ГЛАВА 9.2
Протягом всього цього часу кожен раз, коли Мяо Цайфен чула, що старшому синові вдалося трохи заробити на плетінні з соломи, вона відчувала полегшення. Попри упереджене ставлення до нього, мати все ж була не настільки суворою, щоб лаяти сина лише за те, що в нього все складається добре.
На думку Мяо Цайфен буде просто чудово, якщо родині старшого сина поталанить заробити й виплатити борг якомога швидше. Вона навіть думала, що коли гнів з обох боків вщухне, вони зможуть помиритися, й тоді можна буде дозволити старшому всиновити одного з дітей молодшого сина.
Коли минулого року в країні відновилися вступні іспити до вишів, сільські жителі, які раніше не приділяли особливої уваги навчанню, раптом прозріли й один за одним почали відправляти своїх дітей до місцевих початкових шкіл. Проте хіба витрати на забезпечення учня до самого вступу до університету не будуть надто великі?
Мяо Цайфен вже думала про це. Навіть на посаді вчителя, молодший син не зможе заробити достатньо, щоб виростити двох її довгоочікуваних онуків, не кажучи вже про те, щоб побудувати будинок для кожного з них і зіграти весілля у майбутньому.
Викуп за наречену зростає з кожним роком. Мяо Цайфен чула, що в місті увійшло в моду вимагати як викуп так званий «набір достатку»*: годинник, велосипед, швейну машинку та радіоприймач. У результаті щоразу, коли вона думала про майбутнє одруження онуків, у неї починала боліти голова.
// * П.п.: Китайська ідіома 三转一响 (сань чжуань, ї сян) з’явилася в 70-х роках минулого століття, коли перераховані вище предмети були настільки рідкісними, що дійсно стали символами достатку. Дослівно перекладається як «три, що крутяться, й один, що балакає». //
Якщо старший усиновить племінника, той подбає про його старість, та водночас це полегшить ношу для родини молодшого. От і всі щасливі, чи не так?
Звісно, Мяо Цайфен просто видавала бажане за дійсне. У глибині душі вона розуміла, що після того випадку старший син відчужився від них і, швидше за все, не захоче всиновлювати племінника.
Але це не могло завадити їй висловити свою думку про те, як син витрачає гроші. Через консервативний характер старше покоління не могло терпіти жодних боргів. Досі не було чутно ані слівця про те, що старший син сплатив лікарні борг. Однак на хустку дружині він гроші витратив. З погляду старої матері, Цзян Лю ніби сам напрошувався на добрячого прочухана.
Проте розділ є розділ. Тепер Мяо Цайфен могла лише бурчати собі під ніс. Вона навіть не мала права показувати своє невдоволення перед молодшим сином та його родиною, й це її просто вбивало.
***
На третій день після повернення Цзян Лю з міста керівництво бригади, включаючи старого Гуаня, все обміркували, обговорили, підбили підсумки й прийняли рішення. Пото́му рано-вранці за допомогою радіо всіх членів громади сповістили про проведення ввечері загальних зборів — після вечері, на полі перед громадським гумном. Присутність була обов’язковою для всіх, окрім старих, яким вже важко ходити, й матерів-годувальниць з грудними немовлятами.
Неможливо було порадитися з кількома кадровими співробітниками з подібного питання так, щоб ніхто більше нічого не довідатися. Тому ще до початку зборів деякі вже знали про що йтиметься, проте не могли припинити пащекувати. Багато хто навіть відчув полегшення, дізнавшись про проведення загальних зборів.
Під час цієї зустрічі бригадир Гуань коротко розповів команді, що міський універмаг готовий співпрацювати з ними та виставити на прилавки плетене начиння, вироблене їхньою бригадою. Потім він докладно розповів про роль Цзян Лю в цій історії та про його пропозицію.
Після цього він оголосив, що відзавтра жінки та старі люди, які не здатні виконувати важкі роботи, зможуть прийти до Цзян Лю, аби навчатися його ремесла. По закінченню навчання кожен отримає свою частку роботи, яка буде оплачуватись відрядно. За винятком перших двох років, коли вони мають відраховувати десять відсотків доходу Цзян Лю, зароблені гроші будуть повністю в їхньому розпорядженні.
Для будь-кого у бригаді це був чудовий шанс заробити. Й плата за навчання у десять відсотків справді була незначною порівняно з тими грошима, які вони зможуть отримати.
Однак старий Гуань також заявив, що з цього дня очеретяна солома, бамбукові пагони та інші матеріали, які можуть стати в нагоді в плетінні, стають власністю громади, й кожен, хто хоче заробляти на цьому, повинен буде купувати сировину у бригади. Вторговані від такого продажу гроші передадуть на потреби держави.
Деякі висловили невдоволення цією вимогою, але бригадир швидко роз’яснив, що якщо вони не збиратимуть гроші за сировину, але продаватимуть зроблені з неї товари, то їх можуть звинуватити в тому, що вони пішли капіталістичним шляхом, та судити за розтрату державних ресурсів. Він наголосив, що це немаленький проєкт. Як тільки бригада почне добре заробляти, за ними, напевно, підтягнуться й інші комуни. Тому важливо все робити правильно від самого початку.
На щастя, ціна на солому була не надто високою. Якщо вважати, що за один виріб можна отримати приблизно пів юаня, а витрати на солому не перевищать 10-20 фенів*, тоді навіть з урахуванням плати за навчання, чистий прибуток складе більше ніж 20-30 фенів. Якщо ж робити три-чотири вироби на день, то денний заробіток сягне цілого юаня, а це 20-30 юанів на місяць.
// * П.п.: Финь або фень (分, fēn) — китайська копійка, одна сота юаня.
Нині такі гроші заробляють тільки заводські робітники!
Варто було селянам завершити підрахунки, як їхні серця запалали ентузіазмом.
— Але я вас одразу попереджаю: усі, хто здатний працювати в полі, мають виходити на роботу вчасно. І мене не хвилює, чи допомагатимете ви родині з плетінням після повернення додому. Польові роботи мають бути виконані як слід. Якщо хтось лінуватиметься й ухилятиметься, то жодна жінка з його родини не зможе навчатися у Лю-цзи. Крім того, всі жінки, окрім тих, хто вже слабкий за віком, зобов’язані виконувати всю свою звичайну роботу на фермі. Мені однаково, скільки ви готові витрачати часу на плетіння, але ви можете займатися цим тільки після того, як закінчите роботу.
Для селян польові роботи завжди у пріоритеті, тож зі словами старого Гуаня погодилися всі. Стріпнулися навіть ті, кому мрії про неймовірні доходи закрутили голову.
Так чи інакше більшість залишилася задоволена таким станом речей. За нинішнього доходу цих роботяг, вони зраділи б навіть парочці зайвих юанів на місяць.
— Лю-цзи такий щедрий!
— Мабуть, ми не помилилися щодо нього. Цей хлопець справжній праведник!
Цзян Лю з головою засипали похвалою. З цього моменту він став благодійником для доброї половини членів бригади.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
