Попередження: Обговорення спроби самогубства.
Цей злегка згорблений чоловік, чий вигляд видавав, що життя добряче його потягало, мав... SS-рангову навичку. Таку, яку сам не зміг як слід опанувати!
Більше того — за однією тільки назвою було зрозуміло: це спеціальна навичка, пов'язана з виробництвом. Ох... Навіть через п'ять років після пробудження ніхто з мисливців так і не опанувати навичку для створення спорядження. А я зараз бачу такого просто перед собою!
Спеціальні навички й без того були рідкісними, а після створення центру пробудження вони взагалі зникли. Це сталося через те, що метод пробудження, який застосовував центр пробудження, був битвою у віртуальній реальності. Пізніше було створено віртуальну реальність для цілителів, але на цьому й усе.
Через це 70% пробуджених, що виходили із центру пробудження, мали бойові навички, а 29% — цілительські. Більшість із решти 1% були навичками бойової підтримки, а один на мільйон мала спеціальна навичка.
'У будь-якому разі, це неймовірно. Просто неймовірно!'
Була проблема з необхідністю вимовляти кляті ключові слова, якщо я хотів би підняти цю людину, але навіть так було б занадто марнотратно просто відпустити його. Думаючи, що принаймні варто представитися, я пішов навздогін за чоловіком, який рухався у протилежному напрямку, але...
Тьок.
Мене схопили за комір. Цей клятий Сонхан з легкістю схопив мене й потягнув назад, наче я був якимось псом, а потім заговорив невдоволеним голосом.
— Куди ви тепер йдете? Навіть нічого не сказавши.
Я повинен звітувати йому про все? Відчуваю себе п'ятирічкою, що пішов з мамою в магазин.
— Просто... Подумав, що побачив когось знайомого. Хотів піти привітатися.
Тож відпусти мене. Цей клятий Сонхан все ж таки відпустив мене, сказавши, що я повинен був попередити його заздалегідь, а тим часом чоловік, якому не вдалося опанувати SS-рангову навичку, пішов ще далі. Ні, чекай.
— Гей! Мьону-я!
Я поспіхом гукнув його. Ю Мьону, який якраз збирався завернути за ріг, зупинився й повернув голову.
Набувши надзвичайно радісний вигляд, я підійшов до нього швидкими кроками.
— Мьону, так? Ю Мьону. Скільки часу минуло!
Коли я почав метушитися, удаючи, що знаю його, Ю Мьону спантеличено шукав щось знайоме в моєму обличчі. Звісно, він не знайшов нічого, адже це була наша перша зустріч.
— Ем... Хто ти? Вибач, але я не дуже пам'ятаю...
Все гаразд. Я теж тебе не пам'ятаю.
— Не пам'ятаєш? Я Юджін, Хан Юджін.
— ...Вибач. Справді не пам'ятаю.
— Це зрозуміло, минуло багато часу. Я теж не був упевнений. Як ти? Теж пробудився?
Коли я заговорив, злегка поплескаши по плечу Ю Мьону, на його обличчі з'явився незручний вираз.
— Так. Але простий F-ранг.
— І в характеристиках, і в навичках?
— Мої навички E, але... Їх недостатньо, щоб заходити в підземелля. Я просто прийшов отримати субсидію.
Слабка усмішка промайнула на обличчі. Навіть з першого погляду було очевидно, що його життєві обставини були важкими.
— Я теж FE! Але принаймні ми отримуємо ліцензії мисливців. Це набагато краще, ніж бути FF.
Я прошепотів останнє речення. Почувши мої слова, Ю Мьону усміхнувся трохи виразніше.
— Ти FE, отже, мав подати заявку на базову програму?
Він похитав головою у відповідь на моє питання.
— Ні. Не подавав. Навчання безкоштовне, але сказали, що мені доведеться платити за проживання протягом тижня... Базова програма не передбачає субсидії, а з моїми здібностями я вирішив, що рейд у підземеллі буде надто складним, тож краще витратити цей час на пошук роботи.
Він нагадував мені мене самого до регресії. Якби не мої борги, я, можливо, просто відмовився б від того, щоб стати мисливцем, і шукав би роботу, як звичайна людина. Адже вирушити на рейд у підземелля тільки з E-ранговими баф-навичками було б справжньою дурістю.
Тож я... продав ім'я гільдмайстра Хейон, щоб набрати учасників у команду. Це було справжнє шахрайство, і, звісно, моя репутація зійшла нанівець. Тоді Юхьон не те що не допоміг мені — він мене відштовхнув, і я сильно його лаяв, але...
Нумо поміркуємо над собою. Я б ніколи більше не зробив нічого подібного... але навіть зараз я вже брехав. Це було для спільної вигоди, тож усе гаразд!
— Але ж шкода. Хочеш пройти навчання зі мною в моїй гільдії?
— Га? Твоя гільдія...
— Хан Юджін-ссі.
Кім Сонхан, який мовчки стояв трохи осторонь, втрутився, насупившись. Мьону, який помітив його із запізненням, сіпнувся назад, втягнувши шию, наче налякана черепаха.
— Навчання мисливців-новачків доступне лише для членів гільдії.
— Та годі, хіба не можна протиснути ще одну людину? Я теж не є офіційним членом гільдії. А цей хлопець має хорошу особистість. Він добрий і має вправні руки.
Ти так реагуєш, бо гадки не маєш, але цей хлопець справді неймовірний. Він був по-справжньому ідеальним, та я не міг ніяк це пояснити.
— Але...
— Тоді я запитаю у Юхьона та відступлю, якщо він скаже "ні".
Кім Сонхан здивувався, щойно я витягнув телефон.
— Він зайнятий!
— Якщо не відповість, я можу спробувати пізніше...
[Щось сталося? Ти вже закінчив реєстрацію пробудження?]
Лише після двох гудків Юхьон-i відповів на дзвінок. Доволі швидко.
— Так. Вже закінчив. Також купив контракти. До речі, чи мій друг теж може пройти навчання мисливців-новачків у гільдії Хейон?
[Твій друг? Навчання мисливців?]
— Хіба не краще пройти його? Про всяк випадок.
[Гмм. Гаразд. Я передам. Ти ж одразу повернешся, так?]
— Дехто виніс з мого будинку буквально все, тож куди мені ще йти?
Цей шмаркач Юхьон-i засміявся. Не смійся, придурку. Подивимося, чи бодай одна чашка постраждала. Подам заявку на компенсацію... хоча ні, яку ще заявку — я ж уже отримав мільярд вон.
— Все гаразд, так?
Я поклав телефон і поглянув на Кім Сонхана. На його обличчі були явні ознаки невдоволення, але він зробив кілька кроків назад, нічого не кажучи.
— Слухай, а як ти пов'язаний із гільдмайстром Хейон...
— Він мій молодший брат.
В погляді Ю Мьону з'явилась повага й заздрість. Наш Юхьон-i справді неймовірний, ха-ха.
— Якщо ти пройдеш навчання новачків у гільдії, а не в асоціації, то буде значно простіше знайти учасників для команди. У F-рангових підземеллях для новачків характеристики й навички приблизно однакові, тому найважливішим є досвід. Які в тебе стартові навички?
— Точильний камінь. Підвищує гостроту леза на два відсотки.
— Отже, це навичка бафу зброї. Не найкраща, але корисна. Якщо матимеш спорядження, зможеш витягнути аж до D-рангу. Хочеш, позичу тобі кілька?
Якщо F-рангового мисливця обвішати C-ранговим спорядженням, він зможе заходити в E-рангові підземелля. Я теж був F-рангом, але навіть ходив у D-рангові. Хоч мене тоді мало не вбив Раучітас.
Але з підземеллями C-рангу й вище все набагато серйозніше — одне тільки спорядження там уже не врятує.
— С-Спорядження...?
Ю Мьону виглядав приголомшеним. Ще б пак — навіть спорядження F-рангу коштувало сотні тисяч вон. А щоб відчути справжній ефект, треба було носити екіпіровку, що перевищувала власний ранг — і тоді вже мова йшла про десятки, а то й сотні мільйонів.
Сьогодні я, наприклад, витратив кілька сотень мільйонів на спорядження.
Тож здивування Ю Мьону було цілком виправданим: не щодня хтось просто так пропонує тобі такі дорогі речі. Я зробив усе можливе, щоб усміхнутися якнайпривітніше.
— Я й сам не можу так часто ходити в підземелля. Хіба не шкода, що спорядження просто припадає пилом? Позичу тобі ті речі, які мені поки не потрібні — усе гаразд.
— Але... Я ж навіть не пам'ятаю тебе...
— О, не переймайся через такі дрібниці! До того ж ти хороша людина. Справді хороша.
Переді мною стояв талановитий хлопець із унікальною навичкою, яка мала цілих два SS-ранги. Якби здібності Ю Мьону розкрилися, питання кількох предметів екіпірування зникло б саме собою. Якби він помахав контрактом, забитим усілякими надмірними умовами, весь світ збігся б довкола нього.
— Гадаю, ти цілком заслуговуєш на таке ставлення, тож просто прийми його. Це ж не завдасть шкоди, правда?
— П-Правда...
Ю Мьону скривився, ніби щось його пригнічувало...
Тудук.
Великі сльози покотилися по його щоках. Г-Га?
— Я справді... вартий цього?
— С-справді. Я в цьому впевнений.
— Ухухук...!
Ю Мьону вибухнув у сльозах, мов дамбу прорвало. Він ридав настільки сильно, що ледве дихав.
Що ж мені робити? Чи варто його втішити?
— ...Мабуть, все це дуже довго накопичувалося.
Я незграбно поплескав його по спині, що зігнулася від напруги. Він ще кілька разів схлипнув, а потім раптово кинувся мені в обійми.
Гей, гей. Заспокойся трохи. Це справді ніяково.
Тук, і з автомату впав паперовий стаканчик, і слідом у нього полилася кава. Поки я забирав свій напій, поглянув на Ю Мьону, який сьорбав чай із насіння хлібного зерна.
Його вигляд був доволі жалюгідним.
Очі не лише почервоніли також почервоніли і шия, і лице. Обличчя, змарніле, з плямами від засохлих сліз, виглядало, наче в жебрака, якого побили й залишили напризволяще. Але попри все, у виразі його обличчя з'явилося щось нове — полегшення.
— Вже трохи легше?
Він, сидячи на лавці біля автомату, ніяково кивнув. Я ковтнув гарячу каву й сів поруч. Навіщо взагалі вміти розрізняти сорти кавових зерен? Кава з автомату — найкраща.
— Знаєш, у дитинстві я часто вигравав нагороди.
Ю Мьону заговорив, поки ми спостерігали за людьми, що прогулювалися стежкою за будівлею асоціації. Погода була справді чудова.
— Як ти й казав, у мене були вправні руки.
— Так, я знаю. Ти був найкращим.
Щоб отримати SS-рангову навичку виробництва, треба було мати не просто хист — справжній дар.
— Але з того нічого не вийшло. Коли я був малий, усі захоплювалися: "Ти такий талановитий, неймовірний". А щойно я трохи підріс — усе змінилося. Почали казати: "Припини гратися. Зосередься на навчанні. Отримай гарні бали, вступи до престижного університету, знайди нормальну роботу." І для мого таланту місця вже не залишилося.
Він продовжив спокійно говорити.
— Можливо, якби моя сім'я була заможнішою, я міг би знайти в житті шлях, на якому використав би свій талант. Але в мене не було для цього простору. Я не мав особливого хисту до навчання, тож вступив до посереднього університету й ледве його закінчив, з головою занурившись у борги. Жахливий університет і жахливі оцінки. А після випуску — порожнеча. Я не знав, куди подітися.
Поки він зітхав, у мене в роті з'явилася знайома гіркота.
Я чудово його розумів. Усе це — надто знайоме. Ще до пробуджень, до мисливців, у світі були ранги. Хоча нам не призначали ранги як S чи F, ми отримували рейтинг з моменту народження.
Так звані "срібна ложка" й "брудна ложка". Так само як і наші ранги характеристик пробудження, ми з самого початку були різними.
Звісно, були ті, хто, народившись у бідності, власноруч здобували успіх. Але більшість залишалася там, де починала. Навіть якщо вони намагалися, їм було складно піднятися високо, і часто вони просто здавалися.
'Невже стартові навички — це і є таланти?'
Таланти, які не мали шансів розквітнути, якщо обставини не дозволяли.
Як усіх змушували вчитися й сортували за шкільними рейтингами, так само центр пробудження змушував людей брати участь у боях чи зціленні й розподіляв їх за ранговою системою. Зрештою, навіть SS-рангові навички, такі як у Ю Мьону, що сидить переді мною, могли марно існувати.
F-ранг як мисливець, і F-ранг у суспільстві.
'Ах, от би зараз пляшечку соджу~.'
— Минуло багато часу з тих пір, як мої батьки розлучилися... І я став тим, кого всі вважали дармоїдом. Знаєш, як я пробудився? Я намагався накласти на себе руки.
Ю Мьону сумно посміхнувся. Все було набагато серйозніше, ніж я гадав.
— Я взяв ніж і порізав собі зап'ястя. І раптом — пробудження. Ах, я отримаю мільйон вон, — подумав я. І ця думка... дала змогу хоча б трохи видихнути.
Мільйон вон — не така вже й мала сума, але й не велика. Без стабільної роботи вона розчиняється за лічені місяці.
...Що сталося з Ю Мьону до регресії? Після короткої радості від отриманого мільйона вон, як довго він ще протримався як F-ранг із навичкою, що навіть не дозволяв нормально зачищати підземелля?
— Завдяки тому мільйону я вперше за довгий час нормально поїв. І... я не дуже думав, що буде далі. Просто дозволив собі плисти за течією. Але тоді — ти сказав мені...
Зім'явши порожній паперовий стакан, Ю Мьону продовжив:
—...Сказав, що я маю цінність. Що маю право жити, шукати свій шлях. Що я — це та людина, якій можна простягнути руку. І це... це зробило все трішечки простішим.
...Якщо так продовжиться, він знову розплачеться. Я марно прочистив горло. Я ж просто хотів зірвати куш. А тепер почуваюся ніяково.
— Я б не став робити таке для будь-кого. Це тому, що ти справді до біса хороша людина.
— Дякую. Справді.
Ю Мьону протер очі, в яких знову почали збиратись сльози, стиснутими кулаками. Атмосфера була доволі хорошою. Якщо я не скористаюся цією миттю, іншого шансу може і не бути.
Гаразд. Час діяти.
— Наше життя... ну, трохи жалюгідне, правда? Моє також не було медом намазане. Після смерті батьків мені довелося кинути школу, щоб якось виживати з братом. Але потім мій молодший брат пробудився як S-ранг, а я залишився на самому дні — з F. Якщо чесно, я ду~уже заздрив йому.
Поки я говорив, мої справжні почуття повільно виходили на поверхню.
— Але знаєш що? Навіть якщо всі навколо сміються й тицяють пальцями, мовляв, ми самі зруйнували собі життя — це не означає, що ми повинні знецінювати себе ще й самі. Цей світ і так складний. Якщо ти не віриш у себе, тебе затягне в трясовину.
Якщо життя в безладі робить безладним і розум, ти впадеш нижче самого дна. Якби я хоч трохи зміг подолати свій комплекс неповноцінності у минулому житті, все могло б бути зовсім інакше.
— І взагалі — чи є сенс без кінця ламати собі шию, дивлячись вгору? Просто живи з думкою: 'Я насправді неймовірний, просто інші цього не розуміють'. І будь трохи добрішим до себе. Я люблю себе за те, що я неймовірний!
Замість того, щоб виснажуватися в боротьбі без мети — краще здобути перемогу в собі.
Я широко усміхнувся й глянув на Ю Мьону:
— Ю Мьону. Я теж тебе люблю, друже!
Він розсміявся. І я сміявся разом із ним. І в ту мить переді мною спливло вікно з повідомленням.
[Пробуджений "Ю Мьону" потрапив під вплив ключових слів!]
