Попередження: Обговорення спроби самогубства.
________________________________________________________
Цей злегка зсутулений чоловік там, який виглядав, ніби життя його добряче пошарпало, мав навик, який йому не вдалося отримати, але він був аж SS-рангу!
Ба більше, судячи з назви навика, було очевидно, що це спеціальний навик, пов'язаний із виробництвом. Ох, навіть через 5 років жоден мисливець не зміг отримати навик для створення спорядження. Подумати тільки, що я бачу його тут.
Спеціальні навики й без того були рідкісними, а після створення Центру Пробудження вони взагалі зникли. Це сталося через те, що метод Пробудження, який застосовував Центр Пробудження, був битвою у віртуальній реальності. Пізніше було створено віртуальну реальність для цілителів, але це було все.
Через це 70% Пробуджених, що виходили із Центру Пробудження, мали бойові навики, а 29%—цілительські. Більшість із решти 1% були навиками бойової підтримки, а один на мільйон мав спеціальний навик.
'У будь-якому випадку, це неймовірно. Просто неймовірно!'
Була проблема з необхідністю вимовляти кляте ключове слово, якщо я хотів би виростити цю людину, але навіть так було б занадто марнотратно просто відпустити його. Думаючи, що принаймні варто представитися, я пішов навздогін за чоловіком, який рухався у протилежному напрямку, але—
Тьок.
Мене схопили за воріт. Цей клятий Сонхан легко схопив мене й потягнув назад, наче я був якимось псом, а потім заговорив невдоволеним голосом.
— Куди ти тепер ідеш? Навіть нічого не сказавши.
Я повинен звітувати йому про все? Я відчував себе п'ятирічним, що пішов у магазин за покупками з мамою.
— Просто... Я подумав, що побачив когось знайомого. Хотів піти привітатися.
Тож відпусти мене. Цей клятий Сонхан все ж таки відпустив мене, сказавши, що я повинен був попередити його заздалегідь, і тим часом чоловік, якому не вдалося отримати SS-ранговий навик, пішов ще далі. Ні, чекай.
— Гей! Мьонґу-я!
Я поспіхом вигукнув. Ю Мьонґву, який якраз збирався звернути за ріг, зупинився й повернув голову.
Зображаючи надзвичайно радісний вигляд, я підійшов до нього швидкими кроками.
— Мьонґу, так? Ю Мьонвґу. Скільки часу минуло!
Коли я почав метушитися, удаючи, що знаю його, Ю Мьонґву спантеличено шукав щось знайоме в моєму обличчі. Звісно, він не знайшов би нічого, адже це була наша перша зустріч.
— Ем... Хто ти? Вибач, але я не дуже пам'ятаю...
Все гаразд. Я теж тебе не пам'ятаю.
— Не пам'ятаєш? Я Юджин, Хан Юджин.
— ...Вибач. Я справді не пам'ятаю.
— Це зрозуміло, минуло багато часу. Я теж не був упевнений. Як ти? Ти теж Пробудився?
Коли я заговорив, злегка постукавши по плечу Ю Мьонґву, на його обличчі з'явився незручний вираз.
— Так. Хоча F-рангом.
— І в характеристиках, і в навиках?
— Мої навики E, але... Їх недостатньо, щоб заходити в підземелля. Я просто прийшов отримати субсидію.
Слабка усмішка промайнула на обличчі Ю Мьонґву. Навіть з першого погляду було очевидно, що його життєві обставини були важкими.
— Я теж FE! Але принаймні ми отримуємо ліцензії мисливців. Це набагато краще, ніж бути FF.
Я прошепотів останнє речення. Почувши мої слова, Ю Мьонґву усміхнувся трохи яскравіше.
— Ти FE, отже, ти мав подати заявку на базову програму?
Він похитав головою у відповідь на моє питання.
— Ні. Не подавав. Навчання безкоштовне, але сказали, що мені доведеться платити за проживання протягом тижня... Базова програма не передбачає субсидії, а з моїми здібностями я вирішив, що рейд у підземеллі буде надто складним, тож краще витратити цей час на пошуки роботи.
Він нагадував мені мене самого до регресії. Якби не мої борги, я, можливо, просто відмовився б від того, щоб стати мисливцем, і шукав би роботу, як звичайна людина. Адже вирушити на рейд у підземелля тільки з E-ранговими баф-навиками було б справжньою дурістю.
Тож я... продав ім'я Гілдмайстра Хейон, щоб набрати учасників у групу. Це було справжнє шахрайство, і, звісно, моя репутація зійшла нанівець. Тоді Юхьон не те що не допоміг мені — він мене відштовхнув, і я сильно його кляв, але...
Давай замислимося над собою. Я б ніколи більше не зробив нічого подібного... але навіть зараз я вже брехав абсолютно гладко. Це було для спільної вигоди, тож усе гаразд!
— Але ж шкода. Хочеш пройти навчання зі мною в моїй гільдії?
— Га? Твоя гільдія—
— Хан Юджин-ссі.
Кім Сонхан, який мовчки стояв трохи осторонь, втрутився, насупившись. Мьонґу, який помітив його із запізненням, сіпнувся назад, втягнувши шию, наче наляканий черепаха.
— Навчання новачків-мисливців доступне лише для членів гільдії.
— Та годі, хіба не можна протиснути ще одну людину? Я теж не є офіційним членом гільдії. А цей хлопець має хорошу особистість. Він добрий і вправний руками.
Ти так реагуєш, бо поняття не маєш, але цей хлопець справді неймовірний. Він був по-справжньому ідеальним, але я не міг пояснити це жодним способом.
— Але—
— Тоді я запитаю у Юхьон-і і відступлю, якщо він скаже «ні».
Коли я одразу витягнув телефон, Кім Сонхан був ошелешений.
— Він зайнятий!
— Якщо він не відповість, я можу спробувати пізніше—
[Щось сталося? Ти вже завершив реєстрацію Пробудження?]
Лише після двох гудків Юхьон-i відповів на дзвінок. Швидко.
— Так. Я вже закінчив. Також купив контракти. До речі, мій друг теж може пройти навчання новачків-мисливців у гільдії Хаейон?
[Твій друг? Та залиш це, навчання мисливців?]
— Хіба не краще пройти його? На всякий випадок.
[Хмм. Гаразд. Я передам слово. Ти повертаєшся одразу, так?]
— Дехто надто настирний виніс з мого будинку буквально все, тож куди мені ще йти?
Цей шмаркач Юхьон-i засміявся. Не смійся, придурку. Подивимося, чи хоч одна чашка тріснула. Я подам заявку на компенсацію... або подав би, якби не отримав і не витратив мільярд вон.
— Це підходить?
Я поклав телефон і поглянув на Кім Сонхана. На його обличчі були явні ознаки невдоволення, але він зробив кілька кроків назад, нічого не кажучи.
— Скажи-но, як ти пов'язаний із Гілдмайстером Хейон...
— Він мій молодший брат.
В погляді Ю Мьонґву відбилася повага й заздрість. Наш Юхьон-i справді крутий, ха-ха.
— Якщо ти пройдеш навчання новачків у гільдії, а не в Асоціації, тобі буде значно простіше знайти учасників для групи. У F-рангових підземеллях для новачків характеристики й навики приблизно однакові, тому найважливішим є досвід. Які в тебе початкові навики?
— Точильний камінь. Він робить клинкову зброю на 2% гострішою.
— Отже, це навик бафу зброї. Він, безперечно, посередній. Але якщо у тебе є спорядження, ти можеш витримати аж до D-рангу. Хочеш, щоб я позичив тобі кілька речей?
Якщо F-рангового мисливця обвішати C-ранговим спорядженням, він зможе заходити в E-рангові підземелля. Я теж був F-рангом, але навіть ходив у D-рангові. Хоч мене тоді мало не вбив Лочітас.
Але починаючи з C-рангу й вище, підземелля ставали складними для рейду, якщо покладатися тільки на спорядження, що компенсує різницю.
— С-Спорядження...?
Ю Мьонґву виглядав ошелешеним. Врешті-решт, навіть F-рангове мисливське спорядження коштувало сотні тисяч вон. Щоб відчути ефект від спорядження, треба було носити речі, рангово вищі за власний ранг — і тоді ціни перевалювали за десятки мільйонів і досягали сотень мільйонів.
Наприклад, сьогодні я витратив кілька сотень мільйонів на спорядження.
Було природно дивуватися, коли чув, що хтось готовий позичити тобі такі речі. Я вклав усі сили, щоб усміхнутися якомога доброзичливіше.
— Я й так не можу часто ходити в підземелля. Але хіба не шкода залишати їх невикористаними? Я позичаю тобі речі, які й так не знадобляться, тож не відчувай тиску.
— Але... Я ж навіть не пам'ятаю тебе як слід...
— Не варто хвилюватися через такі дрібниці! Ба більше, ти хороша людина. Справді хороша людина.
Талановитий хлопець із навиком, який був настільки неймовірним, що мав аж два SS. Якби навик Ю Мьонґву розкрився, хіба кілька предметів спорядження стали б проблемою? Якби він помахав контрактом, забитим усілякими надмірними умовами, весь світ збігся б довкола нього.
— Принаймні я вважаю, що ти більш ніж достойний того, щоб отримати таке ставлення, тож прийми його. Від цього ж немає жодної шкоди, правда?
— П-Правда...
Коли Ю Мьонґву скривився, ніби щось його пригнічувало—
Тудук.
Великі сльози покотилися. Г-Га?
— Я справді... хтось, хто має цінність?
— Т-Точно. Я так думаю.
— Ухухук—!
Наче прорвало дамбу, що розширювалася, Ю Мьонґву вибухнув у сльозах. Він ридав настільки сильно, що не міг перевести подих.
Щ-Що мені робити? Чи слід його втішити?
— ...Мабуть, усе це накопичувалося дуже довго.
Коли я незграбно поплескав його по спині, що згорбилася, він видихнув ще кілька схлипів, а потім раптом кинувся мені в обійми.
Гей, гей. Заспокойся трохи. Це неймовірно ніяково.
Тук, і з автомату впав паперовий стаканчик. Потім у нього налився кавовий напій. Поки я забирав свою каву, поглянув на Ю Мьонґву, який сьорбав чай із насіння хлібного зерна.
Його обличчя було жалюгідним.
Очі не лише почервоніли — червоніли також і шия, і лице. Його вигляд, із засохлими слізьми на обличчі, нагадував жебрака, якого добряче побили й викинули, але його вираз обличчя здавався значно оновленим.
— Ти трохи заспокоївся?
Сидячи на лавці поряд з автоматом, він ніяково кивнув. Я ковтнув каву й вмостився поруч. Навіщо взагалі вміти розрізняти сорти кавових зерен? Кавовий напій з автомату був найкращим.
— Пам'ятаєш, коли я був малим, то часто вигравав нагороди?
Ю Мьонґву заговорив, поки ми спостерігали за людьми, що прогулювалися стежкою за будівлею Асоціації. Погода була справді чудова.
— Як ти казав, я був дуже вправний руками.
— Так, я знаю. Ти був найкращим.
Щоб отримати SS-ранговий навик виробництва, він, очевидно, мав неймовірний талант.
— Але це було марним у житті. Коли я був дитиною, люди казали: «Ти неймовірний, ти неймовірний», але коли я трохи підріс, почали казати, що треба припинити гратися й зосередитися на навчанні. І що треба отримувати хороші оцінки на іспитах, вступити до хорошого університету й знайти хорошу роботу. У мене не було часу на талант, за який мене хвалили.
Він продовжив спокійним голосом.
— Можливо, якби моя сім'я була багатшою, я міг би знайти шлях у житті, де зміг би використовувати свій талант. Але у мене не було простору для цього. Я не мав особливого хисту до навчання, тому вступив до посереднього університету й ледве закінчив його, маючи купу боргів. Жахливий університет і жахливі оцінки. Після випуску мені не було куди йти.
Поки він зітхав, у мене в роті теж відчувалася гіркота.
Я теж добре це знав, усе це. Ще до Пробуджень, до мисливців, у світі були ранги. Хоча нам не призначали ранги як S чи F, ми отримували рейтинг із моменту народження.
Так звані «срібна ложка» й «брудна ложка». Так само як і наші ранги характеристик Пробудження, ми з самого початку були різними.
Звісно, були люди, що народилися в бідних сім'ях і самі створили свої статки. Але більшість залишалася там, де починала. Навіть якщо вони намагалися, їм було складно піднятися високо, і часто вони просто здавалися.
'Невже початкові навики — це таланти?'
Таланти, що не могли розквітнути, якщо обставини їм не сприяли.
Як усіх змушували вчитися й сортували за шкільними рейтингами, так само Центр Пробудження змушував людей брати участь у боях чи зціленні й розподіляв їх за ранговою системою. Зрештою, навіть SS-рангові навики, такі як у Ю Мьонґву, що сидить переді мною, були б поховані й зникли.
F-ранг як мисливець, і F-ранг у суспільстві.
'Ах, як би я хотів відкоркувати пляшку соджу~.'
— Багато часу минуло з тих пір, як мої батьки розлучилися і я став марним ледарем. Знаєш як я пробудився? Я намагався вбити себе.
Ю Мьонґву тихо посміхнувся. Все було набагато серйозніше, ніж я гадав.
— Я різав собі зап'ястя ножем, аж раптом я пробудився. Ах, я отримаю мільйон вон. Коли я подумав про це, мені здалося, що я можу трохи видихнути.
Мільйон вон. Це були не зовсім малі гроші, але й небагато. Якщо у тебе немає нормальної роботи, така сума швидко зникне на витрати за кілька місяців.
...Що сталося з Ю Мьонґву до регресії? Після короткої радості від отримання мільйона вон, як довго він ще протримався як F-ранг із навиком, що навіть не дозволяв нормально рейдити підземелля?
— З мільйоном вон я зміг вперше за довгий час нормально поїсти. І... я не дуже думав про те, що буде потім, просто вирішив плисти за течією. Але ти сказав мені.
Зім'явши порожній паперовий стаканчик, він заговорив.
— Те, що я маю цінність. Що я можу продовжувати жити, знаходити свій шлях, що я був кимось, до кого варто простягнути руку, тож усе гаразд.
...Якщо так продовжиться, ти знову заплачеш. Я марно прочистив горло. Я просто намагався зірвати куш, але тепер мені було ніяково.
— Я б не зробив цього для будь-кого. Це тому, що ти справді клято хороша людина.
— Дякую. Справді.
Ю Мьонґву витер сльози, що знову почали збиратися, кулаками. Атмосфера була доволі хорошою. Якщо я не скористаюся цією можливістю, інший шанс може й не трапитися.
Гаразд, давай зробимо це.
— Наше життя трохи жалюгідне, га? Моє теж не було особливо гладким. Після смерті батьків мені довелося кинути школу, щоб якось виживати з братом. Але все ж мій молодший брат мав удачу Пробудитися як S-ранг, а я залишився F-рангом на самому дні. Якщо чесно, я ду~уже заздрив своєму братові.
Поки я говорив, мої справжні почуття повільно виходили на поверхню.
— Але все одно. Навіть якщо всі насміхаються над нами, кажучи, що ми самі зруйнували власне життя, нам не потрібно ще й самим принижувати себе, так? У цьому світі й без того важко виживати, коли ти віриш у себе; якщо ж ні, то це просто трясовина.
Якщо життя в безладі робить безладним і розум, ти впадеш нижче самого дна. Якби я хоч трохи зміг відпустити комплекс неповноцінності у минулому житті, все могло б бути зовсім інакше.
— Чи є сенс постійно ламати собі шию, дивлячись на них? Просто живи з думкою: 'Я насправді неймовірний, просто інші цього не розуміють'. І будь трохи добрішим до себе. Я люблю себе за те, що я неймовірний!
Замість безглуздого виснажливого зусилля краще здобути психологічну перемогу. Широко усміхаючись, я глянув на Ю Мьонґву.
— Ю Мьонґву. Я теж тебе люблю, друже!
Той хлопець засміявся, і я засміявся теж. Переді мною з'явилося віконо повідомлення.
__________________________________________________
[Пробуджений 'Ю Мьонґву' потрапив під вплив ключового слова!]
__________________________________________________
