти, ну і по-третє, робить її усунення досить важкою подією.