ГЛАВА 10.1
Наступного ранку до будинку Цзян Лю прийшло безліч людей похилого віку, вже не здатних працювати в полі, й жінок, які швидко впоралися з щоденними справами. Багато хто захопив із собою дітей-підлітків. Усі вони хотіли вчитися в нього техніці плетіння.
Будинок Цзян Лю був занадто малий, щоб вмістити стільки людей, тож вони облаштувалися прямо на майданчику біля громадського гумна, де проводилися загальні збори. Кожен приніс із собою невеличкого ослінчика та матеріали, безкоштовно видані бригадою спеціально для навчання. Усі палали завзяттям.
Мяо Цайфен і Ван Сюемей теж були серед натовпу, привертаючи чимало уваги любителів лихослів’я.
Мяо Цайфен було трохи легше. Вона могла незворушно зносити в’їдливі поголоски й смішки за спиною, адже, зрештою, вона була матір’ю Цзян Лю. Щоб вона не робила, це не перевищить порога синівської шанобливості. Ніхто не говоритиме про це занадто багато.
Але ставлення до Ван Сюемей часто було набагато безцеремоннішим, а закиди — значно дошкульніші. Та з думкою про те, скільки грошей вона зможе заробити цим рукоділлям, Ван Сюемей мовчки терпіла, стиснувши зуби.
Вона хотіла заробити достатньо, щоб купити хустку ще красивішу, ніж у Сюй Сюсю, й коли похолоднішає, красуватися перед нею цілісінькими днями, відплачуючи за її слова.
— Тітонько Ван, навіщо ви привели цю малечу? Скільки їй цього року? — Цзян Лю, який уже був готовий почати урок, раптом побачив маленьку дівчинку років трьох-чотирьох, що сиділа поруч із жінкою, немовби вона теж збиралася вчитися плетінню.
У цьому віці, безперечно, ще рано вчитися такому. Не варто дивитися зверхньо на плетіння із соломи: хоча здається, що це легка робота, але насправді вона дає величезне навантаження на м’язи рук та пальці. Хоча Цзян Лю займався плетінням лише кілька місяців, його пальці вже вкрилися товстим шаром мозолів. Якщо дитина почне навчатися цього ремесла, то може стерти пальці до крові, адже у дітей дуже ніжні руки.
Цзян Лю міг прийняти на навчання підлітка старшого за десять-дванадцять років, бо в ці часи у селян було дуже мало перспектив. Батьки недарма постійно переймалися майбутнім своїх дітей. У цьому віці навіть якщо дитина постраждає, важливо продовжувати старанно вчитися ремеслу, щоб пізніше, в майбутньому спокійно жити в достатку.
— Ні, це не для навчання. Я просто хотіла, щоб вона спостерігала. Коли стане старшою, то швидше схопить техніку, — посміхнулася пані Ван і, помітивши несхвальні погляди оточення, додала: — Мати малечі ще на роботі в полі й вдома за нею нема кому доглянути. Просто не звертайте на неї увагу, хай вона грає поряд зі мною.
Після цього невеликого інциденту все пройшло гладко. Більшість людей у селі вже вміли плести з тростяної соломи. Особливо це стосувалося жінок, які здебільшого самостійно забезпечували родини циновками та плетеним взуттям.
Техніка, якої навчав Цзян Лю, була лише вдосконаленою версією базового методу плетіння, тому розумніші могли освоїти її дуже швидко, а трохи дурніші схоплювали суть після кількох повторень. Тим же, хто був надто дурний, щоб навчитися хоч чогось, Цзян Лю міг лише ввічливо порадити не поспішати й подумати.
У перший день Цзян Лю навчив усіх лише основному типу плетіння й показав, як вплітати пофарбовану тростину, щоб створити кольоровий візерунок. Він планував розпочати поставки до універмагу з весільних товарів. За кілька місяців уже кінець року. Через перебої з постачанням у ці часи більшість пар зазвичай влаштовували весілля перед Новим роком, коли у пунктах постачання та універмагах найбільші запаси товарів. Добре було б надати весільні товари для універмагу вже зараз, тоді цей канал продажу стане стабільнішим.
Оскільки охочих навчатися виявилося так багато, Цзян Лю попросив майстра Гуаня дозволити його дружині Сюй Сюсю полишити польові роботи, щоб допомагати йому з навчанням, і той люб’язно дозволив.
Таким чином подружжя Цзян стало одним із дуже небагатьох молодих і здорових людей у бригаді, які не працювали в полі. Й водночас трудодні на їхній рахунок зараховувалися в повному обсязі.
Однак люди були такі раді можливості додаткового заробітку, що не стали звертати на це уваги. Навпаки, односельцям здавалося, що внесок у загальну справу Цзян Лю настільки великий, що рівняти його лише з одним трудоднем звичайного орача несправедливо.
Щоб уникнути пересудів, молоді жінки та діти навчалися у Сюй Сюсю, а старші люди — у Цзян Лю.
Мяо Цайфен теж була знайома з основами, тому навчалася швидко. Але хоча їй було ніяково вчитися у власного сина, вона була настільки рішучою старою й настільки зосередилася на заробітку грошей, що швидко позбулася бентеги. Вже за півдня вона змогла самостійно сплести досить гарний візерунок.
А ось прогрес Ван Сюемей був не такий швидкий.
Умови життя її родини були помітно кращими, ніж в інших мешканців сільської місцевості. Завдяки турботі свого дядька, заступника керівника комуни, Ван Сюемей ніколи не доводилося займатися тяжкою та брудною роботою. Батько її працював директором школи, а старший брат зміг улаштуватися на шахту. Їхня родина могла дозволити собі їсти м’ясо чи не щодня. До заміжжя найважчою роботою для Ван Сюемей була допомога матері у приготуванні їжі та пранні. У сільській місцевості вона вважалася розпещеною молодою леді.
Після заміжжя у новій родині головними роботарями були старший дівер з невісткою, тож Ван Сюемей могла дозволити собі лінуватися й ухилятися від роботи. Порівняно з життям до заміжжя для неї мало що змінилося, хіба що м’яса на столі поменшало.
Після розділу сімей їй довелося більше працювати. Але все одно більшу частину робила свекруха. Здебільшого їй було потрібно допомагати зі заготівлею корму та годівлею свиней, наданих їхній родині бригадою, та прати одяг для родини. Все це було відносно легкою та простою роботою.
А ось плести Ван Сюемей ніколи не пробувала. Поки решта швидко освоювала нову техніку, вона продовжувала воювати з найпростішими вузлами основи. До того ж, як навмисне, вона була доволі незграбною. Інші виконували потрібні рухи так гладко, наче здатні й хмари розвести руками, а вона все помилялася й помилялася. Хороший матеріал у руках Ван Сюемей швидко перетворювався на сплутане місиво з вузлами, які ніяк не вдавалося розплутати.
Спочатку вона була терплячою. Але очеретяна солома дуже груба, тому її ніжні долоні не змогли довго цього виносити. Незабаром на кінчиках пальців Ван Сюемей здулися криваві пухирі, породжуючи біль до сліз.
— Дружино Цзян Хая, якщо не можеш вчитися, зупинись. Все одно твій чоловік уже достатньо заробляє. Навіщо тобі страждати від такого заняття? — намагалися тактовно переконати Ван Сюемей люди, що її оточували.
Якщо чесно, вони вперше бачили таку дурну жінку й побоювалися, що скільки б вона не продовжувала вчитися, єдиним результатом стане лише більше пухирів на її руках. То навіщо витрачати на це час?
Але такі думки точно образили б Ван Сюемей, тож жінки, що сиділи поруч, могли лише ввічливо вказати на це.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
